Серед найбільших університетів Великої Британії — найстаріші Оксфордський (заснований 1167 р.) і Кембриджський (заснований 1209 p.), а також Лондонський, Единбурзький та ін.
Великої Британії належить одне з провідних місць у світі за насиченістю пресою. Близько 65 % англійців читають центральні газети, 90 % — місцеві. Найбільші видання (за тиражем) — "Ньюс оф зе уолд" (4,4 млн. примірників) і "Сан" (3693 тис), "Дейлі міррор" (щоденна газета — 2,2 млн. екз.), "Дейлі мейл" (щоденна газета — 2,1 млн. екз.).
Провідна радіокомпанія — Британська радіомовна корпорація (БІ-БІ-СІ). Телепередачі ведуть БІ-БІ-СІ та Ай-Ті-Ес. Найбільші агентства — Пресс Ассошіейшн (спеціалізуються на збиранні і поширенні внутрішньої інформації), Рейтер (спеціалізується на поширенні іноземної інформації) і Юнайтед пресс Інтернешнл.
Німеччина
Географічне положення та основні відомості про країну. Німеччина знаходиться в Західній Європі і межує з дев'ятьма країнами. На півночі вона має широкий вихід до Північного та Балтійського морів, а з них—у Світовий океан; на сході межує з Польщею, на південному сході — з Чехією, на півдні — з Австрією та Швейцарією, на південному заході — з Францією, на заході — з Люксембургом, Бельгією та Нідерландами, на півночі — з Данією. Центральне розміщення Німеччини в сучасній Європі дуже вигідне для її розвитку і міжнародного співробітництва.
Територія — 356,96 тис. км2. Столиця — Берлін (3,5 млн.жителів). Адміністративно-територіальний поділ — 16 земель. Населення — 82,5 млн.осіб (2003 p.). Державна мова — німецька. Релігія — християнство. 30 млн.жителів — протестанти, 28 млн.— католики. Грошова одиниця — євро.
ФРН — федеративна держава, кожна земля якої має власні конституцію, парламент і уряд. Глава держави — федеральний президент. Виконавча влада належить федеральному уряду, на чолі якого стоїть федеральний канцлер, який обирається бундестагом більшістю голосів за пропозицією президента. Верховний законодавчий орган ФРН на рівні федерації — парламент, який складається із двох палат — бундестага (палати депутатів), який обирається загальним таємним голосуванням населення, і бундесрата (палати земель), члени якого призначаються земельними урядами. Кожна земля має свою конституцію, парламент і уряд.
Політичні партії: Християнсько-демократичний союз, Християнсько-соціальний союз, Вільна демократична партія, Республіканська партія, Партія "зелених", Партія демократичного соціалізму, Націонал-демократична партія, Республіканська партія та ін.
У ФРН налічується до 700 молодіжних організацій, союзів і груп. Найчисленніша і найвпливовіша профспілкова організація — Об'єднання німецьких профспілок.
Природні умови та ресурси. За рельєфом Німеччину можна поділити на дві частини: північну — низовинну та центральну й південну, що зайняті височинами і горами. На півночі країни — Північнонімецька низовина. У центральній частині — невеликий масив Гарц (1142 м). На заході середньої частини знаходяться Рейнські Сланцеві гори (747 м), на сході — Тюрінгснський Ліс і Рудні гори. На південному заході здіймаються гори Шварцвальд (1493 м). На півдні Баварське плоскогір'я закінчується північними відрогами Альп з найвищою вершиною Німеччини горою Цугшпітце (2963 м).
Клімат Німеччини помірний. З віддаленням від морів він змінюється від морського до перехідного від морського до континентального. Циклони з Атлантики приносять тепло й вологу. Середні температури січня змінюються ВІД Одо —2 °С. У липні середні температури на півночі +16, +17 °С, на півдні +18, +20 °С. Річна сума опадів на рівнинній частині 600— 700 мм, у горах до 1600—2000 мм.
Німеччина має густу річкову мережу. Річки повноводні, більшість їх належить до басейну Північного моря (Рейн, Везер, Ельба). На півдні Дунай та його притоки відносять до басейну Чорного моря. Живлення річок в основному дощове і снігове. Найбільші озера знаходяться на півдні (Боденське та ін.). Значна кількість озер є й на півночі.
На півночі Німеччини переважають підзолисті ґрунти. Тут вони чергуються з торфово-болотними ґрунтами. На південь і на Баварському плоскогір'ї переважають бурі лісові грунти. На схилах гір і в міжгірських улоговинах теж поширені бурі лісові ґрунти. З висотою їх заступають підзолисті та гірсько-лугові ґрунти.
Майже 30 % території Німеччини вкрито лісами, здебільшого насадженнями хвойних порід. На півночі переважає сосна, в центральній частині країни та на півдні — ялина. Природні широколистяні ліси трапляються рідко. У гірських районах збереглися окремі масиви букових лісів, які з висотою поступаються місцем ялиново-ялицевим. В Альпах на вершинах гір — субальпійські та альпійські луки.
У минулому ліси Німеччини мали багатий тваринний світ. Нині великі хижаки (ведмідь, вовк, рись) трапляються рідко. У лісах розводять тварин, що мають значення для розвитку мисливства, — благородних оленів, козуль, кабанів, зайців, ланей, серн, муфлонів, куріпок, фазанів. Водяться борсуки, лисиці, їжаки, а також птахи: тетеруки, глухарі, вальдшнепи. На морському узбережжі — колонії водоплавних птахів.
Велика увага в країні приділяється охороні природи. Створено десятки природних парків і заповідників. З-поміж них найвідоміші — Гарц, Пфальцський Ліс. Величезної шкоди лісам завдають вихлопні гази автомобілів і кислотні дощі.
Країна достатньо забезпечена водними ресурсами. У прибережних водах морів виловлюють оселедців, тріску, макрель та інші вили риб. Є значні рекреаційні ресурси, представлені джерелами мінеральних вод. У країні чимало пам'яток історії та архітектури, що приваблюють мільйони туристів. Найважливіший вид корисних копалин — кам'яне вугілля Рурського та Саарського басейнів. Є значні запаси калійних солей на півночі країни. Країна багата також на бурс вугілля. У північній частині відкрито незначні родовища нафти й газу. В південній гірській частині країни знаходяться різноманітні родовища рудних корисних копалин (свинцево-цинкові, залізні, уранові руди). Майже скрізь є родовища будівельних матеріалів. Відкрито поклади флюориту, графіту тощо.
Населення. За чисельністю населення Німеччина посідає перше місце в Європі. Переважна більшість (92%) — німці. У ФРН проживає близько 100тис. лужицьких сербів (землі Бранденбург і Саксонія) і 50 тис. датчан (північні райони землі Шлезвіг-Гольштейн).
Середня густота населення — більше 230 осіб на 1 км2. Значно вища вона в прирейнських районах, найбільш розвинених у промисловому відношенні. Так, у землі Північний Рейн-Вестфалія, включно з Руром, середня густота досягає 500 осіб на 1 км2, в Гессені — близько 300 осіб на 1 км2. У напрямках на північ, схід і південь вона падає: на півночі Нижньої Саксонії та в гірських районах півдня країни — до 50—70 осіб на 1 км2.
ФРН — країна з високим рівнем урбанізації. У містах проживає майже 90 % населення. Найбільші, крім столиці — Берліна, міста: Гамбург (1,7 млн. жителів), Мюнхен (1,2 млн.), Кельн (близько 1 млн.). Великі міста виросли головно на берегах Рейну та біля моря. Особливо багато їх у межах Рурського індустріального регіону. Тут вони розмішені на невеликій відстані один від одного і подекуди утворюють суцільний міський район. Найбільші міські агломерації: Рейнсько-Рурська, Рейнсько-Майнська і Штутгартська.
У структурі населення значну групу складають іммігранти, переважно з країн Південної Європи і Туреччини.
Господарство. За обсягом ВВП (2150,5 млрд дол. США, 1998 p.) і промислового виробництва ФРН посідає І-ше місце в Європі й 3-тє серед провідних країн світу (після США та Японії"). Частка ФРН становить близько 7,8% світового ВНП і 28 % ВНП країн ЄС. Після об'єднання Німеччини 1990 р. східні землі перейшли на ринкову економіку. В нових федеральних землях виробляється 7,7 % ВВП країни.
Промисловість. Німеччина має найбільш розвинуту індустрію в Європі. їй належить одне з перших місць у Європі за виробництвом автомобілів і одне з перших місць у світі за виробництвом хімікатів, пластиків і фарб. Високим рівнем розвитку відзначаються металургійна, хімічна, електротехнічна, машинобудівна галузі, будівельна промисловість. У 1995 р. вироблено 42,1 млн.т сталі, 5 млн.автомобілів, 580 млрд кВт ∙ год електроенергії. Частка ядерної енергетики становить 11%. Основними енергоносіями є вугілля (33 %), нафта і газ. Німеччина славиться на весь світ своїми пивом, винами й ковбасами. Найбільший промисловий район Німеччини — в басейні річки Рур.
Понад 4/5 кам'яного вугілля у ФРН видобувається в Рурському басейні, 1/10 — в Саарському. Власне видобування нафти незначною мірою забезпечує потреби країни. Найбільші центри нафтопереробки — Кельн, Карлеруе, Інгольштадт, Гамбург. Основу електроенергетики складають ТЕС. Підприємства чорної металургії зосереджені в Рурі та Саарі. Заводи повного циклу є в Нижній Саксонії, в Баварії (Зальцбах) і Бремені. Кольорова металургія працює на імпортній первинній сировині, власному та імпортному ломі кольорових металів. Алюміній виплавляється в землі Північний Рейн-Вестфалія на заводах в Ессені, Ферді, Норді, Гамбурзі й Штаде. Виплавку чорної міді зосереджено в Гамбурзі та Рурі. Центри виробництва рафінованої міді: Гамбург, Ліонен, Дуйсбург, Любек. Підприємства машинобудування й металообробки є майже в усіх містах ФРН. Райони багатогалузевого машинобудування: Нижньорейнсько-Рурський, Штутгартський та Рейнсько-Майнський (із центром Франкфурт). Найбільші центри машинобудування — Берлін, Мюнхен, Нюрнбергг, Франкфурт, Кельн, Гамбург, Кіль, Бремен, Магдебург, Лейпциг, Дрезден. Значні центри хімічної промисловості — Берлін, Кельн, Лейпциг, Дрезден, Франкфурт. Майже 4/5 підприємств текстильної промисловості зосереджено в трьох землях — Північний Рейн-Вестфалія, Баден-Вюртемберг і Баварія. Швейна промисловість тяжіє до великих міст. Значним спеціалізованим центром взуттєвої промисловості є м. Пірмазенс у Рейнланд-Пфальці.
Сільське господарство. ФРН має високопродуктивне сільське господарство, що виробляє 14 % ВНП (з урахуванням частки переробних галузей). У ньому працюють майже 5% зайнятих. Потреби населення у продуктах харчування покриваються за рахунок власного виробництва на 93 %. Основною галуззю сільського господарства ФРН є тваринництво (67 % загального обсягу реалізованої сільськогосподарської продукції). Середній рівень споживання м'ясних продуктів — 97 кг на рік. Середня врожайність зернових 67,4 ц/га.
Транспорт. Основа транспортної системи ФРН — федеральні залізничні колії, що є власністю держави. їхня протяжність — 40,9тис. км, 16 тис. км із них електрифіковані. Обсяг перевезень — 103 млрд. т/км. Автомобільний парк — 49 млн. машин, із них 40 млн. — легкові; автошляхи всіх класів — 230 тис. км, із них швидкісні — II тис. км. Торговий флот налічує 774 судна загальним тоннажем 5,28 млн. бр.-рег. т. Найбільші порти: Гамбург, Бремен, Росток, Варнемюнде, Вісмар, Штральзунд, Засніц.
Зовнішньоекономічні зв'язки. Зовнішньоторговий оборот ФРН І999р. досяг 1013 млрд. дол. США (експорт — 541 млрд, імпорт—472 млрд). Основними партнерами є країни ЄС — більше 50 % обороту. Основні статті експорту — продукція машинобудування, транспортне обладнання, продукція текстильної промисловості, залізо, сталь, вино, буре вугілля.
Туризм. Туристична індустрія дає ФРН значні прибутки. У1997 р. іноземні туристи, які відвідали Ф РН, залишили в країні біля 20 млрд марок. Найпопулярніші для туристів місця — Балтійське узбережжя, Саксонська Швейцарія, район Боденського озера, передгір'я Альп, Гарц, долини річок Мозелю, Неккару, Майну та ін.
Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Середня заробітна плата осіб найманої праці в західних землях ФРН 1997 р. становила 512 і марок, у східних землях — 3765. Середня пенсія за віком: у західних землях 1995 р. — 1887 марок, у східних — 1120 марок. Пенсійний вік чоловіків—65 років, жінок — 60 років. Середня тривалість робочого тижня в осіб найманої праці — 37 год. Оплачувана відпустка — 30 робочих днів (6 тижнів). У ФРН майже 3,5 млн.безробітних. На оплату квартири й комунальних послуг середня німецька сім'я витрачає 28 % місячного бюджету. До 40 % західних і 25 % східних німців живуть у власних квартирах та будинках.
Найбільші університети ФРН (за кількістю студентів): Кельнський — 60 тис, Мюнхенський — 58 тис, Берлінський (Вільний) — 44 тис, Мюнстерський — 42 тис, Гамбурзький — 41 тис, Боннський — 36 тис
ФРН має досить розвинуту мережу засобів інформації, посідаючи за цим показником одне з провідних місць у світі. На 1 тис. жителів у середньому припадає 500 примірників газет і 600 телевізорів. З-поміж газет за тиражем (у тисячах примірників) перед ведуть "Більд цайтунг" — 4500, "Зюддойче цайтунг" — 490, "Франкфуртер Альгемайне" — 391, "Вельт" — 206. Найбільші щотижневі журнали (тираж у мільйонах примірників): "Штерн" — 1,3, "Шпігель" — понад 1, "Фокус" — 0,75.
Телевізійна мережа ФРН має складовими загальнонаціональні програми наземного мовлення АРД і ЦДФ, програми регіональних телестудій, значне число супутникових каналів. Більше 1/3 жителів ФРН користуються системами кабельної телевізії. Радіомовлення складається з програм земельних телерадіокомпаній, загальнонаціональної радіостанції "Дойчландфунк", радіостанції "Дойче веле" (мовлення на зарубіжжя) і приватних станцій, які ведуть мовлення на регіональному рівні. Національне інформаційне агентство — Дойче Прессе Агентур (Д ПА).
Італія
Географічне положення та основні відомості про країну. Італія знаходиться в центральній частині Середземномор'я. її терени — Апеннінський півострів, великі острови Сардинія і Сицилія, деякі дрібні острови Середземного моря. На заході береги Італії омивають Л і гурійське й Тірренське моря, на півдні — Іонічне, на сході — Адріатичне. Лише близько 20 % її кордонів пролягає суходолом, переважно в гірських районах Альп. Тут вона межує з Францією, Швейцарією, Австрією та Словенією. Географічне положення країни сприяє її економічним зв'язкам не лише з країнами Європи, а й Африки, басейну Індійського океану, через Суецький канал.
Територія — 301,2 тис. км2. Столиця — Рим (2,8 млн.жителів). В адміністративно-територіальному аспекті поділяється на 20 областей. У межах Італії знаходяться дві держави — Ватикан і Сан-Марино, оточені зусібіч її територією. Релігія — католицизм. Грошова одиниця — євро.
Італія — парламентська республіка. Глава держави — президент, обирається строком на 7 років. Законодавча влада належить парламентові, котрий обирається на 5 років загальним і прямим голосуванням. Парламент складається з двох палат: сенату республіки (322 сенатори) і палати депутатів (630депутаті в). Виконавча влада належить урядові — Раді міністрів — на чолі з головою.
Політичні партії: Італійська народна партія, Демократична партія лівих сил, Національний альянс, Ліга Півночі — Федеративна Італія та ін.
Основні профспілкові об'єднання: Загальна італійська конфедерація праці, Італійська конфедерація профспілок трудящих, Італійський союз праці.
Природні умови та ресурси. Північ Італії знаходиться в лісовій зоні помірного поясу, південь—у субтропічному поясі. Рельєф країни переважно гірський і височинний. Ці його форми охоплюють близько 80 % території. На півночі Італії підносяться Альпи. Через усю материкову частину країни простяглися Апеннінські гори з висотами до 3000 м. Острови Сардинія і Сицилія мають переважно гористий рельєф. На острівній частині країни — декілька вулканів: Етна, Стромболі та ін. В Італії досить часто бувають сильні землетруси. На півночі лежить велика Паданська рівнина.
Клімат на більшій частині території країни субтропічний середземноморський. На півночі він перехідний від субтропічного до помірного. У горах проявляється висотна поясність. Особливості клімату визначаються географічною широтою країни, впливом теплого Середземного моря і захищеністю території країни з півночі високими Альпами. Літо жарке й сухе, з середніми температурами липня від +20 °С на півночі до +28 °С на крайньому півдні. Взимку середні температури січня від 0 °С на півночі до +12 °С на півдні. За рік випадає від 500до 800 мм опадів.
Найгустіша мережа річок — на півночі Італії. Тут тече найбільша річка країни По. Разом із протоками й каналами вона утворює важливу судноплавну систему. На Апеннінському півострові річки маловодні, деякі з них улітку пересихають. На півночі в Альпах знаходяться великі й судноплавні озера Гарда, Комо, Лаго-Маджоре та ін. На Апеннінському півострові озера виникли у кратерах згаслих вулканів.
На Паданській низовині переважають алювіальні та бурі лісові ґрунти. На Апеннінському півострові поширені коричневі й вулканічні грунти.
У минулому майже вся територія сучасної Італії була вкрита лісами. Нині вони поширені переважно в горах, а надто на півночі, в Альпах. Близько 20 % площі країни вкривають природні та насаджені людьми ліси.
Дикі тварини водяться переважно в горах (серна, дика кішка, лісова куниця тощо). У Центральних Апеннінах зберігся бурий ведмідь.
Загальна площа національних парків – близько 200 тис. га.
Серед природних ресурсів вирізняються водні для зрошення, створення транспортних магістралей, а в Альпах — для будівництва ГЕС.
Недостатніми є ґрунтові й лісові ресурси. До найбагатших у світі належать рекреаційні, представлені як чудовим морським узбережжям, гірськими системами, так і унікальними пам'ятками історії та архітектури. Вони щорічно приваблюють багато мільйонів туристів. Мінерально-сировинні ресурси загалом незначні й недостатні. Є запаси поліметалевих руд. ртутної руди. Поширені поклади різних будівельних матеріалів, серед яких — знаменитий каррарський мармур. Дуже обмежені поклади енергоносіїв (нафти, природного газу, кам'яного вугілля).
Населення. В Італії — 57,4 млн.осіб (2003 p.); 94 % з них — італійці. Італійська діаспора нараховує більше 20 млі і осіб. Офіційна мова — італійська. У деяких північних місцевостях говорять французькою, німецькою та словенською мовами. Сардинський діалект дуже схожий на латинську мову давніх римлян. Фріули зосереджені на північному сході країни, тірольці — в провінції Больцано, франко-провансальці — в області Валле-д'Аоста, словенці — в районі Трієста, албанці та греки — в Апулії й Калабрії.
Більше 66 % населення проживає в містах. Майже І/3 їх лежить на узбережжі, решта — на Паданській рівнині, в передгір'ях. Найбільші міста після Рима — Мілан (1,6 млн. жителів), Неаполь (1,2 млн.), Турін (1,1 млн.), Генуя (0,7 млн.).
Територія густонаселена (191 особа на 1 км2), проте густота населення сильно коливається між урбанізованими промисловими районами Ломбардії, Лігурії, районом Великого Неаполя (400—1000 осіб на 1 км2 та більше), розвинутими сільськогосподарськими районами Малайської рівнини й Кампанії, з одного боку, та гірськими районами, а також островом Сардинія, — з іншого, де вона становить лише 40— 70 осіб на 1 км2.
Господарство. Італія — високо розвинута індустріально-аграрна країна. У 1997 р. обсяг ВНП становив 1160,4 млрд доларів США. У 1997 р. склалася така структура італійської економіки (частка у ВНП): промисловості — 35,6 %, сільського господарства — 3,9, послуг — 60,5%.
Промисловість. Найбільше розвинені галузі промисловості: машинобудування (особливо автомобілебудування), харчова, хімічна, текстильна, металургійна. Значного розвитку набуло виробництво обчислювальної техніки, роботів та електронного обладнання.
Власні енергоресурси забезпечують 17—20% потреб країни. В енергобалансі провідне місце належить нафті й газу. Нафтопереробні заводи діють у портових містах. Близько 70 % електроенергії дають ТЕС, що працюють в основному на мазуті, 26 % — ГЕС. Чорна металургія використовує імпортну сировину. Металургійні комбінати повного циклу розміщені в портових містах — Генуї, Пйомбіно, Неаполі й Таранто. Електрометалургія склалася поблизу джерел дешевої електроенергії в Альпах — До-молоссолі, Больиано, Бреши. У кольоровій металургії найбільше розвинуті алюмінієва, свинцево-цинкова, магнієва і ртутна галузі. Великий алюмінієвий завод діє в Порто-Весмі (південний захід Сардини). Виплавлення цинку прив'язане до значних ТЕС і джерел сировини (Монтелоні, Порто-Вссме в Сардинії) або до великих ГЕС (Кротоне). Свинець виробляється головно на Сардинії, ртуть—у Тоскані. Для машинобудування Італії характерна значна частка у виробництві та експорті транспортного машинобудування. В автомобільній промисловості домінує концерн ФІ AT, який випускає також вагони, трактори, двигуни для суден і літаків, металургійне обладнання та ін. Автомобілебудування розміщено в Турі ні. Неаполі, Мілані, Больцано, Модені. Міжнародна спеціалізація Італії — виробництво мотоциклів, мопедів, моторолерів і велосипедів.
Електротехнічну промисловість зосереджено в Мілані, його приміській зоні та в сусідніх провінціях Варезс, Комо й Бсргамо. Заводи електронної промисловості сконцентровано в Міланській агломерації, в Павії. Флоренції, Римі. Італія посідає 4—5-те місця у світі за експортом танків. Заводи сільськогосподарського машинобудування розміщено на Паданській рівнині. Спеціалізація італійської хімії — виробництво полімерів і синтетичних волокон. Хімічна промисловість північного заходу спеціалізується з тонкої хімії (найбільші центри — Мілан і його передмістя, Турін, Мантуя, Савона, Новара, Генуя). На північному сході виробляють нафтохімічну продукцію, напівпродукти органічного синтезу. Профіль центру Італії — неорганічна хімія (Розіньяно, Фоллоніка, Пйомбіно, Терні та ін.); півдня — продукти органічного синтезу, мінеральні добрива (великі приморські комбінати у Бріндізі, Пріоло, Авіусті, Джелі, Кальярі та ін.). Текстильна промисловість концентрується на південному заході — в Ломбардії (Мілан, Комо, Варезе, Бер-гамо, Павія та ін.), П'ємонті (Турін, Б'єлла, Новара). У центрі Італії — осередки текстильної промисловості: Лукка, Пістоя, Флоренція і Прато. За вивозом швейних виробів і взуття країна посідає відповідно 2-ге і 1-ше місця у світі. Ріст виробництва взуття забезпечувався не стільки великими підприємствами, розміщеними головно на північному заході (м. Ві-лжевано на південь від Мілана — один із найбільших у світі центрів взуттєвої промисловості), скільки малими й середніми, розсіяними в невеликих містечках Венето, Емілії-Романьї, Тоскани, Умбрії, Маркс
Сільське господарство. Аграрний сектор має в основному землеробський напрям. Його основу складає рослинництво — 58 %, на тваринництво припадає 42 %. Більше половини ріллі — під зерновими культурами, головна з яких — пшениця. За збиранням зернових (16— 18 млн. т) Італія в три рази поступається Франції, головні культури — пшениця (45 % збору), кукурудза (35 %) і рис (більше 1 млн. т в рік, перше місце в Європі). Більше половини врожаїв трьох названих культур збирається на Па-данській низовині та в Емілії — Романії, на півдні вирощуються цінні сорти твердої пшениці, які йдуть на виготовлення макаронів. Важлива технічна культура — цукровий буряк (виробляється в основному на сході Паданської низовини). Країна майже забезпечена своїм цукром. Італія збирає до 6 млн. т різноманітних фруктів, майже 60 % їх вирощується на півночі країни у спеціалізованих фермерських господарствах. У південних областях вирощують в основному мигдаль, грецькі горіхи, фундук. Збирання винограду — біля10 млн. т у рік (більше 90 % переробляється у вино), цитрусових — більше 3,3 млн. т, томатів — більше 5,5 млн. т. Тваринництво відіграє другорядну роль, насамперед через нестачу кормів. Молочне і м'ясне тваринництво переважає на півночі, де зосереджено до половини всіх пасовищ Італії. У країні 7,5 млн.голів великої рогатої худоби, 9 млн.свиней, 12 млн.овець і кіз, потреба в м'ясі задовольняється на 70—75 %. Головний район вівчарства — Сардинія.
Транспорт. Італія має розвинуту мережу залізничних та автомобільних доріг. Більш як 90 % пасажирів, понад 80 % вантажів перевозяться автомобілями. Італійський автопарк налічує понад 25 млн. автомобілів, у тому числі більш як 23 млн. легкових. У зовнішніх перевезеннях вантажів переважає морський транспорт (80—90 % імпортованих і 60—65 % експортованих вантажів). Флот Італії нараховує 1500 суден (10-те місце у світі за обсягом тоннажу). Найбільші порти Італії — Генуя (вантажообіг перевищує 50 млн. т) і Трієст (37 млн. т). Головний центр каботажних зв'язків — Неаполь.
Зовнішньоекономічні зв'язки. Досить активно розвивається зовнішня торгівля. Італія посідає 6-те місце у світі за обсягом торгівлі, її частка наближається до 6 %. Головні торгові партнери — країни ЄС (60 % її товарообігу).
Італія експортує транспортні засоби, апаратуру, лічильні машини, оргтехніку, сільськогосподарську продукцію, продукцію легкої промисловості, хімічні продукти; імпортує нафту, вугілля, природний газ, лісоматеріали.
Туризм. Важливою галуззю італійської економіки є обслуговування іноземних туристів (50 млн.), в якій зайнято більш як 1 млн. італійців і яка приносить щорічно 6—8 млрд. дол. США. Головний район іноземного туризму-північний схід, особливо області Трентіио-Альто-Адідже й Венето, а також Центральна Італія (Рим, Флоренція, Венеція). Майже всі туристи, що прибувають до Рима, відвідують унікальну державу Ватикан. Мільйони туристів знайомляться з найдавнішою із нині існуючих республік світу Сан-Марино.
Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. ВНП на душу населення — 20 170 дол. США. Тривалість життя чоловіків — 74, жінок — 80 років. Італія посідає 1-ше місце в Європі за кількістю готельних місць.
В Італії знаходяться найстаріші в Європі університети — Болонський та університету Пармі (заснований в XI ст.). Серед найбільших університетів — Римський, Неаполітанський.
Найвпливовіші газети — "Републіка" (800 тис. примірників), "Стампа" (556 тис), "Корр'єре делла сера" (851 тис), "Мессаджеро" (390тис.) та ін. Радіомовлення й телебачення підпорядковані Італійській радіо- й телевізійній службі (РАЇ-ТВ).
Інформаційне агентство, що діє на кооперативних засадах, — АНСА, друге за значенням інформаційне агентство — АДЖІ.
Одна з країн Центральної Європи (Польща)
Географічне положення та основні відомості про країну. Польща знаходиться в Центральній Європі в басейні річок Віспи та Одри (Одеру). На півночі природним кордоном країни є Балтійське море, на півдні—гірські системи Карпат і Судетів. На півночі межує з Росією, на північному сході з Литвою. Польща має східні кордони з Білоруссю та південно-східні — з Україною. На півдні й південному заході Польща межує зі Словаччиною та Чехією, на заході — з Німеччиною. Географічне положення країни дуже вигідне. Вона має вихід до Балтійського моря і знаходиться на надзвичайно важливих транзитних шляхах, що ведуть з Росії та країн Балтії до Центральної та Західної Європи.
Територія — 312,7 тис. км2. Столиця — Варшава (1,6 млн.жителів, 1993 p.). Адміністративно-територіальний поділ характеризується триступінчастою системою: воєводства (всього 16) — пов'яти (308 земських і 65 міських) — 2489 гмінів. Офіційна мова — польська. Грошова одиниця — польський злотий (1 злотий = 100 грошам).
Польща — демократична правова держава. Глава держави — президент, обираний на 5 років на загальних, рівних і прямих виборах за таємного голосування. Виконавча влада належить президенту і Раді Міністрів (уряду) на чолі з головою Ради Міністрів, який назначається президентом. Законодавча влада здійснюється двопалатним парламентом, що складається з сейму та сенату. Депутати й сенатори обираються на 4 роки на основі загального, рівного і прямого права виборців за таємного голосування. Сейм складається з 460 депутатів, а сенат — із 100 сенаторів.
Політичні партії: Союз свободи, Союз праці, Християнсько-національне об'єднання, Конфедерація незалежної Польщі, Польська селянська партія, Соціал-демократія Республіки Польщі та ін.
Профспілкові об'єднання: Всепольська згода професійних союзів, Незалежний самоуправний профсоюз "Солідарність" та ін.
Природні умови та ресурси. Рельєф Польщі переважно рівнинний (понад 90 % території). Лише на півдні здіймаються Західні Карпати і Судети. Найвища точка країни — 2499 м над рівнем моря — знаходиться в Карпатах. На півночі Польщі вздовж узбережжя Балтійського моря простерлися акумулятивні рівнини з висотами нижче 200 м. На півдні, обабіч річки Вісли, знаходяться височини. Найвища їх точка досягає висоти 611м.
Клімат Польщі помірний, перехідний від морського до континентального. Континентальність клімату відчутно зростає з заходу на схід. Протягом року панує західний перенос вологого й теплого повітря з Атлантичного океану. Середня температура січня змінюється від —1 °С на заході та узбережжі Балтійського моря до -3 °С в центральних районах. На півночі середня температура липня +16, +17 °С, в центрі країни +18, +19 °С. Річна кількість опадів на рівнинах — 500—600 мм, на височинах — 600—700 мм, у горах — до 1800 мм.
Майже всі річки належать до басейну Балтійського моря. Найбільші з них — Вісла та Одра перетинають країну з півдня на північ. Живлення цих рік та їхніх приток переважно снігово-дощове. У країні понад 900 озер. Більшість із них знаходиться на півночі.
На більшій частині території Польщі переважають дерново-підзолисті ґрунти. На сході та північному сході поширені дерново-болотні та болотні, в передгір'ях — бурі лісові ґрунти. У долинах річок основними типами ґрунтів є алювіальні.
У минулому майже вся нинішня територія Польщі була вкрита густими лісами. Нині під ними — близько 27 % площі країни. Переважають хвойні породи: сосна, ялина, в горах — ялиця. На заході й півдні переважають мішані ліси. Тут, окрім хвойних порід, ростуть дуб і бук. На півночі та сході Польщі збереглися значні масиви незайманих лісів, що їх називають пущами — Біловезька, Августовська та ін.
