Система оподаткування - це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.
Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону "Про систему оподаткування". У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.
Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону "Про систему оподаткування". Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р.
В останньому варіанті закону дано більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування, а також понять системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єкта оподаткування; обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.
Система оподаткування - це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.
Законом "Про систему оподаткування" визначено такі важливі принципи її побудови:
- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;
- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
- обов'язковість;
- рівнозначність і пропорційність;
- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;
- соціальна справедливість;
- стабільність;
- економічна обгрунтованість;
- рівномірність сплати;
- компетентність;
- єдиний підхід;
- доступність.
Підприємства сплачують як загально державні податки та місцеві под.. і збори.
Непрямі податки та їх вплив на господарську д-сть під-ва.
Непрямі п-ки —п-ки, які визначаються розміром споживання і не перебувають у тісному зв’язку з доходами або майном платника і встановлюються у вигляді надбавки до ціни товарів чи послуг.
Джерелом сплати є ціни або тарифи, оплачені споживачем.
ПДВ вноситься до ціни товарів і сплачується на всіх етапах руху товарі є ціноутворюючим елементом.
Основними елементами доданої вартості (база оподаткування) є: 1)вартість сировини, матер-в, компл-чих виробів без ПДВ; 2)сума амортизац-х відрахувань; 3)затрати пов’язані зі створеням матер-х благ; 4)сума прибутку; 5)сума акцизного збору; 6)сума мита.
Платниками п-ку є 1)підп-ва, в яких обсяг опадаткованих операцій протягом останніх 12 місяців перевищує 36000 неоподат-х мінімумів доходів громадян; 2)під-ва, які продають товари на митній терит-рії Укр. За готівкові кошти, сплач-ть п-к не залежно від обсягів продаж.
Існує 2 ставки оподаткування: 20% та нульова ставка (повне відшкодування п-ку сплаченого постачальниками за товари) – застосовують з продажу вітчизняних товарів за межі України.
Дата виникнення податкових забовязень – по першій із подій отримання або відгрузки.
Податковий кредит – це сума, на яку підприємство-платник п-ку має право зменшити податкове забовязання у звітному періоді.
Податковий період: якщо обсяг опад-них операцій перевищує 7200 неоподатк-них мінімумів громадян, то подат-вий період= календарному місяцю, якщо менше, то календарний місяць або квартал.
