Виховання - це процес впливу на особистість, здійснюваний протягом її життя з мстою передачі досвіду представників свого роду, етносу, народу, світової громадськості, частіше цілеспрямований і планомірний, організований шляхом взаємодії вихователя і вихованця, під час якої відбувається вплив на пізнавальну, мотиваційну, емоційну, вольову та інші його сфери з метою розвитку світогляду (у тому числі і наукового), духовно-моральних, етичних, ділових якостей.
Згідно з положеннями державних документів про виховання сучасної молоді вищі навчальні заклади мають здійснювати підготовку національної інтелігенції, сприяти вихованню духовної еліти, примножувати її культурний потенціал. Для цього молодь необхідно залучати до творчої діяльності (науково-дослідної,технічної,культурно-просвітницької,громадської, здоровчосиортнвної, правоохоронної), орієнтувати на самоосвіту, саморозвиток, самовиховання тощо. Кожен громадянин України має бути творчою особистістю, з відчуттям потреб часу, прагненням до самопізнання і самовдосконалення, високим рівнем духовності. Йому мають стати підвладними найсучасніші технічні засоби для здобуття необхідної інформації.
Мета виховання включає такі питання:
— усвідомлення педагогами потреб і бажань молоді відповідно до вимог часу, підтримка її починань, спрямування на набуття соціального досвіду;
— вироблення поваги до Конституції України, державної символіки та символіки регіонів;
— сприяння розвитку відчуття необхідності, підтримки доброзичливих взаємин з представниками різних національностей та етнічних груп;
— розвиток у вихованців правової, духовної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури;
- дотриманим норм і правил життя у громадському суспільстві.
Така мета виховання потребує планомірної роботи педагогів над розвитком у молодого покоління особистіснкх рис, необхідних державних, національно-культурних, суспільних позицій.
Педагоги, здійснюючи виховну роботу, мають проводити зустрічі з визначними діячами науки, освіти, культури, в яких зосереджені найкращі якості громадян України. Вони можуть розповідати про духовні цінності предків, акцентуючи увагу студентів па відомостях літописів, міфів, сказань, дум, фольклорних та мистецьких джерел тощо. Враховуючи бажання молоді, організатори виховної роботи мають проводити екскурсії до всенародних святинь, наголошуючи на їх значенні в історіїі для історії. Суттєво значущим євідвідування музе їв, театрів, кінотеатрів, виставок та інших культурнихосередків. Педагогам необхідно організовуватипрезентації книг на різноманітні теми наукового, освітнього та культурного жит тя і спонукати вихованців самостійно відвідувати такі презентації. Важливим є: проведення конференцій, "круглих столів", диспутів і дискусій, які мають суттєве виховне навантаження.
Реалізація поставленої мети може забезпечуватися шляхом дотримання у виховному процесі таких важливих завдань:
- формувати у дітей та молоді свідомість (національну), бажання працювати задля розквіту України:
— забезпечувати вироблення поваги до історії і культури рідного народу, його мови, традицій і звичаїв;
— підвищувати духовну культуру особистості, виливати на вдосконалення її світоглядних позицій;
— розвивати соціальну активність молоді; вдосконалювати індивідуальні здібності вихованців, забезпечувати можливість їх реалізації;
— сприяти зміцненню їх фізичного і психічного здоров'я;
— впливати на рівень усвідомлення молоддю зв'язку між ідеями індивідуальної свободи, законними правами, громадською відповідальністю;
— готувати молодь дожиття і праці в умовах ринкових відносин;
— надавати потребуючим допомогу в реалізації їх життєвих планів.
У процесі виховання студентів необхідно уникати спрямування виховного процесу на будь-яку політизацію, хоч здебільшого цього можна досягти тільки теоретично.
Науково-педагогічні працівники під час організації та здійснення навчально-виховного процесу мають:
- враховувати індивідуально-психічні якості студентів і намагатися їх усебічно розвивати;
- враховувати характер майбутньої діяльності студентів;
- намагатися активно взаємодіяти зі студентами;
- досягти свідомої участі студентів у навчально-виховній діяльності;
- науково визначати і формулювати її дидактичні та виховні цілі й намагатися їх реалізувати. Характер спілкування науково-педагогічних працівників зі студентами має бути демократичним, гуманним, враховувати традиції та звичаї українського народу, грунтуватися на загальнолюдських цінностях. Для цього сприятливі умови існують на всіх навчальних заняттях, де студенти мають змогу навчитися висловлювати свої думки.
Закономірностей виховання студентів у ВНЗ є основою для опрацювання системи його стратегічних ідей, а саме:
■ спрямованість виховання у ВНЗ на формування всебічно, гармонійно розвинутої особистості студента як громадянина України - тобто індивідуальності, яка збагачена загальнолюдськими, національними та професійними цінностями і мораллю й готова ефективно Працювати на благо України та самої себе;
■ єдність організації виховної, навчально-пізнавальної та іншої діяльності студента як умови формування головних рис особистості;
■ єдність навчання, виховання, розвитку та самовдосконалення, яка вимагає розглядати виховання як головний фактор формування особистості студента і надавати виховному процесу розвивального характеру;
■ оптимізація змісту, методів і форм виховання студентів у ВНЗ;
■ гуманізація та демократизація виховного процесу;
■ особистісна спрямованість виховання;
■ впровадження у практику виховання студентів ідей і технології педагогіки співробітництва, гуманістичної педагогіки, особистісно орієнтованої педагогіки тощо.
