Виховання як педагогічна категорія маг лексичне наповнення і тлумачиться залежно ВІД сфери використання 3 різними СПеЦИфІЧВИМИ відтінками. Виховання ЯК процес виливні на збереження ЖИТТЄВОЇ наступності між минулим і прийдешніми поколіннями, особливо у напрямі засвоєння різнобічного досвіду попередників і використання його в осучасненому вигляді н умовах реального життя на конкретному історичному
етапі. Це поняття трактується як взаємодія того, хто виховує,
і вихованця з метою цілсснрнмонаного формування цілісної
особистості,
в "Вгимологічно-семантичному словнику української мови
(Т, І) митрополита Іларіона (професора Інана ОгІЄНКа) злана-чено, ЩО перин; значення терміна "виховання" було таким: "вигодовування, пізніше й духовне окормлення". Далі у словнику сказано: "Лекс. 1627 р. СЛОВО "нихоиання" перекладається церк. слоном "воскормленіс". Саме трактування "виховання" І. Огієнкотлумачить як зовнішню чемність, уміння пристойно триматися на ЛЮДЯХ. Відповідно "вихований" він поясню», як тон, хто добре знас світські звички, ввічливий.
У навчальному посібнику "Педагогіка" Василя Ягу нова, виданому у 2002 р., зазначено про справедливе відокремлення поняття "виховання" від поняття "навчання", яке; сталося у другій половині XVIII ст. Це мас своє, суттєве пояснення, оскільки часто освічена, з багатим запасом знань людина може бути досить иевихованою і відштовхувати від себе оточуючих.
"Родиино-сімейиа енциклопедія" (1096) містить тлумачення виховання як процесу передачі новим поколінням досвіду, набутого старшими поколіннями з метою забезпечення подальшого розвитку суспільства. Вважаючи й на те, що процес нн ховання призводить у результаті до змін уставах особистості
Розділ
(психічному, фізичному, духовному), можна зробити узагалі, нюючнй висновок стосовно його трактування.
Виховання це процес впливу на особистість, здійснюва ний протягом її життя з мстою передачі досвіду иродставнн кін свого роду, етносу, народу, світової громадськості, частій:, цілеспрямований і планомірний, організований шляхом вза емодії вихователя і вихованця, під час якої відбувається вплив на пізнавальну, мотиваційну, емоційну, вольову та ін ші його сфери а метою розвитку світогляду (у тому числі и наукового), духовно-моральних, етичних, лілових якостей. Так можна трактувати визначення поняття "виховання" у загальному значенні, без урахування особливостей і нюансів, які виникають при його тлумаченні у конкретній сфері застосування.
Оскільки нова соціальна ситуація в Україні вимагає осу часнених підходів до проблем формування особистості у всіх ланках суспільного життя, а особливо у його освітній галузі, то, на наш погляд, насамперед мас бути вдосконалена система виховання.
Згідно з положеннями державних документів про виховання сучасної молоді вищі навчальні заклади мають здійснювати підготовку національної інтелігенції, сприяти вихованню духовної еліти, примножувати її культурний потенціал. Для цього молодь необхідно залучати до творчої діяльності (науково-дослідної, технічної, культурно-просвітницької, громадської, оздоровчосиортнвної, правоохоронної), орієнтувати на самоосвіту, саморозвиток, самовиховання тощо.
Виховання забезпечує формування особистості. її свідомості, самосвідомості, встановлення зв'язку поколінь, збереження їх культурних надбань, накопичення власного досвіду на основі напрацьованого попередниками тощо. Це мають здійснювати авторитетні, високоосвічені люди. Кожен педагог повинен знати, що не можна залишати поза увагою жодного вихованця, оскільки лише цілеспрямований вплив на людину дає бажані результати. Орієнтація на індивідуальні особливості кожної молодої людини — одна з найважливіших функ
В иховання як педагогічне явище __
цій педагогів. До того ж, суттєвим для їх реального співробітництва є встановлення демократичного стилю спілкування.
Необхідно зазначити, що нинішнє виховання характеризується як таке, що перебуває під впливом глибокої суспільної кризи і тому потребує вдосконалення. З огляду на це слід пам'ятати, що ноно мас забезпечуватись відповідно до основних завдань і принципів сучасної державної молодіжної політики.
Враховуючи те. що виховання с процесом безперервним, молодь, окрім примноження знань, повинна постійно нагромаджувати новий досвід, зміцнювати переконання, виробляти позитивні звички, риси характеру.
Кожен громадянин України має бути творчою особистістю, з відчуттям потреб часу, прагненням до самопізнання і самовдосконалення, високим рівнем духовності. Йому мають стати підвладними найсучасніші технічні засоби для здобуття необхідної інформації.
Керівник виховного процесу (куратор, викладач, учитель) — це ЛЮДЯНа, здатна до творчих перетворень, орієнтації у нестандартних ситуаціях, добору форм, методів, засобів виховного виливу згідно з потребами молодіжного колективу. Він має усвідомлювати власну індивідуальність, уміти виливати на свідомість інших людей, проводити діагностування їх розвитку, прогнозування результатів.
З огляду на зазначене вище визначаються мета і завдання виховання.
Мета <шховання включає такі питання:
— усвідомлення педагогами потреб і бажань молоді відповідно до вимог часу, підтримка її починань, спрямування на набуття соціального досвіду;
— вироблення поваги до Конституції України, державної символіки та символіки регіонів;
— сприяння розвитку відчуття необхідності, підтримки доброзичливих взаємин з представниками різних національностей та етнічних груп;
— розвиток у вихованців правової, духовної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури;
Розділ
- дотриманим норм і правил життя у громадському е\ сиІЛЬСТВІ.
Така мета виховання потребує планомірної роботи педагогів над розвитком у молодого покоління особистіснкх рис, необ ХІДНИК з державних, національно-культурних, суспільних позицій.
Педагоги, здійснюючи виховну роботу, мають проводити ЗуСТрІЧІ з визначними діячами науки, ОСВІТИ, культури, в яких
зосереджені найкращі якості громадян України. Вони можуть розповідати про духовні цінності предків, акцентуючи увагу студентів па ВІДОМОСТЯХ літописів, міфів, сказань, дум. фольклорних та мистецьких джерел тощо. Враховуючи бажання молоді, організатори виховної роботи мають проводити екс курсіі до всенародних святинь, наголошуючи на їх значенні в історії і для історії. Суттєво значущим Є відвідування музо їв, театрів, кінотеатрів, виставок та інших культурних осередків. Педагогам необхідно організовувати презентації книг на різноманітні теми наукового, освітнього та культурного життя і спонукати вихованців самостійно відвідувати такі презентації. Важливим с: проведення конференцій, "круглих столів", диспутів і дискусій, які мають суттєве виховне навантаження.
Реалізація поставленої мети може забезпечуватися ШЛЯХОМ дотримання у виховному процесі таких важливих завдань:
формувати у дітей та молоді свідомість (національну), бажання працювати задля розквіту України:
— забезпечувати вироблення поваги до історії і культури рідного народу, його мови, традицій і звичаїв;
— підвищувати духовну культуру особистості, виливати на вдосконалення її світоглядних позицій;
— розвивати соціальну активність молоді; вдосконалювати індивідуальні здібності вихованців, забезпечувати можливість їх реалізації;
— сприяти зміцненню їх фізичного і психічного здоров'я;
— впливати на рівень усвідомлення МОЛОДДЮ зв'язку між ідеями індивідуальної свободи, законними правами, громадською відповідальністю;
2'10
— готувати молодь дожиття і праці в умовах ринкових відносин;
— надавати потребуючим допомогу в реалізації їх життєвих планів.
З метою уточнення підходів до реалізації мети і завдань виховання варто проаналізувати основні його принципи, методи, засоби, форми організації та зосередити увагу на найдоцільніших із них. У процесі цього необхідно уникати спрямування виховного процесу на будь-яку політизацію, хоч здебільшого цього можна досягти тільки теоретично.
