Поняття про процес виховання

 

Виховання як педагогічна категорія маг лексичне напов­нення і тлумачиться залежно ВІД сфери використання 3 різни­ми СПеЦИфІЧВИМИ відтінками. Виховання ЯК процес виливні на збереження ЖИТТЄВОЇ наступності між минулим і прийдеш­німи поколіннями, особливо у напрямі засвоєння різнобічного досвіду попередників і використання його в осучасненому ви­гляді н умовах реального життя на конкретному історичному

етапі. Це поняття трактується як взаємодія того, хто виховує,

і вихованця з метою цілсснрнмонаного формування цілісної

особистості,

в "Вгимологічно-семантичному словнику української мови

(Т, І) митрополита Іларіона (професора Інана ОгІЄНКа) злана-чено, ЩО перин; значення терміна "виховання" було таким: "вигодовування, пізніше й духовне окормлення". Далі у слов­нику сказано: "Лекс. 1627 р. СЛОВО "нихоиання" перекладаєть­ся церк. слоном "воскормленіс". Саме трактування "виховання" І. Огієнкотлумачить як зовнішню чемність, уміння пристойно триматися на ЛЮДЯХ. Відповідно "вихований" він поясню», як тон, хто добре знас світські звички, ввічливий.

У навчальному посібнику "Педагогіка" Василя Ягу нова, виданому у 2002 р., зазначено про справедливе відокремлен­ня поняття "виховання" від поняття "навчання", яке; сталося у другій половині XVIII ст. Це мас своє, суттєве пояснення, оскільки часто освічена, з багатим запасом знань людина може бути досить иевихованою і відштовхувати від себе ото­чуючих.

"Родиино-сімейиа енциклопедія" (1096) містить тлумачен­ня виховання як процесу передачі новим поколінням досвіду, набутого старшими поколіннями з метою забезпечення по­дальшого розвитку суспільства. Вважаючи й на те, що процес нн ховання призводить у результаті до змін уставах особистості

Розділ

(психічному, фізичному, духовному), можна зробити узагалі, нюючнй висновок стосовно його трактування.

Виховання це процес впливу на особистість, здійснюва ний протягом її життя з мстою передачі досвіду иродставнн кін свого роду, етносу, народу, світової громадськості, частій:, цілеспрямований і планомірний, організований шляхом вза емодії вихователя і вихованця, під час якої відбувається вплив на пізнавальну, мотиваційну, емоційну, вольову та ін ші його сфери а метою розвитку світогляду (у тому числі и наукового), духовно-моральних, етичних, лілових якостей. Так можна трактувати визначення поняття "виховання" у загальному значенні, без урахування особливостей і нюан­сів, які виникають при його тлумаченні у конкретній сфері застосування.

Оскільки нова соціальна ситуація в Україні вимагає осу часнених підходів до проблем формування особистості у всіх ланках суспільного життя, а особливо у його освітній галузі, то, на наш погляд, насамперед мас бути вдосконалена система виховання.

Згідно з положеннями державних документів про вихован­ня сучасної молоді вищі навчальні заклади мають здійснюва­ти підготовку національної інтелігенції, сприяти вихованню духовної еліти, примножувати її культурний потенціал. Для цього молодь необхідно залучати до творчої діяльності (науко­во-дослідної, технічної, культурно-просвітницької, громад­ської, оздоровчосиортнвної, правоохоронної), орієнтувати на самоосвіту, саморозвиток, самовиховання тощо.

Виховання забезпечує формування особистості. її свідомо­сті, самосвідомості, встановлення зв'язку поколінь, збережен­ня їх культурних надбань, накопичення власного досвіду на основі напрацьованого попередниками тощо. Це мають здій­снювати авторитетні, високоосвічені люди. Кожен педагог повинен знати, що не можна залишати поза увагою жодного вихованця, оскільки лише цілеспрямований вплив на людину дає бажані результати. Орієнтація на індивідуальні особли­вості кожної молодої людини — одна з найважливіших функ­

В иховання як педагогічне явище __

цій педагогів. До того ж, суттєвим для їх реального співробіт­ництва є встановлення демократичного стилю спілкування.

Необхідно зазначити, що нинішнє виховання характеризу­ється як таке, що перебуває під впливом глибокої суспільної кризи і тому потребує вдосконалення. З огляду на це слід пам'ятати, що ноно мас забезпечуватись відповідно до основ­них завдань і принципів сучасної державної молодіжної по­літики.

Враховуючи те. що виховання с процесом безперервним, молодь, окрім примноження знань, повинна постійно нагро­маджувати новий досвід, зміцнювати переконання, виробляти позитивні звички, риси характеру.

Кожен громадянин України має бути творчою особистістю, з відчуттям потреб часу, прагненням до самопізнання і само­вдосконалення, високим рівнем духовності. Йому мають стати підвладними найсучасніші технічні засоби для здобуття необ­хідної інформації.

Керівник виховного процесу (куратор, викладач, учитель) — це ЛЮДЯНа, здатна до творчих перетворень, орієнтації у не­стандартних ситуаціях, добору форм, методів, засобів вихов­ного виливу згідно з потребами молодіжного колективу. Він має усвідомлювати власну індивідуальність, уміти виливати на свідомість інших людей, проводити діагностування їх роз­витку, прогнозування результатів.

З огляду на зазначене вище визначаються мета і завдання виховання.

Мета <шховання включає такі питання:

— усвідомлення педагогами потреб і бажань молоді відпо­відно до вимог часу, підтримка її починань, спрямування на набуття соціального досвіду;

— вироблення поваги до Конституції України, державної символіки та символіки регіонів;

— сприяння розвитку відчуття необхідності, підтримки доброзичливих взаємин з представниками різних національ­ностей та етнічних груп;

— розвиток у вихованців правової, духовної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури;

Розділ

- дотриманим норм і правил життя у громадському е\ сиІЛЬСТВІ.

Така мета виховання потребує планомірної роботи педагогів над розвитком у молодого покоління особистіснкх рис, необ ХІДНИК з державних, національно-культурних, суспільних позицій.

Педагоги, здійснюючи виховну роботу, мають проводити ЗуСТрІЧІ з визначними діячами науки, ОСВІТИ, культури, в яких

зосереджені найкращі якості громадян України. Вони можуть розповідати про духовні цінності предків, акцентуючи увагу студентів па ВІДОМОСТЯХ літописів, міфів, сказань, дум. фоль­клорних та мистецьких джерел тощо. Враховуючи бажання молоді, організатори виховної роботи мають проводити екс курсіі до всенародних святинь, наголошуючи на їх значенні в історії і для історії. Суттєво значущим Є відвідування музо їв, театрів, кінотеатрів, виставок та інших культурних осеред­ків. Педагогам необхідно організовувати презентації книг на різноманітні теми наукового, освітнього та культурного жит­тя і спонукати вихованців самостійно відвідувати такі пре­зентації. Важливим с: проведення конференцій, "круглих столів", диспутів і дискусій, які мають суттєве виховне на­вантаження.

Реалізація поставленої мети може забезпечуватися ШЛЯХОМ дотримання у виховному процесі таких важливих завдань:

формувати у дітей та молоді свідомість (національну), бажання працювати задля розквіту України:

— забезпечувати вироблення поваги до історії і культури рідного народу, його мови, традицій і звичаїв;

— підвищувати духовну культуру особистості, виливати на вдосконалення її світоглядних позицій;

— розвивати соціальну активність молоді; вдосконалювати індивідуальні здібності вихованців, за­безпечувати можливість їх реалізації;

— сприяти зміцненню їх фізичного і психічного здоров'я;

— впливати на рівень усвідомлення МОЛОДДЮ зв'язку між ідеями індивідуальної свободи, законними правами, громад­ською відповідальністю;

2'10

— готувати молодь дожиття і праці в умовах ринкових від­носин;

— надавати потребуючим допомогу в реалізації їх життєвих планів.

З метою уточнення підходів до реалізації мети і завдань ви­ховання варто проаналізувати основні його принципи, методи, засоби, форми організації та зосередити увагу на найдоцільні­ших із них. У процесі цього необхідно уникати спрямування виховного процесу на будь-яку політизацію, хоч здебільшого цього можна досягти тільки теоретично.