Тема 19. Патенування торговельної діяльності

Опрацьовуючи тему«Патентування торговельної діяльності», студент повинен взяти до уваги, що об’єктом вивчення в цій темі навчальної дисципліни виступають організаційні відносини щодо проведення патентування торговельної діяльності. Головна мета вивчення теми – ознайомлення з правилами (правовими нормами), за якими вчиняються зазначені дії.

Як зазначалося при розгляді теми 4, правову основу патентування підприємницької діяльності складають Податковий кодекс України та підзаконні нормативні акти, прийняті на його виконання. Згідно з ПК України торговим патентом є державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності, користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору (ст. 14.1.250 ПК України). Короткотерміновим є торговий патент на провадження торговельної діяльності, строк дії якого не перевищує 15 календарних днів (ст. 14.1.92 ПК України).

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, передбачений ст. 267 ПК України, сплачують суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

ПК України встановлює перелік суб’єктів господарювання, які не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг (ст. 267.1.2), а також види діяльності, які провадяться з придбанням пільгового торгового патенту (ст. 267.2).

Не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг такі суб'єкти господарювання: а) аптеки, що перебувають у державній та комунальній власності; б) розташовані у селах, селищах і містах районного значення підприємства та організації споживчої кооперації та торгово-виробничі державні підприємства робітничого постачання; в) фізичні особи - підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності; г) фізичні особи - підприємці, які здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва і тваринництва, свійської худоби та птиці (як у живому вигляді, так і продукції забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва; ґ) фізичні особи - підприємці, які сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік; д) суб'єкти господарювання, утворені громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно із законодавством та здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах "Українське товариство сліпих", "Українське товариство глухих", а також фізичними особами - інвалідами, зареєстрованими відповідно до закону як підприємці; е) суб'єкти господарювання, які провадять торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених із домішками і без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; свійська птиця; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорм для продажу населенню; є) суб'єкти господарювання, що реалізують продукцію власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ними у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення, що належать такому суб'єкту; ж) суб'єкти господарювання, які провадять діяльність із закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається за розрахунками у безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки); з) підприємства, установи та організації, які провадять діяльність у торговельно-виробничій сфері (ресторанне господарство), у тому числі навчальних закладах, із обслуговування виключно працівників таких підприємств, установ та організацій, а також учнів і студентів у навчальних закладах. Не є платниками збору за провадження діяльності у сфері розваг суб'єкти господарювання, які провадять комп'ютерні та відеоігри.

Для одержання торгового патенту суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби за місцем сплати збору заявку на придбання торгового патенту (ст. 267.4.1 ПК України). Для кожного відокремленого підрозділу, який не є платником податку на прибуток, торгові патенти придбвааються суб'єктами господарювання за місцем реєстрації такого відокремленого підрозділу (ст. 267.4.5 ПК України). У разі проведення ярмарків, виставок-продажів та інших короткотермінових заходів, пов'язаних з демонстрацією та продажем товарів, суб'єкт господарювання придбає короткотерміновий торговий патент.

Торговий патент видається особисто фізичній особі - підприємцю або особі, уповноваженій юридичною особою, під підпис у триденний термін з дня подання заявки. Датою придбання торгового патенту є зазначена в ньому дата.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється в таких межах:

· на території міста Києва та обласних центрів - від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати;

· на території міста Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів - від 0,04 до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати;

· на території інших населених пунктів - від 0,02 до 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

У разі якщо пункти продажу товарів (надання послуг) розташовані в курортній місцевості або на території, прилеглій до митниці, інших пунктів переміщення через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовуються кошти від сплати збору, можуть прийняти рішення щодо збільшення ставки збору, але не більш як 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах встановлюється в межах від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати залежно від місця розташування таких пунктів продажу. Ставка збору за здійснення торгівлі валютними цінностями на календарний місяць становить 1,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Оригінал торгового патенту повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності - біля реєстратора розрахункових операцій; на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці в автомагазинах, на розвозках та інших видах пересувної торговельної мережі, а також на лотках, прилавках та інших видах торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях; у пунктах обміну іноземної валюти; у приміщеннях для надання платних послуг, а також у приміщеннях, в яких проводяться розважальні ігри (ст. 267.6.1 ПК України).

Строк дії торгового і пільгового патенту, крім короткотермінового торгового патенту та торгового патенту на здійснення діяльності у сфері розваг, становить 60 календарних місяців. Строк дії короткотермінового торгового патенту становить від одного до п'ятнадцяти календарних днів.

Ст.125 ПК України встановлено відповідальність за порушення порядку отримання та використання торгового патенту. Суб'єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги:

-за порушення порядку використання торгового патенту, сплачують штраф у розмірі збору на один календарний місяць (для діяльності у сфері розваг - у розмірі збору на один квартал);

-за здійснення діяльності, передбаченої статтею 267 ПК України, без отримання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту (крім діяльності у сфері розваг), сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць;

-за здійснення реалізації товарів без отримання пільгового торгового патенту або з порушенням порядку його отримання та використання, сплачують штраф у п'ятикратному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше п'ятикратного його розміру за рік;

-за здійснення торговельної діяльності без придбання короткотермінового патенту або з порушенням порядку його отримання та використання, сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь строк такої діяльності;

-за здійснення діяльності у сфері розваг без отримання відповідного торгового патенту або з порушенням порядку його використання сплачують штраф у восьмикратному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше восьмикратного його розміру за один квартал.

Несплата (неперерахування) суб'єктом господарювання сум збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності в порядку та у строки, визначені ПК України, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків встановлених ставок збору.

Самостійна робота

Питання для самостійного опрацювання

1. Правові засади патентування торговельної діяльності.

2. Суб’єкти патентування. Види торгових патентів та їх характеристика.

3. Юридична відповідальність за порушення законодавства про патентування.

 

Глосарій: торговий патент, короткотерміновий торговий патент, пільговий торговий патент, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

 

З авдання для самостійної роботи та самоконтролю знань:

1.Ознайомитися з рекомендованими джерелами і літературою до теми та підготувати опорний конспект питань теми.

2. Скласти термінологічний словник до теми і підготуватися до понятійного диктанту.

3. Розробити структурно-логічну схему «Патентування торговельної діяльності».

4. Виконати тестові завдання:

1.Державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору, це:

а) торговий патент;

б) пільговий торговий патент;

в) торговельна ліцензія;

г) торговельний коносамент.

2. Чинний ПК України прийнято:

а) 2 грудня 2010 р.;

б) 16 січня 2003 р.;

в) 28 червня 1996 р.;

г) 1 грудня 2011 р..

3. За здійснення діяльності, передбаченої статтею 267 ПК України, без отримання відповідних торгових патентів, сплачується:

а) штраф;

б) пеня;

в) неустойка;

г) додатковий збір.

5. Вирішити ситуаційні завдання:

Ситуаційне завдання № 1

Під час проведення подат­ковою міліцією рейдової перевірки стану дотримання норм за­конодавства про патентування роздрібної торговельної діяль­ності було виявлено такі порушення:

а) здійснення торговельної діяльності без патенту;

б) здійснення торговельної діяльності після закінчення стро­ку дії патенту;

в) відсутність торговельного патенту на фронтальній вітрині магазину.

На порушників було накладено штрафи в розмірі вартості торговельного патенту, а їх діяльність призупинено до дня спла­ти штрафу.

Серед оштрафованих були підприємства Укоопспілки та фі­зичні особи - підприємці, що здійснюють торговельну діяль­ність на ринку та сплачують ринковий збір, які не погодилися з рішенням податкової міліції та оскаржили його до господар­ського суду.

Що таке торговельний патент і який строк його дії?

На кого не поширюється законодавство України про па­тентування?

Який орган і в якому порядку має право притягати до відповідальності за порушення патентного законодавства?

Чи правомірні дії працівників податкової міліції?

Як би Ви вирішили справу?

Ситуаційне завдання № 2

ТОВ «Військторг» здійснювало продаж товарів військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців на території військової частини № 123/10 ВЧ. Під час проведення подат­ковими органами планової перевірки було виявлено, що ТОВ проводило зазначену торговельну діяльність без торгового патенту. Податківці за стасували до «Військторгу» відповідні санкції.

Чи правомірні дії подат­кових органів?

Чи правомірні дії ТОВ?

Проаналізуйте ситуацію відповідно до чинного законодавства України.

 

Теми презентацій, рефератів:

1. Органи з питань патентування торговельної діяльності та їх компетенція.

2. Патентування торговельної діяльності в зарубіжних країнах.

 

Джерела і література

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – 23 липня. – № 30. – Ст. 141.
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – 28 березня. – № 11. – Ст. 462.
3. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13-17. – Ст. 112.
4. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 р. в редакції від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст.84.

5. Про затвердження переліку платних побутових послуг, на провадження діяльності з надання яких придбавається торговий патент: Постанова Кабінету Міністрів України № 1258 від 29 грудня 2010 р. // Офіційний вісник України. – 2011. – 7 лютого. – № 7. – Ст. 332.

6. Про затвердження форм і порядку заповнення торгових патентів, форми Заявки на придбання торгового патенту: НаказДержавної податкової адміністрації від 28 лютого 2011 р. № 109 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zакоn3.гаdа.gov.ua/laws/show/ z0357-11/conv

Основна

7. Курило М.П. Комерційне право: навч. посіб. / М.П.Курило, В.М.Завальний. – Суми: Університетська книга, 2011. – С. 29-35.

1. Несинова С.В. Господарське право України: навч. посіб. / С.В. Несинова, В.С. Воронко, Т.С. Чебикіна; за заг. ред. С.В. Несинової. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – С.121-133.
2. Підприємницьке право: підручник / за ред. О.В. Старцева. – 3-тє вид., перероб. і доп. – М.: Істина, 2007. – С.186-194.

10. Попов А.А. Торговое право: учеб. пособ. / А.А. Попов. – 5-е изд., перераб. и доп. – Харьков: БУРУН и К, 2007. – С.149-161.

Додаткова

1. Азарян О.М. Організація і технологія торгівлі: навч. посіб. для студ. ВНЗ / О.М. Азарян, Е.М. Локтєв, В.П.Оліфіров. – Донецьк: СПД Дмитренко, 2007. – 527 с.

12. Булгакова I.В. Господарське право України: навч. посіб. / I.В. Булгакова. – К.: Прецедент, 2006. – 346 с.

13. Вітвіцький С.С. Основні принципи державного контролю підприємницької діяльності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. - 2001. - №3.- С. 77-80.

14. Вітвіцький С.С. Форми та методи державного контролю у сфері підприємницької діяльності // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002. – Вип.20. – С.189-192.

1. Внутрішня торгівля в Україні: економічні умови ефективного розвитку / [А.А. Мазаракі, І.О. Бланк, Л.О. Лігоненко та ін.]; А.А. Мазаракі (заг. наук. ред.). – К.: КНТЕУ, 2006. – 194 с.

16. Господарське право України: навч. посіб. для студ. вузів України / За ред. Н.О. Саніахметової. – Х.: Одіссей, 2005. – 608 с.

1. Господарське право: підручник / за ред. О.П. Подцерковного. – Харків: Одіссей, 2010. – 640 с.
2. Голошубова Н.О.Організація торгівлі: підруч. для вищ. навч. закл. / Н.О. Голошубова. – К.: Книга, 2004. – 560 с.
3. Гражданское и торговое право зарубежных стран: Учебное пособие для вузов / Ред. В.В. Безбах. – М.: МЦФЭР, 2004. – 896 с.
4. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя. – 7-е изд, перераб. и доп. / Н.А. Саниахметова – Харків: Одиссей, 2005. – 992 с.
5. Смолин Г.В. Господарське право України: Загальна частина: навч. посіб. / Г.В. Смолин; М‑во внутр. справ України, Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Львів: ЛьвДУВС, 2008. – 468 с.
6. Смолин Г.В. Господарське право України: Особлива частина: навч. посіб. / Г.В. Смолин; М‑во внутр. справ України, Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Львів: ЛьвДУВС, 2010. – 579 с.
7. Хасанова В.В. Деякі питання нормативно-правового регулювання внутрішньої торгівлі в Україні / В.В. Хасанова // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - № 9. – С.36 – 39.
8. Хасанова В.В. Деякі питання правової регламентації підприємництва у сфері внутрішньої торгівлі в Україні / В.В. Хасанова // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 6. – С. 93 – 96.
9. Хозяйственное право Украины: учебник / под ред. А.С. Васильева, О.П. Подцерковного. – 4 изд., с изм. и доп. – Х.: Одиссей, 2010. – 488 с.
10. Щербина В.С. Господарське право: підручник / В.С. Щербина. – 3-є вид., перероб. доп. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 656 с.

 

Тема 20. Правове регулювання договору роздрібної купівлі-продажу

Опрацьовуючи тему«Правове регулювання договору роздрібної купівлі-продажу», студенту слід взяти до уваги, що предметом вивчення у цій темі є договірні відносини роздрібної купівлі-продажу, які відіграють важливу роль у сфері торговельної діяльності. Мета, яку потрібно реалізувати у процесі опрацювання рекомендованих нормативних і літературних джерел, полягає у з’ясуванні поняття та ознак договору роздрібної купівлі-продажу та його різновидів, особливостей договорів роздрібної купівлі-продажу з умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк, за зразком, з використанням торгових автоматів, з умовою доставки товару покупцеві та ін.

Нормативну основу правового регулювання договору роздрібної купівлі-продажу складають ЦК України, Закон України «Про захист прав споживачів» в редакціївід 1 грудня 2005 р ., «По­рядок провадження торговельної діяльності та правила торговель­ного обслуговування на ринку споживчих товарів», затверджені Постановою КМУ від 15 червня 2006 р., «Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами», затверд­жені наказом Міністерства еконо­міки та з питань європейської інтеграції України від 11 липня 2003 р., «Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товара­ми», затверджені наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 р., інші норматив­ні акти, які регулюють діяльність у сфері роздрібної торгівлі.

Як зазначалося при розгляді теми 4, Відповідно до ч. 1 ст. 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Права та обов'язки сторін за цим договором визначаються, перш за все, за загальними правилами про договір купівлі-продажу з урахуванням особливостей, передбачених ЦК України та Ішиму нормативно-правовими актами. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих ЦК України, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання. Якщо договором встановлено попередню оплату товару, прострочення покупцем оплати товару є відмовою покупця від договору, якщо інше не встановлено договором(ст. 706 ЦК України).

Продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання. Покупець має право до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі. Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, - в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди. Згідно ч.4 ст. 706 ЦК України продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з відсутністю у нього такої інформації.

Покупець має право протягом чотирнадцяти днів не рахуючи дня купівлі непродовольчого товару належної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти його у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. У разі виявлення різниці в ціні покупець проводить необхідний перерахунок з продавцем. Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього грошову суму. Вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволенню, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості та за наявності доказів придбання товару у цього продавця.

У разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми. Покупець, який придбав непродовольчі товари, що вже були в користуванні і реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, про що він був поінформований продавцем, має право пред'явити зазначені вимоги, якщо придбані товари містили істотні недоліки, не застережені продавцем.

Відповідно до ст. 709 ЦК України продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов'язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Доставка товару продавцеві та його повернення покупцеві здійснюються продавцем або виготовлювачем, а в разі невиконання ними цього обов'язку або відсутності продавця чи виготовлювача в місцезнаходженні покупця повернення товару може бути здійснене покупцем за їхній рахунок. Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості товару - протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк. У разі відсутності необхідного товару вимога покупця про заміну товару підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу покупця про заміну товару у встановлені строки неможливо, покупець на свій вибір має право пред'явити продавцеві або виготовлювачу інші вимоги відповідно до ст. 708 ЦК України. Вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк. На вимогу покупця на час ремонту йому має бути наданий у користування аналогічний товар, незалежно від моделі, з доставкою. У разі усунення недоліків товару шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб або складову частину обчислюється від дня видачі покупцеві товару після усунення недоліків.

За кожний день прострочення продавцем або виготовлювачем усунення недоліків товару і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару.

У разі заміни товару з недоліками на товар належної якості продавець не має права вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором купівлі-продажу, і ціною товару, яка існує на момент заміни товару або постановлення судом рішення про заміну товару. При заміні товару неналежної якості на аналогічний, але інший за розміром, фасоном, сортом тощо товар належної якості відшкодуванню підлягає різниця між ціною заміненого товару і ціною товару належної якості, що діють на момент заміни товару або постановлення судом рішення про заміну товару. У випадку пред'явлення вимоги про відповідне зменшення ціни товару для розрахунку береться ціна товару на момент пред'явлення вимоги про зменшення ціни, а якщо вимогу покупця добровільно не задоволено продавцем, - на момент постановлення судом рішення про відповідне зменшення ціни товару. Якщо покупець відмовляється від договору та повертає продавцю товару неналежної якості, він має право вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на момент добровільного задоволення його вимоги, а якщо вимогу добровільно не задоволено продавцем, - на момент постановлення судом рішення. Якщо на час виконання рішення суду про відшкодування різниці в ціні у разі заміни товару, зменшення ціни або повернення товару неналежної якості підвищилися ціни на цей товар, покупець із цих підстав має право заявити додаткові вимоги до продавця.

Шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недолік, відшкодовується відповідно до правил, встановлених ЦК України.

Ст.ст. 701-705 ЦК України передбачено особливі правові норми для регулювання договорів роздрібної купівлі-продажу з умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк, за зразком, з використанням торгових автоматів, з умовою доставки товару покупцеві, найму-продажу.

Особливі правила роздрібної купівлі-продажу встановлено «Правилами торгівлі у розстрочку фізичним особам», затвердженими Постановою КМУ від 30 березня 2011 р., «Правилами продажу товарів поштою», затвердженими наказом Міністерства еконо­міки України від 11 червня 2008 р, а також іншими норматив­но-правовими актами, які регулюють діяльність у сфері роздрібної торгівлі (див. тему 16).

Самостійна робота

Питання для самостійного опрацювання

1. Поняття, форма та істотні умови договору роздрібної купівлі-продажу.

2. Права та обов’язки сторін за договором роздрібної купівлі-продажу. Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості.

3. Різновиди договору роздрібної купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу з умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк. Договір купівлі-продажу за зразком. Договір купівлі-продажу з використанням торгових автоматів. Договір купівлі-продажу з умовою доставки товару покупцеві. Договір найму-продажу.

 

Глосарій:роздрібна торгівля, договір роздрібної купівлі-продажу, договірз умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк, договір за зразком, договір з використанням торгових автоматів, договір з умовою доставки товару покупцеві, договір найму-продажу, по­рядок провадження торговельної діяльності, правила торговель­ного обслуговування населення, права споживачів, строк придатності, гарантійний строк.

З авдання для самостійної роботи та самоконтролю знань:

1.Ознайомитися з рекомендованими джерелами і літературою та підготувати опорний конспект питань теми.

2. Скласти термінологічний словник до теми.

3. Розробити структурно-логічну схему «Договір роздрібної купівлі-продажу».

4. Виконати тестові завдання:

1. Договір роздрібної купівлі-продажу є договором:

а) публічним;

б) приєднання;

в) на користь третьої особи;

г) попереднім.

2. Покупець має право при купівлі непродовольчого товару належної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти його у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо протягом:

а) 14 днів не рахуючи дня купівлі;

б) 21 дня не рахуючи дня купівлі;

в) 14 днів;

г) 1 місяця.

3. Продаж товарів у розстрочку може здійснюватися суб'єктами господарювання:

а) усіх форм власності;

б) лише приватної форми власності;

в) лише державної форми власності;

г) лише спеціалізованої форми власності.

5. Вирішити ситуаційні завдання:

Ситуаційне завдання № 1

Громадянка Гопенко прид­бала в магазині набір меблів. Через 10 днів виявилося, що в ніжках меблів з’явилися глибокі тріщини, які, за виснов­ками експертизи, з’явилися через застосування неякісної дере­вини.

Адміністрація магазину, де були придбані меблі, запропону­вала уцінити меблі і різницю видати покупцеві. Гопенко вимагала заміни набору на якісний, а адміністрація мага­зину в разі заміни вимагала доплати, оскільки ціна на такі набо­ри зросла.

Чи можлива уцінка товарів, що були придбані в роздрібній торгівлі?

Які права споживача у випадку придбання неякісного то­вару?

Чи вправі адміністрація магазину вимагати виплати різни­ці в ціні при заміні неякісного товару?

Чи змінилася б ситуація, якби ціна аналогічних товарів за цей час знизилася?

Проаналізуйте ситуацію відповідно до чинного законодавства України.

Ситуаційне завдання № 2

26 травня 2012 року гр. Павлова придбала зимове пальто виробництва ТОВ “Ворскла”. 15 грудня 2012 р. під час носіння пальто вона вияви­ла, що хутро на комірці неякісне і поступово втрачає вигляд. Павлова звернулася до виробника з вимогою про заміну неякіс­ного товару.

У чому полягає значення гарантійного строку?

Чи може гр. Павлова вимагати заміни пальта або повернення коштів?

З якого моменту відраховується строк, встановлений для обміну сезонних товарів?

Які документи пред’являються споживачем для обміну товару неналежної якості?

Протягом якого часу споживач може пред’явити вимо­ги стосовно якості товарів, гарантійні строки на які не вста­новлено?

Як би Ви вирішили спір?

Ситуаційне завдання № 3

Приватне підприємство «Фірма «Отіс»» замовило для оформлення приміщення шпалери, вибравши їх за зразками, запропонованими магазином “Будматеріали”. Огля­нувши на місці вже доставлені матеріали, керівник вирішив, що вони за кольоровою гаммою не підходять до освітлення примі­щення і виявив бажання замінити їх на інші.

Які умови заміни товарів належної якості?

Протягом якого строку можлива заміна товарів належної якості?

Які товари не підлягають обміну?

Чи можливий обмін товарів, якщо шпалери розпаковані і розрізані?

Яке рішення Ви прийняли б у даній ситуації?

 

Теми презентацій, рефератів:

1. Особливості правового регулюванняторгівлі у розстрочку фізичним особам.

2. Правове регулюванняпродажу товарів поштою.

3. Правове регулювання договору роздрібної купівлі-продажу в зарубіжних країнах.

 

Джерела і література

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – 23 липня. – № 30. – Ст. 141.
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – 28 березня. – № 11. – Ст. 462.

3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – 28 березня. – № 11. – Ст. 461.

1. Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 46. – Ст. 345.
2. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – 23 липня. – № 30. – Ст. 379 (у редакції ЗУ № 3161-IV від 1 грудня 2005 р.).
3. Про затвердження Інструкції про Книгу відгуків і пропозицій на підприємствах роздрібної торгівлі та у закладах ресторанного господарства: Наказ Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України від 24 червня 1996 р. № 349 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zако№1.гаdа.gov.ua.
4. Про затвердження положень щодо захисту прав споживачів: Постанова ВР України № 26/95‑ВР від 25 січня 1995 р. («Положення про порядок тимчасового припинення діяльності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів», «Положення про порядок вилучення неякісних товарів, документів та інших предметів, що свідчать про порушення прав споживачів», «Положення про порядок припинення (заборони) господарюючими суб’єктами відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів») // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – 31 січня. – № 5. – Ст. 34; Голос України. – 1995. – 14 лютого. – № 29.

8. Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами, їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 р. № 1200 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zакоn2.гаdа.gov.ua/laws/show/1200-2009-%D0%BF

9. Про затвердження Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. № 1570 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zакоn2.гаdа.gov.ua/laws/show/1570-2004-%D0%BF

10. Про затвердження Правил торгівлі у розстрочку фізичним особам: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 2011 р. № 383 //[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zакоn2.гаdа.gov.ua/laws/show/383-2011-%D0%BF/conv

1. Про затвердження Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі: Наказ Міністерства зовнішньо-економічних зв’язків і торгівлі України від 8 липня 1996 р. № 369 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zако№1.гаdа.gov.ua.

12. Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговуванняна ринку споживчих товарів: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. № 833 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 25. – Ст. 1818.

13. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. № 854 // Урядовий кур’єр. – 1996. – 14 вересня.

14. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі картоплею та плодоовочевою продукцією: Наказ Міністерства зовнішньо-економічних зв’язків і торгівлі України від 8 липня 1997 р. № 344 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 35. – С. 146.

15. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1442 //[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zакоn2.гаdа.gov.ua/laws/show/1442-97-%D0%BF

16. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами: Наказ Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 р. № 104 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 86. – Ст. 3183.

17. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1997 р. № 1209 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zакоn2.гаdа.gov.ua/laws/show/1209-97-%D0%BF

18. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами: Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11 липня 2003 р. № 185 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 30. – Ст. 1581.

19. Про затвердження правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами: Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 р. № 218 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 34. – Ст. 1632.

20. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 1999 р. № 460 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zакоn2.гаdа.gov.ua/laws/show/460-99-1570-2004-%D0%BF

1. Про затвердження Правилпродажу товарів поштою: Наказ Міністерства економіки України від 11 червня 2008 р. № 206/699 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zакоn2.гаdа.gov.ua/laws/show/ z0741-08/conv
2. Про затвердження Правил торгівлі антикварними речами: Наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 29 грудня 2001 р. № 322/795 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zакоn2.гаdа.gov.ua/laws/show/z0058-02
3. Про затвердження Правил торгівлі на ринках: Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26 лютого 2002 р. № 57/188/84/105 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 13. – Ст. 681.

Література

Основна

24. Курило М.П. Комерційне право: навч. посіб. / М.П.Курило, В.М.Завальний. – Суми: Університетська книга, 2011. – С. 61-107.

1. Несинова С.В. Господарське право України: навч. посіб. / С.В. Несинова, В.С. Воронко, Т.С. Чебикіна; за заг. ред. С.В. Несинової. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – С.343-356.

26. Підприємницьке право: підручник / за ред. О.В. Старцева. – 3-тє вид., перероб. і доп. – М.: Істина, 2007. – С. 313-317.

1. Попов А.А. Торговое право: учеб. пособ. / А.А. Попов. – 5-е изд., перераб. и доп. – Харьков: БУРУН и К, 2007. – С. 89-108.

Додаткова

1. Азарян О.М. Організація і технологія торгівлі: навч. посіб. для студ. ВНЗ / О.М. Азарян, Е.М. Локтєв, В.П.Оліфіров. – Донецьк: СПД Дмитренко, 2007. – 527 с.
2. Внутрішня торгівля в Україні: економічні умови ефективного розвитку / [А.А. Мазаракі, І.О. Бланк, Л.О. Лігоненко та ін.]; А.А. Мазаракі (заг. наук. ред.). – К.: КНТЕУ, 2006. – 194 с.
3. Голошубова Н.О.Організація торгівлі: підруч. для вищ. навч. закл. / Н.О. Голошубова. – К.: Книга, 2004. – 560 с.
4. Гражданское и торговое право зарубежных стран: Учебное пособие для вузов / Ред. В.В. Безбах. – М.: МЦФЭР, 2004. – 896 с.
5. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя. – 7-е изд, перераб. и доп. / Н.А. Саниахметова – Харків: Одиссей, 2005. – 992 с.
6. Смолин Г.В. Господарське право України: Загальна частина: навч. посіб. / Г.В. Смолин; М‑во внутр. справ України, Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Львів: ЛьвДУВС, 2008. – 468 с.
7. Смолин Г.В. Господарське право України: Особлива частина: навч. посіб. / Г.В. Смолин; М‑во внутр. справ України, Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Львів: ЛьвДУВС, 2010. – 579 с.
8. Хозяйственное право Украины: учебник / под ред. А.С. Васильева, О.П. Подцерковного. – 4 изд., с изм. и доп. – Х.: Одиссей, 2010. – 488 с.
9. Щербина В.С. Господарське право: підручник / В.С. Щербина. – 3-є вид., перероб. доп. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 656 с.

Тема 21. Посередницькі операції у торгівлі

Опрацьовуючи тему«Посередницькі операції у торгівлі», студенту необхідно взяти до уваги, що предметом вивчення у цій темі є договірні відносини комісії та доручення, які відіграють досить суттєву роль у сфері торговельної діяльності. Мета, яку потрібно реалізувати у процесі опрацювання рекомендованих нормативних і літературних джерел, полягає у з’ясуванні поняття та ознак договорів комісії та доручення, особливостей здійснення комісійної торгівлі
непродовольчими товарами.

Нормативну основу правового регулювання договорів комісії та доручення складають ЦК України, ГК України, «Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами», затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13 березня 1995р., інші норматив­ні акти, які регулюють діяльність у сфері торгівлі.

Відповідно до Наказу Держспоживстандарту України № 130 від 8 червня 2004 р «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять. ДСТУ 4303-2004», посередницька операція (торгівля) -це діяльність юридичних та фізичних осіб у роздрібній та оптовій торгівлі від свого імені, або від імені та за рахунок третьої особи, або за дорученням довірителя щодо сприяння продавцям та покупцям товарів у налагодженні між ними господарських зв'язків та укладанні угод.

Як зазначалося при розгляді теми 11, Згідно зі ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити одну або кілька угод від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку (ч. 1 ст. 1012 ЦК України). ЦК України не містить спеціальних норм щодо форми договору комісії. Це означає поширення на цей договір загальних правил, які визначають форму правочинів (статті 205-209 ЦК України). Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Договір комісії є оплатним. Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. У випадку, коли договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги. У разі невиконання договору комісії з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. При розірванні або односторонній відмові договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.

Відповідно до ст. 1014 ЦК України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. У випадку, коли комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. При цьому комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим. Комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки. Якщо комісіонер купив майно за вищою ціною, ніж була погоджена, комітент має право не прийняти його, заявивши про це комісіонерові в розумний строк після отримання від нього повідомлення про цю купівлю. Якщо комітент не надішле комісіонерові повідомлення про відмову від купленого для нього майна, воно вважається прийнятим комітентом.

Комісіонер має право для забезпечення своїх вимог за договором комісії притримати річ, яка має бути передана комітентові. У випадку оголошення комітента банкрутом комісіонер вважається заставодержателем притриманої ним речі.

Зобов’язанням комісіонера є відповідальність перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента. Якщо при прийнятті комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента, будуть виявлені недостача або пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітента і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів. Комісіонер, який не застрахував майно комітента, відповідає за втрату, недостачу, пошкодження майна комітента, якщо він був зобов'язаний застрахувати майно за рахунок комітента відповідно до договору або звичаїв ділового обороту(ст. 1021 ЦК України).

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер зобов’язаний надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Згідно зі ст. 1023 ЦК України комітент зобов'язаний прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії; оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявлені у цьому майні недоліки.

За згодою комітента комісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою (субкомісіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента. У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента. Комітент не має права без згоди комісіонера вступати у відносини з субкомісіонером.

Договір комісії може припинятися на загальних підставах. На відміну від розірвання договору, яке передбачає згоду сторін, договір комісії може припинитися за ініціативи однієї з них. В ЦК України закріплені дві підстави такого припинення:

· відмова від договору комітента (ст. 1025 ЦК України);

· відмова від договору комісіоне­ра (ст. 1026 ЦК України).

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язу­ється вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 1000 ЦК України).

Договором доручення може бути встановлено виключне право
повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або
частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Договір доручення, як і договір комісії, може бути укладений на визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя, або без визначення строку (ст. 1001 ЦК України). ЦК України не містить спеціальних норм щодо форми договору комісії. Це означає поширення на цей договір загальних правил, які визначають форму правочинів (статті 205-209 ЦК України).

Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У такому випадку повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим (ч. 1 ст. 1004 ЦК України).

Повірений зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення, а також, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Згідно зі ст. 1007 ЦК України довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення та виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у випадках:

· відмови довірителя або повіреного від договору;

· визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

· смерті довірителя або повіреного.

Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором (ч. 3 ст. 1008 ЦК України).

Особливості здійснення комісійної торгівлі непродовольчими товарами регулюються «Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами», затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13 березня 1995р. Зазначені правила регламентують порядок комісійної торгівлі непродовольчими товарами суб'єктами господарювання усіх форм власності, які пройшли державну реєстрацію у встановленому порядку.

Самостійна робота

Питання для самостійного опрацювання

1. Поняття, форма та істотні умови договору комісії. Права та обов’язки сторін за договором комісії.

2. Поняття, форма та істотні умови договору доручення. Права та обов’язки сторін за договором доручення.

3. Порядок комісійної торгівлі непродовольчими товарами.

 

Глосарій:посередницька операція (торгівля), комісійна торгівля, комісійна операція,посередник у торгівлі, договір доручення, договір комісії,договір субкомісії.

З авдання для самостійної роботи та самоконтролю знань:

1.Ознайомитися з рекомендованими джерелами і літературою та підготувати опорний конспект питань теми.

2. Скласти термінологічний словник до теми.

3. Розробити структурно-логічну схему «Посередницькі операції у торгівлі».

4. Виконати тестові завдання:

1. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки:

а) довірителя;

б) постачальника;

в) перевізника;

г) органів місцевого самоврядування.

2. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента:

а) комітента;

б) комісіонера;

в) страхувальника;

г) концесіонера.

3.«Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами», затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13 березня 1995р. № 37, регламентують порядок комісійної торгівлі непродовольчими товарами суб'єктами господарювання:

а) усіх форм власності;

б) лише приватної форми власності;

в) лише державної форми власності;

г) лише спеціалізованої форми власності.

5. Вирішити ситуаційні завдання:

Ситуаційне завдання № 1

Гр. Н. здала до комісійного магазину «Клава» хутряну шубу, яка була оцінена в 2200 грн. Відвідавши через три тижні магазин, Н. виявила, що шубу продано два тижні тому, але за 2000 грн. Продавець «Клави» пояснила, що згідно «Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами» магазин має право провести переоцінку тих речей, які не реалізовані протягом тривалого часу.

Н. не погодилася з такими поясненнями та наполягала на сплаті Ія не 2000, а 2200 грн., як це було обумовлено договором.

Як би Ви вирішили спір?

Проаналізуйте ситуацію відповідно до чинного законодавства України.

Ситуаційне завдання № 2

За договором комісії гр. Ф. здала до комісійного магазину «Бест» набір срібних виделок іноземного виробництва. Відвідавши через шість тижнів магазин, Ф. виявила, що набір не реалізовано, і вирішила забрати його назад. Продавець «Бесту» погодилася повернути набір, однак вимагала сплати 10% його вартості за зберігання.

Чи правомірні вимоги продавця?

Як би Ви вирішили спір?

Проаналізуйте ситуацію відповідно до чинного законодавства України.

Теми презентацій, рефератів:

1. Особливості комісійної торгівлі товарами, прийнятими від фізичних осіб.

2. Правове регулювання посередницьких операцій у торгівлі в зарубіжних країнах.

 

Джерела і література

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – 23 липня. – № 30. – Ст. 141.
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – 28 березня. – № 11. – Ст. 462.

3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – 28 березня. – № 11. – Ст. 461.

1. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – 23 липня. – № 30. – Ст. 379 (у редакції ЗУ № 3161-IV від 1 грудня 2005 р.).

5. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 1999 р. № 460 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zакоn2.гаdа.gov.ua/laws/show/460-99-1570-2004-%D0%BF

6. Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами, їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 р. № 1200 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zакоn2.гаdа.gov.ua/laws/show/1200-2009-%D0%BF

7. Про затвердженняПравил комісійної торгівлі непродовольчими товарами: Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13 березня 1995р. № 37// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zакоn2.гаdа.gov.ua/laws/show/ z0079-95/conv

1. Про затвердження Правил торгівлі антикварними речами: Наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 29 грудня 2001 р. № 322/795 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zакоn2.гаdа.gov.ua/laws/show/z0058-02
2. Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять. ДСТУ 4303-2004 [Видання офіційне]: Наказ Держспоживстандарту України № 130 від 8 червня 2004 р. – К., 2005. – 30 с.

Література

Основна

10. Курило М.П. Комерційне право: навч. посіб. / М.П.Курило, В.М.Завальний. – Суми: Університетська книга, 2011. – С. 75-82.

1. Несинова С.В. Господарське право України: навч. посіб. / С.В. Несинова, В.С. Воронко, Т.С. Чебикіна; за заг. ред. С.В. Несинової. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – С.357-366.

12. Підприємницьке право: підручник / за ред. О.В. Старцева. – 3-тє вид., перероб. і доп. – М.: Істина, 2007. – С. 489-503.

1. Попов А.А. Торговое право: учеб. пособ. / А.А. Попов. – 5-е изд., перераб. и доп. – Харьков: БУРУН и К, 2007. – С. 129-134.

Додаткова

1. Азарян О.М. Організація і технологія торгівлі: навч. посіб. для студ. ВНЗ / О.М. Азарян, Е.М. Локтєв, В.П.Оліфіров. – Донецьк: СПД Дмитренко, 2007. – 527 с.
2. Внутрішня торгівля в Україні: економічні умови ефективного розвитку / [А.А. Мазаракі, І.О. Бланк, Л.О. Лігоненко та ін.]; А.А. Мазаракі (заг. наук. ред.). – К.: КНТЕУ, 2006. – 194 с.
3. Голошубова Н.О.Організація торгівлі: підруч. для вищ. навч. закл. / Н.О. Голошубова. – К.: Книга, 2004. – 560 с.
4. Гражданское и торговое право зарубежных стран: Учебное пособие для вузов / Ред. В.В. Безбах. – М.: МЦФЭР, 2004. – 896 с.
5. Колосов Р.В. Право сумісництва комісіонера / Р.В. Колосов // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 5. – С. 43-45.
6. Колосов Р.В. Способи формування і види комісійної винагороди/ Р.В. Колосов // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 6. – С. 28-30.
7. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя. – 7-е изд, перераб. и доп. / Н.А. Саниахметова – Харків: Одиссей, 2005. – 992 с.
8. Cибіга О. М. Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання комісійного зобов’язання / О. М. Сибіга // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2009. – № 3 (89). – С. 65-70.
9. Сибіга О. М. Права і обов’язки сторін по договору комісії / О. М. Сибіга // Вісник Вищого Арбітражного суду України. – 2000. – Число 2. – С. 41-45.
10. Смолин Г.В. Господарське право України: Загальна частина: навч. посіб. / Г.В. Смолин; М‑во внутр. справ України, Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Львів: ЛьвДУВС, 2008. – 468 с.
11. Смолин Г.В. Господарське право України: Особлива частина: навч. посіб. / Г.В. Смолин; М‑во внутр. справ України, Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Львів: ЛьвДУВС, 2010. – 579 с.
12. Федорченко Н.В. Загальна характеристика договору доручення / Н.В.Федорченко // Часопис київського університету права № 3. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С.50-57.
13. Федорченко Н.В. Загальні проблеми зобов’язань по наданню послуг / Н.В.Федорченко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 17. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С.237-242.
14. Хозяйственное право Украины: учебник / под ред. А.С. Васильева, О.П. Подцерковного. – 4 изд., с изм. и доп. – Х.: Одиссей, 2010. – 488 с.
15. Щербина В.С. Господарське право: підручник / В.С. Щербина. – 3-є вид., перероб. доп. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 656 с.