Тема 15. Поняття та джерела комерційного права

Опрацьовуючи тему «Поняття та джерела комерційного права», студент має взяти до уваги, що мета вивчення цієї теми полягає у з’ясуванні сутності комерційного права, його місця в системі інших правових явищ. Тому насамперед доцільно зосередитись на опрацюванні змісту низки понять і осмисленні логічних зв’язків між ними.

Термін «комерційне право» позначає як навчальну дисципліну, так і нормативний комплекс, який виступає засобом правового регулювання певних суспільних відносин. Цей термін утворено з використанням багатозначних слів «комерція» і «право». Під «комерцією» слід розуміти торговельне підприємництво (торговельну діяльність), тобто різновид підприємницької діяльності. Право (об¢єктивне) – це сукупність встановлених або санкціонованих державою юридичних норм, що регулюють певні, зокрема комерційні, суспільні відносини.

Право є системним явищем і поділяється на галузі, підгалузі та інститути права. Галузь права –це система правових норм, що регулюють своїм особливим методом певну сферу якісно однорідних суспільних відносин. Кожна галузь права характеризується своїм предметом, методом, принципами, джерелами. На відміну від основних (класичних) галузей права, комплексні формуються не за предметом правового регулювання (тобто сферою однорідних відносин), а за такою підставою (ознакою) як об'єкт правового впливу. За ознакою об'єкта правового впливу структурно виокремлюються і міжгалузеві комплексні інститути права.

Комерційне право іноді називають самостійною комплексною галуззю права, іноді вважають складовою частиною інших галузей права. На відміну від комерційного права, статус якого як самостійної галузі довести важко, з прийняттям 16 січня 2003 р. Верховною Радою України Господарського кодексу України було визнано існування самостійної галузі права – госпо­дарського права. З цього моменту підприємницьке право набуло рис комплексної підгалузі права цієї галузі права, а комерційне право – складової частини (міжгалузевого комплексного інституту) підприємницького права. У складі комерційного права переважають норми ад­міністративного і цивільного права.

Комерційна (торговельна) діяльність, що розглядається як цілісне утворення, яке для свого функціонування вимагає регулювання окремими нормами різних галузей права у комплексі, виступає предметом комерційного права. Комерційне право регулює суспільні відносини, які ви­никають у процесі або у зв'язку із провадженням комерційної діяльності її суб'єктами. Комерційна діяльність як різновид підприємницької діяльності обмежується відносинами, які мають місце під час реалізації вже готової продукції, доведення її до споживача, і стосується виконання робіт та надання послуг, в тому числі посередницьких, щодо торгівлі, рекламних заходів, експортно-імпортних операцій, опрацювання способів виходу на зовнішній ринок та інших. Підприємницька діяльність включає в себе комер­ційну діяльність і є однією зі складових господарської діяльності.

Комерційними відносинами є відносини, що виникають у процесі організації та здійснення комерційної діяльності між суб'єктами комерційної діяльності, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері комерційної діяльності.

За рівнем (предметом) правового регулювання відповідних від­носин комерційне право поділяється на публічне і приватне право. Публічними є, наприклад, відносини, пов'язані з ліцензу­ванням окремих видів діяльності, сертифікацією та стандартизацією продукції (робіт, послуг), здійсненням державного контролю за додер­жанням зазначених вимог, стягненням податків і зборів. Приватне комерційне право регулює відносини між окремими особами у зв'язку зі здійсненням ними комерційної діяльності (наприклад, укладання торговельного договору).

Із питанням про предмет комерційного права тісно пов'язане питання про його метод, тобто спосіб впливу на відповідні відносини. Метод комерційного права обумовлений специфікою методів тих галузей, норми яких використовуються в регулюванні комерційної діяльності. Відповідно, в процесі регулювання комерційних відносин різного виду засовуються: метод владних роз­поряджень – при організації державних закупівель (адміністративне право); метод заборони під загрозою покарання – при злочинних посяганнях на власність(кримінальне право); метод дого­вору – при безпосередньому провадженні комерційної діяльності її суб'єктами, які вступають у майнові правовідносини як рівноправні сторони (цивільне право), та ін. Загалом, методом комерційного права є, переважно, дозвільний метод (для суб'єктів комерційної діяльності «дозволено все, що не заборонено законом»).

У межах комерційного права як комплексного утворення виділяються правові інститути – сукупність норм права меншого обсягу, що регулюють споріднені відносини в межах тієї групи суспільних відносин, які становлять предмет усього комерційного права. Наприклад, інститутами комерційного права є інститути договірного права, права власності суб’єктів комерційної діяльності, ліцензування й патентування комерційної діяльності, правил здійснення господарсько-торговельної діяльності окремих видів та ін.

Комплексний характер комерційного права обумовлює і комплексний характер його джерел. До системи відносин, що скла­дають предмет комерційного права, поряд із цивільно-право­вими відносинами, входять адміністративно-правові, кримінально-правові, фінансово-правові, земельно-правові та інші відносини, що в свою чергу обумовлює включення до джерел комерційного права відповідних нормативних актів.

Основним видом джерел комерційного права є нормативно-правовий акт – офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містить норми права. Застосування знаходять також нормативні договори і правові звичаї.

Класифікувати джерела комерційного права можна за різними ознаками. Найбільш поширеною є їх класифікація за юридичною силою: 1) конституційно-правові акти; 2) міжнародно-правові акти; 3) кодифіковані нормативно-правові акти (кодекси), закони та інші акти, що мають силу закону; 4) підзаконні нор­мативно-правові акти.

Як вже зазначалося в темі 1 Посібника, Конституція України, маючи найвищу юридичну силу, встановлює загальні принципи здійснення комерційної (підприємницької) діяльності. Так, зокрема, згідно зі ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Норми, за допомогою яких здійснюється міжнародно-правове регулювання комерційної діяльності, містяться в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. При цьому під міжнародним договором України розуміють договір, укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, про­токол тощо). Чинні міжнародні договори, після надання Верховною Радою України згоди в належній формі, стають частиною національного за­конодавства України.

Базовими нормативними актами у сфері комерційної діяльності, що мають силу закону, є Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р., Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р., Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р ., а також Закони України «Про захист прав споживачів» в редакції від 1 грудня 2005 р., «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р ., «Про безпечність та якість харчових продуктів» в редакціївід 6 вересня 2005 р.та ін.

Систему підзаконних нормативних актів очолюють укази Президента України – нормативні акти, що видаються на основі Конституції і законів України. Нормативні акти Кабінету Міністрів України (постанови та розпо­рядження) займають наступну сходинку в ієрархії підзаконних норматив­них актів. Це означає, що їх положення повинні відповідати положенням Конституції, міжнародних договорів України, законів і актів Президента України. Найважливішим підзаконним нормативним актом у сфері комерційної діяльності є «Порядок здійснення торговельної діяльності і правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», затверджений Постановою КМУвід 15 червня 2006 р. № 833. Нормативні акти органів виконавчої влади – постанови, накази і розпорядження органів виконавчої влади, їх посадових осіб – приймаються на основі і на виконання вищих щодо них органів влади і повинні відповідати їм.

Комерційні відносини регулюються також на індивідуальному (локальному) рівні за допомогою актів їх учасників. До таких документів належать статути суб'єктів підприємницької діяльності, засновницькі договори та інші види угод, правила внут­рішнього трудового розпорядку й інші документи.

Отже, комерційне право має розгалужену систему джерел, засобом яких набувають загальнообов’язковості та формальної визначеності правові норми, призначені для регулювання відносин у сфері комерційної діяльності (підприємницької торгівлі). На практиці зазначена діяльність тісно пов’язана з деякими іншими видами господарської діяльності, що знайшло відображення в законодавстві. Згідно зі ст. 263 ГК України, господарсько-тор­говельна діяльність – це діяльність, що здійснюється суб'єктами го­сподарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народно­го споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. До діяльності у сфері товарного обігу належать роздрібна та оптова торгівля, діяльність у сфері ресторанного господарства. До допоміжної діяльності – операції, які безпосередньо не сто­суються дії щодо передачі права власності на товар, однак допома­гають їх реалізації і регулюються нормами торгового права. До та­ких операцій належать: операції з комерційного посередництва, транспортування, зберігання, реклами товару, захисту прав спожи­вачів та деякі інші операції, які обслуговують торгівлю.

Отже, господарсько-торговельна діяльність загалом і власне торгівля (діяльність у сфері товарного обігу) є різновидом підприємництва. Згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво – це самостійна, ініціа­тивна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здій­снюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Кожна із закріплених у наведеному визначенні ознак підприємницької діяльності потребує свого осмислення.

Розмежування (класифікація) підприємницької діяльності за видами здійснюється за різними ознаками (за предметом діяльності, за її суб’єктами, залежно від наявності обмежень у зайнятті підприємницькою діяльністю тощо).

У ст. 44 ГК України зафіксовані принципи підприємництва. Вони потребують опрацювання як такі, що визначають найважливіші засади комерційної діяльності та її правового регулювання.

План лекційного заняття

1. Поняття, предмет, метод і система комерційного права.

2. Джерела комерційного права.

3. Комерційна діяльність як різновид підприємницької діяльності, її ознаки та принципи. Господарсько-торговельна діяльність.

 

Самостійна робота

Питання для самостійного опрацювання

1. Принципи і функції комерційного права.

2. Місце комерційного права в системі права України.

3. Правове регулювання комерційної діяльності та його механізм.

4. Співвідношення понять «комерційна діяльність», «підприємницька діяльність», «господарська діяльність», «торгівля», «торговельна діяльність», «господарсько-торговельна діяльність».

5. Торговельні відносини приватноправового та публічноправового характеру.

 

Глосарій основних термінів і понять: норма права, галузь права, інститут права, комерційне право, предмет комерційного права, методи комерційного права, дозвільний метод, джерела комерційного права, нормативно-правовий акт, міжнародний договір, торговельна діяльність, господарсько-торговельна діяльність, господарська діяльність, підприємництво, принципи підприємництва.

З авдання для самостійної роботи та самоконтролю знань:

1.Ознайомитися з рекомендованими джерелами і літературою до теми та підготувати опорний конспект питань для обговорення на семінарському занятті.

2. Скласти термінологічний словник до теми і підготуватися до понятійного диктанту.

3. Розробити структурно-логічну схему «Джерела комерційного права».

4. Виконати тестові завдання:

1.Підприємництво:

а) має на меті одержання прибутку;

б) не має на меті одержання прибутку;

в) не завжди має на меті одержання прибутку;

г) здійснюється безприбутково.

2. Цивільний кодекс України є:

а) міжнародним договором України;

б) Законом України;

в) підзаконним актом;

г) Указом Президента України.

3. У складі комерційного права переважають норми:

а) трудового права;

б) адміністративного права;

в) сімейного права;

г) цивільного права.

5. Вирішити ситуаційні завдання:

Ситуаційне завдання № 1

У Київському національному університеті ім. Т. Шевченка проходила міжнародна науково-практична конференція. У ході її роботи розпочалася дискусія. Професор Н. стверджував, що комерційне право є само­стійною галуззю права, яка не має нічого спільного з іншими галу­зями. Професор Р. це категорично заперечував.

Хто з науковців помиляється? Аргументуйте Вашу точку зору.

Ситуаційне завдання № 2

Під час виступу на студентській науково-практичній конференції у Хмельницькому національному технічному університеті студент Д. використав посилання на нормативно-правові акти СРСР та УРСР. Студент Ю. вказав Д. на помилковість таких посилань, оскільки вказані нормативно-правові акти не є чинними.

Хто зі студентів помиляється? Аргументуйте Вашу точку зору, посилаючись на чинне законодавство України.

 

Теми презентацій, рефератів:

1. Місце комерційного права в системі права України.

2. Комерційне право як юридична наука і навчальна дисципліна.

3. Правове регулювання підприємництва в Україні: основні проблеми і тенденції розвитку.

Джерела і література

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – 23 липня. – № 30. – Ст. 141.
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – 28 березня. – № 11. – Ст. 462.
3. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13-17. – Ст. 112.
4. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – 28 березня. – № 11. – Ст. 461.
5. Про безпечність та якість харчових продуктів: Закон України від 23 грудня 1997 р. в редакції ЗУ від 6 вересня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – 16 грудня. – № 50. – Ст. 533.

6. Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції: Закон України від 14 січня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – 3 березня. – № 7. – Ст. 245.

1. Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 46. – Ст. 345.
2. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – 8 серпня. – № 31-32. – Ст. 263.
3. Про захист прав покупців сільськогосподарських машин: Закон України від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 315.
4. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – 23 липня. – № 30. – Ст. 379 (у редакції ЗУ № 3161-IV від 1 грудня 2005 р.).
5. Про здійснення державних закупівель: Закон України від 1 червня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 33. – Ст. 471.
6. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – 16 липня. – № 29. – Ст. 377.
7. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – 21 липня. – № 27. – Ст. 1109.
8. Про підтвердження відповідності: Закон України від 17 травня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – 20 червня. – № 108.
9. Про стандартизацію і сертифікацію: Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46–93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 27. – Ст. 289.
10. Про стандартизацію: Закон України від 17 травня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – 2001. – 3 серпня. – № 31. – Ст. 145.
11. Про торгово-промислові палати в Україні: Закон України від 2 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 13. – Ст. 52.
12. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 21червня 2012 р. // Голос України. – 2012. – 2 серпня. – № 140. – Ст. 52.
13. Про Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів: Указ Президента України № 465/2011 від 13 квітня 2011 р // Офіційний вісник України. – 2011. – 26 квітня. – № 29. – Ст. 1271.
14. Про Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України: Указ Президента України від 31 травня 2011 р. № 634/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=634%2F2011

21. Про Сорочинський ярмарок: Указ Президента України від 18 серпня 1999 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. – 21 серпня.

1. Про вдосконалення контролю якості і безпеки харчових продуктів: Постанова Кабінету Міністрів України № 1371 від 9 листопада 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 1996. – 28 листопада. – № 223-224.
2. Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринкуспоживчих товарів: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. № 833 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 25. – Ст. 1818.
3. Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять. ДСТУ 4303-2004 [Видання офіційне]: Наказ Держспоживстандарту України № 130 від 8 червня 2004 р. – К., 2005. – 30 с.

Література

Основна

1. Вінник О.М. Господарське право: навч. посібник / О.М. Вінник. – 2-е вид., змін. та доп. – К.: Правова єдність, 2008. – C. 8-14, 34-51.

26. Курило М.П. Комерційне право: навч. посіб. / М.П.Курило, В.М.Завальний. – Суми: Університетська книга, 2011. – С. 7-12, 21-27.

1. Підприємницьке право: підручник / за ред. О.В. Старцева. – 3-тє вид., перероб. і доп. – М.: Істина, 2007. – С. 3-33.

28. Попов А.А. Торговое право: учеб. пособ. / А.А. Попов. – 5-е изд., перераб. и доп. – Харьков: БУРУН и К, 2007. – С. 4-17.

Додаткова

1. Бігняк О. Поняття права на підприємницьку діяльність / О. Бігняк // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 99-103.
2. Бігняк О. Цілі підприємницької діяльності: правові аспекти / О. Бігняк // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 6. – С. 101-104.

31. Бойко М.Д. Правове регулювання підприємництва в Україні: навч-практ. посібник / М.Д. Бойко – К.: Атіка, 2007. – 712 с.

1. Булгакова І.В. Господарське право України: навч. посібник / І.В. Булгакова. – К.: Прецедент, 2006. – 346 с.
2. Віхров О. У центрі регулювання: про співвідношення Цивільного та Господарського кодексів / О. Віхров // Закон і бізнес. – 2003. – 30 серпня. – № 35. – С. 5.
3. Господарське право: підручник / за ред. О.П. Подцерковного. – Харків: Одіссей, 2010. – 640 с.
4. Господарське право: навч. посібник у схемах і таблицях / за ред. М.Л. Шелухіна. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 616 с.
5. Господарський кодекс України: Коментар / Ред. Н.О. Саніахметова. – Харків: Одісей, 2004. – 846 с.
6. Гражданское и торговое право зарубежных стран: Учебное пособие для вузов / Ред. В.В. Безбах. – М.: МЦФЭР, 2004. – 896 с.
7. Жук Л.А. Господарське право: навч. посібник / Л.А. Жук; І.Л. Жук; О.М. Неживець. – К.: Кондор, 2007. – 400 с.
8. Карлін М.І. Підприємницьке право у запитаннях та відповідях: навч. посібник / М.І. Карлін, А.В. Носалюк. – К.: Кондор, 2008. – 356 с.

40. Крупка Ю.М. Правові основи підприємницької діяльності: навч. посіб. для студ. вузів / Ю.М. Крупка. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 480 с.

1. Мілаш В.С. Господарське право. У 2 ч. Ч. 1: курс лекцій / В.С. Мілаш. – Харків: Право, 2008. – 496 с.
2. Мілаш В.С. Господарське право. У 2 ч. Ч. 2: курс лекцій / В.С. Мілаш. – Харків: Право, 2010. – 336 с.
3. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: Станом на 1 січня 2004 року / ред. В.К. Мамутов. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
4. Подцерковный О. ХК – основа дальнейшей кодификации и компактизации хоззаконодательства / О. Подцерковный // Юридическая практика. – 2008. – 8 января. – № 1/2. – С. 22-23.
5. Пономаренко А. Цивільний і Господарський кодекси: спільне і відмінне // Все про бухгалтерський облік. – 2003. – 9 вересня. – С. 23-25.
6. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя. – 7-е изд, перераб. и доп. / Н.А. Саниахметова – Харків: Одиссей, 2005. – 992 с.
7. Смолин Г.В. Господарське право України: Загальна частина: навч. посіб. / Г.В. Смолин; М‑во внутр. справ України, Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Львів: ЛьвДУВС, 2008. – 468 с.
8. Смолин Г.В. Господарське право України: Особлива частина: навч. посіб. / Г.В. Смолин; М‑во внутр. справ України, Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Львів: ЛьвДУВС, 2010. – 579 с.
9. Хасанова В. В. Історичні аспекти становлення і розвитку державного регулювання у галузі внутрішньої торгівлі в Україні / В.В. Хасанова // Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 2. – С. 107 – 110.
10. Хасанова В.В. Деякі питання нормативно-правового регулювання внутрішньої торгівлі в Україні / В.В. Хасанова // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - № 9. – С.36 – 39.
11. Хасанова В.В. Деякі питання правової регламентації підприємництва у сфері внутрішньої торгівлі в Україні / В.В. Хасанова // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 6. – С. 93 – 96.
12. Хасанова В.В. Законодавче визначення понять “внутрішня торгівля” та “торговельна діяльність” / В.В. Хасанова // Юридична Україна. – 2006. - № 6. – С. 31 – 34.
13. Хасанова В.В. Історичні аспекти розвитку торговельних правовідносин в Україні / В.В. Хасанова // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - № 6. – С.79 – 82.
14. Хозяйственное право Украины: учебник / под ред. А.С. Васильева, О.П. Подцерковного. – 4 изд., с изм. и доп. – Х.: Одиссей, 2010. – 488 с.
15. Щербина В.С. Господарське право: підручник / В.С. Щербина. – 3-є вид., перероб. доп. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 656 с.