Усі функції організму можна умовно поділити на дві групи: соматичні (анімальні, тваринні) і вегетативні (вісцеральні, рослинні) (від лат. vegetativus-рослинний). Такий поділ запропонував у 1801 р. М.Біша.
До соматичних відносять сприймання зовнішніх подразнень і рухові реакції поперечно-смугастих м'язів, а до вегетативних - процеси, що забезпечують обмін речовин, травлення, дихання, кровообіг, виділення, розмноження тощо.Відповідно до розподілу функцій нервову систему також поділяють на соматичну і вегетативну.У 1903 році Д.Ленглі ввів поняття «автономна нервова система», підкреслюючи, що її функціонування майже не залежить від нашої свідомості, і запропонував поділ на симпатичну і парасимпатичну частини (в останній час виділяють ще метасимпатичну частину).У 1916 році Гаскел запропонував термін «мимовільна».Згідно міжнародній анатомічній номенклатурі, термін автономна замінив усі раніше існуючі -рослинна, вісцеральна, вегетативна, хоча насправді цей відділ нервової системи не є повністю автономним.В поняття автономна нервова система (АНС) включається комплекс центральних і периферичних нервових клітинних структур, котрі регулюють функціональний рівень внутрішнього середовища, необхідний для адекватних реакцій всіх систем. Досягається це шляхом іннервації гладеньких м'язів усіх органів, серця і залоз.
13.1. Структурно-функціональні особливості автономної (вегетативної) нервової системиАНС має слідуючі відмінності порівняно з соматичною.
1. Еферентний відділ рефлекторної дуги АНС має два нейрони - ефек-торний і вставний (рис. 13.1).
Ефекторний нейрон розташований поза межами ЦНС і входить до складу одного з вузлів АНС. Вставний нейрон міститься в середині мозку, внаслідок чого зветься центральним. Саме ця властивість вважається принциповою ознакою вегетативної нервової системи на відміну від соматичної.
2. Еферентні волокна, які виходять з центрів АНС, на шляху до органа перериваються в тих чи інших вузлах і відповідно називаються преганглі-онарпими і постгангліонарними.
Прегангліонарні волокна належать до типу В; еони володіють тонкою мієліновою оболонкою, швидкість розповсюдження збудження по них 3-18 м/с.
Постгангліонарні волокна АНС належать до типу С; вони не мають мієлінової оболонки, тонкі (діаметр їх не перебільшує 7 мкм), збудження по них розповсюджується повільно (1-3 м/с), у них триваліші рефрактерний період та хронаксія.
3. Центральні й периферичні відділи АНС розміщені нерівномірно, осередками. Центральні відділи локалізуються в спинному й головному мозкч, а периферичні мають багато нервів, нервових сплетень і вузлів.
Центре сямпатичної частини АНС розташовані в торако-люмбально-му (грудно-поперековому) відділі спинного мозку. Центри парасимпатичної частини АНС розташовані в сакральному (крижовому) відділі спинного мозку, в середньому (в ядрі Ш черепного нерва) та довгастому (ядраУП, ІХ. X пар) мозку (рис. 13.2 див. додаток на стор. 208).
Симпатичний відділ АНС іннервує все тіло.
Парасимпатичний відділ не іннервує скелетні м'язи, потові залози, більшість кровоносних судин (за виключенням зовнішніх статевих органів і слинних залоз), мозковий шар надниркових залоз, сечоводи, матку, ЦНС.
