Таким чином, функції мозочка можна поділити на 4 групи

Регуляція тонусу м'язів, пози і рівноваги.

Координація рухів.

Узгодження між рефлексами пози і цілеспрямованими рухами.

Корегування рухів, що виконуються.

Адаптаційно-трофічна функція –задовільняє потреби органів шляхом залучення вегетативних центрів (дихального, серцево-су­динної о та ін.).

Свою дію мозочок здійснює через інші центри, як модулятор, впливаючи на них у значній мірі шляхом своєчасного загальмовування всього зайвого. Тому досить влучно цей відділ мозку порівнюють з діяльністю скульптора, який створює чудову форму, відкидаючи від брили мармуру все зайве.

Запорукою забезпечення чисельних функцій мозочка є надходження різноманітної інформації як до ядер, так і до його кори від різних рецептор­них полів і центрів, що сигналізує про стан рухового апарату й інших систем організму (у значній мірі в порядку зворотної аферентації).

Аферентні зв'язки мозочка

Архіцеребелум одержує аферентну інформацію від вестибулярного апарату (як через первинні вестибулярні волокна, так і такі, що прямують від ядра Дейтерса). Тому архіцеребелум носить ще назву вестибулоцере-белума(уе5ІіЬиюсегеЬе11шп).

Палеоцеребелум одержує пропріо- і екстероцептивну інформацію від спинного мозку (шляхи Флексіга, Говерса, колатералі від шляхів Голя і Бур-даха; детально досліджено ще не менше 10 шляхів). Тому палеоцеребелум носить назву спіноцеребелума (зріпосегеЬеИшп). У старому мозочку ма­ють представництво соматосенсорні аферентні волокна від голови, зорові, слухові а також інтероцептивні аференти [Н.В.Братусь, 1969].

Неоцеребелум одержує інформацію від кори головного мозку. Пере­микання цього аферентного потоку здійснюється в ядрах мосту. Тому нео-церебелум носить назву й понтоцеребелума (роиіосегеЬеІшіп).

Еферентні зв'язки мозочка

Функціонально М поділяють на три поздовжні зони відповідно до проекцій еферентних волокон від кори (тобто аксонів клітин Пуркін'є) на ядра.

Медіальна зона (черв'як і флокулонодулярні долі) надсилають сигна­ли до ядер Дейтерса і вершини (піайідіі). Зона пов'язана з центрами стовбура,. Вплив здійснюєть­ся через механізм у-петлі і є гальмівним. Тому при видаленні цієї частини мозочка підсилюється які відповідають за регуляцію тонусу м'язів, пози і рівноваги децеребраційна ригідність Від ядра вершини - до ретику­лярної формації довгастого мозку та мосту і до ядра Дейтерса. (рис. 6.3).

Проміжна зона (розміщується латеральніше черв'яка) надсилає сиг­нали до вставного ядра. У людини сформовано два проміжних ядра- кулясте і кіркоподібне. Далі еферентні сигнали надходять до стовбурових рухових центрів: червоного ядра (вплив через сгашальні нейрони на флексори), а також до ретикулярної формації стовбура. Менша частина волокон через ядра таламусу передає інформацію і до моторної кори. Цією зоною М координується поза і цілеспрямовані рухи,а також корегуються рухи, що вже виконуються.

Латеральна зона (півкулі мозочка) надсилає сигнали до зубчастого ядра. Зубчасте ядро через вентролатеральне ядро таламусу має зв'язки з руховими центрами кори великих півкуль, а через червоне ядро - з руховими центрами стовбура.

Зона відповідає за ство­рення програм та ініціації швидких балістичних цілеспрямованих рухів. Такі рухи здійснюються настільки швидко, що керувати ними через соматосенсорні зворотні зв'язки неможливо за часових обмежень, або настільки чітко, що керувати ними немає необхідності.

Як можна уявити цей процес?В асоціативній корі великих півкуль формується задум руху (задум може формуватися без аферентного стимулу). Інформація про задум надходить до зубчастого ядра і до кори латерального мозочка, інтегрується. Виникає необхідна для майбутнього швидкого руху команда, яка від зубча­стого ядра надсилається до моторної кори і запускає її активність

програм існує безліч: 1) генетично зафіксовані (дихання, ковтання);2) з генетичною основою, але вимагають становлення (хода);

3) професійні рухи;4) патологічні програми (дитячий церебральний параліч, епілептичний приступ).