Для здійснення процесу товарного обертання необхідні різноманітні засоби праці: будинки, споруди, інвентар, -утворюючі в сукупності матеріально-технічну базу (МТБ) торгівлі.
Основні фонди -матеріальні цінності, використовувані в господарській діяльності підприємства в плині періоду більш 1 року (365 днів) з дати введення в експлуатацію цих матеріальних цінностей, вартість яких поступово зменшується в зв'язку зі зносом.
До складу основних фондів зараховуються предмети, придбані по вартості більш 15 неоподатковуваних мінімальних коштів.
Незалежно від вартості до складу основних фондів включаються сільськогосподарські машини, худоба, інструменти, бібліотечні фонди. Крім цього в основні фонди включають багаторічні насадження, зрошення земель і ін.
Угруповання основних засобів по ознаках:
По приналежності:
1. Власні, що знаходяться на балансі торгових підприємств.
2. Орендовані, що є власністю організацій інших галузей, організацій, чи підприємств фірм (коммунхоза).
По ступені використання у виробничій і господарській діяльності:
1. Діючі
2. Находящиеся в запасі
3. Бездіяльні
По галузях народного господарства:
1. У промисловості
2. У сільському господарстві
3. У транспорті
4. У торгівлі, і ін.
По функціональному призначенню:
1. Виробничі
2. Невиробничі
По натурально речовинному складі:
1. Будинку
2. Спорудження
3. Транспорт
4. Передатні пристрої
5. Робоча худоба
6. Інвентар
7. Багаторічні насадження
Основні фонди враховують у натуральному і вартісному вираженні (кількість магазинів, їхня вартість).
За допомогою натуральних показників роблять аналіз і планування МТБ торгівлі.
Вартісні показники дозволяють виразити загальну величину основних фондів, ефективність їхнього використання, а також норми амортизації.
Задачі аналізу:
1. Визначення забезпеченості підприємства, його структурних підрозділів основними фондами, рівня їхнього використання по узагальнюючим і частковим показникам.
2. Установлення причин зміни основних фондів за звітний період і в динаміку.
3. Розрахунок впливу факторів використання основних фондів на обсяг РТО.
4. Вивчення ступеня використання виробничої потужності підприємства й устаткування.
5. Виявлення резервів у підвищенні ефективності використання основних фондів.
До основних показників ефективності використання основних фондів відносяться:
v фондовіддача
v фондоемність
v фондоозброеність
v рентабельність
v строк окупності
1. Фондовіддача:
К фв = Т: ОФср, (34)
характеризує, скільки товарообігу довелося на 1 грн. основних фондів.
2. Фондоемість
Кфе = ОФср: Т = 1: До фо (35)
характеризує, яка вартість основних фондів приходиться на 1 грн. товарообігу.
3. Фондоозброеність
Кфз = ОФ порівн: Ч порівн, (36)
Показує, скільки основних фондів у вартісному вираженні приходиться на 1 працівника.
4. Рентабельність
К р = П: ОФ (37)
Показує, скільки прибутку приходиться на 1 грн. основних фондів.
5. Строк окупності основних фондів – величина зворотна показнику рентабельності
Ок = ОФ (капвкладення): П = 1: Кр (38)
Для характеристики й оцінки технічної оснащеності використовуються наступні показники:
Товарообіг на 1 кв. м торгової площі
Т: Торг, (39)
По цьому показнику визначають норматив забезпеченості торговою площею.
Коефіцієнт механізації праці
Кмт = Ч мех (40)
Ч общ, показує рівень механізації працівників
Коефіцієнт механізації робіт
Кмр = t мех. (41)
t общ. (час виконання робіт механізованим способом до загального робочого часу)
Коефіцієнт зносу
К зн.ОФ = ∑ зносу.ОФ (42)
первісну вартість ОФ
Характеризує ступінь зносу.
Коефіцієнт придатності
К придат. = залишкова вартість ОФ (43)
Первісна вартість ОФ
Характеризує частку залишкової вартості в повній вартості ОФ.
6. Коефіцієнт відновлення (надходження)
К он = ∑ ОФ (щонадійшли за звітний період) ( 44)
∑ ОФ (на кінець звітного періоду)
Характеризує, якою мірою основні фонди були обновлені за звітний період.
Коефіцієнт вибуття
У виб = ∑ ОФ (щовибули за звітний період) (45)
∑ ОФ (на кінець звітного періоду)
Характеризує вибулих ОФ за звітний період
Коефіцієнт приросту
К оновлення – К вибуття (46)
Показує зміну суми ОФ
Тема 9. Аналіз матеріальних ресурсів та ефективності їх використання
Необхідною умовою виконання планів по виробництву продукції, зниженню її собівартості, зростанню прибули, рентабельності є повне і своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту і якості.
| Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволене екстенсивним (придбанням або виготовленням більшої кількості матеріалів і енергії) або інтенсивним (економнішим використанням наявних запасів в процесі виробництва продукції). Перший шлях веде до зростання питомих матеріальних витрат на одиницю продукції, хоча собівартість її може при цьому і знизитися за рахунок збільшення об'єму виробництва і зменшення частки постійних витрат. Другий шлях забезпечує скорочення питомих матеріальних витрат і зниження собівартості одиниці продукції. Економне використання сировини, матеріалів і енергії рівнозначно збільшенню їх виробництва. |
| Завдання аналізу забезпеченості і використання матеріальних ресурсів: |
| а) оцінка реальності планів матеріально-технічного постачання, ступеню їх виконання і впливу на об'єм виробництва продукції, її собівартість і інші показники; б) оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів; в) виявлення внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів і розробка конкретних заходів щодо їх використання. |
Джерела інформації для аналізу матеріальних ресурсів:
- план матеріально-технічного постачання
- заявки
- договори на постачання сировини і матеріалів
- форми статистичної звітності № 1-СН, 3-СН, 4-СН, 11-СН, 12-СН про наявність і використання матеріальних ресурсів
- ф.№ 5-з про витрати на виробництво
- оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання
- зведення аналітичного бухгалтерського обліку про надходження, витрату і залишки матеріальних ресурсів і ін.
При аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами в першу чергу перевіряють якість плану матеріально-технічного постачання.
Перевірку реальності плану починають з вивчення норм і нормативів, які покладені в основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Потім перевіряється відповідність плану постачання потребам виробництва продукції і утворення необхідних запасів виходячи з прогресивних норм витрати матеріалів.
Важливою умовою безперебійної роботи підприємства є повна забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття. Вони можуть бути зовнішніми і внутрішніми.
До зовнішніх джерел відносяться матеріальні ресурси, що поступають від постачальників відповідно до укладених договорів.
Внутрішні джерела - це скорочення відходів сировини, використання вторинної сировини, власне виготовлення матеріалів і напівфабрикатів, економія матеріалів в результаті впровадження досягнень науково-технічного прогресу.
Реальна потреба в завезенні матеріальних ресурсів з боку - це різниця між загальною потребою в певному виді матеріалу і сумою власних внутрішніх джерел її покриття.
В процесі аналізу необхідно також перевірити забезпеченість потреби в завезенні матеріальних ресурсів договорами на їх постачання і фактичне їх виконання.
Перевіряється також якість одержаних матеріалів від постачальників, відповідність їх стандартам, технічним умовам і умовам договору і у випадках їх порушення пред'являються претензії постачальникам. Особлива увага приділяється перевірці виконання постачань матеріалів, виділених підприємству по держзамовленню, і кооперованих постачань.
Велике значення надається виконанню плану за термінами постачання матеріалів (ритмічності). Порушення термінів постачання веде до недовиконання плану виробництва і реалізації продукції. Для оцінки ритмічності постачань використовують коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації
Пильна увага приділяється стану складських запасів сировини і матеріалів. Розрізняють запаси поточні, сезонні і страхові. Величина поточного запасу залежить від інтервалу постачання (у днях) і середньодобової витрати 1-го матеріалу:
Зmeк = Інт * Рсут (47)
В процесі аналізу перевіряється відповідність фактичного розміру запасів найважливіших видів сировини і матеріалів нормативною. З цією метою на підставі даних про фактичну наявність матеріалів в натурі і середньодобовій їх витраті розраховують фактичну забезпеченість матеріалами в днях і порівнюють її з нормативної.
Перевіряють також стан запасів сировини і матеріалів на предмет виявлення зайвих і непотрібних. Їх можна встановити за даними складського обліку шляхом порівняння приходу і витрати. Якщо за яким-небудь матеріалом немає витрати протягом року і більш, то їх відносять до групи неходових і підраховують загальну вартість.
В кінці підраховуються втрати продукції із-за:
а) недопостачі матеріалів;
б) поганої якості матеріалів;
в) заміни матеріалів;
г) зміни цін на матеріали;
д) простоїв у зв’язку з порушенням графіка постачання.
Зменшення об’єму виробництва продукції у зв’язку з едопостачаю матеріалів визначається таким чином: кількість матеріалів, що недопостачають і-ro вигляду ділиться на норму їх витрати на одиницю продукції (Нрпл)
(48)
У зв'язку з низькою якістю сировини і матеріалів утворюються надпланові відходи. Щоб підрахувати, наскільки за рахунок цього чинника зменшився вихід продукції, необхідне кількість надпланових відходів і-ro сировини або матеріалу розділити на норму витрати його на одиницю продукції.
При порушенні асортименту матеріалів, що поставляються, підприємство може провести доопрацювання матеріалу, що поступив, або знайти йому заміну. При доопрацюванні матеріалу утворюється перевитрата його на одиницю продукції, що приводить до збільшення суми змінних витрат. Щоб визначити втрати, необхідно перевитрата матеріалів на одиницю продукції в результаті його доопрацювання (підгонки) помножити на фактичний випуск продукції з цього матеріалу і на його ціну:
З = (HP1 - Нро) * Кф * Ц (49)
Крім того, буде додаткова витрата коштів на оплату праці працівникам за доопрацювання матеріалу:
Дзп. = Зпед * КМ (50)
Щоб комплексно оцінити ефективність такої операції, потрібно встановити, як змінилася собівартість одиниці продукції, а відповідно і прибуток підприємства. Не дивлячись на додаткові витрати, пов'язані з доопрацюванням матеріалу, собівартість виробу могла знизитися за рахунок збільшення об'єму випуску продукції і зменшення постійних витрат на одиницю продукції:
(51)
де Cв, Сф - відповідно собівартість виробу до і після проведення цього заходу; Дпз - додаткові змінні витрати, необхідні для забезпечення додаткового випуску продукції; Дз — додаткові витрати, пов'язані з доопрацюванням сировини і матеріалів; Кф - фактична кількість проведеної продукції.
Якщо відбувається заміна одного матеріалу іншим дорожчим, то також зросте сума витрат. Для визначення її необхідне кількість заміненого матеріалу (Кз) помножити на різницю в ціні взаємозамінних матеріалів:
З = Кз * (Цпз - Цд.з) (52)
Якби підприємство це не зробило, то план по виробництву продукції був би не виконаний.В результаті собівартість одиниці продукції зросла. Сума прибутку при цьому зменшилася б за рахунок:
а) скорочення об'єму продажів
б) зростання собівартості
Аналогічна ситуація виникає при підвищенні постачальником цін на сировину і матеріали. Тут також потрібно оцінювати, що вигідніше підприємству:
а) збільшити змінні витрати у зв'язку із застосуванням дорожчих матеріалів, але за рахунок нарощування об'ємів одержати додатковий прибуток;
б) зменшити об'єм виробництва цього виду продукції, якщо в результаті використання дорогої сировини продукція виявиться збитковою, або шукати нові дешевші ринки сировини, або змінювати структуру виробництва.
Великі втрати мають місце із-за неритмічного постачання сировини і матеріалів, у зв'язку з чим підприємства простоюють і недоотримують багато продукції, а відповідно і прибули. Для визначення цих втрат необхідне кількість людино-годин простою через відсутність матеріалів помножити на планове среднечасовую вироблення продукції:
ТП=Кч.п * Чвпл
К=ТП х Ц
Збільшується і сума витрат, оскільки простої з вини підприємства робочим оплачують. Підрахувати її можна, помноживши кількість людино-годин простою на розцінку за одну годину простою.
Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.
До узагальнюючих показників відносяться матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт співвідношень темпів зростання об'єму виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.
Матеріаловіддача визначається діленням вартості проведеної продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки проведено продукції з кожного рубля спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії і т.д.).
Матеріаломісткість продукції розраховується відношенням суми матеріальних витрат до вартості проведеної продукції. Вона показує, скільки матеріальних витрат необхідно провести або фактично доводиться на виробництво одиниці продукції.
Коефіцієнт співвідношення темпів зростання об'єму виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валової або товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному виразі динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває чинники її зростання.
Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості проведеної продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріаломісткості продукції.
Коефіцієнт матеріальних витрат є відношенням фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованій на фактичний об'єм випущеної продукції. Він показує наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрати в порівнянні зі встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більше I, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше 1, то матеріальні ресурси використовувалися економніше.
Приватні показники матеріаломісткості застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (металоємність, паливо-місткість, енергоємність і ін.), а також для характеристики рівня матеріаломісткості окремих виробів (відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни).
Питома матеріаломісткість може бути обчислена як у вартісному виразі, так і в натуральному або умовно-натуральному виразі (відношення кількості або маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво i-го виду продукції до кількості випущеної продукції цього вигляду).
В процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановим, вивчають їх динаміку і причини зміни, а також вплив на об'єм виробництва продукції.
Матеріаломісткість, так само як і матеріаловіддача, залежить від об'єму валової (товарній) продукції і суми матеріальних витрат на її виробництво. У свою чергу об'єм валової (товарній) продукції у вартісному виразі (ТП) може змінитися за рахунок кількості проведеної продукції { УВП), її структури (УДі) і рівня відпускних цін (ЦП). Сума матеріальних витрат (МЗ) також залежить від об'єму проведеної продукції, її структури, витрати матеріалів на одиницю продукції (УР) і вартості матеріалів (ЦМ). У результаті загальна матеріаломісткість залежить від структури проведеної продукції, норми витрати матеріалів на одиницю продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.
Вплив чинників першого порядку на матеріаловіддачу або матеріаломісткість можна визначити способом ланцюгової підстановки:
(53)
Потім слід вивчити матеріаломісткість окремих видів продукції і причини зміни її рівня. Вона залежить від норм витрати матеріалів, їх вартості і відпускних цін на продукцію.
Згідно розглянутій схемі, в першу чергу слід встановити, як змінилася загальна матеріаломісткість за рахунок структури проведеної продукції (УДі) і приватної матеріаломісткості (ЧМЕі):
ME = 
(УДі * ЧМЕі). (54)
Для цього можна застосувати спосіб абсолютних різниць:
Приватна матеріаломісткість продукції, у свою чергу, залежить від питомої матеріаломісткості { РОЗУМІ) (вартості витрачених матеріалів на одиницю продукції) і рівня відпускних цін на продукцію, для розрахунку впливу яких використовується спосіб ланцюгової підстановки або інтегральний метод:
ЧМЕі=УМЕі/ЦПі.
УMEі = (УРі * ЦМі).
Для розрахунку впливу цих чинників можна використовувати прийом абсолютних різниць.
Витрата матеріальних ресурсів на одиницю продукції може змінитися за рахунок якості матеріалів, заміни одного вигляду іншим, техніки і технології виробництва, організації матеріально-технічного постачання і виробництва, зміни норм витрати, відходів і втрат і т.д.
Вартість сировини і матеріалів залежить також від їх якості, внутрішньо групової структури, ринків сировини, зростання цін на них у зв'язку з інфляцією, транспортний-заготовчих витрат і ін. Вплив їх на рівень матеріаломісткості можна визначити таким чином:
(55)
де 
- абсолютний приріст матеріаломісткості за рахунок і-го чинника; 
- абсолютний приріст матеріальних витрат за рахунок 1-го чинника.
Якщо який-небудь чинник впливає одночасно на суму матеріальних витрат і об'єм виробництва продукції, то розрахунок проводиться по формулі
(56)
Основное увага приділяється вивченню причин зміни питомої витрати сировини на одиницю продукції і пошуку резервів його скорочення.
В процесі подальшого аналізу необхідно встановити, як змінився випуск продукції за рахунок цих чинників.
Вплив матеріальних ресурсів на об'єм виробництва продукції можна визначити з різним ступенем деталізації. Чинниками першого рівня є зміна суми використаних матеріальних ресурсів і ефективності їх використання:
ВП=МЗ*МО (57)
ВП=МЗ/МЕ (58)
де МЗ - витрати матеріальних ресурсів на виробництво продукції; МО — матеріаловіддача.
Для розрахунку впливу чинників на об'єм випуску продукції по першій моделі можна застосовувати прийоми ланцюгових підстановок, абсолютних різниць, відносних різниць, індексний метод, інтегральний метод, а по другій моделі - тільки прийом ланцюгової підстановки або інтегральний метод.
Якщо відомо, за рахунок чого змінилася матеріаловіддача (матеріаломісткість), то неважко підрахувати, як змінився випуск продукції. Для цього необхідне приріст матеріаловіддачі за рахунок і-го чинника помножити на фактичну суму матеріальних витрат. Зміна об'єму виробництва продукції за рахунок матеріаломісткості визначається за допомогою прийому ланцюгових підстановок.
Детальніший аналіз можна зробити по кожному виду матеріальних ресурсів. При цьому використовується наступна модель випуску продукції:
(59)
де ВП, - випуск продукції з 1-го виду сировини; 3і- кількість заготовленої сировини і-го вигляду; Оі - зміна перехідних залишків сировини; ОТХі - відходи сировини; УРі - витрата і-го сировини на одиницю продукції. Для розрахунку впливу цих чинників використовується спосіб ланцюгової підстановки або абсолютних різниць. По такій же моделі можна розрахувати і резерви зростання випуску продукції за рахунок збільшення кількості сировини, скорочення його відходів і витрати на одиницю продукції. Зменшити витрату сировини на виробництво одиниці продукції можна шляхом спрощення конструкції виробів, вдосконалення техніки і технології виробництва, заготівки якіснішої сировини і зменшення його втрат під час зберігання, недопущення браку, максимального використання відходів і т.д.
На закінчення аналізу необхідно узагальнити всі виявлені резерви збільшення виробництва продукції по всіх основних чинниках виробництва (кращого використання трудових ресурсів, засобів праці і предметів праці) і визначити реальну його величину, збалансовану по всіх ресурсах.
