Тема 3. Види аналізу та його інформаційне забезпечення

 

Класифікація видів економічного аналізу має важливе значення для правильного розуміння його змісту і задач:

 

Ознака класифікації	Види аналізу	Характеристика
По галузевій ознаці	Галузевий	Враховує специфіку окремих галузей економіки
Міжгалузевий	Є теоретичною і методологічною основою для всіх галузей економіки
За часом	Попередній (перспективний)	Проводиться до здійснення господарських операцій
Наступний (ретроспективний)	Проводиться після здійснення господарських актів
По користувачах аналізу	Внутрішній	Проводиться аналітиками підприємства
Зовнішній	Здійснюється зовнішніми фахівцями
По охопленню досліджуваних об'єктів	Суцільний	Аналізуються всі сторони діяльності суб'єкта господарювання
Вибірковий	Проводиться вибіркова оцінка
По змісту програми аналізу	Комплексний	Розглядає всі сторони діяльності підприємства
Тематичний	Аналізує окремі напрямки діяльності

 

Інформаційне забезпечення – це сукупність даних о процесах, які відбуваються в господарчої діяльності підприємств. Для забезпечення своєчасності, повноти та вірності результатів економічного аналізу інформація, на базі якої проводиться аналіз павина містити дані:

§ для прийняття обґрунтованих управлінських рішень;

§ для оцінки динаміки і перспектив зміни прибутку підприємства;

§ для оцінки наявних у підприємства ресурсів, змінах, які відбуваються та ефективності їх використання.

Інформаційне забезпечення економічного аналізу можна класифікувати по слідуючим групам:

1. Нормативно-довідкова інформація:

- Закони України, Укази, Інструкції, положення, розпорядження президента України, Кабінету Міністрів, комісій і комітетів, і інших державних інститутів, які направлені на регулювання і контроль за діяльністю підприємств.

2. Фактографічна інформація містить опис фактів, узагальнених по певним системним ознакам. До неї відноситься обліково-економічна і статистична інформація про діяльність підприємства і його підрозділів. Дані фактографічної інформації відображаються в первинних документах, облікових регістрах бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку, а також в звітності підприємства, та позаоблікової інформації. До позаоблікової інформації відносять наказ про облікову політику підприємства, кадрові накази: наказ на призначення матеріально-відповідальної особи, наказ на проведення інвентаризації і створення комісії для її проведення; акти попередніх перевірок податкових інспекцій, акти аудиту.

 

Тема 4. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ.

 

 

Фінансовий стан є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства і тому визначається всією сукупністю виробничо-господарських факторів.

Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільним їхнім розміщенням і ефективним використанням, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Значення аналізу фінансового стану полягає в тому, що в процесі аналізу з'ясовують загальну суму засобів, який розташовує підприємство і джерел їхнього утворення, ефективність їхнього використання, платоспроможність, резерви підвищення фінансової стійкості, виявляються проблеми економічного і соціального розвитку, перспективні шляхи їхнього рішення, оцінюється ефективність використання економічного потенціалу, виробляється стратегія і тактика господарського розвитку.

Ціль аналізу фінансового стану складається у своєчасному виявленні й усуненні недоліків у фінансовій діяльності і виробленні заходів щодо поліпшення (стабілізації) фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Реалізація поставлених цілей припускає рішення наступних задач:

- оперативне виявлення й усунення недоліків у фінансово-господарській діяльності, і пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності;

- прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів;

- розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства ґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції дуже важко привести в порівнянний вид.

Більшість методик аналізу фінансового стану ґрунтується на розрахунку наступних основних груп показників:

· фінансової стійкості;

· платоспроможності;

· ділової активності;

· кредитоспроможності підприємства.

Фінансова стійкість підприємства одна з найважливіших характеристик його фінансового стану, що визначає стабільність діяльності суб'єкта, що хазяює, у довгостроковій перспективі.

Вона зв'язана з загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Фінансова стійкість підприємства це надійно гарантована платоспроможність, незалежність від випадків ринкової кон'юнктури і поводження партнерів.

Показники фінансової стійкості характеризують стан і структуру активів підприємства і забезпеченість їхніми джерелами покриття (пасивами). Їх можна розділити на двох груп: показники, що визначають стан оборотних коштів і показники, що визначають стан основних засобів.

Стан оборотних коштів відбивається в наступних показниках (коефіцієнтах): забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами; коефіцієнт маневреності власних засобів.

Забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами –

(9)

показник того, якою мірою матеріальні запаси покриті власними джерелами мі не мають потребу в залученні позикових.

Коефіцієнт маневреності власних засобів показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності підприємства, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована.

 

(10)

 

Стан основних засобів виміряється індексом постійного активу, коефіцієнтом довгострокового залучення позикових засобів, коефіцієнтом нагромадження зносу і коефіцієнтом реальної вартості майна.

Індекс постійного активу

(11)

Якщо підприємство не користається довгостроковими кредитами і позиками, то додавання коефіцієнта маневреності власних засобів і індексу постійного активу завжди дасть одиницю. Власними джерелами покриваються або основні, або оборотні кошти, тому сума основних засобів і позаобігових активів і власних оборотних коштів при відсутності в складі джерел довгострокових позикових засобів дорівнює величині власних засобів (звідси одиниця при додаванні). Здавалося б, у цих умовах збільшення коефіцієнта маневреності можливо лише за рахунок зниження індексу постійного активу і навпаки. Парадокс, якщо врахувати, що підвищенню фінансової стійкості відповідає ріст обох коефіцієнтів.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів характеризує структуру капіталу. Ріст цього показника в динаміку – у визначеному змісті – негативна тенденція, що означає, що підприємство усе сильніше залежить від інвесторів. По його значенню оцінюють, наскільки інтенсивне підприємство використовує позикові засоби для відновлення і розширення виробництва.

 

(12)