Система управління матеріальними запасами на підприємстві – це сукупність правил і способів регулювання, завдяки яким можна контролювати рівні запасів і визначати, які потрібно підтримувати, який запас доцільно поповнювати і яким може бути обсяг замовлення.
Система управління запасами реалізує організаційну структуру і поточну політику безперервної роботи заводу. Система управління виробничими запасами проектується з метою безперервного забезпечення виробничої діяльності підприємства всіма потрібними ресурсами.
Найдієвішим інструментом управління запасами в логістичних системах є ABC і XYZ.
Залежно від концентрації вартості можна теж виділити певні групи матеріальних ресурсів. Цю залежність демонструє АВС-аналіз.
У загальному випадку АВС-аналіз є методом, за допомогою якого визначають ступінь розподілу конкретної характеристики (вартості) між окремими елементами якої-небудь множини. В основі методу ABC лежить так зване правило Парето. Відповідно до нього безліч керованих об'єктів поділяється на дві неоднакові частини (80/20). Дуже поширений у логістиці метод ABC пропонує глибший поділ – на три частини.
Щодо управління матеріальними запасами метод ABC – спосіб нормування і контролю за станом запасів, який полягає в розбитті номенклатури N реалізованих товарно-матеріальних цінностей на три нерівнопотужних підмножини А, В і С на основі деякого формального алгоритму.
Залежно від витрат запаси поділяються на три групи – А, В, С за їх часткою в загальних витратах на придбання. Однак розподіл не обов'язково відбувається на три групи; число груп та їх межі вибираються довільно. Найбільш типовою є така класифікація:
1. Група "А": найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких припадає приблизно 75–80% загальної вартості запасів, але вони становлять лише 10–20% загальної кількості товарів, які знаходяться на зберіганні.
2. Група "Б": середні за вартістю товари, їх частка в загальній сумі запасів становить приблизно 10–15%, але у кількісному відношенні ці запаси становлять 30–40% продукції, яка зберігається.
3. Група "С": найдешевші. Вони становлять 5–10% від загальної вартості виробів, які зберігаються, і 40–50% від загального обсягу зберігання.
Аналіз ABC показує значення кожної групи товарів. Зазвичай на 20% усіх товарів, які знаходяться в запасах, припадає 80% всіх витрат. Виходячи з цього, для кожної з трьох груп товарів закладається різний ступінь деталізації під час планування та контролю.
XYZ-аналіз – це спосіб класифікації асортиментних одиниць залежно від рівномірності попиту і точності прогнозування*64.
Відповідно до XYZ-класифікації виділяють такі групи запасів:
– групу "X", що включає товари (або запаси для їх виготовлення), попит на які рівномірний, або може незначно коливатися. Обсяг реалізації за товарами, включеними у цю групу, добре передбачається;
– групу "У", що включає товари (або запаси для їх виготовлення), які споживаються в обсягах, що коливаються. Зокрема, в цю групу можуть бути включені товари із сезонним характером попиту. Можливості прогнозування попиту за товарами групи "Y" – середні;
– групу "Z", що включає товари (або запаси для їх виготовлення), попит на які виникає лише епізодично, будь-які тенденції відсутні. Прогнозувати обсяги реалізації товарів групи "Z" складно.
Поддєрьогін виділяє такі моделі управління запасами:
1.Базова модель EOQ (Economic order quantity) – це модель забезпечує мінімальну величину сумарних витрат та дає можливість мінімізувати видатки на зберігання запасу, допомагає визначити ефективну площу складських приміщень.
2. Модель виробничого замовлення – ця модель використовується, якщо запаси безперервно надходять і відновлюються через певний час, тобто вироби виготовляються і продаються одночасно.
3.Модель управління запасами з фіксованим розміром замовлення – основним параметром цієї моделі є розмір замовлення, що має можливість визначити об’єм заповнення замовлення.
4. Модель з фіксованим інтервалом часу між замовленнями – фіксація інтервалу часу між замовленнями визначає момент, коли слід здійснити замовлення на заповнення запасу, відсутність постійного контролю наявності запасів на складі.
5. Модель зі встановленою періодичністю поповнення запасів до постійного рівня – дана модель є універсальною і включає в себе елементи попередніх моделей. Її сутність полягає в тому, що замовлення на матеріали здійснюються не тільки залежно від часу, а й з урахуванням точки замовлення.
6. Модель "мінімум-максимум” – в даній моделі замовлення виконуються не через кожен заданий інтервал часу, а тільки за умови, що запаси на складі у цей момент виявилися рівними або менше встановленого мінімального рівня. Основний недолік даної моделі полягає в тому, що ця система працює лише з двома рівнями запасів – мінімальним і максимальним.
