Ударна хвиля ядерного вибуху виникає в результаті розширення розпеченої маси газів що світяться у центрі вибуху і являє собою область різкого стиснення повітря, що поширюється від центра вибуху з надзвуковою швидкістю. Дія її продовжується кілька секунд. Відстань в 1 км ударна хвиля проходить за 2 с, в 2 км - за 5 с, в 3 км - за 8с.
Ураження ударною хвилею відбувається під дією надлишкового тиску та метальною її дією (швидкісним напором), що обумовлено рухом повітря в хвилі. Особовий склад, озброєння і військова техніка, розташовані на відкритій місцевості, уражуються, головним чином, у результаті метальної дії ударної хвилі, а об'єкти великих розмірів (будинки та ін.) - дією надлишкового тиску.
Ураження можуть бути нанесені також у результаті непрямого впливу ударної хвилі (уламками будинків, дерев і т.п.). У ряді випадків поразка від непрямого впливу може бути більша, ніж від безпосередньої дії ударної хвилі, а кількість уражених -переважною.
На параметри ударної хвилі помітно впливають рельєф місцевості, лісові масиви і рослинність. На схилах, звернених до вибуху з крутістю більш 10°, тиск підвищується: чим крутіший схил, тим відчутніше росте тиск. На зворотних схилах височин має місце зворотне явище. У лощинах, траншеях і інших спорудженнях земляного типу, розташованих перпендикулярно до напрямку поширення ударної хвилі, метальна дія значно менша, ніж на відкритій місцевості. Тиск ударної хвилі усередині лісового масиву підвищується, а метальна дія зменшується у порівнянні з відкритою місцевістю. Це пояснюється опором дерев повітряним масам, що рухаються з великою швидкістю за фронтом ударної хвилі.
Укриття особового складу за пагорбами і насипами, у ярах, виїмках і молодих лісах, використання фортифікаційних споруджень, танків, БМП, БТР і інших бойових машин знижує ступінь його поразки ударною хвилею. Так, особовий склад у відкритих траншеях уражується ударною хвилею на відстанях у 1,5 рази менше, ніж той, що знаходиться відкрито на місцевості. Озброєння, техніка й інші матеріальні засоби від виливу ударної хвилі можуть бути пошкоджені чи цілком зруйновані. Тому для їхнього захисту необхідно використовувати природні нерівності місцевості (пагорби, складки і т.п.) й укриття.
Світлове випромінювання ядерного вибуху - це видиме, ультрафіолетове й інфрачервоне випромінювання, що діє протягом декількох секунд. В особового складу воно може викликати опіки шкіри, поразку очей і тимчасове осліплення. Опіки виникають при безпосередньому виливі світлового випромінювання на відкриті ділянки шкіри (первинні опіки), а також при загоранні одягу, у вогнищах пожеж (вторинні опіки). В залежності від тяжкості поразки опіки поділяються на-чотири ступені: перша - почервоніння, припухлість і біль шкіри; друга -утворення пухирів; третя - відмирання шкірних покривів і тканин; четверта - обвуглювання шкіри.
Опіки дна ока (при прямому погляді на вибух) можливі на відстанях, що перевищують радіуси зон опіків шкіри. Тимчасове осліплення виникає зазвичай вночі та сутінках, не залежить від напрямку погляду в момент вибуху і носить масовий характер. Вдень воно виникає лише при прямому погляді на вибух. Тимчасове осліплення проходить швидко, не залишає наслідків і медична допомога звичайно не потрібна.
Спостереження вибуху через прилади нічного бачення застерігає від осліплення, однак воно можливе при використанні приладів денного бачення, тому їх на нічний час варто закривати спеціальними шторками.
З метою захисту очей від осліплення особовий склад повинний знаходитися, по можливості, в техніці з закритими люками, тентами, необхідно використовувати фортифікаційні спорудження і захисні властивості місцевості.
Світлове випромінювання ядерного вибуху викликає загорання й обвуглювання різних пальних матеріалів: дерев'яних частин озброєння і техніки, чохлів у танків, БТР і БМП.
Проникаюча радіація ядерного вибуху являє собою спільне гамма-випромінювання і нейтронне випромінювання. Гамма-кванти і нейтрони, поширюючись в будь-якому середовищі, викликають його іонізацію. Крім того, під дією нейтронів, нерадіоактивні атоми середовища перетворюються в радіоактивні, тобто утворюється так звана наведена активність. У результаті іонізації атомів, що входять до складу живого організму, порушуються процеси життєдіяльності клітин і органів, що приводить до захворювання променевою хворобою. Проникаюча радіація викликає потемніння оптики, засвічування світлочутливих фотоматеріалів і виводить з ладу радіоелектронну апаратуру, особливо ту, що містить напівпровідникові елементи.
Уражуюча дія проникаючої радіації характеризується величиною дози випромінювання, тобто кількістю енергії радіоактивних випромінювань, поглиненою одиницею маси середовища, що опромінюється. Розрізняють експозиційну і поглинену дозу. Експозиційну дозу вимірюють у рентгенах (Р). Один рентген - це така доза гамма-випромінювання, що створює в 1 см куб. повітря близько 2 млрд. пар іонів. Поглинену дозу вимірюють у радах. Один рад - це така доза, при якій енергія випромінювання 100 ерг передається одному граму речовини (одиниця виміру поглиненої дози в системі СІ -грей. 1 Гр. дорівнює 100 рад).
Ураження особового складу проникаючою радіацією визначається сумарною дозою, отриманою організмом, характером опромінення і його тривалістю. В залежності від тривалості опромінення прийняті наступні сумарні дози гамма-випромінювання, що не приводять до зниження боєздатності особового складу: одноразове опромінення (імпульсне чи
протягом перших 4 діб.) - 50 рад; багаторазове опромінення (безупинне чи періодичне) протягом перших-ЗО діб.-100 рад, протягом 3 міс. - 200 рад, протягом 1 року - 300 рад.
Захист особового складу від проникаючої радіації забезпечується використанням броньованої техніки і фортифікаційних споруджень (сховищ, бліндажів, перекритих
траншей).
Радіоактивне зараження місцевості, приземного шару атмосфери, повітряного простору, води й інших об'єктів виникає в результаті випадання радіоактивних речовин із хмари ядерного вибуху під час її руху. При поступовому осадженні на поверхню землі, радіоактивні речовини утворюють ділянку радіоактивного зараження, що називається радіоактивним слідом.
Основними джерелами радіоактивного зараження є уламки розподілу ядерного заряду і наведена активність грунту. Розпад цих радіоактивних речовин супроводжується гама- і бета-випромінюваннями. Радіоактивне зараження місцевості характеризується рівнем радіації (потужністю експозиційної дози), вимірюваним у рентгенах за годину (Р/г).
Про ступінь зараження (забруднення) радіоактивними речовинами поверхні різних об'єктів, обмундирування особового складу і шкірних покривів прийнято судити по величині потужності експозиційної дози гамма-випромінювання поблизу заражених поверхонь, що вимірюється в мілірентгенах за годину (мр/г). 1 мр/год=10"-:' Р/г.
В інтересах захисту особового складу, що діє на зараженій місцевості, використовують озброєння і військову техніку, природні укриття і фортифікаційні спорудження.
Ядерні вибухи приводять до виникнення могутніх електромагнітних полів. Ці поля, через їх короткочасне існування, прийнято називати
електромагнітним імпульсом (ЕМІ), який найбільш повно проявляється при наземних і низьких повітряних ядерних вибухах.
ЕМІ впливає насамперед на радіоелектронну й електротехнічну апаратуру, що знаходиться на військовій техніці й інших об'єктах. Під дією ЕМІ в зазначеній апаратурі наводяться електричні струми і напруги, що можуть викликати пробій ізоляції, ушкодження трансформаторів, згоряння розрядників, псування напівпровідникових приладів, перегоряння плавких вставок і інших елементів радіотехнічних пристроїв. Найбільш піддаються впливу ЕМІ лінії зв'язку, сигналізації і керування.
Якщо ядерні вибухи відбудуться поблизу ліній енергопостачання, зв'язку, що мають велику довжину, то наведені в них напруги можуть поширюватися по проводах на багато кілометрів і викликати ушкодження апаратури і поразки особового складу, що знаходиться на безпечній відстані стосовно інших вражаючих факторів ядерного вибуху.
Заняття 2
Хімічна зброя – отруйні речовини (ОР) і засоби їх застосування. ОР називаються токсичні хімічні сполуки, які призначені для нанесення масових уражень живій силі при бойовому застосуванні. ОР складають основу хімічної зброї і перебувають на озброєнні армій розвинених країн та деяких терористичних організацій. За характером впливу на організм людини ОР поділяються на нервово-паралітичні, шкірнонаривні, загально-отруйні, задушливі, психохімічні і подразнюючі.
За бойовим призначенням ОР поділяють на смертельні речовини, та речовини, які тимчасово виводять із ладу. При бойовому застосуванні смертельні ОР викликають тяжкі (смертельні) ураження живої сили. В цю групу входять ОР нервово-паралітичної, шкірнонаривної, загально-отруйної і задушливої дії, ботулінічний токсин (речовина XR). Тимчасово виводять з ладу речовини психохімічної дії, речовини подразнюючого типу і стафілококовий токсин PG, вони позбавляють боєздатності особовий склад на період від декількох годин до декількох діб. Уражаюча дія таких речовин проявляється під час контакту з ними і зберігається на протязі декількох годин після виходу із зараженої атмосфери. Потрібно розрізняти швидкодіючі та повільнодіючі ОР, у залежності від того, чи мають вони період прихованої дії. До швидкодіючих ОР відносять нервово-паралітичні, подразнюючі та деякі психохімічні речовини, тобто ті, котрі здатні за декілька хвилин привести до втрати боєздатності. Шкірнонаривні, загально-отруйні, задушливі та деякі психохімічні ОР, токсичний ефект котрих, виникає тільки після періоду прихованої дії тривалістю до кількох годин, відносять до повільнодіючих.
В момент бойового застосування ОР можуть знаходитись в пароподібному, аерозольному і крапельно-рідинному станах. В пароподібний і аерозольний стан (дим, туман) переводяться ОР, які використовуються для зараження приземного шару повітря. Хмару пару і аерозолю, яка утворюється в момент використання хімічних боєприпасів, називають первинною хмарою зараженого повітря. Хмара пару, яка виникає за рахунок випаровування ОР, які випали на ґрунт, називають вторинною хмарою. ОР у вигляді пару і аерозолю, що переносяться вітром, уражають живу силу не тільки в районі застосування, а також на значних відстанях. Глибина розповсюдження хмари зараженого повітря на пересіченій і лісистій місцевості в 1,5-3 рази менше, ніж на відкритій. Лощини, яри, лісні та чагарникові масиви є місцями застою ОР і тому суттєво впливають на розповсюдження хмари зараженого повітря.
Для зараження місцевості, озброєння і військової техніки, об’єктів військових та господарчих структур ОР застосовують у вигляді аерозолів і крапель. Заражена місцевість, ОВТ і інші об’єкти стають джерелами ураження людей. В цих умовах особовий склад змушений тривалий час знаходитись в засобах захисту (час уражаючої дії залежить від стійкості ОР), а це знижує боєздатність військ.
Стійкість ОР на місцевості – це тривалість часу від моменту застосування ОР до моменту, коли дія ОР на особовий склад настільки незначна, що можливе, як подолання зараженої ділянки без засобів захисту, так і знаходження на ній без них.
ОР можуть проникати в організм через органи дихання (інгаляційно), через поверхні ран, слизову оболонку і шкіру (шкірно-резорбтивно). При вживанні зараженої їжі та води проникнення ОР здійснюється через шлунково-кишковий (перорально) тракт. Більшість ОР мають властивість акумуляції, тобто здатні накопичуватись у організмі з подальшим токсичним впливом.
Біологічна зброя – це спеціальні боєприпаси і бойові прилади з засобами доставки, які споряджені біологічними засобами.
Біологічні засоби можуть бути використані для ураження людей і тварин, знищення рослинності.
Для ураження людей використовують збудники бактеріальних захворювань (чуми, туляремії, бруцельозу, сибірської виразки, холери), вірусних захворювань (натуральної віспи, жовтої лихоманки, венесуельського енцефаломієліту коней), ріккетсіозів (сипного тифу, плямистої лихоманки Скелястих гір, Ку‑лихоманки), грибкових захворювань (кокцидіодомікозу, покардіозу, гістоплазмозу).
Для ураження тварин використовують збудники ящуру, чуми великої рогатої худоби, чуми свиней, сибірської язви, сап, африканської лихоманки свиней, фальшивої скаженості й інших захворювань.
Для знищення рослинності використовують збудники іржі хлібних злаків, фітофторозу картоплі, пізнього зів’янення кукурудзи й інших культур; комах – шкідників сільськогосподарських рослин; фітотоксиканти, дефоліанти, гербіциди та інші хімічні речовини.
Істотною особливістю БЗ є наявність прихованого періоду дії, коли уражені залишаються в строю і виконують свої обов’язки, а потім раптово захворюють. Прихований період може бути різним, наприклад, при зараженні чумою і холерою він може тривати від декількох годин до 3 діб, туляремією – до 6 діб, висипним тифом – до 14 діб.
Для доставки БЗ можуть бути застосовані наступні засоби: авіаційні бомби, генератори аерозолів, артилерійські снаряди, міни, ракети, контейнери, апарати для прихованих (диверсійних) методів зараження води, повітря, приміщень, харчів, а також для розповсюдження комах, кліщів і гризунів.
Засоби доставки біологічної зброї
Основним способом застосування біологічних засобів є зараження приземного шару повітря. Під час вибуху боєприпасів або спрацюванні генераторів утворюється аерозольна хмара, по шляху розповсюдження якої частинки рецептури заражають місцевість. Можливе застосування біологічних засобів за допомогою заражених хвороботворними мікробами комах, кліщів, гризунів і ін.
Зовнішніми ознаками застосування біологічних засобів можуть бути
- менш різкий, невластивий звичайним боєприпасам звук розриву бомб, снарядів і мін;
- утворення аерозольної хмари після вибуху боєприпасів або при спрацюванні генераторів;
- воронки, які утворились від розривів снарядів, мін і авіабомб, з залишками рідини або комах;
- наявність крапель рідини та нальоту порошкоподібних речовин на ґрунті, на оточуючій воронку рослинності та на поверхні розрізнених предметів (наприклад, на озброєнні);
- наявність на місцевості залишківспеціальних контейнерів, залишків бомб і снарядів з поршневими та іншими пристроями для створення хмари аерозолів, диму або туману;
- наявність комах, кліщів і гризунів в місцях знаходження авіабомб і контейнерів, не притаманних для даної місцевості та ін.;
- наявність на місцевості незвичайних накопичень комах, кліщів і гризунів.
Ознаки застосування біологічних засобів
Хвороботворні мікроби не можуть бути виявлені органами відчуттів людини. Їх індикація можлива тільки за допомогою технічних засобів біологічної розвідки, а виявлення відбувається тільки за допомогою засобів аналізу медичної служби
Заняття 3
Захист від зброї масового ураження являється видом бойового забезпечення і здійснюється з метою максимального послаблення ураження підрозділів ядерною, хімічною і біологічною зброєю, зберігання боєздатності особового складу і успішного виконання поставлених завдань.
Захист від зброї масового ураження організується в повному обсязі при проведенні бою, як з використанням, так і без використання зброї масового ураження і включає:
інженерне обладнання району розташування;
використання захисних і маскувальних властивостей місцевості і військової техніки;
попередження особового складу встановленими сигналами про безпосередню загрозу і випадки використання ЗМУ, а також оповіщення про радіоактивне, хімічне, біологічне зараження;
проведення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних і спеціальних профілактичних медичних заходів;
забезпечення безпеки і захисту особового складу при діях в зонах зараження, районах зруйнування, пожеж і затоплення;
ліквідацію наслідків застосування ЗМУ.
Інженерне обладнання району розташування полягає в улаштуванні відкритих і перекритих щілин, окопів, траншей, ходів сполучення, бліндажів для особового складу, окопів і укриттів для озброєння і військової техніки. Черговість інженерного обладнання встановлюється командиром підрозділу, і воно повинно починатись негайно після прибуття підрозділу до призначеного району. Найпростіші фортифікаційні споруди (окопи, щілини, траншеї, ходи сполучення) обладнуються силами самих підрозділів.
Перекриття щілин значно знижує уражаючий вплив ударної хвилі, світлового випромінювання, проникаючої радіації ядерних вибухів, радіоактивного випромінювання від зараженої місцевості, а також захищають від прямого зараження краплями і аерозолями ОР.
З метою підвищення ефективності захисту від нейтронного випромінювання, перекриття щілин зволожують. Для підвищення стійкості фортифікаційних споруд в тих випадках, коли є час і матеріали, доцільно робити одяг крутості внутрішньої поверхні споруд.
Щілини улаштовуються з розрахунку одна щілина на відділення, екіпаж. Для захисту особового складу від ударної хвилі, вхід в перекриту щілину необхідно закривати щитом з дощок, матами з хворосту та ін. Щілини необхідно обладнувати там, де більшу частину часу знаходиться особовий склад. Це надає можливість швидко зайняти укриття за сигналом попередження про загрозу і випадки застосування ЗМУ та за сигналом оповіщення.
Для захисту озброєння і військової техніки (головним чином від дії ударної хвилі ядерного вибуху) обладнуються окопи і укриття. Для захисту і відпочинку екіпажів необхідно влаштувати перекриті щілини, які повинні розташовуватись в крутості (на дні) окопу або не далі 20-30 м від нього.
Використання захисних і маскувальних властивостей місцевості і військової техніки послабляє вплив уражаючих факторів ЗМУ на особовий склад, озброєння, військову техніку і матеріальні засоби.
Підрозділи, при виконанні завдань, на марші і при розташуванні на місці, повинні вміло використовувати рельєф місцевості. Рухомі, особливо броньовані, об’єкти значно послабляють дію ударної хвилі, проникаючої радіації і радіоактивного випромінювання, надійно захищають особовий склад від ураження світловим опромінюванням і крапельно-рідинними ОР, а об’єкти, які обладнані системами захисту від ЗМУ, – і від ураження радіоактивними речовинами, парами і аерозолями ОР та біологічними засобами.
Попередження особового складу про безпосередню загрозу і випадки застосування ЗМУ, а також оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження здійснюється єдиними і постійно діючими сигналами, які доводяться до всього особового складу та встановлені старшим командиром.
З одержанням сигналу попередження особовий склад продовжує виконувати поставлені завдання і переводить засоби захисту в положення “напоготові”.
При нанесені противником ядерного удару особовий склад по спалаху вибуху приймає міри захисту:
при знаходженні в бойових машинах – закриває люки, двері, бійниці, жалюзі і включає систему захисту від ЗМУ;
при знаходженні в відкритих машинах – повинен пригнутися, а при розташуванні поза машиною – швидко зайняти укриття, які є поблизу, або лягти на землю головою в сторону протилежну вибуху.
Після проходження ударної хвилі особовий склад продовжує виконувати поставлені завдання.
За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне, біологічне зараження особовий склад, який діє в пішому порядку або на відкритих машинах, не припиняючи виконання поставлених завдань, негайно одягає засоби індивідуального захисту, при знаходженні в закритих рухомих об’єктах, які не обладнані системою захисту від ЗМУ, – тільки респіратори (протигази), а в об’єктах, які обладнані даною системою, закриває люки, двері, бійниці, жалюзі і включає цю систему. Особовий склад, який знаходиться в сховищах, включає систему колективного захисту. За сигналом “радіаційна безпека” особовий склад одягає респіратори (протигази), за сигналом “хімічна тривога” – протигази.
Проведення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних і спеціальних профілактичних медичних заходів досягається суворим виконанням встановлених гігієнічних вимог при розміщенні і харчуванні особового складу, а також дотриманням правил особистої і колективної гігієни, вмілим і своєчасним використанням протирадіаційних препаратів та антидотів.
Протирадіаційні препарати використовуються тільки за розпорядженням старшого командира (начальника), а антидоти застосовуються особовим складом самостійно при появі первинних ознак ураження ОР або за розпорядженням командира підрозділу.
Забезпечення безпеки і захисту особового складу при діях в зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж і затоплення досягається: своєчасним і вмілим використанням засобів індивідуального і колективного захисту, захисних властивостей військової техніки, місцевості, фортифікаційних споруд і протирадіаційних препаратів та антидотів, суворим виконанням особовим складом встановлених вимог безпеки на зараженій місцевості.
При діях в зонах радіоактивного зараження в суху погоду в пішому порядку особовий склад надягає респіратори (протигази), захисні плащі і рукавиці, в зонах хімічного, біологічного зараження – протигази, захисні плащі, панчохи і рукавиці. Особовий склад, що знаходиться в закритих рухомих об’єктах, не обладнаних системою захисту від ЗМУ, надягає тільки респіратори (протигази), а в об’єктах, обладнаних цією системою, – зачиняє люки, двері, бійниці, жалюзі і включає цю систему. При діях в зоні радіоактивного зараження в пішому порядку після дощу особовий склад надягає лише засоби захисту шкіри.
При ліквідації наслідків застосування ЗМУ проводяться рятувальні роботи, надання першої медичної допомоги ураженим, вивіз (винос) їх замежі зон зараження, дозиметричний і хімічний контроль, локалізація і гасіння пожеж, спеціальна обробка.
Перша допомога пораненим і ураженим надається в порядку само- і взаємодопомоги в вогнищах ураження і полягає в надяганні протигазів, введенні антидотів, обробці відкритих ділянок тіла і обмундирування індивідуальним протихімічним пакетом.
В інтересах захисту особового складу від ЗМУ командир відділення, одержуючи завдання, повинен вивчити місцевість, її захисні і маскувальні властивості. В бойовому наказі командир вказує сигнали попередження про безпосередню загрозу і початок застосування противником ЗМУ, сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне, біологічне зараження і порядок дій по ним.
