Виконується з вису, хватом зверху (долонями вперед), руки прямі (положення вису фіксується протягом однієї-двох сек.). Згинаючи руки, військовослужбовець підтягується до такого положення, коли його підборіддя зна-ходиться над перекладиною (дивитися тільки вперед). Потім повільно опусти-тися у вис на прямих руках. Допускається незначне згинання та розведення ніг. Забороняються махові та ривкові рухи. Результатом є кількість безпомилкових підтягувань.
Вправа №3. Стрибок ноги нарізно.
Через "козла" у довжину - висота снаряду 120 см, місток висотою 10-15 см встановлюється за 1 метр від снаряду; стрибок виконується з розбігу; через "коня" у довжину - висота снаряду 120 см, місток висотою 10-15 см встановлюється довільно; стрибок виконується з розбігу з опорою і відштовхуванням рук від дальньої частини "коня". Дозволяється виконувати дві спроби. Форма одягу №1,2,3.
Мал.5. Стрибок ноги нарізно через коня.
Воєнно –іделогічна підготовка
| № Теми | Найменування теми | Кількість годин |
| 1. | Завдання Збройних Сил України (органів військових частин) у забезпеченні оборони та захисту територіальної цілісності держави на сучасному етапі | |
| Російська агресія проти України: причини, наслідки та уроки гібридної війни | ||
| 3. | Пріоритети розвитку Збройних Сил України з урахуванням сучасних викликів та загроз | |
| Інформаційно-психологічні операції у сучасних військових конфліктах. Шляхи та способи протидії негативному інформаційному впливу на свідомість та психіку особового складу | ||
| Актуальні проблеми морально-психологічного забезпечення особового складу Збройних Сил України в ході антитерористичної операції на Сході України та шляхи їх вирішенн | ||
| Є така професія – Батьківщину захищати. Підготовка військових кадрів в Україні | ||
| Військова служба за контрактом та особливості її проходження у Збройних Силах України | ||
| Всього |
Заняття 1
На початку XXI століття у світі відбуваються кардинальні трансформації, що супроводжуються зміною геополітичних конфігурацій. Глобальна фінансово-економічна криза стала черговим викликом світовій цивілізації, обумовила невизначеність перспектив глобальної та національних економік, прискорила пошук шляхів модернізації суспільних систем. Криза виявила глибинні вади глобальної економічної моделі, сприяла усвідомленню необхідності системних змін світового економічного і соціального порядку.
На тлі посилення загроз і зростання нестабільності у світі постають нові виклики міжнародній безпеці у сировинній, енергетичній, фінансовій, інформаційній, екологічній, продовольчій сферах. Такі загрози, як поширення зброї масового ураження, міжнародний тероризм, транснаціональна організована злочинність, нелегальна міграція, піратство, ескалація міждержавних і громадянських конфліктів, стають дедалі інтенсивнішими, охоплюють нові регіони і держави. Зростають регіональні загрози міжнародній безпеці, які за своїми негативними наслідками можуть мати потенціал глобального впливу.
Спостерігається небезпечна тенденція перегляду національних кордонів поза нормами міжнародного права. Застосування сили і погрози силою повернулися до практики міжнародних відносин, у тому числі в Європі.
На зламі тисячоліть проблеми національної безпеки держав вийшли на якісно новий рівень. При цьому силовий (насильницький) спосіб вирішення політичних протиріч практично залишається безальтернативним. Закінчення епохи “холодної війни” ознаменувалося новим витком воєнного протистояння націй – початком фази “перманентних воєнних конфліктів” та “боротьби зі світовим тероризмом”.
Воєнні засоби, створені наприкінці минулого століття для протидії небезпеці індустріального та постіндустріального характеру, виявляються здебільшого малоефективними перед необхідністю подолання викликів та загроз нового походження. Ситуація вимагає принципово іншого мислення та дій.
В нових історичних реаліях значно зростає роль Збройних Сили України, які є ядром та головним інструментом забезпечення національної безпеки, і разом з іншими військовими формуваннями й органами державної влади й місцевого самоврядування, призначені для відбиття зовнішньої збройної агресії й інших воєнних загроз, пов’язаних із застосуванням військової сили проти України, і для виконання Україною міжнародних зобов’язань.
Роль, місце та завдання Збройних Сил України у забезпеченні обороноздатності держави були закладені ще у 1991 р., коли були прийняті Закони України “Про Збройні Сили України”, “Про оборону України”, уточнені в Конституції України та інших законодавчих документах
На сьогодні Збройні Сили України забезпечують виконання визначених завдань, зокрема щодо стримування, збройної агресії проти України, прикриття важливих об’єктів держави, угруповань своїх військ від ударів засобів повітряного нападу та ураження військ і об’єктів противника.
Протистояння у центрі держави та регіонах, анексія Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, терористична діяльність диверсійних груп та радикально налаштованих сепаратистів на сході країни змусили визначити нові пріоритети військового будівництва. В органах військового управління і військових частинах Збройних Сил України проведено ряд визначених заходів по відновленню та нарощуванню боєздатності.
Для більш ефективного використання сил і засобів було здійснено передислокацію авіації, техніки, висування підрозділів зенітних ракетних і радіотехнічних військ Повітряних Сил Збройних Сил України до нових районів бойового призначення. Проводиться удосконалення законодавства України щодо функціонування Збройних Сил їх комплектування та забезпечення.
Воєнно-політична обстановка в Україні залишається напруженою. Сепаратисти у східних областях продовжують дестабілізувати обстановку. Аналіз ситуації, що склалась на цей час у Східних областях України дає підстави зробити висновок про те, що за дестабілізацією ситуації в Донецькій, Луганській та Харківській областях стоїть військово-політичне керівництво Російської Федерації, яке продовжує реалізацію політико-військової операції, кінцевою метою якої може бути реалізація національних інтересів РФ на території України, а саме зміна в Україні конституційного ладу та повернення країни, якщо не всієї, то її частини, в орбіту геополітичного впливу Росії. Це може бути досягнуто шляхом розколу країни на окремі території та створення на їх базі однієї, або кількох, підконтрольних Москві квазі-держав.
Всі ці умови вимагають оперативного вирішення завдань у сфері забезпечення суверенітету та територіальної цілісності України
Основними завданнями Збройних Сил України у забезпеченні оборони та захисту територіальної цілісності держави на сучасному етапі є:
оборона України шляхом проведення комплексу заходів щодо ведення інформаційної боротьби, забезпечення готовності до захисту національних інтересів військовими засобами, безпосередньої відсічі збройної агресії проти України, боротьби із силами спеціальних операцій (диверсійно-розвідувальними підрозділами) потенційного противника, ведення територіальної оборони держави, підтримання режиму воєнного стану, ліквідації наслідків аварій і катастроф, що виникли внаслідок бойових дій;
охорона повітряного та підводного просторів держави у порядку, визначеному законодавством;
забезпечення захисту об’єктів Збройних Сил України від терористичних актів та кібернетичних атак у випадках, передбачених законодавством;
застосування сил і засобів Збройних Сил України для припинення протиправних дій, запобігання здійсненню терористичного акту в повітряному просторі та територіальних водах України, а також у заходах, спрямованих на забезпечення безпеки судноплавства та боротьбу з піратством і тероризмом, на захист життя і здоров’я громадян, об’єктів державної власності за межами України, у районах кризових ситуацій;
запобігання воєнному конфлікту шляхом проведення постійного моніторингу воєнно-політичної та воєнно-стратегічної обстановки, своєчасного попередження про виникнення кризової ситуації та ймовірний її розвиток, здійснення комплексу політико-дипломатичних й інших превентивних заходів, спрямованих на запобігання воєнному конфлікту та активізації дій в інформаційному, в тому числі кібернетичному, просторі;
стримування воєнного конфлікту за допомогою демонстрації власної обороноздатності, готовності і рішучості заподіяти потенційному агресору втрат, неадекватних очікуваним;
ліквідація збройного конфлікту шляхом зриву в найкоротші строки планів агресора, нанесення йому істотного ураження, примушення до припинення воєнних (бойових) дій і переговорів на вигідних для України умовах;
локалізація збройного конфлікту – рішучими і активними діями Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та ефективним використанням їх оперативних можливостей надійно блокувати територію, на якій ведуться бойові дії, обмеживши їх поширення на іншу територію, позбавити противника здатності нарощувати свої сухопутні (морські) угруповання;
нейтралізація воєнного конфлікту (збройної агресії) – активними політико-дипломатичними, інформаційними та іншими заходами привернути увагу міжнародних організацій (Організація Об’єднаних Націй, Організація з безпеки та співробітництва в Європі тощо) і спільноти до воєнного конфлікту з метою визнання, засудження ними акту збройної агресії проти України та залучення їх до примушення противника припинити воєнні дії;
рішучим застосуванням усіх оборонних можливостей держави послабити противника, заподіяти йому неприйнятних втрат, не допустити збільшення (поширення) масштабів збройної боротьби і змусити до мирних переговорів;
надання допомоги центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям і органам місцевого самоврядування під час надзвичайних ситуацій;
підтримання миру та регіональної (глобальної) стабільності шляхом конструктивного партнерства і співробітництва з існуючими системами глобальної та регіональної безпеки, участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, сприяння миротворчим зусиллям інших держав.
З метою стабілізації ситуації та повернення життя мирних громадян України в нормальне русло, Збройні Сили України виконують завдання в рамках антитерористичної операції під проводом Антитерористичного центру при Службі безпеки України в межах повноважень, визначених Законом України “Про боротьбу з тероризмом”.
Головним завданням участі Збройних Сил України в антитерористичній операції є захист життя, миру і спокою українських громадян, а також територіальної цілісності, свободи і незалежності нашої держави. В ході участі в антитерористичній операції Збройні Сили виконують завдання, покладені на них Конституцією України, а також іншими чинними нормативно-правовими документами.
Для більшої ефективності виконання завдань у визначених районах військовослужбовці Збройних Сил України підтримують тісний зв’язок з органами СБУ, Державної прикордонної служби, Національною гвардією та МВС.
Під час патрулювання використовується військова автомобільна техніка та вертольоти. Окрім виконання визначених завдань, військовослужбовці вдосконалюють свої навички під час занять з тактичної, фізичної, вогневої та спеціальної підготовки.
Присутність підрозділів Збройних Сил України у східних областях нашої держави направлена виключно на захист громадян, незалежно від їх національності. При цьому українські військовослужбовці користуються великою підтримкою серед більшості мирного населення областей Сходу України, яке надає їм всебічну підтримку та допомогу.
У середньостроковій перспективі при підготовці оборони та відсічі можливого другого етапу російської збройної агресії Україна повинна розраховувати виключно на боєздатність власних Збройних Сил та інших військових формувань. І саме виходячи з цього слід корегувати концептуальні засади їх подальшого розвитку та завдання.
У свою чергу підготовка України до оборони має ґрунтуватися на підставах переосмислення кардинальних змін у воєнно-політичній обстановці навколо нашої країни, у Східноєвропейському регіоні та загалом у світі, спричинених російською агресією проти Української держави, а також врахування прогнозованих трендів її розвитку у майбутньому.
У Конституції та законах України докладно визначені норми щодо підготовки оборони та застосування Збройних Сил для відсічі збройної агресії. Однак, як засвідчили події у Криму, східних та південних регіонах України, досі неврегульованими залишаються правові питання щодо застосування Збройних Сил та їх зброї і бойової техніки у мирний час при захисті конституційного ладу, територіальної цілісності та недоторканості держави, проведенні антитерористичних операцій, забезпеченні надзвичайного стану тощо.
До того ж, згадані події показали, що спецпідрозділи Служби безпеки, МВС, Нацгвардії та Держприкордонслужби неспроможні, з різних причин, протидіяти незаконним формуванням озброєних терористів та сепаратистів без відповідної допомоги підрозділів Збройних Сил України. Тому актуальним є питання щодо розширення переліку функцій та завдань Збройних Сил України, до виконання яких вони мають залучатися у мирний час.
Для його вирішення доцільно, зокрема, передбачити внесення змін до Конституції стосовно покладання на Збройні Сили України функцій не лише із забезпечення оборони держави, а й їх участі у захисті конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості України.
Таким чином, з огляду на згадані проблеми, у нинішній складній швидкоплинній воєнно-політичній та економічній ситуації, через брак часу і необхідність забезпечення якомога швидшої підготовки ефективної оборони України, необхідно здійснити удосконалення засад воєнної політики, та завдань Збройних Сил, а також внесення необхідних змін до українського законодавства, та впровадження європейських норм та принципів у функціонуванні Збройних Сил України, зокрема, адміністративних, оперативних, технічних, логістичних та інших стандартів НАТО.
Заняття 2
Резонансні світові події останніх років, зокрема революційні зміни влади та збройні конфлікти в країнах Північної Африки, Близького Сходу та колишнього СРСР, свідчать про появу нових форм і методів, до яких вдаються провідні держави, намагаючись досягти своїх зовнішньополітичних цілей і владнати міждержавні розбіжності. Н а заміну класичним військовим агресіям, коли застосовуються збройні сили, приходять так звані гібридні війни. Вони мають прихований характер та спостерігаються, переважно, у політичній, економічній, інформаційній і спеціальній сферах. Військо для вирішення окремих завдань залучається в невеликій кількості. Суттю такого підходу є зміщення центру зусиль з фізичного знищення противника в рамках масштабної війни до вживання засобів “м’якої сили” проти країни-противника з метою дезінтеграції та зміни її керівництва, включення до сфери свого впливу.
