Зовнішня кровотеча є ускладненням поранень м'яких тканин і слизуватої оболонки порожнини рота, носових ходів, зовнішніх полових органів. Поранення великих артеріальних і венозних судин, відриви кінцівок можуть привести до швидкої смерті потерпілого. У хворих, що страждають порушеннями звертання крові (гемофілія, хвороба Верльгофа і т.д.), навіть невеликі поранення викликають велику крововтрату.
Має значення локалізація поранення. Навіть поверхневі поранення обличчя і голови, долонної поверхні кистей, підошви супроводжуються рясною кровотечею. На інтенсивність виливу крові впливає калібр судини, рівень ПЕКЛО, чи наявність відсутність одягу, взуття.
При травматичній кровотечі нерідко спостерігаються загальні явища: непритомність (колапс) і синдром гострої крововтрати. Непритомність (колапс) в облич з лабільною психікою виникає як відповідь на біль, зв'язаний з пораненням, і як реакція на вид і запах крові. Синдром гострої крововтрати розвивається при масивній і швидкій кровотечі, коли хворий одномоментово втрачає 250 мл крові і більш. Синдром може розвитися також при тривалій кровотечі внаслідок пізнього звертання за допомогою. Це характерно для облич, що знаходяться в стані глибокого сп'яніння, а також для тих випадків, коли потерпілий перерізає вени із суєцидальной метою. Синдром гострої крововтрати може виникнути при відносно невеликій кровотечі в поранених, ослаблених соматичними хворобами (анемія, виснаження), при загальному охолодженні організму. Кровотеча небезпечна в грудних дітей, старих.
Симптоми. У залежності від виду ушкоджених кровоносних судин кровотеча може бути артеріальним, венозним, капілярним, паренхіматозним, змішаним. Для артеріальної кровотечі характерне виділення з рані крові пульсуючою струменем. Рани можуть локалізуватися в області розташування великих судин (мал. 17). При венозній кровотечі кров більш темна і рясно виділяється з рані безупинним струменем без тенденції до самостійної зупинки. У рані можна бачити пересічену вену. Капілярна кровотеча спостерігається при шкірно-м'язових пораненнях. Кров виділяється менш інтенсивно, чим при пораненні великої вени, має тенденцію до самостійної зупинки, кількість крові, що виливається, залежить від розміру рани.
Потерпілий з гострою крововтратою блідий, покритий холодним потом, звичайно в'янув, байдужий до навколишнього, говорить тихим голосом, скаржиться на запаморочення і мелькання «мушок» чи потемніння перед очима при підйомі голови, просить пити, відзначає сухість у роті. Пульс частий, малого наповнення, температура знижене, а при швидкому виливі великої кількості крові розвивається картина геморрагічного шоку зі стійкою гіпотонією. При відсутності допомоги і триваючому кровотечі температура продовжує падати, настає клінічна, а потім біологічна смерть. Подих спочатку частішає, а в термінальних стадіях рідшає (до 5—8 подихів у 1 хв):
може спостерігатися періодичний подих.
Діагноз зовнішньої кровотечі, коли хворий оголений і можна оглянути всі рані, простий. Більш складно визначити наявність раневу кровотечу, коли потерпілий знайдений на вулиці узимку в несвідомому стані. Теплий одяг усмоктує кров, а очевидців події може не бути. При наявності крові на одязі необхідно в машині швидкої допомоги зняти верхній одяг (пальто) і ретельно оглянути потерпілого для виявлення слідів крові, особливо на задній поверхні кінцівок і тулуба. Помилки можливі при множинних пораненнях. Рани на відкритих частинах тіла відразу привертають увагу лікаря, у той час як більш небезпечні рани частин тіла, закритих одягом, можуть залишитися непоміченими.
Дуже важливо визначити наявність у потерпілого симптомів гострої крововтрати незалежно від розмірів рані. Насамперед оцінюють зразково кількість крові, що вилилася, по обсязі забруднення і просочування одягу і бинтових чи імпровізованих пов'язок, накладених на рани (наприклад, стандартний вафельний рушник може всотати до 800 мл крові, а обсяг калюжі крові діаметром 40 см складає близько 700 мл).
Оглядають обличчя хворого, конъюнктиву ока, нігтєві ложа і визначають ступінь їхнього збліднення. Тильну сторону долоні прикладають до чола хворого, щоб визначити приблизно температуру тіла (при гострій крововтраті знижена) і вологість шкірних покривів (холодний піт). Перевіряють пульс, подих і темпеоатуру. Просять потерпілого підняти голову і повернути її зі сторони убік для виявлення запаморочення.
При важких травмах діагноз гострої зовнішньої крововтрати варто ставити з обережністю, виключивши в потерпілого травматичний шок і гостра внутрішня кровотеча внаслідок травми органів черевної чи порожнини грудної клітки.
Невідкладна допомога. Головним невідкладним заходом, що часто рятує життя потерпілому, є тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі.
1.Артеріальна кровотеча із судин верхніх і нижніх кінцівокпри травматичних ампутаціях зупиняють у два етапи: спочатку притискають
артерію вище місця ушкодження до кісткового виступу (мал. 18), щоб припинити надходження крові до місця ушкодження, а потім накладають стандартний чи імпровізований джгут. Спосіб притиснення плечової артерії (мал. 19): уводять кулак у пахвову западину і притискають руку до тулуба; те ж артерій передпліччя: закладають дві пачки бинтів у ліктьовий згин і максимально згинають руку в ліктьовому суглобі (мал. 20); те ж стегнової артерії: надавлюють кулаком на верхню третину стегна в області пахового (пупартового) зв'язування (мал. 21); те ж артерій гомілки і стопи: у підколінну область вкладають дві пачки бинтів, ногу згинають максимально в суглобі. Після притиснення артерій приступають до накладення кровоспинного джгута (мал. 22), що накладають поверх одягу, чи підкладають рушник, косинку, шматок марлі. Джгут підводять під кінцівку вище місця поранення, сильно розтягують і, не зменшуючи натягу, затягують навколо кінцівки, зачіпаючи гачок за ланку ланцюга. Для накладення джгута в області плеча краще користатися пневматичною манжеткою від апарата для виміру артеріального тиску, оскільки гумовий джгут, особливо надмірно затягнутий, може здавити променевий нерв, що надалі викликає стійкий його парез з порушенням функції кисті і пальців. Якщо джгут накладений правильно, кровотеча з рані припиняється, пульс на променевій артерії чи тильній артерії стопи зникає, дистальні відділи кінцівки бліднуть. Під джгут підкладають записку з указівкою часу накладення джгута. Час накладення джгута обов'язково вказують у супровідному листі.
Помилки й ускладнення при накладенні джгута: а) занадто слабке затягування джгута викликає передавлювання вен, у результаті чого кровотеча з рани підсилюється;
б) занадто сильне затягування джгута, особливо на плечі, може викликати параліч периферичних відділів кінцівки внаслідок ушкодження нервів;
в) різкі болі в місці накладення джгута відзначаються при накладенні джгута безпосередньо на шкіру: вони, як правило, виникають через 40— 60 хв послу накладення джгута внаслідок місцевої ішемії тканин.
2.Артеріальна кровотеча з артерій кисті і стопи не вимагає обов'язкового накладення джгута. Досить щільно прибинтувати пачку стерильного бинта чи тугий валик зі стерильних серветок до місця поранення і додати кінцівки піднесене положення. Джгут застосовують тільки при великих множинних пораненнях і зозтовченях кисті чи стопи. Поранення пальцевих артерій зупиняють тугою пов'язкою.
3.Артеріальна (і венозна) кровотеча при високих відривах верхньої і нижньої кінцівок зупиняють шляхом накладення кровоспинних затисків на великі судини.
4.Артеріальна кровотеча в області волосистої частини голови (скронева артерія), на шиї (сонна артерія) (мал. 23) і тулуб (підключична і піддихальна артерії) зупиняють шляхом тугої тампонади рани. Чи пінцетом затиском рану туго тампонують серветками, зверху яких можна покласти нерозгорнутий бинт зі стерильного упакування і максимально щільно прибинтувати його. Якщо артерія видна в рані, то можна накласти кровоспинні затиски.
5.Венозну і капілярну кровотечу зупиняють шляхом накладення тугої пов'язки. При ножовому пораненні великої магістральної вени можна зробити тугу тампонаду рани чи накласти кровоспинний джгут. Якщо крововтрата велика, то постраждалого після зупинки кровотечі укладають на спину на носилки без подушки, а нижній кінець носилок піднімають, підклавши дошки, цеглини, книги і т.п. Хворого вкривають ковдрою, дають теплий солодкий чай, уводять кордіамін — 2 мол підшкірно, а при болях додатково промедол — 2 мол.
У тих випадках, коли накладення джгута і туга тампонада або неможливі, варто пережати кровоспинними затисками кукси великих артеріальних і венозних судин.
Допомога при гострій крововтраті полягає в наступному. Якщо крововтрата компенсована (немає зниження температури, відзначається блідість і помірна тахікардія), то потерпілого укладають на носилки без подушки, уводять 2 мл кордіаміни підшкірно, дають рясне пиття (вода, чай). При декомпенсованій крововтраті (зниження систолічної температури в межах 100— 80 мм рт. ст., частішання пульсу не більш ніж до 120—130 у 1 хв, частота подихів не більш 26—28 у 1 хв), уклавши хворого на спину, піднімають ножний кінець носилок, роблять венепункцію і починають струминне уливання поліглюкіна чи поліфера, що продовжують на всьому шляху проходження в лікарню. Через маску дають кисень. Внутрим’язево вводять кордіамін — 2 мол, промедол — 2 мол. У термінальних станах, коли потерпілого виявляють у калюжі крові без свідомості з невизначуваним пульсом на периферичних артеріях і рідким агональним подихом, не витрачаючи час на накладення джгута, негайно роблять пункцію центральної вени (підключичної, яремної) і починають струминне введення поліглюкіна. Помічник піднімає нижній кінець носилок і ноги потерпілого догори. Починають штучне дихання чистим киснем через маску. При зупинці серця — непрямий масаж серця, внутрісерцево вводять 10 мл 10 % розчину кальцію хлориду і 1 мл 0,1 % розчину адреналіну. По відновленні мінімальної життєдіяльності з'являється кровотеча з артерії Продовжуючи внутрішньовенну інфузію, роблять тимчасову зупинку кровотечі. Додатково пунктирують вену кінцівки і починають уводити ферррфузін, желатиноль чи інший кровезамінювач у другу вену.
Госпіталізація в травматологічне відділення, а при гострій крововтраті — у реанімаційне відділення. Транспортування — на носилках у положенні лежачи на спині, при пораненнях артерії голови і шиї — з піднятим головним кінцем.
Допомога при затримці госпіталізації. Особливої уваги вимагають потерпілі з накладеними джгутами. Кожні 2 ч у теплий час.
Заняття3
