Основні і допоміжні цехи підприємства являються всі котельні підприємства в кількості 14 шт. і 8-топочних (децентралізованих). Котельні та теплові мережі обслуговують два теплових района.
Тепловий район №1: начальник теплового району №1 Яременко О.Ю,старший майстер Пузиня С.М.,в підпорядкування входять 6 котельні і 32 слюсарів і 8 операторів. Котельні за адресою: Старосвітська №17, Шишацька №80 та Багачанська №140, Прорізна, Спартаківська №17, Гоголя №34, Спартаківська №8. В кількості 31 чоловік.
Тепловий район №2: майстер Макаренко В. І., в порядкуванні 25 чоловік, та 3 котельні за адресою: Гоголя №100, Гоголя №156, Гоголя №181, та 9 топочних котелень (автономних).
Дільниця №3: майстер АДС Линник А. М., в його підпорядкуванні: автопарк тепломережі, токарний цех, слюсарна майстерня.
Дільниця №4: начальник дільниці по КВП та А Крамаренко Ю. М., в його підпорядкуванні входять 9 чоловік (3 газовика, 3 наладчика по КВП та А і 3 чоловіки по електрообладнанню), бригада займається обладнанням по газу та автоматики безпеки.
На підприємстві існує служба «лабораторія». В склад входять 3 чоловіка, які забезпечують котельні хімічно очищеною водою, в підпорядкуванні 1-го теплового районна старшого майстра Пузині С.М., лаборанти: Дубина, Сирота, Уварова.
Дільниця № 5: ПТД – інженер Ігнатченко Ю.О. по витраті газу та електроенергії.
Дільниця №6: абонентська служба начальник Максимцова Н.Т., теплова інспекція начальник Кравченко В.І., служби займаються по ділянці і витрати теплової енергії і платежами абонентів.
Головний інженер підприємства – Сирота Є.М.
| Змн. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| 13.ТП.5.05060103.028.ПЗ 5 |
На підприємстві «Миргородтеплоенерго», як паливо використовується природній газ, по газопроводам середнього тиску 0,3МПа, газ підходить до ГРП котелень. В ГРП регуляторами Р (РДУК) тиск зменшують до необхідного для роботи котлів. На котельнях підприємства використовується газ низького тиску котли «НІІСТУ-5», «МИНЬСЬК», газ середнього тиску котли ТВГ- 8 М, КВГ- 6,5 та ВК-32.
Спалювання газу відбувається на газових пальниках, контроль тиску виконується пружинними та рідинними манометрами. Безпечна робота котлів забезпечується «автоматикою безпеки». Обслуговування обладнання котелень використовується дільницею КВП і автоматикою, слюсарями по ремонту газового обладнання, облік газу ведеться спожитою котельнею, ведеться лічильниками газу типу РГ-К 1-го класу точності.
Паливом в техніці називають речовини, здатні в процесі спалювання відділяти значну кількість теплової енергії, яку використовують в котельних установках, в двигунах внутрішнього згорання, газових турбінах та інших агрегатах. Спалювання – це фізико-хімічний процес окислення горючих складових палива, який супроводжується виділенням значної кількості теплоти.
Окислювачем в цьому процесі являється кисень, який є у повітрі. Природні горючі гази добуваються з надр землі і діляться на дві групи:
1.гази чисто газових (природні);
2.гази нафтових і нафтогазових(попутно-нафтові).
Зкрапленими газами називаються попутні чи отримані при переробці нафти, газу переведені при невеликому тиску в рідкому стані. Використовують ці гази найчастіше в якості палива для побутових приладів в будинках, не приєднаних до систем газопостачання а також на малих виробничих, комунальних, харчових і сільськогосподарських підприємствах.
Процес спалювання газів являє собою хімічну реакцію, з‘єднує їх з киснем.
Наприклад, реакція спалювання метана виражається рівнянням:
CH4 +2O2=CO2+2 H2O
Реакція горіння пропана:
| Змн. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| 13.ТП.5.05060103.028.ПЗ |
Теплота згорання. Ця характеристика газового палива залежить від кількості теплоти згорання входячих в його склад окремих горючих компонентів. Розрізняють вищу і нищу теплоту згорання, котрі визначають з урахуванням прихованого тепла утвореного в результаті спалювання водяних парів.
Всі теплотехнічні розрахунки, як правило, ведуть по нищій теплоті згорання. Для найбільш поширеними природних газів значення Q коливається від 8 до 9 Гкал/м3. Отримують теплоту згорання газового палива за допомогою прилада – калориметра чи розрахунком по даним про його склад.
Умовне паливо. При порівнянні витрати палива на виробітку 1Гкал тепла чи 1т пари в різних котлах установки необхідно враховувати не тільки кількість, але і теплоту згорання цього палива.
Умовне паливо – це паливо з теплотою згорання 7 Гкал/кг. Кількість газу в натуральному вираженні, перераховують в умовне паливо умноженням на топливний еквівалент, який визначають із відношення.
Температура згорання. Для запалення газоповітряної суміші необхідно, підігрівати невелику частину її до температури загорання до мінімальної початкової t, при якій починається горіння.
Загорання газоповітряної суміші може проводиться 2-ма методами: попереднім нагрівом всієї суміші до t згорання, як це робиться в деяких двигунах внутрішнього згорання, і місцевим нагрівом за допомогою відкритого полум’я чи будь-якого тіла, t якого перевищує t загорання.
Жаропродуктивність окремих горючих газів складає 2000-2100оС, а у ацитилена навіть 2620оС. Практично t горіння в топках котлів нижче жаропродуктивності (складає 1100–1400оС), і залежить від кількості повітря яке бере участь в горінні, умов спалювання газу і передачі тепла від продуктів горіння нагріваємих поверхнях в топці.
Одоризація газу. Однією із вимог пред’являємих до горючих газів, наявність сильного і характерного запаху для виявлення витоків із газопроводів і газового обладнання без спеціальних пристроїв. Всі гази, за винятком, коксового свого запаху не мають, і тому в них вводять сильно пахущі речовини, які містять сірку, називається одорантом.
| Змн. |
| Арк. |
| № докум. |
| Підпис |
| Дата |
| Арк. |
| 13.ТП.5.05060103.028.ПЗ |
Із збільшенням витрати повітря склад кисню в продуктах горіння зростає і становить 21%, що відповідає складу його до повітря, а склад вуглекислого газу, навпаки зменшується.
При спалюванні природного газу об’эм продуктів горіння, з достатньою для практичних цілей точності, може бути визначений по формулі:
Vпр = Vв (1 + V о α)
Основними причинами неповного згорання є:
– погане перемішування газу з повітрям;
– зниження t газового факелу в окремих його зонах нищу t запалення.
