ПРОДАЖ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ: СПРОБА СТВОРЕННЯ
МЕХАНІЗМУ ВИЗНАЧЕННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ
Постановка проблем. Умови діяльності підприємств у сучасному мінливому ринковому середовищі значно ускладнилися під впливом світової економічної кризи, яка призвела до скорочення попиту на вітчизняні товари на зовнішніх ринках, різкого зниження цін на продукцію й відтоку капіталу. На фоні цих процесів пожвавилися продажі українських підприємств закордонним власникам. В цьому процесі простежуються два етапи:
спочатку підприємство виводиться з-під юрисдикції області, де воно розташовано, і передається – повністю або частково – у власність національних або транснаціональних промислових груп, в результаті чого підприємство стає нерезидентом на власній землі;
потім – превалювання процесів продажу підприємств закордонним власникам.
Наприклад, на першому етапі, станом на 2003 рік вже більшість найвпливовіших підприємств Луганської області були виведені з-під її юрисдикції, в тому числі такі як Лисичанський НПЗ, Алчевські металургійний комбінат та коксохімічний завод, які забезпечували від 50 до 40% обсягу продукції області. Така ж доля спіткала інші найважливіші підприємства області, через що надходження до бюджету таких міст як Кіровськ, Брянка, Антрацит, Первомайськ, Свердловськ значно зменшилися. Частка тільки одного іспансько-українського підприємства «Інтерсплав» у м. Свердловську, яка становила раніше 3,5% обласного обсягу продукції, зменшилася до 0,9% через безперервні спроби купівлі частки цього підприємства [1]. Протягом 2004 року під контроль американської компанії перейшло 60% майна Сєвєродонецького ВО «Азот», закінчено викуп Алчевського металургійного комбінату корпорацією «ІСД», до корпорації «СКМ» перейшло майно виробничого об’єднання «Краснодонвугілля». Подібне становище характерне й для інших регіонів України
АНАЛІЗ КОМПЕТЕНЦІЙ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
Постановка проблеми. У постіндустріальному суспільстві успіх підприємства на ринку все більшою мірою ґрунтується на знаннях і інформації, а також здатності і спроможності їхнього ефективного використання. Саме сукупність корпоративних знань і досвіду, а також ресурсів, необхідних для їхнього використання, утворюють компетенцію підприємства, яка втілюється у нових продуктах, процесах і послугах та створює підґрунтя для ефективної конкуренції. Завдання формування компетенції промислового підприємства визначає необхідність ідентифікації компетенції та аналізу її джерел.
Аналіз останній публікацій. Термін "компетенція" є достатньо новим для вітчизняної науки і практики. Основоположною роботою, яка визначає зміст поняття "ключова компетенція" та її ознаки, є стаття К. Прахальда і Г. Хемеля (K. Prahalad and G. Hamel) "Ключова компетенція корпорації" [1], і якій визначено подальший розвиток школи стратегічного управління підприємством. Ці автори оперують поняттям "ключова компетенція" для позначення набору умінь і технологій, маси безсистемно накопиченого підприємством знання і досвіду, що стає основою успішної конкуренції. Послідовниками К. Прахальда і Г. Хемеля у дослідженні компетенції були Г. Мінцберг, П. Селзник, Стівенсон, М. Портер, Дж. Тідд та ін. [2,3]. Серед українських вчених, які досліджують феномен компетенції, можна назвати В. А. Вербу, О. М. Гребешкову [4]. Ці автори розглядають проблеми ідентифікації компетенції підприємства, розглядаючи її в системі стратегічних активів підприємства. Незважаючи на наявність наукового інтересу до проблем формування компетенції підприємства, питання її ідентифікації та аналізу дотепер залишаються невирішеними.
Деякі схеми рейдерських атак на суб’єкти господарської діяльності
Постановка проблеми. Досвід здійснення підприємницької діяльності вітчизняних суб’єктів господарювання і особливості українських реалій свідчать про необхідність системного та комплексного вирішення питань забезпечення економічної безпеки. Різноманітність загроз, багатоспрямованість економічної злочинності вимагають вжиття заходів з організації протидії цим явищам.
Аналіз сучасного стану системи забезпечення безпеки бізнесу вказує, що вона концентрується переважно навколо певних суб’єктів, і взагалі, не розповсюджується на всю структуру конкретного підприємства. Заходи безпеки носять як правило інформаційний та оперативний характер, торкаючись в основному охорони.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Наявність умов за яких створюється реальна загроза нанесення шкоди (збитків) суб’єктам господарювання ставить проблему забезпечення їх економічної безпеки в ряд першочергових завдань, потребуючих оперативного вирішення.
Проблемам захисту бізнесу від неправомірного захвату приділяло увагу багато вітчизняних [1-7] та зарубіжних вчених [8-11]. Однак технологія незаконного встановлення контролю над бізнес-структурами постійно удосконалюється, що потребує формування системи адекватних заходів з протидії цим посяганням.
Метою статті є дослідження рейдерських атак на суб’єкти господарської діяльності та формування пропозицій з запобігання цим загрозам в умовах вітчизняної економіки.
