США. У кінці 19 століття високими темпами розвивалася економіка США. Вони вийшли на перше місце у світі за обсягом промислової продукції, обігнали Великобританію, яка втратила роль «фабрики світу». Прискоренний розвиток США пояснюється рядом факторів, серед яких важливе місце займають політичні, соціальні, географічно- кліматичні, природні.
Наукова- технічна революіія знайшла добрий грунт на американській землі. Тут активно впроваджувалися власні та європейські винаходи.У звязку із запізненням промисловаго перевороту, в США використовувалися найновіші досягнення інженерії, застарілого обладнання практично не було. Після Громадянської війни в країні сформувався широкий внутрішній ринок, розширювалася географічна спеціалізація.
Економічному зростанню сприяли зовнішня політика держави – високі митні тарифи на ввіз готової продукціїі повна свобода для ввозу іноземних капіталів, яка підтримувалася високою нормою прибутків. Це приваблювало європейські, в першу чергу англійські, капітали.
США у 1867 р.розширили свої володіння шляхом купівлі у Росії Аляски за 6,7 млн.доларів. Згодом було анексовано Гавайські острови. Колоніями США стали Куба, Гуам, Пуерто- Ріко, Філіппіни, частина островів Самоа. Водночас посилюється економічно-торівельна експансія в країни Латинської Америки, які втягувалися в орбіту економічної діяльності США.
Вражаючими були темпи економічного розвитку країни. Національний дохід з 1870 по 1913 рр. виріс у 5 разів, а національне багатство – майже у 7 разів. Найвищими темпами зростало промислове виробництво. Доля промисловості і будівництва напередодні Першої світової війни складала 75 % сукупного суспільного продукту.
Важливе значення в економічному розвитку США мало залізничне будівництво. Довжина залізниць країни з 1870 по 1913 рр. збільшилася у 8 разів.Будівництво залізниць стимулювало зростання виробництва у металургійній, металообробній та вуглевидобувній галузях промисловості, сприяло освоєнню родючих земель західних штатів, зміцнило економічну єдність країни.
Кардинальні зміни відбулися в галузевій структурі промисловості – значно збільшилася частка важкої промисловості, яка розвивалася надзвичайно високими темпами. Вперше в історії США була досягнута перевага частки важкої промисловості над легкою і харчовою. Вже у 1900р. питома вага галузей важкої промисловості перевищила половину загального обсягу промислової продукції. Такого рівня інші розвинуті країни досягли лише перед Другою світовою війною. Осоюливо швидкими темпами розвивалися нові галузі важкої промисловості – нафтова, алюмінієва, гумова, електротехнічна, автомобільна, сталеплавильна.
У 1882 р. на р. Ніагара була збудована перша у світі гідроелектростанція. Напередодні Першої світової війни потужність американських електростанцій була понад 5 млн. кВт
Легка та харчова галузі промисловості переходять на виробництво стандартизованої продукції, чого не було ще в інших країнах. У США вперше отримало розвиток масове серійне виробництво, при якому застосовувались методи організації виробництва. Поточний, конвеєрний метод вперше було запроваджено на автозаводі Г. Форда у 1913 р. і отримано вражаючи результати: монтаж магнето для автомобільного двигуна замість 20 хв. Зайняв всього 5. Раціоналізація виробництва сприяла небаченому росту продуктивності праці.
У кінці 19 – на початку 20 ст. відбулися якісно нові зміни в управлінні виробництвом, викликані ростом концентрації виробництва і централізації капіталу. Почали виникати акціонерні товариства, монополістичні об єднання. Перші монополії виникли ще у 60 – 70 х роках. Одна з найбільших – «Стандарт- ойл Компані» - була створена Дж.Рокфеллером у 1872 р. Згодом вона приєднала ще 14 компаній з видобутку та переробки нафти. У 1882 р. була реорганізована у трест і монополізувала виробництво понад 90 % очищеної нафти у країні. На початку 20 ст.у США було близько 800 трестів, у які входило понад 5 тис. Підприємств з капіталом у 7 млрд доларів. Монополізація сприяла ефективнішому управлінню виробництвом, однак поступово монополії зосередили у своїх руках велику економічну владу. Уряд США був змушений приймати антимонопольні закони, втрчатися в економічні процеси.
Німеччина. Індустріалізація кінця 19 – початку 20 ст. вивела Німеччину на друге місце у світі (після США) та перше місце у Європі. Цьому сприяв ряд факторів, серед яких найголовнішим можна вважати перемогу у франко- прусській війні 1870- 1871 рр. Після завершення війни відбулося обєднання Німеччини навколо Прусії, консолідація німецької нації. Було ліквідовано політичну роздрібленність, митні барєри, сформувалася єдина грошово-фінансова система, прийнята загальнодержавна система міри і ваги, залізничного і поштового права. Все це сприяло розвитку єдиного внутрішнього ринку країни.
Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарингії (промислово розвинутих провінцій), контрибуція у розмірі 5 млрд франків сприяли економічному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інвестиції у промисловість. Масово виникають нові заводи і фабрики.
Як і США, економічному піднесенню Німеччини сприяв фактор часу. Внаслідок запізнення промислового перевороту та індустріалізації у промисловості запроваджувалися найновіші науково-технічні досягнення. Інженерно- технічна думка Німеччини в кінці 19 –на початку 20 ст.за кількістю та якістю впроваджень та нових розробок поступалася лише американській.
Особливістю індустріалізації у Німеччині було те, що прискорений розвиток промисловості, особливо важкої, був спрямований у мілітарне русло. Державні замовлення на зброю, боєприпасиу значній мірі зумовили ріст галузей важкої індустрії.
Велике залізничне будівництво щорічно вводилося 1500-2000 км шляхів Німецька металургія поступалася лише американській. Важлива роль належала машинобудуванню,зокрема виробництву двигунів внутрішнього згоряння. Успішно розвивалися нові галузі промисловості: електротехнічна, автомобілебудівна.
У процесі індустріалізації змінилася структура господарства Німеччини: пормисловість почала домінувати в економічній системі країни. Німеччина напередодні Першої світової війни стала індустріально-аграрною, частка населення, зайнятого у промисловості, складала мвайже 50% від загального числа працюючих. Темпи економічного зростання були найвищими у Європі.
Сповільненими темпами розвивалася лега промисловість.
ЇЇ відставання пояснюється відсутністю достатньої сировинної бази, високими цінами та низькою закупівельною спроможністю населення. Крім того, заробітна плата у Німеччині була нижчою, ніж у Франції та Англії.
Монополізація економіки Німеччини теж мала свої особливості. На відміну від США процес монополізації відбувався тут на основі картелів та синдикатів. Найбільше їх виникало у вугільній, електрохімічній, суднобудівній та військовій галузі промисловості. Напередодні першої світової війни у Німеччині було близько 600 монополістичних обєднаннь. Небаченої економічної сили досягли Рейнсько- Вестфальський вугільний синдикат, Фарбеніндустрі та деякі інші.
Незначна кількість колоніальних володінь примушувала німецьких підприємців підвищувати продуктивність праці, знижувати собівартість продукції, добиватися високої її якості, щоб перемагати на світовому ринку товарів. Відсутність ринків сировини і збуту зумовили агресивність Німеччини.
