Вступ
Після проголошення незалежності України в 1991р., знайти оптимальну формулу реформування національної економіки не вдалося. Країна опинилася в кризовій ситуації. Проте українське суспільство, випробувавши різні підходи до реформування, набуло певного досвіду суспільних перетворень. Тогочасна політична еліта головну причину загострення економічної кризи вбачала у повільних темпах переходу до ринкової економіки. Тому, на сьогоднішній день, потрібно створити нову соціально – економічну стратегію, щоб економіка України 21ст. розвивалася більш високими темпами. У своїй роботі, я дослідив тенденції світового економічного розвитку провідних країн світу в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст., щоб запозичити певний досвід країн.
В останній третині ХІХ ст. Економічно розвиненими країнами були: Великобританія, США, Німеччина, Франція, Японія. Метою роботи є дослідження чинників, що сприяли промисловому перевороту у провідних країнах та визначити фактори прискореного розвитку цих країн.
Для досягнення зазначеної мети, у роботі я поставив такі завдання:
· Дослідити причини зародження і суть промислового перевороту у Великобританії;
· Визначити роль НТР в різних галузях економіки та суть зміни в організації виробництва;
· Розкрити умови економічного піднесення США, Німеччини;
· Проаналізувати причини промислового відставання Великобританії і Франції від США та Німеччини на початку ХХ ст..;
· Конкретизувати місце Японії у світовому економічному розвитку;
· Охарактеризувати суть міжнародних економічних відносин з метою визначення міжнародного поділу праці зі спеціалізацією окремих країн.
Після завершення промислового перевороту розвинуті країни світу вступають в добу індустріалізації. Вона характеризується структурними змінами в господарстві окремих країн. На основі науково-технічних і технологічних винаходів виникоють нові галузі виробництва, модернизуються старі. Збільшується доля прмислових підприємству у виробництві валового національного продукту (ВНП) і національного доход (НД).
В кінці ХІХ ст.. – на початку ХХ ст.. зростає роль електрифікації виробництва, транспорту, побуту. Було вдосконалено використання видів енергії. Велику роль відіграють відкриття в галузі виробництва хімічної продукції, в металургії, в металообробці. У Великобританії, а пізніше в інших країнах, виникають нові форми монополій, формується монополістичний капіталізм.
Політичні, соціальні, географічні, кліматичні фактори сприяли прискореному розвитку США та Німеччини. Велику роль відіграли зовнішня політика, розвиток нових галузей економіки і залізничне будівництво. Економічному піднесенню сприяв фактор часу, бо в Німеччині внаслідок запізнення промислового перевороту, у промисловості запроваджувалися науково – технічні досягнення. Свого часу промисловий розвиток спрямовувався у міліарне русло. Відсутність ринків сировини і збуту своєї продукції зумовили агресивність Німеччини. Процес монополізації промисловості Англії проходив повільніше ніж в США, Німеччині. А через війни в кінці ХІХ ст.. Франція відставала від Англії. Японія здійснила перехід до індустріального суспільства значно пізніше.
Під час індустріалізації відбувається концентрація виробництва та капітальні зміни в організації й управлінні виробництвом – виникоють монополії, акціонерні товариства. У кінці 19 – на початку 20 століття завершується формування світового ринку, разом з тим поглиблюється неревномірність у розвитку окремих країн, загострюються міждержавні суперечності.
Промисловий переворот
Промисловий переворот – це перехід від мануфактури з її ручною ремісничою технікою до великого машинного фабрично- заводського виробництва, який забезпечував впровадження у промислове виробництво і транспорт системи робочих машин, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі. У соціальному плані головну роль почали відігравати фабриканти та люди найманої праці.Завершенню промислового перевороту знаменувало остаточну перемогу індустріальної цивілізації над аграрною
(феодалізмом).
Промисловий переворот – це світовий процес, що визначався загальними законами і одночасно мав свої особливості у кожній країні. Першою його здійснила Великобританія в останій третині 18 ст.- середині 19ст, буржуазна революція вказала шлях швидкому розвиткові індустріального суспільства. Аграрний переворот і політика обгороджування створили резерв робочої сили, необхідної для розвитку фабричної промисловості.
Протягом 18 століття було обгородженно 3,3 млн. За два десятиліття 19 століття – 3 млн.акрів землі, без землі залишилося 1,5 млн селян. Економічне життя країни визначав єдиний широкий національний ринок, що стимулював розвтиок прмисловості сільського господарства. Мануфактурний процес досяг високого рівня спеціалізації, диференціації, удосконалися знаряддя праці. З”явилися спеціалізовані мануфактури для виробництва знарядь праці. Однак мануфактура грунтувалася на технічній базі ремисла та ручної праці.
Значні кошти, які англійська буржуазія отримувала внаслідок панування у світовій торгівлі, експлуатації колоній і работоргівлі, вкладалися в промисловість. Вони забезпечували застосування винаходів, їх поширення. Сільське господарство успішно годували місця та промислові селища. Одночасно воно було споживачем промислових виробів.
Важливу роль відігравало географічне розташування: Великобританія знаходилася в центрі світових торгових шляхів. Доступні береги і велика кількість рік створювали стабільні господарські комунікації.
Острівне розміщення оберігало країну від спустошливих війн. Зростало використання сировинних ресурсів. Володіючи, найкращим торговим флотом, Великобританія імпортувала товари з усіх країн світу. Промисловий переворот прискорила і конкуренція. Металургія країни залежила від імпорту заліза з Росії та Швеції. Дишевий індійський ситець загрожував бавовняній промисловості, для якої технічна база також потрібна щоб завоювати і витіснити з ринків вироби з сукна.
Прогрес науки, техніки і технології виробництва в останній третині 19 століття
Індустріалізація в розвинутих країнах відбувалася на основі науково-технічної революції. Відкриття в галузі математики, фізики, хімії, інших наук сприяли технічному прогресові, створенню оригінальних машин, механізмів, приладів, які масово запроваджувалися у виробництво. Найважливішим винаходом останьої третини 19 ст.було створення технічної лінії з виробництва, передачі і споживання електричної енергії. Це стало можливим після винаходу динамомашини (В.Сіменс – Німеччина, 1867р..), генератора електричного струму (Т.Едісон – США, 1883р.), трансформатора для передачі електричного струму на відстань (1891), електродвигуна. Розпочалася еликтрифікація виробництва, транспорту і побиту. Парова енергія стала витіснятися еликтричною. Були винайдені електрична плавильна піч (1877), електричне зварювання металів (1877), електрична залізниця – трамвай (1879), електрична лампа (1886) та багато інших винаходів.
У 80 – 90-х роках було відкрито і вдосконалено використання інших видів енергії. Серед них виділяються винаходи двигунів внутрішнього згоряння – карбюраторного (Н. Отто, Німеччина, 1887р.) та дизельного (Р.Дизель – Німеччина, 1893 р.)
У 80-х роках двигуни внутрішнього згоряння були вдосконаленні. На їх базі німецькі винахідники Г.Даймлер і К. Бенц створили автомобіль, який мав велике техніко- економічне значення.
Відкриття в галузі виробництва хімічної продукції (синтетичні барвники, кислоти, фарбувальні, лікарські, парфумерні та інші вироби) дали поштовх прискореного розвитку хімічної промисловості.
Велике економічне значення мали технічні вдосконалення в металургії – конверторний спосіб виробництва сталі, впровадження мартенівських печей, які знач но підвищували продуктивність праці
Цьому сприяли технічні і технологічні новації в металообробці. Був винайдений автоматичний револьверний верстат (США), вдосконалений токарний та інші металорізальні механізми.
Важливі вдосконалення були зробленні в технічній сфері легкої, поліграфічної та інших галузях промисловості (автоматичний ткацький верстат, лінотип, автомат для виробництва пляшок тощо).
Темпи технічного прогресу були вражаючими, їхні результати важко переоцінити. Технічні та технологічні відкриття різко підвищили ефективність праці, почалося масове виробництво товарів, знизилися їх собівартість.
Структурні зрушення останьої третини 19 – початку 20 століття зумовили зміни у галузевій структурі машинної індустрії. ЇЇ провідними галузями стало виробництво електроенергії, продукції органічної і неорганічної хімії, добувної, металургійної, машинобудівної, транспортної промисловості. Розвивалися нові галузі: сталеливарна, нафтодобувна і нафтопереробна, електротехнічна, алюмінієва, автомобільна.
Значне зростання продуктивних сил, виникнення нових капіталомістких галузей і нової технології вимагали істотного укрупнення виробництва, створюючи для цього технічні умови. Так, нова сталеливарна технологія вимагала переходу від окремих дрібних доменних печей до великих заводів з повним металургійним циклом. Впровадження електроенергії замість пари дозволило збільшити розміри промислових підприємств.
Але розширення виробництва вимагало великих вкладень. Тому якісно нові зміни відбувалися і в організації та управлінні виробництвом. Провідне місце належало товариствам на основі акціонерної колективної власності, завдяки яким залучалися вільні капітали.Посилився процес концентрації виробництва і централізації капіталу, що охопив усі розвинуті країни й основні галузі їхньої економіки. У промисловості, банківській сфері виникають і розвиваються монополістичні обєднання.Банки перетворюються на фінансові центри, що контролювали як грошовий капітал, так і промислове виробництво. Зрощення банківського капіталу з промисловим зумовило формування фінансової олігархії. Капіталізм вільної конкуренції почав переростати в монополітичний капіталізм.
Монополія – це форма організації виробництва, що передбачає обєднання підприємств, які виробляють продукцію певного виду; виникає на основі високого рівня концентрації виробництва та капіталу з метою встановлення контролю над ринком для обмеження конкуренції та отримання високих прибутків Основними формами монополій є:
- картель- обєднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу та комерційну самостійність, а домовляються про частку кожного у загальному обсязі виробництва, ціни, ринки збуту, обмінюються патентами на нову техніку тощо;
- синдикат- обєднання підприємств, в якому розподіл замовленнь на купівлю сировини і реалізацію продукції здіснюється через єдину збутову контору або інший аналогічний орган. Учасники синдикату зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність;
- трест- обєднання підприємств однієї або кількох технологічно повязаних між собою галузей промисловості, учасники якого втрачають свою комерційну і виробничу самостійність, підкоряючись єдиному контролю. Юридично створенн тресту означає передачу контролю над колись незалежними підприємствами (у формі контрольного пакета акцій особливого довірчого сертифіката) його засновникам. Нерідко трест очолює холдинг- держательська компанія, яка зосереджує у своїх руках акції учасників цього обєднання і здійснює контроль за їхньою діяльністю.
- концерн- обєднання підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, банків, науково- дослідних та навчальних центрів тощо зі спільною і єдиним фінансовим контролем, метою якого є здійснення спільної діяльності. Оперативне керівництво здійснює рада директорів.
