Екологічні нормативи повинні відповідати вимогам охорони навколишнього середовища та здоров'я людей від негативного впливу його забруднення. Екологічні нормативи розробляють і вводять у дію державні природоохоронні органи, органи охорони здоров'я та інші уповноважені на те державні органи.
№25
Номенклатура ГДК хімічних речовин в ґрунті складає декілька видів найменувань. За ступенем шкідливості хімічні речовини за умови їх систематичного проникнення у ґрунт розташовуються в такій послідовності: пестициди та їх метаболіти, важкі метали, мікроелементи, нафтопродукти, сірчисті сполуки, речовини органічного синтезу тощо. В грунтах нормується в основному вміст пестицидів, тобто отрутохімікатів, які використовуються для боротьби із шкідниками, хворобами, бур'янами, паразитами, гризунами – інсектицидів, фунгіцидів, гербіцидів, акарицидів тощо. Оскільки грунти досить часто є забрудненими одночасно декількома елементами, то для них розраховують сумарний показник забрудненості, який відображає комплексний ефект впливу всієї групи елементів:
де: ZС – сумарний показник забрудненості грунтів; Кci – коефіцієнт концентрації і–того хімічного елементу в пробі грунту; n – кількість врахованих хімічних елементів.
Коефіцієнт концентрації визначається за формулами:
або 
де: С – реальний вміст визначеного хімічного елементу в фунті, мг*кг–1; Сф – фоновий вміст визначеного хімічного елементу в ґрунті, мг*кг–1; ГДК –гранично допустима концентрація забрудненої речовини, мг*кг–1.
Сумарний показник забрудненості може бути визначений як для всіх елементів однієї проби, так і для ділянки території за геохімічною вибіркою.
Оцінка небезпечності забруднення грунтів комплексом хімічних елементів за показником ZС виконується за оціночною шкалою, градація якої розроблена на підставі вивчення стану здоров'я населення, яке мешкає на територіях з різними рівнями забрудненості грунтів.
№26.
Поріг шкідливої дії - це мінімальна доза речовини, при впливі якої в організмі виникають зміни, що виходять за межі фізіологічних і пристосувальних реакцій, або схована (тимчасово компенсована) патологія. Таким чином, гранична доза речовини (або гранична дія взагалі) викликає в біологічного організму відгук, що не може бути скомпенсований за рахунок гомеостатических механізмів (механізмів підтримки внутрішньої рівноваги організму).
В основі санітарно-гігієнічного нормування лежить поняття гранично припустимої концентрації.
Гранично припустимі концентрації (ПДК) - нормативи, що встановлюють концентрації шкідливої речовини в одиниці об'єму (повітря, води), маси (харчових продуктів, ґрунту) або поверхні (шкіра працюючих), які при впливі за певний проміжок часу практично не впливають на здоров'я людини й не викликають несприятливих наслідків у його потомства.
№27.
Показники нормування екологічної безпеки:
• ГДРа – гранично допустимі рівні акустичного шкідливого впливу на навколишнє середовище
• ГДРе – гранично допустимі рівні електромагнітного шкідливого впливу на навколишнє середовище
• ГДРр – гранично допустимі рівні радіаційного шкідливого впливу на навколишнє середовище
• ГДРф – гранично допустимі рівні шкідливого впливу фізичних факторів на природне середовище;
• ГДРб – гранично допустимі рівні шкідливого впливу біологічних факторів, на природне середовище.
№28.
Науково-технічне нормування передбачає введення обмежень діяльності господарських об'єктів у відносно забруднення навколишнього середовища, іншими словами, визначає гранично допустимі потоки шкідливих речовин, які можуть надходити від джерел впливу в повітря, воду, грунт.
Науково-технічне нормування застосовується тоді, коли перевищується межі викидів та скидів шкідливих речовин, встановлених для об'єкта в цілому або конкретних джерел, що входять до його складу.Таким чином, від підприємств потрібно не власне забезпечення тих чи інших ГДК, а дотримання. Зафіксоване перевищення величин ГДК у навколишньому середовищі саме по собі не є порушенням з боку підприємства, хоча, як правило, служить сигналом невиконання встановлених науково-технічних нормативів (або свідоцтвом необхідність їх перегляду).
№29.
Оптимізація забруднюючих речовин в природних середовищах здійснюється шляхом санітарно-гігієнічного нормування. Основним його завданням є розробка санітарно-гігієнічних нормативів.Гігієнічним нормативом називають чітко визначений діапазон параметрів фактора середовища, який є оптимальним або принаймні не є небезпечним з точки зору збереження нормальної життєдіяльності і здоров’я людини, людської популяції і майбутніх поколінь.
При такому нормуванні фактори навколишнього середовища не повинні негативно впливати на фізичний і психічний розвиток людини, її самопочуття, працездатність, репродуктивну функцію та санітарні умови життя. Іншими словами, гігієнічне нормування забезпечує оптимальний стан організму в процесі навчання, виховання, трудової діяльності і всього життя.
При розробці гігієнічних нормативів оперують такими поняттями, як: гранично допустимі концентрації (ГДК), гранично допустимі рівні (ГДР) і дози (ГДД).
№31.
ГДК (Гранично допустима концентрація) - показник безпечного рівня вмісту шкідливих речовин внавколишньому середовищі. Відповідає максимальній кількості шкідливої речовини в одиниці об'єму або маси, яка при щоденному впливі протягом необмеженого часу не викликає будь-яких змін в організмі людини і несприятливих спадкових змін у потомства, а також не призводить до порушення нормального відтворення основних ланок екологічної системи природного об'єкта. ТДК (тимчасово допустима концентрація) - нормативи, що встановлюються для недостатньо вивчених речовин. Ці нормативи встановлюються на 2-3 роки. Іноді ТДК характеризуються токсичністю - здатністю речовини викликати порушення фізіологічних функцій організму.
№32.
1). нормативи еколог.безпеки: гранично допустимі рівні радіаційного впливу, гранично допустимий вплив на харчування, гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі 2). Гранично допустимі викиди та скиди: гран.допустимі викиди забруднюючих хім..реч., гран.допустимі скиди хім..реч. 3). Рівні шкідливого впливу фіз.та біол.: гран.допустимий фіз.вплив, гран.допуст.біол.вплив
№35
Для ефективного управління природними ресурсами, розробки і запровадження природоохоронних заходів необхідна об’єктивна інформація. Тому назріла необхідність вибору із великої кількості контрольованих параметрів таких показників, що змогли б спростити узагальнення інформації, одержаної за допомогою моніторингу, полегшити розуміння екологічних проблем, врахувати територіальні екологічні пріоритети і прогнозувати результативність заходів, що приймаються [1]. Актуальним для національного рівня є також введення спеціальної системи інтегрованих показників (індикаторів) стану навколишнього природного середовища, які враховували б і особливості регіону [2]. Лише належним чином розроблені та сформульовані, вони спроможні забезпечити об`єктивний аналіз екологічної ситуації на окремих територіях, розробку цільових орієнтирів та обґрунтованих заходів щодо оздоровлення довкілля з урахуванням потреб економіки [3].
Проблема розробки та застосування інтегрованих показників якості навколишнього середовища на сьогодні остаточно не вирішена, запропоновані лише деякі загальні вихідні положення для їх визначення та проект системи глобальних міжнародних індикаторів та індексів. Немає також ніяких вказівок чи рекомендацій щодо методології відбору індикаторів, особливо для оцінювання окремих територій [4].
Тому, основною метою є аналіз основних понять та підходів до комплексного оцінювання екологічного стану окремих територій, зв’язку такого стану з економічними та соціальними характеристиками, розробка пропозицій щодо змісту та інформаційного забезпечення системи інтегральних показників для оцінювання екологічного стану окремих територій України.
Загальними завданнями, що вирішуються за допомогою інтегрованих показників стану навколишнього природного середовища є [2]:
1) оцінка місця та ролі екологічних проблем, які викликає економіка держави;
2) визначення короткострокових та довгострокових стратегічних пріоритетів у програмах соціально-економічного розвитку, зорієнтованих на сталий розвиток суспільства та його рівновагу з динамічними процесами навколишнього середовища;
3) визначення джерел фінансування та політичних пріоритетів природоохоронних стратегій;
4) визначення пріоритетних екологічних проблем, які потребують першочергових вирішень на підставі реалістичних, ефективних та економічно зрівноважених рішень.
Інформаційна база, що використовується для розробки екологічних індикаторів, має охоплювати всі наслідки впливу на навколишнє природне середовище. Такі дані далеко не завжди можна отримати, особливо кількісні.
№36
1) Екологі́чна безпе́ка — це такий стан навколишнього середовища, коли гарантується запобігання погіршення екологічної ситуації та здоров'я людини. Це сукупність дій, станів і процесів, що прямо або побічно не приводять до життєво важливих втрат (або погроз таких втрат), що наноситься природному середовищу, окремим людям і людству; комплекс станів, явищ і дій, що забезпечує екологічний баланс на Землі і в будь-яких її регіонах на рівні, до якого фізично, соціально-економічно, технологічно і політично готове (може без серйозних втрат адаптуватися) людство. Екологічна безпека визначається по відношенню до територій держави, регіону, адміністративних областей і районів, населених пунктів (міст і сіл) або до народногосподарських об'єктів — нафтогазопромислових районів, промвузлів, заводів, фабрик і інших об'єктів промисловості, транспорту, енергетики, хімії, гірництва, зв'язку тощо.
2) Під екологічним ризиком розуміється ймовірність несприятливих для навколишнього середовища наслідків будь-яких змін природних об'єктів і факторів. Ризик розглядається як ймовірність виникнення надзвичайних подій у певний проміжок часу, виражена кількісними параметрами. Частіше розглядається техногенний аспект екологічного ризику - ймовірність виникнення техногенних аварій, шо здатні завдати істотної шкоди навколишньому середовищу або здоров'ю людей. Одні ризики конкретні, інші не можуть бути конкретно визначені. Існують професійні ризики - небезпека професійних захворювань.
№38
Види забруднювачів та їх характеристики.
Забруднювач — будь-який природний або антропогенний агент, який потрапляє в навколишнє природне середовище в кількостях, які перевищують фонові значення та викликає тим самим його забруднення (також забруднювачем іменують і джерело забруднення, наприклад, завод або полігон ТПВ). При цьому «мірою» забруднення даними агентом середовища є ступінь відхилення від фонових значень даного агента. Відповідно до цього (широкого) трактування будь-який новий для середовища агент (навіть якщо він нетоксичний відносно біоти) розглядається як забруднювач.
У вузькому сенсі «забруднювач» — це фізичний, хімічний або біологічний компонент, який потрапив у середовище техногенним шляхом і шкідливо (токсично) діє на біоту (живі організми).
Види забруднювачів:
Речовина-забруднювач — хімічна речовина, присутня в навколишньому середовищі в кількостях, які перевищують фонові значення.
Фізичні забруднювачі — забруднювачі, створені різними фізичними полями: (електромагнітне випромінювання, шум, радіоактивне випромінювання.
Біологічні забруднювачі — біологічні види (в тому числі мікроорганізми), не характерні для даного біогеоценозу чи знаходяться там у зайвих кількостях, які перевищують звичайні.
Техногенні (антропогенні) забруднювачі — агенти забруднення, створені людиною.
Природні (натуральні) забруднювачі — агенти забруднення, природного походження.
№39.
види нормативних документів які містять природоохоронні норми і правила:
закон україни про пестициди та агрохімікати
закон україни про охорону навколишнього природного середовища
ДСаНПіН (Державні Санітарні Правила і Норми)
водний кодекс, земельний кодекс, ДСТУ, ГОСТи
№40.
Комбінована дія шкідливих речовин — це одночасний або послідовний вплив на організм декількох отрут при одному і тому ж шляху надходження. Дуже часті комбінації оксиду вуглецю та оксиду сірки, пари бензолу, толуолу, ксилолу, сірковуглецю, нафталіну і ін. видів комбінованої дії шкідливих речовин: сумація — вплив речовин у комбінації сумується. Синергізм — підсилення ефекту, одна речовина підсилює дію іншої,
