№1
Лімітуючий показник шкідливості відображає пріоритетність вимог до якості води. Прітетність пов*язана з категоріями природокористування. Лімітуюча ознака шкідливості (за ДСТУ 3041-95)- це одна з ознак шкідливості речовин, що забруднюють воду, яка визначає їхній переважний негативний вплив і характеризується найменшим значенням ефективної-неефективної концентрації.Кожна лімітуюча ознака шкідливості характеризує ту чи іншу властивість забруднювальних речовин, яка показує прояв їх шкідливої дії.
Фонова концентрація – це концентрація наявних у повітрі, воді чи грунті шкідливих домішок на певний час на конкретній території. Всі шкідливі речовини за ступенем небезпечної дії на людину поділяються на 4 класи.
№2
Системи екологічних нормативів включає:
- нормативи екологічної безпеки (ГДК забруднюючих речовин у довкіллі, ГДР акустичного, електромагнітного, радіаційного та інших впливів на довкілля, ГДВ шкідливих речовин у природних харчах)
- гранично допустимі викиди та скиди (переважно хім. речовини)
- рівні шкідливого впливу фізичних і біологічних чинників.
№3.
Держа́вні саніта́рні но́рми, пра́вила, гігієні́чні нормати́ви (санітарні норми) - обов'язкові для виконання нормативні документи, що визначають критерії безпеки та (або) нешкідливості для людини факторів навколишнього середовища і вимоги щодо забезпечення оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності людини.
У залежності від фактора, що нормується, С.н. поділяють на:
· гранично допустимі концентрації (ГДК),
· допустимі залишкові концентрації (ДЗК),
· гранично допустимі рівні (ГДР),
· гранично допустимі дози (ГДД).
Екологічні стандарти – єдині й обов’язкові для всіх об’єктів даного виду та рівня системи норм і вимог щодо ставлення до навколишнього природного середовища.
Система екологічних нормативів включає:
§ нормативи екологічної безпеки (ГДК забруднювачів у навколишньому середовищі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування);
§ граничнодопустимі викиди (ГДВ) та скиди (ГДС) у навколишнє середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.
№4.
Основним показником нормування забруднюючих речовин водних об'єктів є гранично допустима концентрація у воді водойми господарсько-питного та культурно-побутового водокористування ГДКв, ГДКд, ГДС.
ГДКВ- це концентрація шкідливої речовини у воді, яка не повинна чинити прямої або непрямої дії на організм людини протягом всього її життя, а також не впливати на здоров'я наступних поколінь і не повинна погіршувати гігієнічні умови водокористування.
ГДС — це маса речовин у стічних водах, максимально)допустима до відведення з установленим режимом у даному пункті водного об'єкта за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольованому пункті.
ГДКд - ГДК домішок у воді водного об'єкта — це такий нормативний показник, який включає несприятливий вплив на організм людини і можливість обмеження чи порушення нормальних умов господарсько-питного, побутового та інших видів водокористування.
№5. Як поділяють шкідливі речовини за ступенем небезпечної дії на людину.
Шкідливою речовиною є така речовина, яка при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення стану здоров’я від норми. Шкідливі хімічні речовини використовуються як сировина (хлор для виготовлення хлорного вапна) чи допоміжний матеріал (бензол, який застосовується як розчинник). У деяких випадках вони є побічними продуктами, що створюються у технологічних процесах (наприклад, окис цинку в литті латуні).
За фізіологічним впливом на організм людини всі шкідливі речовини поділяються на такі групи: подразнюючі, що вражають шляхи дихання, очі, шкіру, слизові оболонки (аміак, кислоти, сірчасті сполуки тощо); задушливі, які викликають токсичний набряк легень (сірководень, вуглекислий газ, метан, інертні гази, азот і т. д.); наркотичні, що спричиняють наркотичний вплив і впливають на центральну нервову систему (ацетон, бензин, леткі вуглеводні тощо); сомотичні (миш’як, ртуть, свинець й ін.); канцерогенні речовини, що впливають, як правило, на злоякісні новоутворення — пухлини (циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).
За ступенем впливу на організм людини шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:
І — надзвичайно шкідливі;
ІІ — високошкідливі;
ІІІ — помірно шкідливі;
ІV — малошкідливі.
№
Основні характеристики екологічного нормування:ЕДК, ЕДН, МТН,
ЕДК - це екологічно-допустимі концентрації шкідливих речовин в навколишньому середовищі, які надходять з різних антропогенних джерел і не порушують гомеостатичні механізми саморегуляції екосистем.
ЕДН - це екологічно-допустимі навантаження, які не перевищують екологічної ємності екосистем.
МТН - модуль техногенного навантаження, під яким розуміється обсяг стічних вод та твердих відходів промислових та комунальних об'єктів, рознесених по адміністративних одиницях (областях), що вимірюються в тисячах тон на квадратний кілометр за рік.
№8.
Принципи гігієнічної оцінки та критерії шкідливості атмосферних забруднень.
Принцип нешкідливості гігієнічного нормативу (примату медико-біологічних показників перед технологічними, економічними та іншими критеріями) заснований на тому, що при обгрунтуванні нормативу шкідливого чинника переважне значення мають особливості його дії на організм людини і санітарні умови життя.
Принцип випередження обґрунтування і здійснення профілактичних заходів у порівнянні з моментом впровадження тих чи інших шкідливих факторів є основоположним, оскільки виробництво і застосування недостатньо вивчених потенційно шкідливих речовин пов'язані з ризиком для здоров'я людини. Крім того, порушення принципу випередження може призвести до значних економічних втрат через затримку виробництва, високої вартості природоохоронних заходів, здійснюваних на діючих об'єктах.
Принцип порогової дії шкідливих факторів також відноситься до засадничих. У відповідності з даним принципом у міру зниження рівня впливу речовини може бути досягнута доза (концентрація), що не викликає несприятливих змін.
Залежно від токсичності і небезпеки атмосферні забруднювачі підрозділяються на чотири класи небезпеки. Для речовин I і II класів небезпека досягнення токсичних концентрацій у разі перевищення ГДК, як правило, найбільш велика.
№9.
В колишньому СРСР був встановлений лише один норматив, який визначав допустимий рівень забруднення грунту шкідливими хімічними речовинами - ГДКгр для орного шару грунту. Принцип нормування вмісту хімічних сполук в ґрунті заснований на припущенні, що надходження цих сполук в організм біологічних істот, а переважно в організм людини і тварин відбувається через контактуючі з ґрунтом середовища. Основні поняття та означення стосовно хімічного забруднення грунтів визначені в ГОСТ 17.4.1.03.
Важливими заходами щодо збереження грунтів є гігієнічне регламентування їхнього забруднення. Розроблено методичні рекомендації щодо встановлення гранично допустимої кількості(ГДК) хімічних речовин у ґрунтах.
ГДКгр - це концентрацій шкідливої речовини у верхньому орному шарі грунту„ яка не повинна чинити прямого або опосередкованого негативного впливу на контактуючі з ґрунтом середовища (атмосфера та гідросфера) і на здоров'я людини, а також на само " відновлювану властивість грунту.
Крім ГДКгр, як оцінюючий, застосовуються показник орієнтовно- допустимої кількості забруднюючої ґрунти хімічної речовини (ОДК), який визначається розрахунковим методом.
№10.
1.- нормативи екологічної безпеки (ГДК забруднюючих речовин у довкіллі); 2.- гранично допустимі викиди та скиди (переважають хімічні речовини); 3.- рівні шкідливого впливу фізичних і біологічних чинників.
№11.
ТОКСИКАН Т — це окремий чи комплексний чинник з притаманними лише йому фiзичними, хiмiчними, фiзико-хiмiчними та медико-біологічними властивостями, що викликають патологiчнiзмiни аж до розвитку незворотних уражень органiв, систем, органiзмiвекологiчних систем.
Доза – кількість (маса) шкідливоїречовини, яканадійшла в організм, відносномаситіла (мг*кг–1).
№12.
Основні характеристики санітарно–гігієнічногонормування: токсикант, доза, концентрація, границі шкідливої летальної дози:
Токсикант – отруйна, шкідливадляздоров'яречовина. Для оцінюваннятоксичностіречовинипроводятьсядосліди на тваринах з наступноюекстраполяцієюекспериментальнихданих на людину.
Доза – кількість (маса) шкідливоїречовини, яка надійшла в організм, відносномаситіла (мг*кг–1).
Концентрація – кількістьречовинивідносноодиниціоб'ємуабомасиповітря (мг*м3), води (мг*л–1), грунту (мг*кг–1).
Границяшкідливоїдії – цемінімальна доза речовини, при впливіякої в організмівиникаютьзміни, щовиходять за межіфізіологічних та пристосувальнихреакцій, абовиникаєтимчасовокомпенсованапатологія. Таким чином, гранична доза речовини (абограничнадіязагалом) викликає в біологічномуорганізмівідгук, який не може бутикомпенсований за рахунокгомеостатичнихмеханізмів (тобтомеханізмівпідтриманнявнутрішньоїрівновагиорганізму).
ГДК – граничнодопустиміконцентрації – ценормативи, яківстановлюютьконцентраціїшкідливоїречовини в одиниціоб'єму (повітряабо води), маси (харчовихпродуктів, грунту) абоповерхні (грунт, шкірапрацюючих), які при впливі за визначенийпроміжок часу практично не впливають на здоров'ялюдини і не викликаютьнесприятливихнаслідків у йогонащадків;в більшузагальненомувигляді;
ГДК – цекількістьшкідливоїречовини в тому абоіншому природному середовищі (воді, повітрі, ґрунті), віднесена до масиабооб'єму конкретного компонента, яка при постійномуконтактіабовпливі в певнийпроміжок часу практично не здійснюєвпливу на здоров'ялюдини і не викликаєнесприятливихнаслідків у її потомства. ТДК – тимчасоводопустиміконцентрації – встановлюються для речовин, про діюяких не накопиченодостатньоїінформації;
ГДКМГ – граничнодопустиміконцентраціїмінімальна при гостромуотруєнні;
ГДКМХ–граничнодопустиміконцентраціїмінімальна при хронічномузахворюванні;
ЛД – летальна доза – смертельна доза токсиканта, щоспричиняє загибель організму.
ЛК – летальна концентрація – смертельна концентрація токсиканта;
№13.
Екологічні стандарти і екологічне нормування — регулятор антропогенного навантаження на екосистеми. Завдяки встановленню екологічних норм і нормативів визначаються межі впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище і забезпечуються належні умови для існування людини.
Основу екологічного нормування складають:
· ГДК — гранично допустимі концентрації;
· ОБРВ — орієнтовно безпечні рівні впливу;
· ГДВ — гранично допустимі викиди (в атмосферу);
· ГДС — гранично допустимі скиди (у водні об’єкти);
· тимчасово погоджені викиди і скиди;
· ліміти використання природних ресурсів, викидів і скидів. Норми (ГДК і ОБРВ) є єдиними для всієї території України.
Екологічні нормативи – науково обґрунтовані критерії максимально допустимих змін природних властивостей об’єктів нормування (ґрунтів) тамаксимально допустимих рівнів впливу на навколишнє природне середовище будь-якого виду діяльності;
№14
