| Бали | Загальна характеристика | Зовнішні ефекти |
| Непомітний | Коливання ґрунту реєструється тільки приладами, людьми не відчуваються | |
| Дуже слабкий | Слабкі поштовхи, ледь відчуваються людьми на верхніх поверхах | |
| Слабкий | Коливання відзначаються багатьма людьми, висячі предмети злегка розгойдуються | |
| Помірний | Поштовхи відчуваються людьми, розгойдуються підвішені предмети, дзеленчать шибки | |
| Досить сильний | Вночі люди прокидаються, гойдаються підвішені предмети, непокояться тварини. Незначні пошкодження окремих будівель | |
| Сильний | Легкі пошкодження будинків, утворюються тріщини у штукатурці, зсуваються з місця легкі меблі, падає посуд | |
| Дуже сильний | У будинках з’являються пошкодження, тріщини у стінах, окремі будівлі руйнуються. Зсуви на берегах річок. Невеликі гірські обвали | |
| Руйнівний | Руйнація і пошкодження будівель, людям важко встояти на ногах. Тріщини в ґрунті, гірські обвали | |
| Спустошувальний | Руйнування будівель. Викривлення залізничних колій. Тріщини в ґрунтах завширшки 10 см. Зсуви, великі гірські обвали | |
| Знищувальний | Руйнування будівель та пам’ятників. Тріщини у ґрунті до 1 м шириною, великі зсуви та обвали | |
| Катастрофа | Повсюдне руйнування будівель, насипів, доріг, гребель. Вертикальне переміщення шарів. Великі обвали, змінюється рівень ґрунтових вод | |
| Велика катастрофа | Повсюдне руйнування будівель і споруд. Масова загибель людей і тварин. Значні зміни рельєфу місцевості |
Величина санітарних втрат у разі землетрусів залежить від сили і площі району стихійного лиха, щільності населення в осередку землетрусу, ступеня руйнування будівель, раптовості виникнення та низки інших чинників.
Травми, що найчастіше виникають під час землетрусів – це ушкодження кінцівок. Найчастіше спостерігається забій мяких тканин та множинні травми різної локалізації, які супроводжуються значними крововиливами та скальпуванням шкірних покривів. Проникні ушкодження органів черевної та грудної порожнини а також черепа зустрічаються рідше.
У результаті землетрусу в значної кількості людей спостерігаються різні нервово-психічні розлади.
19. Для надання населенню безкоштовної медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях (НС) природного і техногенного характеру мирного часу Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. за №343 створено Державну службу медицини катастроф (ДСМК) і затверджено "Положення про Державну службу медицини катастроф" і "Положення про координаційні комісії Державної служби медицини катастроф".
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року за № 827 затверджено нове "Положення про Державну службу медицини катастроф", а "Положення про Державну службу медицини катастроф" і "Положення про координаційні комісії Державної служби медицини катастроф" 1997 року втратили чинність.
Відповідно до цієї Постанови: "Державна служба медицини катастроф є особливим видом державної аварійно-рятувальної служби, основним завданням якої є надання безкоштовної медичної допомоги потерпілим від НС техногенного і природного характеру, рятувальникам і особам, які беруть участь у ліквідації наслідків НС ".
Служба у своїй діяльності керується:
— Конституцією і законами України,
— актами Президента України,
— актами Кабінету Міністрів України,
— наказами Міністерства охорони здоров'я України,
а також затвердженим у 2001 році "Положенням про Державну службу медицини катастроф".
Організаційно-методичне керівництво Службою здійснює Міністерство охорони здоров'я України.
Координацію діяльності служби у випадку виникнення НС на центральному рівні здійснює Центральна координаційна комісія МОЗ України, а на територіальному - Кримська Республіканська, обласні, Київська І Севастопольська міські координаційні комісії.
Основні завдання ДСМК:
ü надання безкоштовної медичної допомоги на догоспітальному і госпітальному періодах потерпілим при НС. рятувальникам і особам, які беруть участь у ліквідації наслідків НС;
ü ліквідація медико-санітарних наслідків НС;
ü участь в організації комплексу санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у районах НС, які виконуються санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України;
ü організація взаємодії медичних сил, засобів і лікувальних закладів, відповідно на центральному і державному рівнях, у сфері медичного захисту населення на території України у разі виникнення НС, координація роботи із забезпечення готовності органів охорони здоров'я, систем зв'язку і оповіщення до дій в НС;
ü прогнозування медико-санітарних наслідків НС і розробка рекомендацій для проведення заходів з метою зниження негативного впливу таких ситуацій;
ü збирання, аналіз і облік інформації про медико-санітарні наслідки НС у межах Державної інформаційно-аналітичної системи з питань НС;
ü забезпечення раціональне використання резерву матеріально-технічних ресурсів для проведення ДСМК на центральному і територіальному рівнях;
ü участь у підготовці й атестації медичних формувань і іх особового складу;
ü проведення науково-дослідної роботи, пов'язаної з удосконаленням форм і методів організації надання екстреної медичної допомоги потерпілим у випадку виникнення НС,
ü участь у міжнародному співробітництві з проблем медицини катастроф.
20. Організаційна структура ДСМК передбачає два рівні: державний та територіальний.
Сили і засоби державного рівня управління функціонально підпорядковані Міністерству охорони здоров'я України і беруть участь у ліквідації наслідків НС, у разі яких можливості територіальних (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя) органів та закладів охорони здоров'я не відповідають існуючим потребам і виникає необхідність у залученні додаткових сил та засобів. Державний рівень включає спеціально визначені медичні сили і засоби Міністерства охорони здоров'я України, інших міністерств і відомств та органів управління охорони здоров'я адміністративних територій, що призначені діяти на всій території України у разі НС. До основних структур державного рівня належать Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, за погодженням з відповідними органами виконавчої влади бригади постійної готовності першої і другої черги, лікувальні заклади як Міністерства охорони здоров'я, так і інших міністерств і відомств, а також відповідна кількість ліжок спеціалізованого ліжкофонду медичних закладів міністерств, відомств та органів управління адміністративних територій.
У зв'язку з тим що до складу сил ДСМК державного рівня входять медичні заклади різного підпорядкування, координацію діяльності їх у разі виникнення екстремальних ситуацій здійснює центральна координаційна комісія, що створюється Кабінетом Міністрів України. Персональний склад; центральної координаційної комісії визначається Міністерством охорони здоров'я України.
ДСМК на територіальному рівні організовується в системі Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінь (відділів) охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Визначення медичних сил і засобів ДСМК територіального рівня покладається на Міністерство охорони здоров'я України за погодженням з Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням органів охорони здоров'я-Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
21. ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ До формувань ДСМК належать: мобільні госпіталі, медичні загони, бригади постійної готовності, санітарно-епідеміологічні загони, спеціалізовані протиепідемічні бригади, санітарні пости та санітарні дружини.
Мобільні госпіталі створюються на базі лікувальних закладів ДСМК і призначаються для надання першої лікарської та кваліфікованої медичної допомоги потерпілому населенню у разі НС.
Медичні загони формуються з лікарсько-сестринських бригад лікувальних закладів одного міста для надання невідкладної першої лікарської допомоги потерпілим на догоспітальному етапі.
Бригади постійної готовності можуть бути першої і другої черги.
Бригади постійної готовності першої черги – це формування ДСМК, що призначені для надання екстреної медичної допомоги потерпілим у догоспітальний період та їх госпіталізації в лікувальні заклади. Бригади постійної готовності ДСМК першої черги можуть бути позаштатними чи штатними, входити до складу ДСМК територіального та державного рівнів.
Спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК другої черги призначені для підсилення лікувальних закладів другого етапу медичної евакуації висококваліфікованими фахівцями. Спеціалізовані бригади, як правило, формуються вузькопрофільними: хірургічні, терапевтичні, гематологічні, реанімаційні, токсикотерапевтичні, психоневрологічні, педіатричні, акушерсько-гінекологічні тощо.
Санітарно-епідеміологічні загони формуються на основі санітарно-епідеміологічних закладів і складаються із спеціалізованих бригад (епідеміологічних, гігієнічних та радіологічних). Вони виконують функції пересувних частин СЕС для проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів,
Спеціалізовані протиепідемічні бригади створюються на основі науково-дослідних установ санітарно-епідеміологічного профілю і використовуються для проведення протиепідемічних заходів у районах НС, насамперед у разі виникнення осередків особливо небезпечних інфекцій.
Санітарні дружини та санітарні пости створюються на підприємствах, у господарствах та населених пунктах для надання першої медичної допомоги потерпілим у разі НС переважно на об'єктах свого формування. На підприємствах санітарні дружини створюються у кожній зміні. На великих підприємствах, у навчальних закладах можуть створюватисьзагони санітарних дружин.
ДО ЗАКЛАДІВ ДСМК, згідно діючих директивних і нормативно-методичних документів, відносять заклади та установи охорони здоров'я (лікувально-профілактичні, санітарно-профілактичні, швидкої та екстреної медичної допомоги, науково-дослідні та науково-практичні, навчальні, бази постачання тощо), які незалежно від відомчого підпорядкування визначені чинним порядком МОЗ України до складу державного чи територіального рівня ДСМК. Так, згідно наказу МОЗ України від 20.11.97р. № 334 "Про визначення у складі державної служби медицини катастроф медичних сил, засобів і лікувальних закладів" визначено 126 закладів, віднесених до державного рівня ДСМК. Це Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, 27 територіальних центрів екстреної медичної допомоги, практично всі станції та лікарні швидкої медичної допомоги тощо. Частина цих закладів є штатними закладами ДСМК, частина - лікувально-профілактичними, санітарно-профілактичними, фармацевтичними і науково-дослідними установами охорони здоров'я, які поряд з основними функціями виконують деякі функції закладу ДСМК - створюють формування ДСМК, забезпечують розгортання додаткового ліжкофонду певного профілю в надзвичайних ситуаціях тощо.
22.
Бригади постійної готовності можуть бути першої і другої черги. Бригади постійної готовності першої черги – це формування ДСМК, що призначені для надання екстреної медичної допомоги потерпілим у догоспітальний період та їх госпіталізації в лікувальні заклади. Бригади постійної готовності ДСМК першої черги можуть бути позаштатними чиштатними, входити до складу ДСМК територіального та державного рівнів. До складу позаштатних бригад постійної готовності ДСМК першої черги територіального рівня включаються формування зі складу бригад швидкої
медичної допомоги, позаштатні бригади, створені територіальними центрами екстреної медичної допомоги та відомчими лікувальними закладами. Бригади постійної готовності ДСМК першої черги зі складу швидкої медичної допомоги у повсякденних умовах працюють як звичайні виїзні бригади швидкої медичної допомоги і надають екстрену медичну допомогу населенню території обслуговування.
У разі НС і появи уражених поза межами зони обслуговування вони направляються осередок для надання медичної допомоги та евакуації потерпілих у лікувальні заклади. Це зазначається у посадових інструкціях для особового складу бригади. Для роботи таких бригад створюється необхідний недоторканий запас медикаментів та медичного майна і забезпечується рівень підготовки особового складу бригади за вимогами рівня підготовки працівників ДСМК.
Бригади постійної готовності першої черги ДСМК, що створюються територіальними центрами екстреної медичної допомоги та відомчими лікувальними закладами ДСМК, формуються і оснащуються медичною технікою,
транспортом та медикаментами на рівні не нижчому, ніж відповідні бригади із складу швидкої медичної допомоги.
Як правило, всі штатні і частина позаштатних бригад територіального рівня одночасно визначаються Міністерством охорони здоров’я України за погодженням з територіальними органами управління охорони здоров’я як бригади постійної готовності першої черги державного рівня. Загальну кількість бригад постійної готовності першої черги територіального рівня слід розраховувати, виходячи із вимог самостійної ліквідації медико-санітарних наслідків НС територіального рівня. Але
слід пам’ятати, що максимальна кількість бригад швидкої медичної допомоги, включених до ДСМК, може обмежуватися можливостями їх оснащення та забезпечення обслуговування за межами району відповідальності. 23. Спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК другої черги призначені для підсилення лікувальних закладів другого етапу медичної евакуації висококваліфікованими фахівцями. Спеціалізовані бригади, як правило, формуються вузькопрофільними: хірургічні, терапевтичні, гематологічні, реанімаційні, токсикотерапевтичні, психоневрологічні, педіатричні, акушерсько-гінекологічні тощо. Спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК другої черги можутьбути штатними і позаштатними, входити до складу ДСМК територіального та державного рівнів.Штатні спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК другої черги, як правило, створюються при територіальних центрах екстреної медичної допомоги, відомчих лікувальних та провідних профільних закладах. Ці бригади в повсякденних умовах працюють на базі стаціонару, отримують необхідний рівень підготовки, а в разі назрілої необхідності працюють згідно з "Планами медико-санітарного забезпечення населення в екстремальних ситуаціях".Позаштатні спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК другої черги, як правило, створюються при лікарнях швидкої медичної допомоги, міських та районних лікарнях, які надають ургентну допомогу в системі швидкої медичної допомоги адміністративної території, при відомчих лікувальних закладах і провідних профільних науково-дослідних талікувальних закладах, що розташовані на цій території. Ці бригади формуються із висококваліфікованих фахівців і направляються в лікувальні заклади другого етапу медичної евакуації у разі НС. Склад позаштатної спеціалізованої бригади постійної готовності другої черги рекомендується визначити аналогічно складу штатної бригади. При закладах, які формують ці бригади, створюється відповідний запас медичного обладнання та медикаментів.Як правило, усі штатні та частина позаштатних спеціалізованих бригад постійної готовності ДСМК другої черги територіального рівня одночасно визначаються Міністерством охорони здоров’я України за погодженням з територіальними органами охорони здоров’я як спеціалізовані бригади постійної готовності другої черги державного рівня.24. До завдань ЛЕЗ при НС відносяться:
— розшук, збір уражених і поранених;
— надання їм всіх видів медичної допомоги;
— їх евакуація;
— лікування та реабілітація.
Основна мета ЛЕЗ — збереження життя і здоров’я якомога більшої кількості уражених і поранених в результаті НС людей.
Лікувально-евакуаційні заходи об’єднуються в лікуально-евакуаційну систему, під якою слід розуміти сукупність взаємопов’язаних принципів організації надання медичної допомоги ураженим і пораненим, їх лікування, евакуації, реабілітації і призначених для цього сил і засобів органів охорони здоров’я.
Система ЛЕЗ – це система науково обгрунтованих, своєчасно та послідовно виконаних заходів з надання медичної допомоги і лікування потерпілих з одночасною евакуацією їх за призначенням за межі осередку катастрофи відповідно до характеру отриманого ушкодження.
Організація лікувально-евакуаційних заходів належить до одного з найбільш трудомістких видів діяльності охорони здоров’я під час ліквідації медичних наслідків НС. Принципи організації екстреної медичної допомоги постраждалим у системі ЛЕЗ відображають медико-соціальні особливості цього періоду і грунтуються на загальних положеннях охорони здоров’я населення.
Система ЛЕЗ бере свої витоки з військової медицини і в своєму розвитку мала значну різноманітність форм і методів організації ЛЕЗ у військах. Особливості тієї чи іншої системи ЛЕЗ залежали від конкретних умов ведення бойових дій і визначалися двома основними тенденціями:
— “лікування на місці” – характеризується організацією ліфкування поранених і хворих в безпосередній близькості від зони бойових дій;
— “евакуаційна” – характеризувалася намаганням евакуювати максимальну кількість поранених і хворих в тил.
У сучасних умовах міжнародної практики ліквідації медичних наслідків катастроф відомі дві основні системи ЛЕЗ: французька та англо-саксонська.
Французька система ЛЕЗ передбачає проведення в осередку катастрофи медичного розподілу уражених, надання їм першої медичної допомоги та швидку евакуацію у спеціально підготовлені лікувально-профілактичні заклади (ЛПЗ) для надання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги.
Англо-саксонська система ЛЕЗ спрямована на максимальне наближення першої лікарської та кваліфікованої медичної допомоги (з елементами спеціалізованої) до осередку катастрофи, з подальшою евакуацією післяопераційних потерпілих у відповідну лікарню для продовження лікування.
В Україні використовується змішана система ЛЕЗ, що поєднує принципи лікування "на місці" з евакуацією за "призначенням".
25. Етап медичної евакуації — це сили і засоби охорони здоров’я, розгорнуті на шляхах медичної евакуації і призначені для прийому, медичного сортування, надання певних видів медичної допомоги ураженим і пораненим і (при необхідності) підготовки їх до подальшої евакуації.
При НС нині прийнята двоетапна система ЛЕЗ уражених і поранених з евакуацією за призначенням.
На першому етапі медичної евакуації, призначеному для надання першої медичної, долікарської та першої лікарської допомоги діють лікувальні заклади і установи, які вціліли в зоні НС, пункти екстреної медичної допомоги, розгорнуті бригадами швидкої медичної допомоги, фельдшерськими і лікарсько-сестринськими бригадами, що прибули до осередку катастрофи, атакож медичні пункти і лікарсько-сестринські бригади військових частин, залучені до проведення рятувальних робіт
На другому етапі медичної евакуації діють лікувальні установи, які існують і функціонують поза осередком НС, а також розгорнуті додатково і призначені для надання вичерпних видів медичної допомоги — кваліфікованої і спеціалізованої і для лікування поранених та уражених до повного одужання.
Такам схема організації екстренної допомоги при НС визнана найдоцільнішою для збереження життя максимальній кількості потерпілих під час виникнення осередків масового ураження населення.
26. На першому етапі медичної евакуації, призначеному для надання першої медичної, долікарської та першої лікарської допомоги діють лікувальні заклади і установи, які вціліли в зоні НС, пункти екстреної медичної допомоги, розгорнуті бригадами швидкої медичної допомоги, фельдшерськими і лікарсько-сестринськими бригадами, що прибули до осередку катастрофи, атакож медичні пункти і лікарсько-сестринські бригади військових частин, залучені до проведення рятувальних робіт
Етапи медичної евакуації повинні виконувати наступні загальні для кожного з них завдання:
- прийом, реєстрація, медичне сортування постраждалих;
- проведення (при необхідності) санітарної обробки постраждалих, дезінфекції, дезактивації, дегазації їх речей;
- надання постраждалим невідкладної медичної допомоги у обсязі, що визначений для даного етапу, лікування постраждалих;
- ізоляція інфекційних та психічно хворих;
- підготовка до евакуації тих постраждалих, які потребують її на наступному етапі.
При визначенні місця розгортання етапів медичної евакуації слід враховувати рішення органів управління ліквідацією наслідків НС, медико-тактичну обстановку в осередку НС, наявність шляхів сполучення, придатних для медичної евакуації постраждалих, джерел водопостачання, можливості обладнання майданчика для посадки санітарних вертольотів та розміри майданчика або приміщень для забезпечення розгортання необхідних функціональних підрозділів етапу.
Місце розгортання догоспітльного етапу медичної евакуації повинно бути максимально наближене до місця події з урахуванням концентрації потерпілих та виходячи з вимоги забезпечення безпечної роботи медичних формувань ДСМК. На цьому етапі медичної евакуації надання медичної допомоги постраждалим, в основному, покладається на особовий склад бригад швидкої медичної допомоги, медичних бригад постійної готовності першої черги та медичних працівників закладів охорони здоров’я, що опинилися в осередку надзвичайної ситуації.Останні можуть надавати постраждалим до прибуття формувань ДСМК долікарську медичну допомогу.
При виникнення великої кількості постраждалих, частина яких за станом здоров’я потребуватиме тимчасової госпіталізації до стабілізації життєво важливих функцій, на догоспітальному етапі медичної евакуації можуть використовуватись рухомі медичні загони або госпіталі. В цьому випадку ці формування розгортають наступні функціональні підрозділи:
1. Сортувально-евакуаційне відділення, до складу якого входять:
- сортувальний пост;
- сортувальний майданчик;
- перев’язочні палати для постраждалих,що пересуваються самостійно;
- перев’язочні палати для постраждалих яких переносять на ношах;
- сортувальні палати
- евакуаційні палати.
2. Відділення спеціальної обробки, до складу якого входять:
- майданчик часткової санітарної обробки;
- місця спеціальної обробки транспорту і нош;
- майданчик для дезактивації одягу та взуття.
27. Лікувальні і профілактичні заходи під час надання медичної допомоги на ЕМЕ визначаються видом і обсягом такої допомоги
Вид медичної допомоги — це визначений перелік (комплекс) лікувально-профілактичних заходів, проведених потерпілим у НС медичними формуваннями ДСМК в осередках масових санітарних втрат та у лікувально-профілактичних закладах.
Конкретний вид медичної допомоги визначається:
— кваліфікацією спеціалістів,
— наявністю необхідного оснащення
— місцем її надання.
Нині служба медицини катастроф виділяє такі види медичної допомоги як:
' перша медична допомога;
' долікарська допомога;
' перша лікарська допомога;
' кваліфікована медична допомога;
' спеціалізована медична допомога.
Перші три види медичної допомоги надаються безпосередньо в осередках катастроф або поблизу них, вони належать до догоспітальних видів допомоги.
Госпітальні види допомоги – кваліфікована та спеціалізована медична допомога – надаються за межами осередку в лікувально-профілактичних закладах, куди евакуюються потерпілі. У деяких випадках елементи кваліфікованої медичної допомоги можуть надаватися під час догоспітального періоду.
