Класифікація надзвичайних ситуацій
| Стихійні лиха | Технологічні аварії | Соціальні катаклізми | |||
| І. | Метеорологічні | І. | Екологічні | І. | Епідемії |
| ІІ. | Топологічні | ІІ. | Транспортні | ІІ. | Епізоотії |
| ІІІ. | Тектонічні | ІІІ. | Вибухові | ІІІ. | Голод |
| IV. | Виток (викид) СДОР | IV. | Війни | ||
| V. | Викид радіаційних речовин | V. | Тероризм | ||
| Інші | VІ. | Суспільні безладдя |
За причинами виникнення
Відповідно до чинників, які можуть зумовити виникнення НС на території України, розрізняють:
НС техногенного характеру – транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи та їх загроза, аварії з викидами (загрозою викидів), небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.
НС природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.
НС соціально-політичного характеру – пов’язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і утримання важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.
Залежно від територіального поширення, розмірів технічних та матеріальних ресурсів, які необхідні для ліквідації наслідків НС, економічних збитків та кількості потерпілих серед населення розрізняють чотири рівні НС: 1) загальнодержавний; 2) регіональний; 3) місцевий та 4) об’єктовий.
До загальнодержавного рівня належать НС, що поширюються на території двох (або більше) областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожують транскордонним поширенням, а також у випадку, коли для їх ліквідації необхідні матеріальні та технічні ресурси, що перевищують можливості окремої області, але не менше ніж 1% розміру витрат відповідного бюджету.
До регіонального рівня належать НС, що поширюються на території двох або кількох адміністративних районів (міст обласного значення, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожують перенесенням на територію суміжної області України, а також у випадку, коли для їх ліквідації необхідні матеріальні та технічні ресурси, що перевищують можливості окремого району, але не менше ніж 1% розміру витрат відповідного бюджету.
До місцевого рівня належать НС, що виходять за межі потенційно небезпечного об’єкта, загрожують поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на навколишнє середовище, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також якщо для їх ліквідації необхідні матеріальні та технічні ресурси, які за розмірами перевищують можливості потенційно небезпечного об’єкта, але не менше ніж 1% витрат відповідного бюджету. До місцевого рівня належать також всі НС, що виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затвердженого переліку потенційно небезпечних об’єктів.
До об’єктового рівня віднесені всі НС, що не підпадають під наведені вище визначення.
Практично при виникненні будь-якої катастрофи умовно можна виділити три основні періоди у врятуванні потерпілих - ізоляції, рятування та відновлення (лікування).
Період ізоляції, який починається з моменту початку дії уражаючих факторів до початку організованого проведення рятувальних робіт.
Період рятування, що охоплює проміжок часу від початку рятувальних робіт до завершення евакуації постраждалих за межі осередку катастрофи.
Період відновлення, який з медичної точки зору визначається з моменту початку планового лікування та реабілітації постраждалих до їх остаточного одуження.
Залежно від обстановки у вогнищі НС тривалість кожного з цих періодів може бути різною.
Період ізоляції може тривати від 30 хвилин до 6 годин. В цьому періоді перша медична допомога постраждалим на місці катастрофи надається в порядку само та взаємодопомоги, а також рятівниками та медичноми працівниками, що опинилися на місці катастрофи.
Період рятування може тривати від 6 до 12 годин. Він починається з моменту прибуття до осередку аварійно-рятувальних формувань, особовий склад яких володіє навичками надання першої медичної допомоги, а також медичних формувань (бригад швидкої медичної допомоги, медичних бригад постійної готовності першої черги, лікарсько-сестринських бригад тощо). У цей період продовжуються надання першої медичної допомоги (при потребі) і надається перша лікарська допомога та підготовка потерпілих до подальшої медичної евакуації.
Період відновлення (лікування) може тривати від 0,5 – 2 до 90діб. У цей період постраждалим надається кваліфікована та спеціалізована медична допомога, проводиться лікування до кінцевого результату та реабілітації.
4. Радіаційна аварія — це подія, пов’язана з втратою контролю над будь-яким джерелом іонізуючих випромінювань, внаслідок чого відбувається вихід РР чи самих випромінювань за межі передбачених захисних бар’єрів в кількості, яка переважає встановлені нормативи, що може привести до опромінення персоналу, а при певних ситуаціях — і частини населення.
Радіаційно-ядерна аварія є більш вузьким поняттям — це подія, пов’язана з втратою контролю над матеріалом, що ділиться в ядерному реакторі, внаслідок чого виникає і розвивається некерована ланцюгова реакція ядерного поділу з виходом радіоактивних продуктів і самого випромінювання за межі передбачених захисних бар’єрів, що призводить або може призвести до аварійного опромінення людей. Ядерні аварії пов’язані з пошкодженнями тепловидільних елементів ядерного реактора або тепловідводів від них і виникають внаслідок порушення управління ланцюговою реакцією поділу чи контролю за нею в активній зоні реактора, або тепловідводі від твелів.
При прогнозуванні та оцінці радіаційної обстановки передбачаються два види можливих аварій, при яких створюється небезпечна радіаційна обстановка на місцевості, що вимагає здійснення заходів по захисту населення, — це гіпотетична аварія та аварія із руйнуванням реактора.
Гіпотетична аварія — аварія, для попередження якої технічних заходів, що забезпечують безпеку АЕС, проектом не передбачено. При виході РР в атмосферу створюється небезпечна радіаційна обстановка, що може привести до опромінення населення в дозах, які перевищують допустимі.
Аварія з повним руйнуванням ядерного реактора може відбутися в результаті стихійного лиха, падіння літаючого апарата на споруди АЕС, впливу звичайних боєприпасів та ін. Вона супроводжується розривом трубопроводів, пошкодженням реактора, відмовою систем управління і радіаційного захисту, миттєвою втратою герметичності конструкцій реактора і виходом РР з потоками пару та води в навколишнє середовище.
За імовірністю виникнення і наслідками аварії ядерних реакторів поділяються на проектні (малі і великі) та позапроектні.
Проектні аварії — це передбачені ситуації, що відносно легко усуваються і не супроводжуються значним переопроміненням персоналу і окремих груп населення.
Позапроектні аварії — це ситуації, що приводять до повного розкладання ядерного палива, переопромінення персоналу та населення і значного забруднення навколишнього середовища.
Класифікація аварій ядерних реакторів АЕС за масштабністю радіоактивних викидів
| № з/п | Тип аварії | Зона дії радіаційних факторів | Суб’єкт радіаційного захисту |
| 1. | Промислова | В межах території виробничих приміщень і промислового майданчика об’єкту | Персонал об’єкту |
| 2. | Комунальна | Розповсюджується за межі промислового майданчика та санітарно-захисної зони об’єкту | Персонал об’єкту та населення |
| 2.1 | Локальна | Комунальна радіаційна аварія, якщо в зоні аварії проживає населення чисельністю до 10 тис. чоловік | Персонал об’єкту та населення |
| 2.2 | Регіональна | Комунальна радіаційна аварія, зона якої поширюється на адміністративно-територіальну одиницю з чисельністю > 10 тис. чоловік | Персонал об’єкту та населення |
| 2.3 | Глобальна | Комунальна радіаційна аварія, під вплив якої підпадає значна частина або вся територія країни та її населення | Персонал об’єкту та населення |
| 2.4 | Транскордонна | Це така глобальна радіаційна аварія, коли зона аварії поширюється за межі державних кордонів країни, в якій вона відбулася | Персонал об’єкту та населення |
5. Аварії на АЕС, згідно класифікації надзвичайних ситуацій, відносяться до виробничих, які супроводжуються звільненням радіаційної енергії. Тобто має місце втрата контролю над джерелом радіоактивного випромінювання, що дає підставу віднести її до групи радіаційних аварій.
Радіаційна аварія — це подія, пов’язана з втратою контролю над будь-яким джерелом іонізуючих випромінювань, внаслідок чого відбувається вихід РР чи самих випромінювань за межі передбачених захисних бар’єрів в кількості, яка переважає встановлені нормативи, що може привести до опромінення персоналу, а при певних ситуаціях — і частини населення.
Для оцінки ситуацій, що можуть виникати при експлуатації ядерних реакторів, в багатьох країнах світу, в тому числі – і в Україні, застосовується Міжнародна шкала подій на АЕС, котра була розроблена спеціалістами МАГАТЕ. Суть цієї шкали полягає в тому, що за наслідками для оточуючого середовища (величина радіоактивного викиду по йоду-131) і населення (доза опромінення), а також для ядерного реактора і персоналу станції всі події на АЕС поділяються на 7 класів: 1-й – незначна подія; 2-й – подія середньої тяжкості; 3-й – серйозна подія; 4-й – аварія в межах АЕС; 5-й – аварія з ризиком для оточуючого середовища; 6-й – тяжка аварія; 7 – глобальна аварія.
Події 1-го і 2-го класу не призводять до переопромінення як персоналу станції, так і населення. Події 3-го класу супроводжуються переопроміненням тільки персоналу станції, а події від 4-го до 7-го класу викликають переопромінення як персоналу станції, так і населення. За цією шкалою, аварія на Чорнобильській АЕС відноситься до 7-го класу подій.
6. Санітарні втрати при аваріях на АЕС можуть становити від 22,0 до 33,0 % населення зони в середньому. Структура їх може бути наступною:
- тяжко ужкодженні – 44,0%
- середньої тяжкості – 34,0%
- легко ураженні – 22,0%
В залежності від масштабів розповсюдження радіонуклідів в навколишнє середовище та радіаційних наслідків виділяють наступні види аварій на реакторах:
- локальні аварії, при яких вихід РР обмежений межами аварійного енергоблоку або виробничими приміщеннями радіаційно небезпечних об’єктів;
- місцеві аварії, при яких вихід РР обмежений спорудами АЕС та розміщеною поблизу територією;
- загальні аварії, при яких РР розповсюджуються за межі АЕС.
При аварії на АЕС з руйнуванням реактора внаслідок парового вибуху серед персоналу та населення можливі механічні травми та термічні опіки, які супроводжуються, як правило, радіаційними ураженнями. Радіаційний вплив є головним. Він характеризується:
