Курсова робота повинна мати вступ, аналітичну і проектну частину (розділ), висновки і пропозиції виробництву, список джерел використаної літератури, додатки. Орієнтовне співвідношення окремих частин може бути таким: вступ 1-2%, аналітична – 15-20%, проектна – 75-79%, висновки і пропозиції 3-5% обсягу всієї роботи. У вступі стисло обґрунтовуються актуальність теми та вибір об’єкта дослідження; формуються мета і завдання, поставлені в роботі.
Розділ 1. Результати господарської діяльності господарства (назва) (а налітична частина).
В цьому розділі надається інформація про результати господарювання та ефективності виробництва сільськогосподарської продукції. Загальні відомості про господарство слід взяти з його офіційних документів. Тут вказується назва господарства, його спеціалізація, наявність гноєсховищ, торфовищ та інших джерел органічних добрив і меліорантів. Зокрема обов’язковою є інформація про землекористування (табл. 1), урожайність сільськогосподарських культур в господарстві за останні три роки (табл. 2), схема польових сівозмін (табл. 3), агрохімічна характеристика ґрунтів сівозміни (табл. 4).
Дані про землекористування господарства беруть із звіту господарства і представляють у вигляді таблиці.
Таблиця 1
Землекористування господарства на 1.01.201__ р.
| УГІДДЯ | ПЛОЩА, га |
| Площа землекористування, всього Сільськогосподарські угіддя з них: орні землі природних луків пасовищ Сади і ягідники Інші угіддя Площа ріллі в усіх сівозмінах в тому числі: в польовій сівозміні № 1 ----------------------- № 2 у кормовій сівозміні в овочевій сівозміні у ґрунтозахисній сівозміні |
Урожайність сільськогосподарських культур (табл. 2) береться за три останні роки.
Таблиця 2
Урожайність сільськогосподарських культур за останні три роки, ц/га.
| Культура | Роки | Середня за три роки | Планова урожайність на проектний рік | ||
| 201- | 201- | 201- | |||
Схема сівозмін (табл. 3) подається на основі прийнятого в господарстві чергування культур у сівозміні.
Таблиця 3
Схема польової сівозміни
| Чергування культур у сівозміні / на момент складання проекту / | № поля, на якому буде розміщена культура на рік розробки проекту | Площа поля, га |
Дані для заповнення таблиці 4 беруть з рекомендацій раціонального застосування добрив у господарстві / матеріали останнього туру агрохімічного обстеження ґрунтів /. У цих матеріалах подано агрохімічну характеристику ґрунтів кожного поля будь якої сівозміни.
Таблиця 4
Агрохімічна характеристика ґрунтів сівозміни
| № поля | Повна назва 1-2 ґрунтів, які переважають за площею на даному полі, їх бал бонітету | Вміст гумусу, % | рН сольо- вої витяжки | Нг/S мг/екв. на 100 г ґрунту | V% | Середній вміст рухомих форм елементів живлення, мг/кг ґрунту | ||
| N | Р | К | ||||||
На одному полі, як правило, буває декілька ґрунтових відмін, кожне з яких має свій шифр. По кожному полю не обов’язково показувати і характеризувати всі ґрунтові відміни, а можна обмежитися однією-двома, які займають найбільшу площу на даному полі.
У матеріалах агрохімічного обстеження ґрунтів не завжди показують цифрове значення рН сольового, вмісту рухомих форм поживних речовин, дають площу в гектарах з слабкою, середньою, чи підвищеною кислотністю, або з низьким, середнім, підвищеним чи високим вмістом рухомих форм поживних речовин. Щоб перевести ці дані в цифрові показники, слід користуватися таблицями, в яких показана класифікація /групування/ ґрунтів за ступенем їх кислотності та вмістом поживних речовин в мг на 100 г ґрунту, або на 1 кг. Ці таблиці є в матеріалах агрохімічного обстеження ґрунтів.
Якщо в матеріалах відсутні показники ступеня насиченості ґрунту основами /V %/, його потрібно обчислити самостійно за формулою:
(1)
S – сума вбірних основ, мг/екв./100 г грунту
Нг – гідролітична кислотність, мг/екв./100 г грунту
Студент робить висновок, чи може такий грунт за відповідних умов погоди і агротехніки забезпечити високу продуктивність та якість продукції с.-г. культур. При захисті даного розділу необхідно дати кваліфіковане пояснення до виконання завдання, обґрунтувати висновки і відповісти на запитання.
Запитання до розділу 1.
1. Склад і роль твердої фази ґрунту, ґрунтового розчину та ґрунтового повітря в живленні рослин.
2. Мінеральна і органічна частина ґрунту, як джерело поживних речовин для рослин.
3. Вміст валових запасів та рухомих форм елементів живлення у різних ґрунтах.
4. Вбирна здатність ґрунту, її види, характеристика та роль в живленні рослин.
5. Від чого залежить реакція ґрунту? Чим обумовлена кислотність ґрунту та її види?
6. Склад і співвідношення увібраних ГВК катіонів і їх вплив на властивості ґрунту.
7. Ємність вбирання ґрунту, ступінь насичення основами. Для чого потрібно знати ці показники?
8. Агрохімічна характеристика дерново-підзолистих, сірих лісових та чорноземних ґрунтів.
Розділ 2. Система застосування добрив в сівозміні господарства
(проектна частина ).
Однією з найважливіших проблем агрохімічної науки є створення систем показників і параметрів стану, поживних режимів і властивостей грунтів, що відповідали б завданням вирощування запланованих врожаїв і створення високого рівня родючості грунту.
Система застосування добрив – це комплекс організаційно-господарських та агротехнічних заходів щодо раціонального використання добрив з метою підвищення врожайності і якості продукції, а також підвищення родючості грунту за одночасного зменшення собівартості продукції.
Система застосування добрив в сівозміні розробляється в такій послідовності:
- визначається місце меліорантів в сівозміні;
- визначається вихід гною в господарстві і розробляються шляхи накопичення добрив в господарстві для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу в сівозміні;
- встановлюються оптимальні норми добрив і співвідношення поживних елементів для окремих сільськогосподарських культур;
- проводиться розподіл добрив за формами, строками і способами їх застосування з урахуванням запланованої врожайності, біологічних особливостей культур, природно-кліматичних умов і технології вирощування;
- дається оцінка системі удобрення за економічними і енергетичними показниками.
Проектна частина виконується згідно плану курсових робіт з окремих тем, який подано в розділі 2.
В підрозділі 2.1. «Хімічна меліорація грунтів» слід звернути увагу на реакцію грунтового розчину, яка має великий вплив на життя грунтових мікроорганізмів, швидкість та напрямок хімічних і біохімічних процесів, що відбуваються в грунті, які в цілому впливають на живлення рослин і їх продуктивність.
Основою хімічної меліорації грунтів є вапнування кислих і гіпсування солонцюватих грунтів.
При складанні плану вапнування кислих грунтів спочатку необхідно дати коротку оцінку відношення сільськогосподарських культур та грунтових мікроорганізмів до реакції грунту. Слід вказати на показники, за якими можна визначити потребу у вапнуванні.
В Україні в усіх районах поширення кислих грунтів норму вапна в більшості випадків розраховують:
а) за величиною гідролітичної кислотності (Нг):
Д = Нг ∙ 1,5, (2)
де: Д – норма СаСОз,т/га;
Нг – гідролітична кислотність, мг-екв або м-моль на 100 г грунту;
1,5 – кількість СаСОз (т/га), витраченого на нейтралізацію 1 мг-екв гідролітичної кислотності на площі 1 га;
б) за нормативними показниками ( при відсутності даних Нг) з урахуванням потреби СаСО3 на зміну реакції грунту на 0,1 рН.
Норма вапна з використанням нормативів на зміщення реакції грунту встановлюється за формулою:
А × ∆рН
Нсасо3 = -----------------, (3)
0,1
де ∆ рН – необхідне зміщення рН (рН опт. – рН факт.);
Нсасо3 – норма СаСО3 , т/га;
А – норматив витрат СаСО3 для зниження кислотності на 0,1 рН, т/га (Додаток 1);
рН опт. - оптимальне значення рН (Додаток 2);
рН факт. - фактичне значення рН (дані агрохімічної характеристики грунтів господарства, розділ 1 табл. 4 або агрохімічних картограм).
Всі ці розрахунки необхідно представити в табл. 5 або табл. 6.
Таблиця 5
План вапнування грунтів у сівозміні за гідролітичною кислотністю
| № по- ля | Пло- ща, га | Нг мг/ екв. на 100 г грунту | Рік прове- дення вапну- вання | Норма СаСО3 за гід- роліт. кислот. т/га | Назва вапня ного добри ва | Вміст СаСОЗ у вапняному добриві,% | Норма вапняного добрива, т/га | Потрібно на все поле, т |
Якщо відсутні дані гідролітичної кислотності, то до уваги слід взяти дані величини рНсол. при розрахунку норм вапна для нейтралізації кислотності грунту.
Таблиця 6
План вапнування грунтів у сівозміні за нормативами витрат для зміщення реакції грунту на 0,1 рН, т/га
| № по ля | Пло ща,га | Значення рН | Необ- хідне змішен ня рН, ∆ рН | Нормативи витрат СаСО3 для зміщення рН, т/га | Назва вапня ного доб рива | Вміст СаСО3 у вап няному добри ві, % | Норма вапняного добрива | Рік про ве дення вап ну ван ня | ||||||
| фак тичне | опти мальне | на 0,1 рН | на ∆ рН | |||||||||||
| т/га | на все поле, т | |||||||||||||
У разі вапнування грунтів слід розрізняти норми СаСОз, та фізичні норми вапнякових матеріалів. Під час розрахунку фізичної норми необхідно вводити поправки на вміст вологи, домішок і недіяльних часток вапнякового матеріалу. Для цього використовують формулу 4:
Нф = ДСаСО3 · 1003 / (100 – В) · (100 – Б) · С (4)
де: Нф – фізична норма вапнякового матеріалу, т/га;
ДСаСО3 – норма вапна встановлена за гідролітичною кислотністю, або нормативними показниками, т/га;
В – вміст вологи у матеріалі, %;
Б – вміст недіяльних часток матеріалу, розміром понад 3 мм, %;
С – вміст СаСО3 на суху речовину даного вапнякового добрива,% (Додаток 3).
Згідно таблиці 5 або таблиці 6 необхідно визначити конкретні норми вапнякового добрива і скласти план вапнування грунту в сівозміні. У висновках по даному підрозділу необхідно дати пояснення черговості і періодичності вапнування з урахуванням властивостей грунту і біологічних вимог с.-г. культур, що вирощуються.
Запитання до підрозділу 2.1.
1. Родючість грунту, її види і роль у формуванні врожаю.
2. Від чого залежить мінералізація органічної речовини у грунті?
3. Під якими культурами найбільш інтенсивно мінералізується гумус і з чим це пов’язано?
4. Відношення с.-г. культур та грунтових мікроорганізмів до реакції грунту.
5. Поширення кислих та солонцюватих грунтів на Україні, в Вашій області і господарстві.
6. Взаємодія вапна з кислим і гіпсу з лужним грунтом. Які зміни відбуваються в грунті під дією цих хімічних меліорантів?
7. Роль кальцію і магнію в живленні рослин.
8. Способи визначення потреби грунту у вапнуванні, гіпсуванні та норми вапна і гіпсу. Ефективність вапнування і гіпсування.
9. Характеристика основних вапняних добрив, гіпсу. Строки і способи їх внесення.
Підрозділ 2.3 «Виробництво і розподіл органічних добрив» передбачає розробку заходів по накопиченню і ефективному використанню органічних добрив, які є важливим фактором підвищення родючості грунту і збільшення урожайності. Кінцева мета – забезпечення бездефіцитного балансу гумусу за рахунок всіх джерел органічних добрив, які є в господарстві.
До виконання цього підрозділу слід приступити після вивчення за підручником і іншими джерелами теми «Органічні добрива». В цьому розділі агрохімії студент повинен згадати склад і властивості різних органічних добрив, умови їх правильного зберігання,які запобігають втратам елементів живлення і забрудненню навколишнього середовища, раціональну технологію застосування (строки, способи і норми внесення під окремі культури). Крім того, особливу увагу необхідно звернути на солому і зелені добрива (сидерати), значення яких в останній час особливо зросло в зв’язку із незадовільним станом галузі тваринництва. Ці положення повинні бути відображені в курсовій роботі.
Для визначення кількості накопичення гною необхідно зробити попередні розрахунки його планового виходу, використовуючи для цього також і наявні довідникові дані (Додаток 4).
Слід обов’язково врахувати, що вихід гною залежить від тривалості стійлового періоду, виду худоби, типу годівлі та кількості підстилки (Додаток 5). Наявність різних видів і груп тварин беруть із звіту господарства. Результати розрахунків слід представити в таблиці 7.
Таблиця 7
Виробництво підстилкового гною у господарстві
| Вид і група тварин | Кількість голів | Кількість твердих і рідких виділень від 1 голови за добу, кг | Добова норма підстил ки на 1 голову, кг | Вихід свіжого гною від 1 голови за добу, кг | Тривалість стійлового періоду, діб | Вихід свіжого гною за стійловий період, т | |
| від 1 голови | від усього пого лів’я | ||||||
Всього, т______________________________
Втрати при зберіганні, %________________
т ____________________________________
Вихід гною з урахуванням втрат, т________
При розрахунках виходу гною слід врахувати розміри його втрат при зберіганні, пояснивши перевагу якому способу надається.
Дати оцінку способів, умов зберігання і якості підстилкового гною у господарстві. Загальну кількість гною отриману в господарстві з урахуванням втрат слід розподілити між культурами сівозміни і представити в таблиці 10.
Після цього слід визначити насиченість сівозміни органічними добривами, розуміючи під цим кількість добрив, що приходиться на 1 га сівозмінної площі ріллі. Якщо отримана величина менше рекомендованої (для Лісостепу 10-12 т/га), то слід запропонувати інші джерела надходження органічної речовини в грунт.
Враховуючи скорочення поголів’я худоби, збільшення у структурі посівних площ сівозмін частки зернових культур, актуальним є утилізація рослинних решток. Одним із шляхів розв’язання проблеми дефіциту гумусу в грунті є використання побічної продукції рослинництва, що залишається на полі після збирання врожаю в якості органічного добрива. Кількість нетоварної частини врожаю (Х, ц/га) с.-г. культур (побічна продукція, кореневі і рослинні рештки) визначають, застосовуючи формулу: Х = У × К, (5)
де У – урожайність сільськогосподарської культури, т/га;
К – коефіцієнт сумарного виходу поверхневих і кореневих решток (Додаток 6).
В подальшому, при розрахунку бездефіцитності балансу гумусу вилучається із статті надходження та кількість соломи, яка йде на підстилку тваринам, або вилучається за межі поля на інші цілі.
З огляду на все це слід сформулювати основні агротехнічні вимоги до внесення соломи в грунт як добрива. При цьому необхідно вказати на те, що при їх дотриманні, 1 т соломи, заробленої в грунт, по здатності утворювати гумус, що прирівнюється до 3,5-4 т гною (Додаток 10). Результати розрахунків заносять в таблицю 8.
Таблиця 8
Виробництво соломи і іншої побічної продукції в господарстві, т
| №п/п | Культура | Площа, га | Урожайність основної продукції, т/га (У) | Коефіцієнт сумарного виходу нетоварної продукції | Вихід нетоварної продукції (Х) | Маса побічної продукції після перерахунку на еквівалент до гною (Х× 3,5) | |
| з 1 га | з усієї площ | ||||||
Всього, т _____________________
На підставі отриманих даних зробити відповідний висновок щодо насиченості 1 га ріллі органічними добривами та значення застосування побічної продукції (соломи, бадилля кукурудзи і соняшника та ін.) на добриво в вирішенні екологічних і економічних аспектів. Якщо з урахуванням гною і побічної продукції, яка заробляється в грунт, насиченість 1 га ріллі органічними добривами не забезпечує бездефіцитний баланс гумусу, то необхідно шукати інші джерела поповнення органічної речовини в грунті.
Тому в курсовій роботі слід обов’язково передбачити поєднання різноманітних форм зеленого добрива у вигляді самостійних, підсівних, проміжних культур (Додаток 9). Слід зазначити, яка з форм сидерації є більш економічно вигідна.
Врожайність сидеральної культури (Ус) слід запланувати, виходячи з рівня родючості грунту, шляхом множення еколого-агрохімічного балу бонітету(Б) на ціну одного балу (0,41 ц.з.о./га) і діленням на коефіцієнт перерахунку(К) вирощуваної сидеральної культури в зернові одиниці (Додаток 7):
Ус = Б × 0,41 / К, (6)
Після встановлення місця сидеральних культур і їх врожайності за полями сівозміни, необхідно визначити, якій кількості гною буде еквівалентна дана біомаса, що буде зароблена в грунт. Результати розрахунків представити в табл. 9.
Врожайність заробленої в грунт сидеральної культури (С) у т/га перераховують в масу, еквівалентну до гною за формулою:
Гс = С ×K gn (6)
де Гс – маса сидерату, заробленого в грунт після перерахунку на еквівалент до гною, т/га;
С – маса сидерату, що зароблена в грунт, т/га;
K gn – коефіцієнт перерахунку сидерату в гній (Додаток 10).
Таблиця 9
Виробництво зелених добрив (сидератів) в господарстві, т
| № поля | Сидерат та його назва | Площа, га | Урожайність, т/га (С) | Маса сидерату з усієї площі | Маса сидерату після перерахунку на еквівалент до гною | |
| з 1 га (Гс) | з усієї площі | |||||
Всього, т _______________
Проаналізувавши таблицю 9, слід визначити загальну насиченість 1 га ріллі органічними добривами (гній і еквівалентна йому по сівозміні маса побічної продукції і сидератів), розуміючи під цим кількість добрив в тонах, що припадає на 1 га ріллі сівозміни. Результати проведеного розподілу органічних добрив і відповідних розрахунків слід представити в таблиці 10.
Таблиця 10
Розподіл органічних добрив (гній і еквівалента кількість до нього побічної продукції і сидератів) по полях сівозміни,т
| № п/п | Культура | Площа поля, га | Гній | Побічна продукція (солома і ін.) | Сидерати | Всього | |||
| на 1 га | на всю площу | на 1 га | на всю площу | на 1 га | на всю площу | ||||
| Разом |
Насиченість органічними добривами, т/га_______________________________
Порівнявши рекомендації наукових установ, літератури з фактичним станом заготівлі і використання добрив в сівозміні, необхідно зробити обґрунтовані пояснення, висновки по кожному пункту. Запропонуйте резерви збільшення виробництва та шляхи поліпшення застосування органічних добрив в господарстві. Результати розподілу органічних добрив в подальшому врахувати при розробці системи удобрення с.-г. культур за нормативним методом (табл. 13).
Запитання до підрозділу 2.3.
1. Родючість грунту, її види і роль у формуванні врожаю.
2. Під якими культурами найбільш інтенсивно мінералізується гумус і з чим це пов’язано?
3. Значення гною в підвищенні родючості грунту.
4. Від чого залежить хімічний склад гною?
5. Хімічний склад гною, способи його зберігання.
6. Удобрювальна цінність та особливості застосування гноївки і пташиного посліду.
7. Сидерати, види рослин, які використовують на зелене добриво.
8. Які основні вимоги до проміжних сидеральних культур?
9. Яка цінність соломи як органічного добрива?
10. Чому в перший рік при застосуванні соломи як органічного добрива, не завжди спостерігається збільшення врожаю?
11. Екологічні та економічні аспекти застосування соломи і іншої нетоварної продукції як добрива.
12. Комплекс машин для підготовки і заробки соломи і іншої нетоварної продукції в грунт.
Підрозділ 2.4. «Визначення оптимальних норм мінеральних добрив під сільськогосподарські культури» передбачає звернути увагу на суть різних методів визначення норм добрив, їх оцінку і характеристику способів внесення добрив.
Сумісне внесення органічних і мінеральних добрив доцільне і вважається важливим елементом правильної системи застосування добрив для різних сівозмін будь-якої спеціалізації. Це пояснюється тим, що поживні речовини мінеральних добрив за умови правильного внесення використовуються дуже швидко і забезпечують рослину живленням з початку органогенезу, а елементи живлення, які містяться в органічних добривах, використовуються повільно і забезпечують рослину живленням у більш пізніші строки.
Перед виконанням цього підрозділу необхідно за підручником опрацювати тему: «Система застосування добрив», пояснити терміни норма і доза добрив.
Визначення оптимальних норм добрив – складне питання агрохімічної науки і практики. Це обумовлене різноманіттям взаємовідносин між рослиною, грунтом, добривом, агротехнікою, погодними умовами. Основними умовами, які визначають вибір оптимальних норм добрив, є: 1) загальна потреба рослин в поживних речовинах; 2) кількість поживних речовин, що використовується рослинами із грунту (коефіцієнт використання поживних речовин із грунту); 3) коефіцієнт використання рослинами поживних речовин мінеральних і органічних добрив; 4) економічні і організаційно-господарські умови, які визначають доцільність норми добрива.
Агрохімічною наукою розроблено більше півсотні методів для встановлення норм добрив. Всі наявні методи визначення норм добрив можна об’єднати в такі групи:
- за результатами польових дослідів із застосуванням поправочних коефіцієнтів на агрохімічні властивості грунту;
- нормативні методи – за нормативами витрат добрив на одиницю врожаю або на приріст врожаю;
- за бальною оцінкою грунту – на основі бальної оцінки природної родючості грунту та окупності добрив;
- балансові методи – на основі даних виносу елементів живлення врожаєм і коефіцієнтів їх використання з грунту і добрив;
- математичні – на основі виробничих функцій у системі грунт-рослина-добриво.
