Карта первинного обстеження 6 страница

6. Творча робота за мотивами казки (дописування, переписування, робота з казкою).

 

Третій етап: ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ПЕДАГОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Педагогічна діагностика дитини-інваліда проводиться в два етапи. Перший етап – до початку отримання дитиною-інвалідом реабілітаційного впливу. Обстеження дитини-інваліда здійснюється з метою визначення педагогічних показників (за поданою нижче карткою).

На основі першого етапу педагогічної діагностики складається корекційна програма на дитину-інваліда відповідно до обстеження.

На другому етапі проводиться повторна педагогічна діагностика для визначення рівня досягнутих цілей, які передбачені корекційною програмою (за поданою нижче карткою).

Результати педагогічної реабілітації після кожного обстеження вносяться у картку педагогічного обстеження дитини – інваліда.

 

1. КАРТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДИТИНИ-ІНВАЛІДА ВІКОМ 3-7 РОКІВ

 

1. Загальний запас знань та уявлень про навколишній світ:

 

- запас знань про себе ____________________________________________________________

______________________________

 

- елементарні уявлення про родинні зв’язки _________________________________________

_______________

_______________

_______________

_______________

 

- елементарні уявлення про природні явища _________________________________________

____________________________________________________________

 

- елементарні уявлення про величину, колір, форму, просторові відношення, функціональне призначення речей _________________________________________________

___________

 

- інтереси - улюблені ігри, заняття _________________________________________________

____________________________________________________________

 

2. Рівень розвитку мовлення _________________________________________________________

__________________________

 

3. Орієнтування дитини в часі, просторі ________________________________________________

________

 

4. Рівень розвитку перцептивних дій __________________________________________________

________

 

 

5. Рівень розвитку типових видів діяльності – конструювання та малювання ________________

________

 

6. Сформованість мисленнєвих дій та операцій _________________________________________

 

7. Рівень розвитку ігрової діяльності __________________________________________________

________

 

8. Емоційна сфера __________________________________________________________________

______________________________________________________

 

9. Особливості взаємодії з дорослими та однолітками ____________________________________

________

 

2. КАРТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДИТИНИ-ІНВАЛІДА ВІКОМ 7-14 РОКІВ

 

1. Ступінь готовності дитини до навчальної діяльності:

 

- фізичний стан ____

________

 

- об’єм знань та уявлень про навколишній світ __________________________________________

____________________________________________

 

- оволодіння навичками письма та рахування ___________________________________________

______________________________________________________________

 

 

- сформованість пізнавальної активності _______________________________________________

______________________________________________________________

 

- рівень розвитку психічних функцій __________________________________________________

 

- сформованість навичок спілкування з однолітками та дорослими _________________________

______________________________________________________________

 

- ступінь емоційно-вольової зрілості _____________________________________
______________________________________________________________

 

- навички вольової регуляції _________________________________________________________

______________________________________________________________

 

3. КАРТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДИТИНИ-ІНВАЛІДА

ВІКОМ 14-18 РОКІВ

 

 

1. Ступінь сформованості вищих психічних процесів ____________________________________

____________________________________________

__________________

 

2. Рівень становлення самосвідомості, системи цінностей та інтересів ______________________

______________________________________________________________

 

3. Запас знань та уявлень про навколишній світ _________________________________________

 

4. Навчальна діяльність:

 

- фізичний стан ____

__________________________

 

- навички читання та письма _________________________________________________________

__________________________

 

- улюблена діяльність _______________________________________________________________

__________________________

 

- сформованість навичок спілкування з однолітками та дорослими _________________________

________

 

- навички вольової регуляції ________________________________________________________

Частина 4

Організація професійної орієнтації дітей-інвалідів в умовах центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів

 

Професійна орієнтація є важливим напрямком роботи з дітьми – інвалідами, що передбачає оволодіння ними певних професійних навичок, виходячи з власних функціональних можливостей та інтересів.

Статтею 1 Закону України „Про реабілітацію інвалідів в Україні” професійна орієнтація визначена як науково обґрунтована система форм, методів, засобів впливу на особу для сприяння її професійному самовизначенню на основі врахування стану здоров’я, освітнього і професійно-кваліфікаційного рівнів, інтересів, здібностей, індивідуальних, психофізіологічних особливостей та потреб галузей економіки.

З метою вчасного визначення та реалізації наявного потенціалу дитини з інвалідністю, в умовах центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, обов’язковими заходами по роботі з дітьми є заходи з професійної орієнтації.

Внаслідок залучення дитини в загальний процес профорієнтаційної роботи, їй вдається свідомо та обґрунтовано прийняти рішення щодо вибору професії, місця роботи, навчання, пізнати свої слабкі і сильні сторони, можливості.

Важливим фактором в організації цієї роботи є передбачення майбутніх цінностей, вивчення ринку праці.

Завдяки створеним в умовах центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів трудових майстерень, діти мають можливість засвоїти ази майбутньої професії.

У цій частиніметодичного посібника детально описано заходи з професійної орієнтації дітей-інвалідів в умовах центру соціальної реабілітації, які передбачають усі етапи підготовки дітей-інвалідів до ефективної інтеграції їх в суспільне виробництво та соціально-побутове життя: професійна інформація, професійна консультація, професійний відбір, професійна діагностика, професійний підбір, професійне самовизначення, вдосконалення професійної майстерності. Також визначені цілі та основні методи професійної орієнтації, надані дидактичні матеріали, зокрема Карта самооцінки схильностей, Диференційно-діагностичний опитувальник, Індивідуальна програма з трудового навчання, Примірна програма зі швейної справи.

 

І. Загальні положення

Професійна орієнтація — комплекс психолого-педагогічних та методичних заходів, що спрямовані на ознайомлення дитини з її здібностями й можливостями для того, щоб запропонувати їй вибрати одну з найбільш підходящих для неї професій з врахуванням потреб виробництва.

 

Професійна інформація передбачає повне та всебічне знайомство дітей зі світом професій, з правилами вибору професії, з соціально-економічними, психологічними і медико-фізіологічними аспектами вибору професії.

 

Професійна діагностика – система психологічного вивчення дитини з метою виявлення її професійно значущих властивостей і якостей.

 

Професійна консультація – надання допомоги дитині-інваліду у професійному визначенні з метою прийняття усвідомленого рішення про вибір професійної діяльності з урахуванням її індивідуальних особливостей та можливостей.

 

Професійний підбір – надання рекомендацій дитині-інваліду про можливі направлення її професійної діяльності, що найбільш відповідають індивідуальним особливостям, на основі результатів професійної, психофізичної та медичної діагностики, визначення професійної здатності дитини до конкретної професії.

Професійна, виробнича та соціальна адаптація – система заходів, що сприяє професійному становленню дитини-інваліда, формуванню в неї відповідних соціальних та професійних якостей, установлень та потреб до активної творчої праці, досягненню вищого рівня професіоналізму.

 

Професійне самовизначення - процес, що охоплює весь період професійної діяльності особистості: від виникнення професійних намірів до виходу з трудової діяльності. Піком цього процесу, переломним моментом у житті є акт вибору професії. За часом він звичайно збігається із закінченням школи і тісно пов'язаний з попередніми етапами професійного самовизначення.

 

2. Заходи з професійної орієнтації дітей-інвалідів в умовах центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів

Заходи з професійної орієнтації здійснюються в умовах Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів (далі Центр) відповідно до Типового положення про центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів (наказ Мінпраці від 13.02.2007 №48) і складаються з:

- розробки рекомендацій та їх реалізації щодо можливостей дитини-інваліда вільного вибору професій, спеціальностей, форми зайнятості та шляхів реалізації особистості в умовах ринкових відносин, прогнозування, планування кар’єри в обраних дитиною –інвалідом сферах діяльності;

- реалізації наявного потенціалу дитини-інваліда та ефективної її інтеграції в суспільне виробництво та соціальне життя.

На підставі Індивідуального сімейного плану реабілітації, складеного Реабілітаційною комісією Центру, визначаються строки, тривалість, послідовність та комплексність заходів з професійної орієнтації дитини-інваліда.

Професійна орієнтація в умовах Центру здійснюється на основі практичних знань, умінь, форм і методів у поєднанні з соціальними, психологічними та педагогічними заходами.

На підставі соціальної діагностики дитини-інваліда, робота з професійної орієнтації здійснюється фахівцями Центру у співпраці психолога, вчителя з трудового навчання, соціального працівника, вчителя-реабілітолога з належним медичним супроводом.

Заходи з професійної орієнтації можуть проводитися для дитини-інваліда протягом всього процесу реабілітації. Для досягнення успішних результатів у даному напрямку обов’язкова участь батьків. Проте критичний вік, на якому необхідно зосередити увагу фахівців Центру, це вік від 14 до 18 років. Саме в цей період життя в дитини формується інтерес до певної професії (спеціальності), зайнятості, умов і організації праці, заробітної платні, відношення до роботи та ін.

Основні принципи професійної орієнтації полягають у ранній та безперервній трудотерапії в майстернях різного профілю, метою якої є надання дитині – інваліду навичок простих видів праці.

 

1. Заходи з професійної орієнтації дітей – інвалідів

Професійна адаптація

Вдосконалення професійної майстерності

Професійний відбір

 

1.1. Проведення професійної орієнтації передбачає низку заходів:

- з’ясування рівня загальної та професійної освіти дитини - інваліда віком від 14 до 18 років;

- виявлення кола потенційно доступних дитині професій;

- діагностику індивідуальних професійних можливостей;

- ступінь розвитку пізнавальних функцій;

- актуальний запас знань, уявлень;

- ступінь розвитку конструктивно – практичної діяльності, навичок, умінь;

- психологічна діагностика здібностей;

- виявлення професійних інтересів, переваг, планів як самої дитини – інваліда, так і дорослих

членів сім’ї по відношенню до неї;

- розширення загальної уяви про світ професій та докладна інформація про об’єктивно доступні дитині професії;

- у разі необхідності корекції професійних намірів дитини та дорослих членів її сім’ї по відношенню до неї, допомога у виборі відповідної професії;

- організація професійного навчання за обраною професією.

 

1.2. Цілі професійної орієнтації:

- забезпечення соціальних гарантій у сфері вільного вибору професії, форми зайнятості та шляхів самореалізації дитини – інваліда в умовах ринкових відносин;

- досягнення збалансованості між професійними інтересами дитини – інваліда, її психофізичними особливостями та можливостями ринку праці;

- прогнозування професійного успіху в будь-якій сфері трудової діяльності;

- сприяння розвитку професіоналізму особистості як важливої умови її задоволення працею, реалізації індивідуального потенціалу.

 

1.3. Основні методи професійної орієнтації:

- інформування (індивідуальне, групове, масове, безпосереднє (лекція, бесіда), опосередковане (засоби масової інформації);

- професійне консультування;

- професійний відбір;

- анкетування;

- тестування;

- різні педагогічні методи.

 

2. Професійна діагностика

2.1. Професійна діагностика проводиться групою спеціалістів Центру з поєднанням педагогічних та психологічних заходів та медичного супроводу. Розвиток психічних та фізичних здібностей дітей-інвалідів сприяють кращому засвоєнню тих чи інших знань, умінь, навичок (Додаток 3).

2.2. Фахівцями Центру складаються відомості щодо професійної орієнтації дитини – інваліда:

- чи проходила дитина-інвалід профорієнтацію;

- де вона її проходила;

- як здійснювався вибір професії;

- професія, за якою рекомендовано навчання.

3. Професійна інформація

Фахівцями Центру здійснюється робота з професійної інформації, яка дає змогу дитині-інваліду ознайомитися з різними професіями, з вимогами, які ці професії висувають до людини, а також, де ними можна оволодіти. Це можуть бути бесіди, лекції, перегляд телепрограм профорієнтаційного спрямування, проведення кінолекторіїв про професії, зустрічі з керівниками підприємств, директорами центрів професійної реабілітації інвалідів.

Оцінюючи реальність професійного потенціалу, важливо звернути увагу на два аспекти: по-перше, на поширеність обраної професії й імовірність вступу до навчального закладу, який надає професійну освіту. І друге - потрібно мати кілька альтернативних варіантів. Дітям-інвалідам та їх батькам необхідно пояснити, що життя динамічне і мінливе. На шляху реалізації поставленої задачі, мети можуть виникнути несподівані перешкоди: невдача на вступних іспитах, несподіване зниження попиту на обрану професію, відсутність матеріальних можливостей, переїзд на інше місце проживання й багато іншого. Слід пам'ятати, що ту саму мету можна досягти різними способами і ці способи потрібно мати на увазі. Важливо допомогти дитині познайомити її не тільки з різними типами навчальних закладів, що готують фахівців даного профілю, але й зі зв'язками між професіями: оператор ПК - технік-програміст - інженер-програміст; помічник менеджера - менеджер - керівник.

4. Професійна консультація

4.1. Професійна консультація – складова частина професійної орієнтації, яка проводиться з урахуванням фізичних та психологічних особливостей дитини – інваліда, її здібностей та схильностей, загальної та професійної підготовки, а також відомостей про попит професій на ринку праці, можливостей працевлаштування та навчання за тими чи іншими професіями та спеціальностями.

 

4.2. Форми професійної консультації:

- професійна інформація – повідомлення про попит професій на ринку праці та можливості професійного навчання; умови прийому у професійні навчальні заклади; особливості окремих професій (зміст та умови праці, вимоги, які висуваються до робітника, сфери застосування професії, можливості подальшого підвищення кваліфікації і т.п.);

- бесіда - практичні поради вчителів, батьків, які добре знають дитину – інваліда, особливо коли їй складно зробити самостійний вибір або вона робить його у протиріччя з особистими якостями, станом здоров’я та економічною ситуацією;

- визначення професійної придатності на основі психологічного вивчення особистості. Ця форма професійної консультації найбільш відповідальна і повинна проводитися тільки спеціалістами Центру.

4.3. Професійна консультація засновується на наступних принципах:

1) добровільної участі дитини в консультації;

2) її активності у прийнятті рішення;

3) конфіденційності діагностичної інформації;

4) існування декількох варіантів вибору.

 

4.4. Професійна консультація проводиться в декілька етапів та включає:

- попередню бесіду;

- психологічну діагностику здібностей та схильностей: анкетування дитини, вивчення її інтересів до різних сфер діяльності (опитувальник ”Карта інтересів”), вивчення інтересів та нахилів дитини – інваліда на основі класифікації професій (Диференційно – діагностичний опитувальник); вивчення комунікативних і організаторських нахилів, пізнавальних та соматичних здібностей; вивчення рис характеру дитини – інваліда (Додатки 1,2).

- вироблення плану життєвого шляху та визначення професійного вибору.

 

5. Професійний відбір

Процес вірогідної оцінки професійної здатності дитини – інваліда, вивчення можливостей оволодіння нею обраною спеціальністю. У професійному відборі визначають чотири складові:

- медичний;

- фізіологічний;

- педагогічний;

- психологічний.

Поняття „професійний відбір” та „психологічний відбір” часто ототожнюються, тому що суттю останнього є діагностика та прогнозування здібностей.

Основні етапи психологічного професійного відбору:

- отримання та первинна обробка необхідної вихідної інформації;

- формулювання прогнозів на основі здібності до даного виду професійної діяльності та оцінка запропонованого рівня придатності дитини – інваліда;

- верифікація прогнозів.

Система психологічного професійного відбору включає комплекс спеціальних діагностичних методик, технічних засобів та стандартизованих процедур. Також використовуються прийоми узагальнення, інтерпретації отриманої діагностичної інформації та складання прогнозів успішної діяльності.

 

6. Професійне самовизначення

Важливим чинником цього процесу є своєчасність професійного самовизначення, яке передбачає три етапи. Як відомо, найбільше правильному вибору професії сприяє практична діяльність. Тільки спробувавши свої сили на практиці, можна говорити, наскільки подобається робота, чи сприяє вона самореалізації. Професійне самовизначення передбачає три етапи.