Шляхи превенції насильства

Превенція насильства може здійсню­ватися суспільством у цілому і системою виховання та освіти зокрема. Про превенцію насильства можна говорити двопла-ново: зміст (загальна і педагогічна превенція) та рівень (первинна, вто­ринна та третинна превенція).

Первинна превенція насильства передбачає створення суспільних ме­ханізмів, які включають самі джерела насильства. До таких механізмів належать: по-перше, створення продуктивних духовних позитивних дже­рел людського існування, формування актуальної гуманістичної суспіль­ної моралі, Це може вирішуватись на рівнях філософському, етичному, технологічному, політичному, ідеологічному, юридичному та ін. По-дру­ге, ліквідація соціально-економічних джерел насильства — забезпечен­ня пристойних умов роботи та економічного рівня. Первинна педагогічна превенція може створити загальні позитивні умови розвитку особистості у системі виховання. Вторинна превенція насильства передбачає створен­ня умов для соціального відтворення насильства у суспільстві. Це систе­ма виховання та освіти суспільства. Засобами розв'язання цієї проблеми є громадські інститути, які прямо або опосередковано впливають на ста­новлення особистості, її соціалізацію та розвиток. Таким інститутом є система виховання, яка здатна формувати психотравмами (реактивні пси­хози, афекти. Важкі психічні стани, які викликані фрустраціями основ­них потреб і т. ін.). Особистість у межах відповідних державних та соціальних програм. Інститут сім'ї у межах якого закладаються певні стандарти поведінки і напрямок розвитку людини. Інститути культури та інформації, які здійснюють активний вплив на людину. І особливо необ­хідно говорити про соціально-педагогічні інститути формування гумані­стичних основ людини. Так, здається, величезну, роль сім'ї, яка є най­важливішим інструментом побудови людської особистості не до кінця представлена у превентивній роботі. Значне місце належить "субкультурним" впливам. До них, насамперед, належать впливи масової культу­ри, в якій формується певний агресивний стиль, культ сили, а то й відкритий стиль насильства. Напевно, суспільство ще не "оцінило" вплив агресивної кіиопродукції на формування молодшого покоління.

Вторинна педагогічна превенція спрямована на виявлення певних тен­денцій у розвитку насильства, а зміст його — на своєчасне попереджен­ня та редукцію цих тенденцій.

Третинна превенція насильства передбачає чітку адресну роботу із формування відповідного ставлення до насильства, втілення конкретних заходів конкретних же форм насильства. Третинна педагогічна превенція спрямована на перевиховання певних структур та рис особистості, що відповідають насильницькій психології.

Методологія та методика превеиції насильства відносно формування гуманістичних особистісних рис лежать у межах формування позитивних та негативних механізмів саморегуляції соціальної поведінки. Позитив­ними регуляторами можна вважати такі, що сприяють активізації життє­діяльності особистості (гуманістичний світогляд і духовність, соціальна аутентичність, моральна саморегуляція та моральні інструменти — честь, гідність і т. ін.) Негативними регуляторами є формування усвідомлення відповідальності та наслідків насильницьких дій, формування негативних почуттів відносно явища насильства, його емоційне неприйняття тощо.

Педагогічна превенція може вирішувати певні педагогічні та психо­логічні завдання. До актуальних педагогічних завдань можна віднести, перш за все формування ціннісного ряду, способів соціалізації, стійкого ставлення до явищ та негативних почуттів — страху, сорому й т. ін. у ставленні до насильства.

Актуальними психолого-педагогічними завданнями є: подання его­центризму і розвиток емпатійних якостей, формування асертивних та егоцентризму гуманістичних комунікативних якостей, адекватної самооц­інки, самоконтролю і ості до саморозвитку, розвиток критичності, соц­іальної адаптованості й індивідуальних механізмів подолання важких станів і переживань і т. ін.

 

 

Література.

1. Батьків не обирають... (проблеми відповідального батьківства в сучасній Україні), К.: А.Л.Д., 1997.

2. Бондарчук О. І. Психологія сім'ї: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2001.

3. Громадська програма запобігання насильству в сім'ї. — Проект "Гармонія", Львів, 2000.

4. Жестокое обращение с детьми и детская заброшеность. — М., 1991.

5. Капська А. Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю: Навчально-методичний посібник — К.: УДЦССМ, 2001.

6. Конвенція про права дитини. — К., 1995

7. Корнієнко І., Пачковський Ю. Насильство у молодіжному середо­вищі та основні причини, що його породжують// Практична психологія та соціальна робота. — 2002. -№ 7.

8. Максудов Р.Р., Флямер М.Г. Заoита от насилия в семье: пробле­ма, разработки и запуск комплексной социальной технологи // Социальные работники за безопасность в семье. / Под ред. М.И. Либоракиной. — М.: Редакционно-издательский комплекс Русанова, 1999.

 

Питання для самоперевірки.

1. Визначити основні правові положення щодо захисту від насиль­ства у родині.

2. Розкрити суть насильницьких та образливих моделей поведінки і дій.

3. Охарактеризувати форми сімейного насильства та типи насиль­ників.

4. Визначити шляхи превенії насильства.