Соціально-педагогічна та психологічна нревенція насильства у сім'ї мусить засновуватися на тому постулаті, що насильство у сім'ї — це соціальне явище, що характеризується взаємопов'язаністю та взаємопроникненням різних його аспектів (фізичного, сексуального, економічного, психологічного). Часто насильство виявляє себе як комбінація фізичного сексуального або емоційного скривдженпя. Нижче подаються окремі приклади із діапазону жорстокого ставлення, приниження та несправедливості. Цей список включає моделі поведінки та дії, котрі за Конвенцією прав людини вважаються насильницькими та образливими. Щоб визначити ступінь насильницьких дій, достатньо з'ясувати такі випадки насильства: коли хтось дитину штовхає, наносить ляпаси, стусани та удари кулаками; жбурляє предмети; погрожує зброєю та наносить рани; фізично перешкоджає їй при спробі вийти з будинку, зачиняє дитину у приміщенні; залишає одну у небезпечних місцях; відмовляється допомогти; якщо дитина хвора, перешкоджає спробам звернутися за медичною допомогою; не дає заснути у ночі; відмовляється купувати продукти харчування та інші необхідні для дитини товари; псує її майно; ображає батьків; братів та сестер; погрожує скривдити рідних або друзів.
Сексуальне насильство: поводження із дитиною як із сексуальним об'єктом; примушення роздягатися проти волі; примушення до статевого акту роти волі дитини, зґвалтування її; здійснення статевого акту із особливою жорстокістю; примушення до статевого акту після биття; примушення дивитися та повторювати порнографічні дії.
Емоційне ображання: постійно дитину принижують, несправедливо кривдять, ображають (наприклад, говорять, що дитина надто товста, худа, дурпа й т. ін.); Ігнорують почуття дитини; насміхаються над II переконаннями не звертають уваги на ніжні почуття дитини; забороняють виходити на вулицю гуляти із однолітками; маніпулюють особистістю дитини, використовуючи при цьому неправду та незгоду; ображають її рідних та друзів. Психологічний та економічний тиск:
— сварка, перепалка, непристойна поведінка, вживання нецензурних слівта погрозливих жестів, постріли;
— критика (висловлюють, принижують, знущаються, звинувачують, і ііддають критиці);
— погрози (вербальні та невербальні, прямі та опосередковані);
— домагання (прихід у гості без запрошення, дзвінки, переслідування,перевірки, хвилювання жертви на людях; залишаються, якщо просять піти; заважають на роботі);
— ізоляція (перешкоджають спілкуванню з друзями та іншими людьми, критикують друзів, звинувачувальні коментарі, небажання доглянути за дітьми, якщо жінка мусить іти на роботу чи кудись їхати);
— вживання тактики тиску (змушувати жінку приймати якісь рішення, звинувачувати та тиснути, щоб вона відчула свою провину, часто похмуре обличчя; погрози розправи за умови, що жінка матиме з кимось сексуальний зв'язок; позбавляти фінансової підтримки, маніпулювати дітьми, намовляти друзів проти неї);
— економічні утиски (не давати грошей, машину, кредитні картки,з-няття грошей Із рахунку жертви та витрачення їх на себе, використовування правової системи проти жертви, витрачення грошей на алкоголь та наркотики);
— проголошування "правди", яка має суб'єктивне становище та визначення поведінки жертви;
— брехня, приховування інформації, неправдивість; відмова брати участь у процесі виховання дітей, не виконання сімейних обов'язків;
— стримування емоцій (не надавати підтримки, не приділяти уваги, не говорити компліментів або не виявляти поваги до почуттів, думок чи прав жертви). Не показувати своїх почуттів, окрім гніву;
— відсутність турботи про себе, зловживання наркотиками чи алкоголем, пізнє повернення додому, безглузда поведінка;
— робити теж саме із своїми дітьми;
— інші форми насильства та маніпуляції.
