Головні поняття, форми сімейного насильства та типи насильників

Необхідно також визначити й інші по­няття, що стосуються цієї проблематики.

— Залежний член сім'ї — непов­нолітній член родини; член сім'ї, нездат­ний внаслідок похилого віку, інвалідності, хвороби, матеріальної залежності від інших членів родини захистить себе від насильства.

— Насильство у сім'ї — усякі навмисні дії одного члена сім'ї по відношенню до іншого, якщо ці дії порушують конституційні права та свободи члена сім'ї як громадянина і шкодять його фізичному, психічно­му чи моральному здоров'ю, а також розвитку дитини.

Насильство у сім'ї може мати форми фізичного, сексуального, псих­ічного та економічного впливу і приневолення.

1. Фізичне насильство у сім'ї — навмисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену із його родинного оточення побоїв, тілесних ушкод­жень; позбавлення волі, житла, їжі, одягу та інших нормальних умов життя, Що можуть викликати у постраждалого смерть, порушення фізич­ного й психічного здоров'я, нашкодити його честі та гідності.

2. Сексуальне насильство у родині — посягання одного члена роди­ни на статеву недоторканість іншого члена, а також інші дії по відношенню до неповнолітнього, які порушують його психосексуальний роз­виток.

3. Психічне насильство у сім'ї — навмисне приниження одним чле­ном родини честі та гідності Іншого або спонукання його шляхом погроз образ, шантажу до скоєння дій, які являють собою небезпеку для життя потерпілого, шкодять його здоров'ю чи призводять до порушенні психічного розвитку неповнолітнього члена сім'ї.

4. Примус — фізичний чи психічний вплив на члена сім'ї з метою змусити його нашкодити своєму життю, здоров'ю, погодитись на пору­шенні його статевої недоторканості, скоїти протиправні дії, які принижу­ють його честь та гідність.

5. Об'єкти захисту від насильства у родині — життя, фізичне та психічне здоров'я, статева недоторканість осіб, які є членами родини, а також розвиток дитини.

6. Попередження насильства у сім'ї — система соціальних і спеціаль­них заходів по усуненню причин та умов, які сприяють скоєнню насиль­ства у родині (профілактика), заходів із припинення насильства, яке готується або яке уже розпочалось (припинення), притягнення до відпо­відальності осіб, які винні у скоєні насильства у родині, а також їх наступна реабілітація.

7. Реальна загроза скоєння насильства у сім'ї — загроза скоєння одним членом родини по відношенню до іншого члена навмисних дій, якщо є реальні підстави небезпеки виконання такої загрози.

8. Сім'я — це група осіб, пов'язаних між собою шлюбом, народжен­ням, фактом усиновлення (удочеріння) та іншими формами прийняття дітей на виховання, котрі разом мешкають, ведуть спільне господарство та мають взаємні права та обов'язки.

До членів сім'ї належать:

— подружжя; батьки;

— батьки (мати, батько) та дитина (діти);

— усиновителі (усиновитель) та усиновлений (узята за дочку);

— дід (бабуся) та внук (онука);

— вітчим (мачуха) та пасинок (пасербиця);

— брати і сестри;

— фактичні вихователі та вихованці.

Членами родини визнаються також й інші особи, які разом мешка­ють, ведуть спільне господарство, турбуються один про одного.

У найпростішому вигляді можна змоделювати таку структуру акту насильства:

1. Об'єкт, що скоює насильство (його важливі характеристики: стан та причини, які спонукають до насильницької поведінки; актуальні по­треби);

2. Об'єкт, на який спрямоване насильство (у тому числі стан та причини, котрі спонукають до віктимної поведінки актуальні потреби);

3. Конфліктне джерело, як предмет, що належить об'єкту насиль­ства, на який спрямовані "потреби" об'єкта насильства;

4. Ситуація, яка відображає об'єктивні та суб'єктивні умови насильства;

5. Безпосередньо акт насильства;

6. Продукти та наслідки насильства.

Якщо говорити про аморальні, протиправні форми насильства, то це форми людської поведінки, котрі мають неадекватні форми розв'язання протиріч на тих же рівнях, що І вказані джерела насильства. В залеж­ності від рівня актуального конфлікту суб'єкта насильства, рівня при­чин, які призводять до насильства, можна виділити такі "типи" насиль­ників:

1. "Насильник-мораліст", який керується надмірними Індивідуальни­ми та особистіспими мотивами при скоєнні насильства. До цього типу належать "соціально виправдані" випадки насильства (воїнський при ви­конанні бойового завдання, поліцейський при виконанні спеціального завдання і т. ін.). Соціально неприйнятні форми насильства відзначають­ся в тому випадку, якщо трапляється заміна суб'єктів (хтось бере на себе роль захисника, месника, борця превенції за свободу і т. ін.). Осно­вою такого насильства є, перш за все, усвідомлення власне ідентифіка­ція із потребами групи та її правами (держави, народу, нації, етносу набутим у класу і т. ін.);

2. Насильник — цинік", який керується постійними егоцентричними-мотивами при скоєнні насильства. Соціально виправданих форм насиль­ства у цьому випадку не існує. Такий насильник має надто критичний розум, щоб усвідомлювати задумане та скоєне. Але егоцентризм не дає можливості розвитку морально-ціннісиих структур. Це тип, який здатний добре маскувати свої дії. Глибинними причинами такого насильства є проблеми ідентифікації, власної самореалізації та соціалізації;

3. "Насильник — маргінал", який керується гедоністичними та марг­інальними мотивами при скоєнні насильства. Це соціально невиправдані форми насильства. Глибинними суб'єктивними причинами такого типу насильства є дезадаптація, нездатність до толерантності, глибокої ем-патії, рефлексії, глибокий егоцентризм і певна інфантилізація. До такого типу належать особистості — деграданти із редукованими цінностями, а регуляторами соціальної поведінки насильства є дезадаптація, нездатність до толерантності, глибокої емпатії, рефлексії, глибокий егоцентризм і певна інфантилізація і т. ін. До такого типу належать особи — деградан­ти із редукованими цінностями і регуляторами соціальної поведінки: ал­коголіки, наркомани, побутові насильники, примітивні садисти й т.іи.

4."Патологічний насильник", який здійснює насильницькі дії під впли­вом головної психопатологічної детермінанти (маніяки-насильиики із гли­бокими иатологіями особистісного, емоційного та інтелектуального роз­витку — розумово відсталі, егалектоїдні, експлозивні, істеричні, ши-зоїдні форми психопатії, відповідні форми психіатричних захворювань і т. ін.) або уявлення про тип насильника дає можливість усвідомити шля­хи походження потенційних насильників, а отже, і шляхи нейтралізації, превенції насильства. Таким чином, розрізнивши первинне насильство як патологічний процес від тваринного насильства, яке є засвоєним та соц­іальний ситуації розвитку та життєдіяльності людини, можна виявити головні шляхи превенції насильства.