Аналіз собівартості та фінансових результатів діяльності підприємства

1. Економічна суть собівартості продукції та фінансових результатів.

2. Ознаки складу ділової активності підприємства.

3. Застосування факторного статистичного аналізу для прогнозування ймовірності банкрутства підприємства.

4. Способи забезпечення беззбитковості підприємства.

 

1. Економічна суть собівартості продукції та фінансових результатів.

Собівартість продукції є вартісним вираженням витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

В умовах ринкової економіки рівень виробничої собівартості є основою для формування цін і рентабельності продукції.

Складові виробничої собівартості продукції наведені у положенні П(С)БО №16”Витрати”.

До виробничої собівартості продукції включаються:

1. Прямі матеріальні витрати до яких належать:

- вартість сировини та матеріалів, які утворюють основу виготовленої продукції;

- вартість купівельних напівфабрикатів;

- вартість комплектуючих виробів;

- вартість допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

2. Прямі витрати на оплату праці:

- заробітна плата та інші витрати робітникам зайнятим у виробництві продукції, які можуть бути віднесені до конкретного об’єкта витрат.

3. Інші прямі витрати:

- витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта: відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових прав, амортизація та інші витрати.

4. Загально виробничі витрати:

- витрати на управління цехами і дільницями;

- відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління;

- витрати на оплату службових відряджень;

- витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування та операційну оренду основних засобів;

- комунальні послуги та інші витрати на утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого персоналу;

- витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;

- втрати від браку;

- оплата простоїв;

- інші витрати пов’язані з процесом виробництва.

Загально виробничі витрати відносяться до непрямих витрат, тобто до таких, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат і в зв’язку з цим підлягають розподілу.

Загально виробничі витрати поділяють:

- постійні;

- змінні.

До постійних витрат належать витрати на обслуговування та управління процесом виробництва, які залишились незмінними при зміні обсягу діяльності.

До змінних витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які змінні прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Виробнича собівартість фактично випущеної продукції відрізняється від собівартості реалізованої продукції.

До складу собівартості реалізованої продукції належать виробнича собівартість продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду.

Нерозподілені постійні загально виробничі витрати та над нормативні виробничі витрати понесені підприємством в результаті процесу виробництва продукції.

В сучасних умовах вся діяльність підприємства поділяється на звичайну та надзвичайну.

Звичайна діяльність включає в себе операційну фінансову та іншу звичайну діяльність. В зв’язку з цим всі доходи поділяються на операційні, фінансові, доходи і витрати від іншої звичайної діяльності, а також надзвичайні доходи і витрати.

Фінансові результати від звичайної діяльності:

- фінансовий результат від операційної діяльності;

- доходи від фінансових інвестицій;

- доходи від іншої звичайної діяльності.

Фінансовий результат від операційної діяльності включає в себе фінансовий результат від основної діяльності, результат від реалізації, а також прибуток або збиток від іншої операційної діяльності.

До складу інших операційних доходів належать:

- доход від реалізації оборотних активів;

- доход від операційної оренди активів;

- доход від операційних курсових різниць;

- відшкодування раніше списаних активів;

- доход від списання кредиторської заборгованості;

- субсидії;

- фінансова допомога;

- отримані економічні санкції та інші операційні доходи.

Доходи від фінансових інвестицій окремо відображаються в звіті про фінансові результати, як доходи від участі в капіталі та інші фінансові доходи.

Доходи від іншої звичайної діяльності включають в себе:

- доходи від реалізації необоротних активів, фінансових інвестицій;

- доходи від не операційних курсових різниць;

- доходи від безоплатно отриманих активів;

- доходи від переоцінки основних фондів.

Крім фінансових результатів від основної діяльності доходи і витрати підприємства можуть виникати в наслідок надзвичайних подій, до яких традиційно відносять: стихійне лихо, аварії, прийняття нових законів, експропріація власності, відшкодування збитків в результаті виникнення надзвичайних подій.

Послідовність аналітичного дослідження собівартості фінансових результатів:

1.Виконується структурно-динамічний аналіз собівартості виробництва за обраними напрямками класифікації витрат.

Форму таблиць див в темі „Аналіз чисельності персоналу”

2. Виконується аналіз питомих витрат.

Вцілому за сумою витрат та за деталізацією за структурою витрат.

3. Здійснюється факторний аналіз питомих витрат та визначення резервів зменшення питомих витрат, зменшення собівартості вцілому та збігом обсягу продукції.

4. Виконується деталізований аналіз складових собівартості в залежності від обраного напрямку класифікації.

5. Здійснюється аналіз динаміки фінансових результатів підприємства з визначених причин, які вплинули на зміну фінансових результатів.

6. Виконується оцінка джерел формування фінансових результатів та напрямків використання.

7. Розраховуються відносні показники, які характеризують ступінь ефективності роботи підприємства (всі можливі показники рентабельності).

8. Здійснюють факторний аналіз показників рентабельності і визначають резерви зростання прибутку підприємства та підвищення ефективності його роботи.

 

2. Ознаки складу ділової активності підприємства.

Великий практичний досвід оцінки фінансової діяльності підприємства і складання прогнозів та перспективу накопичений в економічно розвинених країнах і одним із основних принципів аналізу ділової активності підприємств в цих країнах є принцип необмеженості у часі функціонування підприємства. Це означає, що у підприємства немає ні наміру ні необхідності припиняти в осяжному майбутньому свою діяльність або істотно зменшити її масштаби. В зв’язку з важливістю цього принципу західні спеціалісти розробили систему показників, які застосовуються як незалежними так і внутрішніми аудиторами для оцінки спаду ділової активності підприємства і можливості його банкрутства їх поділяють на 2 групи:

1. Критерії та показники несприятливі поточне значення яких свідчить про можливі в недалекому майбутньому значні фінансові трудності, можливий спад ділової активності підприємства, в тому числі і можливо банкрутства. Суттєві втрати в основній виробничій діяльності понадмірне використання короткотермінових позичкових коштів в якості джерел фінансування довгострокових вкладень.

Низькі значення показників фінансової стійкості та платоспроможності підприємства перевищення критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості, нестача оборотних коштів, зростаюча до небезпечних меж частка позичкових коштів в загальній сумі джерел коштів.

Невірна реінвестиційна політика, перевищення розмірів позичкових коштів над встановленими лімітами, наявність простроченої дебіторської заборгованості, наявність понаднормативних виробничих запасів, використання нових джерел фінансових ресурсів на відносно не вигідних умовах використання у виробничому процесі пере амортизованого обладнання, потенційні втрати довгострокових контрактів, несприятливі зміни в портфелі замовлень, погіршення стосунків з банківськими установами та інші.

2. Критерії та показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан підприємства як критичний, але вони вказують, що за певних умов або неприйнятті дієвих заходів ситуація може різко погіршитися. Втрата ключових співробітників апарату управління та робітників, вимушені зупинки, а також порушення ритмічності виробничо технічного процесу, понадмірна залежність підприємства від одного проекту типу обладнання виду активам, втрата ключових контр агентів, недооцінка необхідності постійного технічного та технологічного сповнення підприємства, зайва ставка на успішність та прибутковість нового проекту, неефективні довготермінові угоди, недооцінка політичного ризику та інші.

У підприємства, яке знаходиться в стані фінансової кризи спостерігаються низькі показники ефективності віддачі активів, рентабельності та ділової активності.

Збитковість фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що підприємство знаходиться під загрозою банкрутства. Проте тільки комплексне обстеження діяльності підприємства може дати повну картину його економічного стану та виявити приховані несприятливі процеси. Якщо фінансова нестійкість і неплатоспроможність – це індикатор майбутнього банкрутства підприємства, то незадовільних показників рентабельності віддачі активів слід ставитись як до факторів, які загострюють фінансові трудності, знижують ділову активність підприємства, підвищують ймовірність банкрутства проте ще не визначають можливе банкрутство підприємства.

Динаміку показників ділової активності підприємства подають у вигляді зведеного розрахунку.

Показники	Роки
1. Показники ефективності (віддачі) ресурсів - віддача активів - віддача основних фондів - оборотність оборотних коштів - оборотність запасів - оборотність дебіторської заборгованості. 2. показники рентабельності - чиста рентабельність активів - рентабельність основних фондів - рентабельність оборотних коштів - загальна рентабельність виробничих фондів рентабельність продукції

 

Аналіз наведених показників дає можливість комплексно оцінити виробничу, комерційну та ринкову активність підприємства, виявити його сильні та слабкі сторони та своєчасно зосередити увагу на негативних (тривожних) симптомах розвитку підприємства, які зможуть привести до банкрутства.

 

3. Застосування факторного статистичного аналізу для прогнозування ймовірності банкрутства підприємства.

Задача прогнозування ймовірності банкрутства підприємства можуть бути розв’язані за допомогою методу дискримінантного аналізу в результаті якого підприємства будуть поділені на два класи:

1. Потенційні банкрути.

2. Підприємства здатні уникнути банкрутства.

Дана задача була вирішена американським економістом С. Альтманом, який для дослідження обрав значення економічних фінансових показників діяльності 19 підприємств.

За допомогою прийомів статистичного аналізу розраховуються параметри кореляційної лінійної функції, яка описує положення дисциплінарної межі між двома класами підприємств.

В результаті обробки статистичних даних була отримана наступна кореляційна залежність з врахуванням двох факторів, які визначають факт банкрутства підприємства:

- коефіцієнт покриття або коефіцієнт ліквідності, який визначається відношенням поточних активів до коро строкових зобов’язань підприємства

- коефіцієнт фінансової залежності визначається відношенням позичених коштів до загальної вартості активів.

Для підприємств у яких Z=0 ймовірність банкрутства становить 50 %. Якщо Z<0, то ймовірність банкрутства менше 50%. Якщо Z>0, то ймовірність банкрутства більше 50 %.

Прогнозування банкрутства за допомогою двох факторної моделі не забезпечує високої точності тому, що не враховується вплив таких показників, як рентабельність, віддача активів, ділова активність підприємства.