Теорія економічного аналізу
Суть економічного аналізу. Роль і значення економічного аналізу на сучасному етапі.
Економічний аналіз – представляє собою сукупність специфічних прийомів і методів обробки економічної інформації, які дозволяють дати достовірну оцінку об’єкта дослідження і виявити тенденції його розвитку.
Головна мета економічного аналізу полягає у визначенні кількості і якості внутрігосподарських резервів, розробці шляхів їх ефективного і раціонального використання та заходів щодо покращення роботи підприємства.
Основні задачі економічного аналізу:
- Перевірка напруженості і ступеня виконання виробничих завдань.
- Дослідження розміру абсолютних та відносних відхилень фактично досягнутих показників від нормативних та планових значень, виявлення причин пов’язаних з роботою підприємства, які вплинули на визначені відхилення.
- Здійснення факторного аналізу за допомогою методів елімінування.
- Виявлення резервів, покращення виробничо-господарської діяльності підприємства.
- Розробка економічних заходів спрямованих на підвищення ефективності функціонування об’єкту досліджень.
Етапи проведення економічного аналізу:
- Підготовчий етап. Визначається кінцева мета економічного аналізу, коло виконавців, прийоми і методи якими будуть здійснені дослідження, збір і попередня обробка економічної інформації, яка характеризує об’єкт дослідження.
- Основний етап. Аналітична обробка показників, які характеризують об’єкт дослідження, виявлення і дослідження позитивних і негативних фактів, які впливають на аналітичні показники, обчислення резервів та економічних заходів.
- Заключний етап. Оформлення результатів дослідження у вигляді таблиць і діаграм, графіків, формування висновків за результатами дослідження.
Прийоми і методи економічного аналізу.
- Методи елімінування.
- Традиційні прийоми і методи економічного аналізу.
- Застосування економіко-математичних методів в аналітичних дослідженнях.
- Методи елімінування.
Методи елімінування дозволяють виявити розмір впливу часткових факторів на зміну результуючих показників та обчислити величину резерву покращення роботи об’єкту дослідження.
Метод абсолютних різниць.
А) На результуючий показник впливає два фактори.
Послідовність розрахунку:
1) Із загального переліку досліджуваних показників визначається результуючий показник і фактори, які впливають на його зміну.
Z – результуючий показник.
х, у – фактори.
2) Серед виявлених факторів визначаються кількісний (х) і якісний (у) фактори.
3) Виявляється ступінь залежності між результуючим показником і фактором.
Z = ху – мультиплікативна модель.
4) Обчислюється абсолютна різниця між звітним і базовим значенням результуючого показника і факторів, які на нього впливають.
- звітні значення показників.
- базові значення показників.
5) Обчислюється розмір впливу кількісного фактора на зміну результуючого показника шляхом добутку абсолютної різниці по цьому фактору на базове значення якісного фактора:
6) Визначається розмір впливу якісного фактора на зміну результуючого показника як добуток абсолютної різниці по цьому фактору на звітне значення кількісного фактора:
7) виконується перевірка правильності розрахунків: сума впливу двох часткових факторів повинна дорівнювати абсолютній різниці між звітним і базовим значенням результуючого показника:
Сфера застосування цього методу: мультиплікативні моделі факторних систем.
Приклад
Застосовуючи метод абсолютних різниць обчислити вплив часткових факторів на зміну капіталу акціонерів.
| Назва показників | Умовні позначення | Базовий рік | Звітний рік | Відхилення |
| 1. Кількість випущених акцій | КА | |||
| 2. Вартість однієї акції, грн.. | ВА | -1 | ||
| 3. Загальний капітал акціонерів, тис. грн.. | ЗКА | -2 |
1. Визначимо розмір впливу кількості випущених акцій на зміну загального капіталу акціонерів: 
тис. грн. За рахунок збільшення кількості випущених акцій на 2 тис. штук загальний капітал акціонерів зріс на 10 тис. грн.
2. Обчислити: 
тис.грн. Зменшення вартості 1 акції на 1 грн. Вплинуло на скорочення капіталу акціонерів на 12 тис. грн.
3. Перевірка: 10+(-12)=48-50; -2=-2.
Припустимо похибка розрахунку – не більше 5 % зміни результуючого показника (-2=-2,1). Резервом збільшення загального капіталу акціонерів може бути збільшення вартості 1 акції.
Б) На результуючий показник впливає більше 2 факторів:
1. Визначається результуючий показник та часткові фактори, які впливають на його зміну. 
- мультиплікативна модель. Формулюється модель математичної залежності між факторами і результуючим показником.
2. Обчислюється абсолютне відхилення між звітним і базовим значенням результуючого показника та факторів, які на нього впливають:
3. Визначається розмір впливу 1-го фактора на зміну результуючого показника шляхом добутку абсолютної різниці по цьому фактору на базові значення нище розташованих показників: 
.
4. Визначається розмір впливу 2-го фактора як добуток абсолютної різниці по цьому фактору на базове значення нище розташованого показника і звітне значення вище розташованого фактора: 
.
5. Обчислюється розмір впливу 3-го останнього фактора як добуток абсолютної різниці по цьому фактору на звітні значення вище розташованих показників: 
.
6. Перевірка правильності розрахунку: сума впливу всіх факторів повинна дорівнювати абсолютній різниці між звітним і базовим значенням результуючого показника: 
; 
.
Метод дослідження може бути використаний у випадку оцінки дії факторів в мультиплікативній моделі.
Приклад
Скласти модель розрахунку впливу факторів із застосуванням методу абсолютних різниць, якщо на зміну обсягу випуску продукції впливають наступні показники (фактори):
- чисельність персоналу (R);
- питома вага робітників (Пв);
- кількість відпрацьованих днів (N);
- середня тривалість робочого дня (Т);
- середнього динна продуктивність праці (
)
;
;
;
;
.
1.2. Метод ланцюгових підстановок.
Послідовність розрахунку:
1. Визначається розмір результуючого показника факторів, які впливають на його зміну і будується математична модель залежності між результуючим показником і частковими факторами.
2. Виконується базовий розрахунок впливу часткових факторів на результуючий показник.
3. Обчислюється розмір впливу кожного із часткових факторів на зміну результуючого показника шляхом послідовної заміни базового значення часткового фактора на його звітне значення.
4. Обчислюється проміжне значення результуючого показника викликане зміною впливу певного часткового фактора.
5. Розраховується абсолютна різниця між проміжними значеннями результуючого фактору.
6. Виконується перевірка правильності розрахунків. В розрахунках будемо використовувати спрощений варіант методу ланцюгових підстановок – табличний.
| № п/п | № підст. | Взаємодіючі фактори | Результуючий показник | Відхилення 
| Причини відхилень | ||
| 
| 
| |||||
| - | 
| 
| 
| 
| - | - | |
|
|
| 
| 
| 
| ||
|
| 
|
| 
| 
| 
| ||
|
|
| 
| 
| 
| 
|
Перевірка: 
.
Приклад:
Скласти модель розрахунку впливу часткових факторів методом ланцюгових підстановок:
| № п/п | № підст. | Взаємодіючі фактори | 
| 
| Причини відхилень | ||||
| 
| 
| 
| 
| |||||
| - | 
| 
| 
| 
| 
| 
| - | - | |
|
|
|
|
| 
| 
| 
| ||
|
| 
|
|
|
| 
| 
| 
| ||
|
|
| 
|
|
| 
| 
| 
| ||
|
|
|
| 
|
| 
| 
| 
| ||
|
|
|
|
| 
| 
| 
| 
|
Сфера застосування методу ланцюгових підстановок мультикативні, кратні і змішані моделі факторних систем.
1.3. Метод відносних різниць.
Якщо показники діяльності підприємства подані у відносних величинах, то доцільніше використовувати метод відносних різниць, порядок розрахунку якого має вигляд:
1. Розраховуємо обсяг випуску продукції у звітному році у вартісному виразі:
2. Знаходимо приріст обсягу випуску продукції: 
.
3. Визначаємо відсоток значення зміни кожного із часткових факторів:
Перевірка: 
4. Визначаємо вартісний вплив часткових факторів на зміну результуючого показника. Для цього потрібно скласти пропорцію: , 
.
; 
; 
; 
.
Перевірка: 
Приклад:
Дано показники звітного року у % до базового:
- середньоспискова чисельність робітників – 98,04 %
- середнє число днів відроблених 1 робітником – 96,64 %
- середнє число годин відроблених 1 робітником – 95,22 %
- обсяг випуску продукції – 104,75 %
- обсяг випуску продукції в базовому році - 3769 тис. грн.
1. Визначаємо обсяг випуску продукції в звітному році у вартісному вигляді:
2. Знаходимо приріст обсягу випуску продукції у звітному році:
3948.0275-3769=179.0275 т. грн.
3. Знаходимо частку значення зміни кожного з часткових факторів:
Перевірка:
-1,96-1,4-1,42+9,53=104,75-100
4,75=4,75
4. Визначаємо вартісний вплив:
тис. грн.;
тис. грн.;
тис. грн.;
тис. грн.
Перевірка:
-73,8724-52,766-53,5198+359,1857=3948,0275-3769
179,0275=179,0275
1.4. Метод дольової участі.
Послідовність розрахунку методу дольової участі розглянемо на конкретному прикладі:
Розрахувати вплив факторів 2-го порядку на обсяг будівельно-монтажних робіт, якщо відомо (грн.)
| Збільшення обсягу БМР за рахунок зміни продуктивності праці | Ріст продуктивності праці | Фактори, що впливають | ||
| 
| 
| ||
| -27 |
- Обчислюється частка факторів у загальному відхиленні ПП:
1.1. Визначається розмір відхилення ПП під впливом питомої ваги робітників у %
(81 %)
Розраховується розмір відхилення ПП під впливом середньої тривалості робочого дня у %:
(40 %)
Обчислюється розмір відхилення за рахунок зміни середньогодинної ПП:
- Визначається вплив факторів ІІ-го порядку на збільшення обсягів БМР
2.1. Зміна обсягу під впливом питомої ваги робітників:
Зміна обсягу під впливом середньої тривалості робочого дня:
Зміна обсягу під впливом середньогодинної ПП:
1.5. Методи експертних оцінок.
В сучасній практиці управління рішення інколи приймаються не на підставі результатів глибокого кількісного і якісного дослідження, а інтуїтивно. Це пояснюється тим, що для виважених рішень не вистачає часу або немає інформаційного та кадрового забезпечення аналізу. За статистичними даними близько 25 % рішень приймається інтуїтивно, тому все частіше використовуються аналітичні методи експертних оцінок. Ці методи базуються на застосуванні професійного досвіду спеціалістів під час розв’язання аналітичних задач, особливо при прогнозуванні розвитку.
До групи методів експертних оцінок відносяться:
1. Метод „мозкового штурму”
2. Морфологічний метод аналізу
3. Метод семикратного пошуку
4. Метод асоціацій та аналогій
5. Метод колективного блокнота
6. Метод контрольних запитань
7. Метод колективних експертних оцінок
Метод „мозкового штурму” побудовано на створені такої атмосфери, яка сприяє народженню нестандартних думок та ідей. В обговоренні ситуації допускається участь від 5 до 15 осіб – спеціалістів різного профілю і з різним досвідом роботи. Вони повинні володіти ситуацією, але не надто добре знати суть проблеми і бути незалежними.
Морфологічний метод аналізу використовує структурні (морфологічні) зв’язки в сукупності економічних явищ. Цей метод розглядається як упорядкований спосіб економічного дослідження об’єкта та отримання систематизованої інформації з усіх можливих варіантів рішень. Такий підхід в аналітичних дослідженнях називають „морфологічним ящиком”, який будують у вигляді дерева цілей або матриці, де в кожній ланці є лише одне рішення.
Метод семикратного пошуку полягає у системному багатократному застосуванні матриць, таблиць та інших спеціальних способів аналітичного дослідження. Згідно з цим способом творчий процес поділяється на 7 стадій:
1) аналіз проблемної ситуації
2) виявлення найкращих умов використання досліджуваного об’єкта
3) формулювання завдання
4) генерація пропозицій щодо вирішення цього завдання
5) конкретизація варіантів
6) вибір найкращих варіантів
7) реалізація рішення
Метод асоціацій та аналогій полягає в тому, що нові ідеї та пропозиції виникають на основі порівняння з іншими більш –менш аналогічними об’єктами навіть з інших сфер природи чи суспільства.
Метод колективного блокнота передбачає висунення незалежних ідей кожним експертом у вигляді блокнота напрацьованих варіантів. У цьому блокноті експерт описує кожен варіант дій, дає їм обґрунтування та здійснює їх ранжування потім проводять підсумкову оцінку за всіма висунутими ідеями та обґрунтованими варіантами змін.
Метод контрольних запитань полягає у вирішенні аналітичної задачі за допомогою добре продуманого і підготовленого наперед списку допоміжних запитань, які залежать від специфіки досліджуваного об’єкта та від цілей і завдань аналізу.
Метод колективної (групової) експертної оцінки розглянемо на конкретному прикладі.
Приклад. Очікуваний прибуток знаходиться в прямому взаємозв’язку з ризиком підприємницької діяльності. Із збільшенням ступеню ризику може зростати і прибутковість вкладання коштів у певний вид діяльності. Статистика зарубіжних країн дає конкретні цифри, які підтверджують взаємозв’язок між підприємницьким ризиком і прибутковістю будь-яких вкладень. Цей тісний і чіткий зв’язок прослідкується лише в умовах стабільного і розвиненого ринку. На розмір підприємницького ризику впливають часткові фактори, взаємозв’язок між якими можна виразити за допомогою формули:
ПР= РПС+ РПЦ+РЛ+РГ+РФ+РІН
ПР – підприємницький ризик;
РПС – ризик зміни процентної ставки;
РПЦ – ризик падіння загальноринкових цін;
РЛ – ризик ліквідності;
РГ – ризик галузевий;
РФ – ризик фінансовий;
РІН – ризик інфляції.
Послідовність розрахунку методом експертних колективних оцінок:
1. Складається матриця: „експерти - показники”, в якій вказана оцінка конкретним експертом кожного із факторів підприємницького ризику. Оцінка експертів здійснюється за 10-ти бальною шкалою.
| Експерти | Показники | Сума оцінок | |||||
| П1 | П2 | П3 | П4 | П5 | П6 | ||
| Е1 | |||||||
| Е2 |
2. Розраховується відносна значимість всіх показників для кожного експерта
,
де 
- значимість i -го показника для j -го експерта;
i=n – кількість показників;
j=m – кількість експертів.
3. Обчислюється середня оцінка всіма експертами кожного показника, тобто розраховується вага або ранг факторних показників:
4. Складається комплексна економічна оцінка підприємницького ризику відповідно до визначених рангів факторних показників та динаміки їх зміни за попередні періоди:
- індекс зміни часткових факторів.
, 
, 
, 
, 
, 
.
Задача
За статистичними даними США, ризик вкладання коштів в акції недержавних, малих, приватних підприємств складає 37 %, а ризик для великих державних підприємств – 8 %.
5. Визначимо розмір складових підприємницького ризику, враховуючи, що сумарне значення становить:
ПР - 37 %, І=1,945,
- ризик зміни процентної ставки
- ризик падіння загальних ринкових цін
- ризик ліквідності
- галузевий ризик
- фінансовий ризи
- ризик інфляції
2. Традиційні методи і прийоми економічного аналізу.
Метод порівняння
Метод порівняння є найбільш з поширених серед традиційних прийомів. Це один із способів за допомогою якого людина почала розпізнавати навколишнє середовище. Кожний показник, кожна цифра, що використовується для оцінки, контролю чи прогнозу має значення тільки у співставленні з іншими. Порівняння економічних показників можна здійснювати за різними напрямками. Типовими ситуаціями для порівняння є наступні:
- порівняння фактичних показників з плановими або прогнозними, що дає змогу визначити ступінь виконання плану, перевірити обґрунтованість планових показників, визначити резерви господарювання;
- порівняння фактичних звітних показників з аналогічними минулих років, оцінюючих результати в динаміці;
- порівняння показників господарюючого суб’єкта, що аналізується з показниками по галузі;
- порівняння фактичних показників з нормативними, з нормами, нормативами, нормами витрачань матеріалів, що дозволяє здійснювати контроль за використанням всіх видів ресурсів;
- порівняння результатів діяльності до та після впровадження заходів, що дає змогу визначити ефективність даного заходу.
Основною умовою ефективності використання прийому є досягнення зіставності показників. Наступним з традиційних прийомів і методів є використання прийомів використання абсолютних і відносних величин.
На відміну від статистики, де абсолютні величини є основним вимірником, в економічному аналізі вони служать для розрахунку відносних та середніх величин, а також є конкретними числовими виразами без використання яких аналіз був би неповноцінним.
Відносні величини – це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими. В залежності від бази порівняння розрізняють:
- коефіцієнти (1)
- відсотки (100 %)
- проміле (1000)
- продециміле (10000)
Саме тому відсотки використання при вивченні ступеня виконання планових завдань, структурних показників, рівня витрат та показників рентабельності.
Коефіцієнти розраховуються як відношення двох взаємопов’язаних показників, один з яких беремо за одиницю. Зокрема коефіцієнт змінності, коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт надходження основних фондів, фондовіддача.
Індексний метод.
Метод використання індексів застосовується для вивчення показників в динаміці.
Приклад Обсяг випуску продукції становить:
1999 – 2,5 тис. грн..
2000 – 3,5 тис. грн..
2001 – 1,5 тис. грн..
2002 – 1,3 тис. грн..
Базисний індекс:
Ланцюговий:
; 
; 
.
Метод середніх величин.
Середні величини – це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних типових сукупностей однорідних явищ, процесів, показників. Без обчислення середніх величин не можливо досліджувати процеси з метою виявлення їх закономірностей, вивчати явища за різними сукупностями, що змінюються в динаміці. При цьому варто враховувати те, що середні величини тільки тоді відображають дійсно типовий узагальнюючий рівень аналізованого показника, якщо розраховуються виходячи з однорідної сукупності. Найчастіше використовують такі середні величини:
- середня арифметична проста
- середня арифметична зважена
- середня хронологічна
Приклад
грн.
ФОП = 54 тис. грн. Ч = 120 чол.
Приклад
Розрахувати середньомісячну заробітну плату на підприємстві, маючи наступні дані:
Середньомісячна заробітна плата працівників:
- цеху № 1 = 440
- цеху № 2 = 480
- цеху № 3 = 460
- цеху № 4 = 505
Середньоспискова чисельність робітників:
- цеху № 1 = 28
- цеху № 2 = 33
- цеху № 3 = 35
- цеху № 4 = 25
грн.
Приклад
Розрахувати середньорічну вартість основних засобів на підприємстві за умови, що вартість основних засобів на
31.03 – 610 грн.
30.06 – 740 грн.
30.09 – 680 грн.
31.12 – 705 грн.
грн.
Балансовий метод
Балансовий метод – це спеціальний прийом зіставлення взаємопов’язаних показників господарської діяльності. Використання даного прийому є доцільним, коли зв’язок між окремими показниками відображено у формі балансу, тобто рівних підсумків отриманих у результаті зіставлень цих показників.
3. Застосування економіко-математичних методів у аналітичних дослідженнях
3.1. Загальна характеристика економіко-математичних методів
Класифікація економіко-математичних методів за групами:
- Методи кореляційно-регресійного аналізу.
- Методи математичного програмування.
- Матричні методи і моделі.
- Інші економіко-математичні методи і моделі.
Завдання економіко-математичних моделей:
1) визначити сутність і значення економіко-математичних методів у господарській діяльності;
2) вивчити методику застосування економіко-математичних методів в аналізі господарської діяльності;
3) навчитися обирати оптимальний економіко-математичний метод відповідно до цілей економічного аналізу.
В основі економіко-математичних методів лежить методика розрахунків вищої математики. Це пов’язано з тим, що господарська діяльність підприємства є невизначеною, що передбачає отримання приблизних (прогнозних) результатів, які можуть часто бути використанні в управлінні підприємства.
Для вирішення економічних завдань використовують різні математичні методи в економічному аналізі:
- методи елементарної математики;
- класичні методи математичного аналізу;
- методи математичної статистики;
- економетричні методи;
- методи математичного програмування;
- методи економічної кібернетики;
- методи теорії оптимальних процесів.
Особливості застосування в економічному аналізі теорії масового обслуговування
Теорія масового обслуговування досліджує математичні методи кількісної оцінки процесів масового обслуговування, а також якості функціонування систем, де випадковими можуть бути: як моменти виникнення вимог (заяв), так і затрати часу на їх виконання.
Класифікація систем масового обслуговування:
1. В залежності від кількості каналів обслуговування:
- одноканальні;
- багатоканальні.
2. Якщо джерела заявок включаються в систему, то вона називається замкнутою, в інших випадках – розімкнутою.
3. Якщо кілька систем поєднанні послідовно таким чином, що заявка задоволені в одній системі переходять до наступної, то виникає багатофазна система.
4. В залежності від можливості і характеру формування черги:
- системи з відмовою;
- системи з необмеженою чергою;
- системи змішаного типу.
Основна задача теорії масового обслуговування:
- виявити залежність показників ефективності системи від характеру вхідного потоку;
- дисципліни і обмеження в черзі;
- кількості, продуктивності і умов функціонування каналів з метою їх подальшої оптимізації.
- трьох кодовий шифр
- вказує на тип розподілу вхідного потоку;
- час обслуговування;
- число каналів обслуговування.
- чотирьох кодовий шифр
- обмеження на кількість заявок.
Критерії оптимальності системи:
1. Максимум прибутку від експлуатації системи.
2. Мінімум сумарних витрат, пов’язаних з простоєм каналів.
3. Мінімум заявок в черзі і кількість заяв, що були не задоволенні.
4. Задана пропускна спроможність системи.
Імітаційні методи Монте-Карло
Імітаційне моделювання має такі кроки:
1) Визначення закону ймовірного контролю щодо вхідних змінних.
2) Випадковий вибір значень змінних у відповідності з відомими законами розподілу.
3) Розрахунок на основі цих значень характеристик необхідних аналітику.
4) Продовження імітаційних експериментів до отримання закону ймовірного розподілу даних характеристик.
5) Оцінка результатів ймовірного розподілу.
Алгоритм проведення моделювання методом Монте-Карло:
1) Визначення інтервалів можливої зміни основних ризикових змінних проекту всередині яких ці змінні є випадковими величинами.
2) Оцінка всередині задумів інтервалів розподілу ймовірностей (нормальний, дискретний, пірамідний, трикутний).
3) Визначення коефіцієнта кореляції між залежними змінними.
4) Багаторазовий (понад 500 сценаріїв) розрахунок результуючого показника, що дозволяє побачити розподіл частоти для чистої теперішньої вартості проекту.
5) Визначення ймовірності попадання результуючої величини в той чи інший інтервал та переміщення мінімального допустимого значення.
Системний підхід до побудови комплексного економічного аналізу
Системний підхід використовує такі елементи:
1. Об’єкт і повнота розгляду проблем і явищ.
2. Аналіз соціально-економічних процесів у їх динаміці і розвитку.
3. Вивчення явищ у їх взаємозв’язку і взаємозалежності.
4. Історичний підхід до вивчення явищ.
Системний економічний аналіз – це сукупність наукових методів і практичних прийомів розв’язання складних економічних проблем.
Властивості виробничої економічної проблеми:
1. Ієрархічність.
2. Багатокрітеріальність.
3. Автономність.
4. Динамічність.
5. Невизначеність.
6. Само організованість і адаптація.
Етапи системного аналізу:
1. Визначається мета, завдання та умови функціонування економічної системи.
2. Виділяються механічні, економічні, соціальні та інші параметри діяльності (система показників).
3. Складається загальна модель аналітичних досліджень, визначаються її основні компоненти, функції та взаємозв’язки між ними.
4. Проводять факторний аналіз причинно-наслідкових зв’язків, класифікацію факторів.
5. Проводиться аналіз результатів.
 |
Завдання аналізу проектних ризиків:
- виявлення і оцінка ризиків проекту;
- визначення чинників, які впливають на ризик;
- пошук шляхів скорочення ризиків;
- врахування ризику при оцінці доцільності реалізації проекту чи способу фінансування проекту.
Під проектним ризиком розуміють міру непевності в одержанні очікуваного рівня доходності при реалізації даного проекту.
Проектні ризики є:
1. Зовнішні:
Непередбачуванні (зміни в сфері природокористування).
Передбачуванні (можливість одержування сировини).
2. Внутрішні:
Планово-фінансові (перевитрати коштів).
Технічні.
Приклад
Доходність певного інвестиційного проекту характеризується такими даними:
| Ймовірність одержання доходу (р) | Рівень очікуваного доходу (х) | |
| 0,2 | ||
| 0,5 | ||
| 0,3 |
Порядок розрахунку:
1. Математичне сподівання:
2. Визначається дисперсія:
3. Визначається середнє квадратичне відхилення:
Евристичні методи дослідження
Різновид евристичних прийомів колективної творчості є так звана конференція ідей, вона відрізняється від „мозкового штурму” темпом проведення нарад та дозволеною доброзичливою критикою у формі коротких реплік та коментарів.
Суть методу фокальних об’єктів полягає в перенесенні ознак випадково вибраних об’єктів на об’єкт, що вдосконалюється.
Метод реалізується в такий спосіб:
1. Вибирається фокальний об’єкт та встановлюється мета його вдосконалення.
2. Вибирається 3 чи 4 об’єкти.
3. Складають списки ознак випадкових об’єктів; потім додають ознаки випадкових об’єктів до фокального та генерують нові ідеї.
4. Всі отриманні сполучення розбивають способом вільних асоціацій.
5. Продумують принципові рішення, оцінюють отриманні варіанти та вибирають найбільш ефективні рішення.
Синектика – це комплексний метод стимулювання творчої діяльності, що використовує прийоми і принципи як „мозкового штурму”, так і методу аналогій і асоціацій.
Метод контрольних запитань – застосовується для психологічної активізації творчого процесу.
