При всій різноманітності видів юридичних процедур і юридичного процесу до них висуваються певні загальні вимоги:
1) виникнення матеріальних норм (здійсненню яких
процедура служить) і процесуальних норм повинне бути
синхронним. Створення нормативних моделей процедур не
повинне відставати в часі від тих норм і відносин, реалізацію
яких вони покликані забезпечувати. Інше приведе до безді
яльності матеріальних норм. Наприклад, протидія злочин
ності в Україні була утруднена внаслідок того, що новий
Кримінальний кодекс не буз своєчасно «оснащений» ухва
ленням нового Кримінально-процесуального кодексу;
2) процесуальні норми повинні бути на тому ж рівні
ієрархії, що й матеріальні. Наприклад, якщо норми, які
процедура (процес) повинна забезпечувати, закріплені за
коном, то й процедура (процес) повинна бути встановлена
на рівні закону. Наприклад, кримінальне і кримінально-
процесуальне законодавство не тільки перебувають на одно
му рівні ієрархії, а й систематизовані однаковим способом
— у вигляді кодексу. Що стосується простіших процедур (наприклад, накладення дисциплінарного стягнення), то процесуальні норми слід по можливості розміщати в тих же актах, в яких містяться матеріальні норми, на реалізацію яких процедурні норми направлені. Так, у трудовому праві і матеріальні, і процесуальні норми (наприклад, порядок накладення дисциплінарного стягнення) зосереджені в одному нормативно-правовому акті — Кодексі законів про працю;
3) матеріальні і процесуальні норми з погляду змісту
мають бути узгоджені, взаємопов'язані, при цьому про
цесуальні норми не повинні стосуватися змістовної сторони
матеріальних норм, а тим більше суперечити ним. Інакше
норми матеріального права перетворюються на порожню
декларацію;
4) процедури, що регламентують владні відносини, ма
ють бути демократичними, тобто обслуговувати соціальні
інтереси, а не інтереси бюрократичної системи. Так, для
розвитку демократії в Україні актуальним є ухвалення
Адміністративного кодексу, який має сприяти оптимізації
державного управління, встановленню реальної відпові
дальності за ухвалені посадовцями рішення;
5) правові процедури повинні по можливості мати якості
багатоваріантності і диспозитивності, інакше кажучи,
процедура має пропонувати різні варіанти реалізації мате
ріальної норми і надавати суб'єктам право самим вибирати
порядок здійснення своїх прав і обов'язків, а в ряді випад
ків — визначати його в договорі. Перш за все це стосується
сфери цивільного обороту. Так, в Україні суб'єкти цивіль
но-правових і господарсько-правових відносин мають пра
во вибрати різні варіанти рішення спорів" — звернутися до
судів загальної юрисдикції, третейського суду або ж вирі
шити конфлікт позасудовим способом, наприклад, за допо
могою нейтрального посередника-медіатора;
6) юридичний процес має відповідати вимозі доступно
сті. Тут є кілька аспектів: доступність інформаційної
моделі процедури, тобто доступність інформації про по
рядок реалізації тих або інших юридичних норм; простота
порядку звернення в компетентний орган; оперативність
розгляду питання; вартість витрат на процес;
7) особливе значення для юридичного процесу має
якість надійності. Надійність системи часто пов'язується
з її простотою: чим простіша система, тим вона надійніша.
Проте стосовно юридичного процесу це правило не завжди працює. Надійність юридичного процесу залежить від забезпеченості його правовими гарантіями, але найголовніший специфічний чинник для цього параметра — відпра-цьованість процедури.
8) юридичний процес має бути послідовним. Від того, наскільки правильно в процедурі вибрана послідовність здійснення актів поведінки, залежать її досконалість, опти-мальність, ефективність.
Види юридичного процесу
У сучасній правовій науці юридичний процес одержав широке трактування і пов'язується не тільки з правозасто-суванням, а й з правотворчістю. Так, за характером ухвалюваних рішень юридичний процес може бути правотвор-чим, правозастосовчим і правороз'яснювальним.
Результат правотворчого процесу — нормативно-правові акти. Процедури ухвалення нормативно-правових актів і ступінь врегульованості цих процедур процесуальними нормами істотно розрізняються залежно від органу правотворчості, при цьому особливу значущість має законодавчий процес.
Результат правозастосовчого процесу — ухвалення індивідуального юридичного рішення у певній справі або питанні. Процедури ухвалення правозастосовчих рішень різноманітні. Вони є відносно простими для органів і посадовців виконавчо-розпорядчої влади (указ Президента про призначення голови обласної адміністрації, наказ керівника про прийом на роботу). Найбільш складними є процедури ухвалення актів юрисдикційних органів (провадження зі встановлення фактів, що мають юридичне значення, провадження у кримінальних справах).
В ході правороз''яснювальної (правотлумачної) діяльності видаються специфічні юридичні рішення — інтер-претаційні правові акти, які відрізняються як від нормативних, так і від правозастосовчих актів. Разом із тим законодавець в Україні поки не виділяє особливої процедури ухвалення актів офіційного тлумачення й, отже, не вважає таку діяльність особливим видом юридичного процесу.
Специфічні особливості має також провадження із виконання правозастосовчих рішень: судових вироків, рі-
шень у цивільних справах, постанов про адміністративний арешт та інших рішень про застосування заходів державного примусу. Подібну правовиконавчу діяльність державних органів слід розглядати як особливий різновид право-застосовчого процесу.
Традиційно за галузевою ознакою виділяються цивільний, господарський, кримінальний та адміністративний процес.
Цивільний процес передбачає розгляд справ про спори, які виникають із цивільних, сімейних, трудових правовідносин, в яких хоча б однією стороною є громадянин (фізична особа).
Господарський процес передбачає розгляд справ за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і інтересів, що охороняються законом.
Адміністративний процес передбачає розгляд спорів: між фізичними або юридичними особами і суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій або бездіяльності; з приводу прийняття громадян на публічну службу та її проходження; між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління; щодо виборчих правовідносин.
Кримінальний процес складається з кількох стадій провадження у справі, кожна з яких завершується підсумковим процесуальним рішенням. Досудове провадження поділяється на такі стадії: порушення кримінальної справи; дізнання; досудове слідство. Судочинство в суді першої інстанції поділяється на такі стадії: попередній розгляд справи; судовий розгляд, який включає підготовчу частину судового розгляду, судове слідство, судові дебати, зокрема — останнє слово підсудного, постановляння та оголошення вироку.
Факультативною стадією для всіх видів судових процесів є апеляційне і касаційне виробництво. Апеляційне провадження — перегляд справи по суті (повністю або частково — в межах апеляційної скарги) судом вищої інстанції і винесення нової ухвали (хоча воно може повністю збігатися з попереднім). Касаційне провадження — перевірка законності і обґрунтованості рішення, винесеного нижчим судом. Нове рішення в цьому випадку не виноситься. Якщо касаційна інстанція доходить висновку про неза-
конність або необґрунтованість рішення, воно скасовується і справа передається на новий судовий розгляд.
Питання, завдання та тести для самоконтролю
1. Дайте визначення юридичної практики.
2. Визначте структуру юридичної практики.
3. Охарактеризуйте види юридичної практики за схе
мою:
| Види юридичної практики залежно від змісту | Види юридичної практики за суб'єктами | Види юридичної практики залежно від функціональної ролі |
4. Дайте визначення юридичного процесу та охаракте
ризуйте його ознаки.
5. Назвіть стадії юридичного процесу.
6. Охарактеризуйте вимоги до юридичного процесу та
юридичної процедури.
7. Порівняйте види юридичного процесу за допомогою
схеми.
| Критерії порівняння | Правотвор-чий процес | Правозастосов-чий процес | Правотлумач-ний процес |
| Суб'єкти | |||
| Мета | |||
| Результат | • | ||
| 8. Знайдіть відповідність між стовпцями «Види юридичних процесів». | |||
| 1. Цивільний процес | А. Розгляд справ за позовними заявами підприємств і організацій | ||
| 2. Господарський процес | Б. Провадження у справі про вчинення злочину |
| 3. Адміністративний процес | В. Процес підготовки та видання нормативно-правового акта |
| 4. Кримінальний процес | Г. Процес підготовки та видання інтерпретаційного акта |
| 5. Правотворчий процес | Д. Розгляд спорів між фізичними або юридичними особами і суб'єктом владних повноважень |
| 6. Правотлумачний процес | Е. Розгляд справ про спори, які виникають із цивільних, сімейних, трудових правовідносин |
Додаткова література
Карташов В.Н. Юридическая деятельность: понятие, структура, ценность. — Саратов: Изд-во Саратов, ун-та, 1989. — 218 с.
Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права. — М.: Норма, 2004. — 187 с.
Луць Л.А., Фулей Т.І. Деякі аспекти впровадження загальнолюдських принципів права в юридичну практику України // Держава і право. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. — Вип.20.
Оніщенко Н.М. Юридичний процес як форма правової діяльності // Право України. — 2002. — № 7. — С 7-13.
Папанова И.В. Юридический процесе. — Саратов: Светопись, 1998. — 74 с.
Протасов В.Н. Юридическая процедура. — М.: Юрид. лит., 1991. —79 с..
Теория юридического процесса / Под ред. В.М.Горше-нева. — X.: Вища школа, 1985. — 192 с.
Розділ 24
| > |
