Практики
Юридична практика — це професійна юридична діяльність з видання, тлумачення і реалізації правових приписів, здійснювана з урахуванням накопиченого соціально-правового досвіду.
Структура юридичної практики — її будова, розташування основних елементів і зв'язків, які забезпечують її цілісність, збереження об'єктивно необхідних властивостей і функцій. У структурі юридичної практики виділяють динамічний і статичний елементи:
1) юридична діяльність (динамічна сторона) — це юри
дичні дії та операції, засоби і способи їх здійснення, ухва
лені рішення і результати дій. Юридичні дії є зовні вира
женими, соціально-перетворюючими правовими актами,
які тягнуть за собою певні наслідки. Сукупність взаємопо
в'язаних юридичних дій, що мають єдину мету, складає
операцію (наприклад, огляд місця злочину є операцією,
оскільки включає кілька різних юридичних дій). У загаль
ному вигляді динамічна сторона юридичної практики пред
ставлена діями правотворчих і правозастосовчих органів,
виданими ними правовими актами;
2) соціально-правовий досвід (статична сторона), який
включає правоположення, тобто вироблені в ході юридич
ної практики сталі приписи загального характеру, що
акумулюють соціально цінні та стабільні сторони конкрет
ної юридичної діяльності. Такими є, наприклад, правові
позиції Конституційного Суду України, узагальнення су
дової практики із певних категорій справ.
Статичний компонент юридичної практики формується в результаті юридичних дій та операцій, що становлять суть динамічного її компонента.
Об'єктом юридичної практики виступають суспільні відносини, інші форми поведінки людей та їхніх об'єднань, соціальних спільнот, інакше кажучи — суб'єктів права.
Суб'єктами юридичної практики є правотворчі та пра-возастосовчі органи (законодавчі органи, органи виконавчої влади, в т.ч. правоохоронні органи, їхні посадовці, суди, адвокати, органи нотаріату тощо). Суб'єкти юридичної практики безпосередньо видають, тлумачать і застосовують юридичні норми. Учасники юридичної практики — це суб'єкти права, які сприяють суб'єктам юридичної практики в здійсненні правових дій і операцій, але самі при цьому не видають і не застосовують правових норм. Наприклад, поняті, свідки, потерпілі виступають як учасники слідчої практики.
ваних юридичних справ, можна говорити про судову практику у цивільних, кримінальних справах;
3) залежно від функціональної ролі розрізняють регулятивну й охоронну юридичну практику. Наприклад, діяльність органів реєстрації актів цивільного стану, органів нотаріату в основному має регулятивний характер. Діяльність прокуратури і органів внутрішніх справ переважно має охоронний характер. Судова ж практика поєднує в собі регулятивний (наприклад, визнання в судовому порядку права власності на нерухоме майно, поділ майна) і охоронний (наприклад, оголошення вироку у кримінальній справі) моменти.
Кожний із типів, видів і підвидів юридичної практики специфічний за своєю природою, елементами змісту і форми, функціями й іншими важливими аспектами.
Л
23.2. Види юридичної практики -
Для правової системи суспільства характерним є одночасне функціонування різноманітних типів, видів і підвидів юридичної практики:
1) залежно від змісту розрізняють правотворчу, право-застосовчу (правореалізаційну), інтерпретаційну практики.
В процесі правотворчої практики формуються нормативно-правові засоби (норми, принципи тощо) впливу на суспільні відносини та інші форми поведінки людей.
Правозастосовча практика є владною діяльністю компетентних органів, спрямованою на винесення індивідуально-конкретних приписів, і виробленим в ході такої діяльності правовим досвідом.
Суть інтерпретаційної практики зводиться до формулювання правових роз'яснень і правоположень;
2) за суб'єктами юридична практика розмежовується на законодавчу, судову, слідчу, нотаріальну тощо. За цим же критерієм можлива і детальніша класифікація. Так, до судової практики належить практика Конституційного Суду України і судів загальної юрисдикції. Прийнявши за підставу класифікації об'єкти практики і категорії вирішу-
| ■і |
