Інститут законодавчої влади

Поняття законодавча влада має кілька значень. Зако­нодавча влада — це:

1) повноваження видавати загальнообов'язкові норма­тивно-правові акти, що належить народу, або делеговане народом своїм представникам у парламенті;

2) носій народного суверенітету, вираз волі народу,
інтересів народу;

3) система органів держави, що мають право приймати
закони.

У сучасній державі законодавча влада, як правило, но­сить представницький характер. На основі виборів народ передає владу своїм представникам і таким чином уповно­важує представницькі органи здійснювати державну владу. У цьому сенсі можна говорити про первинність представ­ницьких органів в механізмі державній владі, їхньому пріоритеті та верховенстві: законодавча влада є першою серед рівних.

Верховенство не означає і не має означати єдиновладнос-ті законодавчих органів. Є сутнісні та політико-юридичні обмеження цієї влади. Сутнісні обмеження випливають з її делегованості (тільки народ володіє всією повнотою держав­ної влади), визначаються принциповою залежністю від волі виборців. Політико-юридичні обмеження пов'язані з тим, що будь-який закон має відповідати політичним та юридич­ним реаліям, а також фундаментальному праву — консти­туції, інакше органи конституційного нагляду можуть ви­знати його недійсним.

Разом із безпосередньою законотворчістю законодавчий орган має ряд інших важливих повноважень. Особливу парламентську прерогативу складає рішення фінансових питань, зокрема розгляд проекту державного бюджету і контроль за витрачанням фінансових коштів держави.

Парламент бере участь у формуванні органів виконавчої, а іноді — й судової влади, призначенні різних посадовців, аж до глави держави в парламентарних республіках. Залеж­но від форми правління парламент в тій чи іншій мірі бере участь у процедурі призначення глави уряду і кабінету.

Парламент здійснює контроль за роботою уряду, ін­ших посадовців виконавчої влади. Вираз недовіри уряду, перевірка виконання законів, парламентські розслідуван­ня служать могутніми засобами парламентського контролю. Парламентський контроль призначений для того, щоб за­конодавча влада була в курсі урядової політики, що прово­диться, конституційними методами сприяла її суспільній корисності і реально гарантувала вільний розвиток особи.

Таким чином, слід виділити такі укрупнені функції законодавчого органу:

1) законодавча діяльність є визначальною в компетенції парламенту;

2) представницька функція пов'язана із забезпеченням
партійного, територіального, корпоративного, етнічного
представництва;

3) установча функція полягає в затвердженні та при­
значенні різних осіб на державні пости, створення органі­
заційних структур, спеціальних комісій тощо;

4) функція контролю та відповідальності проявляєть­
ся в обговоренні основних напрямів урядової політики,
бюджету та звіту про його виконання, парламентських за­
питів депутатів уряду або міністру, контрольній діяльності
парламентських комісій, виразі недовір'я уряду.