V додатки.
План – це точний і короткий перелік положень у тому порядку, в якому вони розташовуватимуться в рефераті протягом розкриття теми. Чернетка плану під час роботи доповнюватиметься і змінюватиметься.
Існує два основні типи плану: простий і складний (розгорнутий).
У простому плані зміст реферату поділяють на пункти, а в складному – на розділи і пункти та підпункти. Грамотно побудований план реферату відповідає сформульованій темі, меті і завданням роботи. Треба уникати такого недоліку, коли назва розділу (пункту) плану повторює назву теми (частина не дорівнює цілому).
Вступ
Вступ обсягом 1-2 сторінки – важлива частина реферату.
У вступі обґрунтовується актуальність теми, її теоретичне і практичне значення. Під актуальністю розуміється значення того, про що написано в рефераті, для науки, техніки, культури, освіти тощо. Якщо діяти нестандартно, тему вступу можна зробити більш різноманітною до змісту реферату.
Тут також визначається мета реферування матеріалу з обраної проблеми та конкретні завдання.
Можна запропонувати два варіанти формулювання мети:
Формулювання мети за допомогою дієслів: дослідити, вивчити, визначити, обґрунтувати, проаналізувати, систематизувати, висвітлити, розглянути, узагальнити тощо.
Формулювання мети за допомогою питань.
Завдання роботи – це конкретні сходинки (етапи) досягнення її мети.
Основна частина
Основна частина складається з 2-3 розділів. Кожен розділ нумерується і має назву. Передбачається вивчення та виклад існуючих точок зору з досліджуваної теми у науковій літературі, а також аналіз опрацьованого матеріалу.
Текст може бути написаний від руки чи надрукований на машинці (комп'ютері) на однотипних аркушах паперу (переважно формату А4). Поля повинні залишатися на всіх чотирьох сторонах листа: верхнє поле — 20—25 мм, нижнє — 20 мм, ліве — 25— ЗО мм, праве — 5 мм.
За змістом реферат може бути аналітичним оглядом історії вивчення питання (що нового вніс той чи інший дослідник) або сучасного її стану, критичним аналізом наукової дискусії (зіставлення різних підходів до вирішення наукової проблеми), а також у вигляді розгорнутої рецензії конкретної наукової роботи.
Зміст реферату має відповідати його темі, меті і завданням. Послідовно розкривайте всі передбачені планом питання, обґрунтовуйте, пояснюйте основні положення, підкріплюйте їх конкретними прикладами і фактами, формулюйте думки чітко, просто, правильно і недвозначно (щоб і самому було зрозуміло), а також прагніть логічно структурувати текст.
У рефераті треба висловлювати своє ставлення до того, що викладається. Всі міркування потрібно аргументувати. Варто прагнути, щоб виклад матеріалу був виразним і літературно грамотним, уникати повторень і марнослів'я. До того ж необхідно дотримуватися таких загальних правил:
v у наукових текстах не рекомендується вести мову від першої особи однини (судження краще висловлювати в безособовій формі);
v при згадуванні в тексті прізвища обов'язково перед ним ставити ініціали;
v кожний розділ (пункт) починати з нової сторінки;
v при викладі різних поглядів і наукових положень, цитат, витягів з літератури, необхідно покликатися на використане джерело.
Висновки
Висновки за обсягом повинні бути меншими, аніж вступ.
Висновки відображають результати виконаної роботи і мають відображати наслідки поставленої у вступі мети і завдань.
Вони можуть містити повтор основних тез роботи, щоб акцентувати на них увагу читачів (слухачів), містити загальний висновок, до якого прийшов автор реферату, а також пропозиції для подальшої наукової розробки питання і т.п. Ніякі конкретні випадки, факти, цифри не аналізуються.
У них потрібно висвітлити такі аспекти:
o оцінити ступінь досягнення мети і виконання завдань роботи;
o перерахувати і стисло охарактеризувати відомі наукові підходи досліджених проблеми, а також виділення нових аспектів, дискусійних питань, що підлягають подальшому вивченню;
o визначити, що є цінним у реферованих роботах, що вимагає додаткового аналізу й уточнення, а що викликає сумніви.
Списки використаних джерел
До списку використаних джерел заносяться використані під час роботи над рефератом першоджерела, оформлені відповідно до вимог.
Бажано щоб було два списки літератури – один відповідав знайденим у бібліотеці книжкам та журналам, інший – додатковий, для джерел знайдених в мережі Інтернет.
Додатки
У розділі розміщується цифровий матеріал у вигляді таблиць, креслення, діаграми, схеми, графіки, фотографії і т.п., який повинен доповнювати і пояснювати текст, робити його більш наочним і дохідливим.
Традиційно вважається, що написання вступу до реферату найбільш складна частина його роботи, і це зрозуміло, оскільки починати з цього роботу над рефератом не варто. Вступ пишуть, коли роботу над змістовим наповненням завершено.
А коли основна робота над рефератом закінчена, потрібно правильно оформити його. Насамперед визначитися з обсягом. У рамках розумного, він не повинен бути більш як 12—15 сторінок на стандартних листах (формат А4).
9. Яка загальна характеристика професії вчителя початкових класів?
Навчає дітей молодшого шкільного віку. Складає плани викладання учбового матеріалу, вибирає форми і методи його подачі, планує учбову, індивідуальну і позакласну роботу з учнями. Проводить уроки: викладає учбовий матеріал, організовує роботу учнів по його засвоєнню і закріпленню. Формує у дітей навики самостійної учбової роботи. Перевіряє письмові роботи, контролює і оцінює рівень засвоєння знань. Веде шкільну документацію (заповнює журнал, складає звіти, веде особисті справи учнів). Проводить позакласні заходи (святкові ранки, екскурсії і тому подібне). Спостерігаючи за успішністю, поведінкою, спілкуванням, інтересами учнів, визначає їх індивідуальні особливості. У співпраці з батьками і шкільним психологом виробляє індивідуальний підхід до кожної дитини, підбирає відповідні методи роботи. Проводить роботу з батьками. У індивідуальних бесідах і на батьківських зборах повідомляє інформацію про вікові і індивідуальні особливості дітей, засоби і прийоми налагодження розвиваючої взаємодії з ними. Бере участь в роботі педагогічних рад, проведенні загальношкільних заходів, чергуваннях по школі Використовує прості ручні інструменти (олівці, ручки, указку і так далі), технічні і електронні засоби (мультімідійна дошка, діапроектор, DVD, комп'ютер). Характерні багато чисельні тривалі контакти з групою дітей, дорослих. Підвищена відповідальність за життя і здоров'я дітей. Матеріальна відповідальність за збереження устаткування учбового кабінету. Працює, в основному, в приміщенні. Характерні підвищене навантаження на зір і сильну емоційну напругу, що викликається контактами протягом робочого дня, часто в умовах шуму.
Вимоги до індивідуальних особливостей фахівця.
Стійкий інтерес до роботи з дітьми, емоційно-вольова стійкість, толерантність до багато чисельних контактів, здібність до концентрації уваги в умовах перешкод.
Медичні протипоказання.
Робота не рекомендується людям, що мають: захворювання органів травлення (виразкова хвороба і ін.), нервово-психічні захворювання (неврози і ін.), значне зниження гостроти слуху, некоректоване пониження гостроти зору, яскраво виражені дефекти мови, інфекційні захворювання, важкі функціональні порушення серцево-судинної системи, захворювання опорно-рухового апарату з порушенням рухових функцій.
Вимоги до професійної підготовки.
Повинен знати: педагогіку, дидактику, методику викладання, вікову і педагогічну психологію; учбові програми по дисциплінах, що викладаються; основи законодавства в області освіти, браку і сім'ї, охорони материнства і дитинства; нормативні документи, що визначають діяльність середньої загальноосвітньої школи. Повинен уміти: планувати учбову роботу; організовувати діяльність учнів по засвоєнню учбового матеріалу на уроках і в самостійній роботі; проводити роботу з батьками учнів; надавати першу медичну допомогу; орієнтуватися у вікових, індивідуальних особистісних і інтелектуальних проблемах дітей молодшого шкільного віку.
Дороги здобуття професії.
Педагогічні училища і коледжі, факультети початкових класів педагогічних інститутів і університетів.
Родинні професії.
Вихователь, гувернер, організатор виховної діяльності,соціальний педагог, викладач, методист, психолог, дефектолог і т.п..
10.Які основні функції та види портфоліо?
Історія портфоліо
Портфоліо (від фр. porter — викладати, формувати, нести й folio — аркуш, сторінка) — досьє, збірка досягнень, фіксація успіхів. Поняття «портфоліо» прийшло із Західної Європи XV-XVI ст. В епоху Відродження архітектори надавали замовникам ескізи своїх будівельних проектів в особливій папці, яку і називали «портфоліо». У наш час у сфері бізнесу портфоліо застосовується "для показу досягнень фірми, у середовищі фотографів,, фотомоделей, дизайнерів — як альбом з фотографіями, для представників інших професій — це папка особистих досягнень за професією. Ідея використання портфоліо у сфері освіти виникла в США в середи-і 80-х pp. XX ст. До початку XXI ст. ідея стала популярною в усьому світі. 20 років тому портфоліо існувало лише в паперово-папковому варіанті. Сьогодні до нього додалися сучасні варіанти:
- електронне портфоліо й електронне онлайн портфоліо (Е-портфоліо). Епортфоліо — це ефективний, швидкий, зручний, надійний, хоча й не завжди дешевий варіант портфоліо. Такий вид портфоліо зараз дуже популярний у США та Європі.
Слід зазначити, що в економічно розвинених країнах сьогодні сформована нова концепція зайнятості. Йона передбачає, крім традиційних форм зайнятості, все більше поширення нових форм праці (неповної абр часткової зайнятості; роботи вдома; участі в соціальних, добровільних видах діяльності), а також передбачається винесення частини діяльності за межі країни (робота глобальними комп'ютерними мережами, подальша інтернаціоналізація й глобалізація ринку праці та робочої сили тощо). Такі види працевлаштування просто неможливі без електронних портфоліо.
Основні функції й види порт фоліо.
Основний зміст портфоліо полягає в тому, щоб показати все, на що здатен професіонал на практиці. Портфоліо — це спланована заздалегідь, індивідуальна добірка професійних досягнень, досьє досягнень людини. Це своєрідна -самопрезентація.
Функції й цілі портфоліо:
1. Дозволяє простежити всі етапи розвитку професійної діяльності конкретної людини.
2. Дозволяє виробити певну систему, що найбільш повно характеризує людину, яка рекомендується, дозволяючи тим самим дати не тільки характеристику досягнутому, але й побачити перспективу розвитку (засіб кар'єрного зростання).
3. Демонструє власні досягнення й зусилля в професійній діяльності (засіб самопрезентації),
4. Дозволяє іншим коротко вивчити шляхи досягнення подібних результатів.
5. Є формою цілеспрямованої систематичної йбезперервної самооцінки й корекції результатів і досягнень (моніторинг і оцінювання індивідуального прогресу).
6. Є засобом мотивації й стимулювання творчої активності (засіб саморозвитку й самовдосконалення).
Залежно від призначення портфоліо розрізняють різні види портфоліо:
• портфоліо досягнень (найбільший акцент зроблено на документи, що підтверджують успіхи в діяльності);
• тематичний портфоліо (найбільший акцент зроблено на виконання творчих робіт в одній або декількох сферах діяльності);
• презентаційний портфоліо (створюється для презентації при працевлаштуванні, вступі до навчальних закладів);
• комплексний портфоліо (містить у собі елементи перелічених вище видів портфоліо).
Технологія створення порт фоліо.
Хоча поняття портфоліо досить молоде, але людство вже виробило для нього певні поняття й правила. Варто зазначити, що вони вкрай хиткі, розпливчасті й сугубо індивідуальні.
Стисло про основні правила створення порт фоліо можна зазначити в такий спосіб:
1. Інформація має виходити не від третьої особи, а від себе особисто. Тобто ви презентуєте себе (або підприємство розповідає про себе), а не сторонні висловлюють свою думку.
2. Інформація від ваших колег, друзів, відгуки не просто є бажаними — вони обов'язково мають бути включені в порт фоліо.
3. Якщо діяльність пов'язана з навчанням або виробництвом, обов'язково необхідно показати досягнення ваших учнів або успіхи підприємств, які використовують вашу продукцію.
Структура портфоліо.
Титульний аркуш
Творча візитка автора.
Професійне кредо.
Показники професійного рівня і творчого зростання.
Цілі, завдання індивідуальної професійної діяльності.
Матеріали з досвіду роботи.
Плановані перспективи кар'єрного зростання.
Портфоліо надто багатогранне, застосовується практично в усіх сферах діяльності людини. Створити професійне портфоліо — це одна з найважливіших дій, які необхідно здійснити здобувачеві роботи в будь-якій сфері діяльності для досягнення успіху. Поряд із резюме портфоліо бере участь у процесі формування вашого іміджу в очах роботодавця. Роль портфоліо в цьому процесі надто значна: за тим, як зроблено портфоліо, роботодавець судитиме не лише про професійну діяльність кандидата. У портфоліо роботодавець вбачає принципи, особисті акцентти й логіку кандидата. Портфоліо сприяє організації самоосвіти; самовизначенню в цілях і завданнях; самооцінці сильних і слабких боків професійної діяльності, своїх здібностей формуванню об'єктивної самооцінки; удосконалюванню професійних умінь; плануванню професійного зростання; просуванню в реалізації кар'єри.
11. Поняття професійної кар'єри і які фактори впливають на її ефективність.
Професійна кар'єра — збільшення знань, умінь, навичок. Кар'єру як траєкторію свого професійного руху людина вибудовує власноруч, головним чином відповідно до своїх власних цілей, бажань та установок. Виділяють кілька принципових траєкторій руху людини в рамках професії або організації, які приведуть до різних типів кар'єри:
• вертикальна кар'єра — посадове зростання;
• горизонтальна кар'єра — просування всередині організації, наприклад, робота в різних підрозділах одного рівня;
• швидкі стрибки зі щабля на щабель (діагональне зростання).
Фактори, що впливають на професійну кар'єру.
Розвиток кар'єри відбувається ефективно тільки тоді, коли людина максимально використовує внутрішні ресурси й ураховує можливий вплив зовнішніх факторів (умов) професійного просування до наміченої мети. Внутрішні ресурси людини визначають потенціал її способу діяльності, реалізація якого відбувається в певному середовищі. А будь-яке середовище є сукупністю безлічі різноманітних безупинно мінливих факторів. Однак без відповіді на запитання, як ураховувати вплив зовнішніх щодо людини внутрішніх умов кар'єрного зростання, кар'єрний рух не може бути успішним.
А. Кар'єрне середовище — зовнішні фактори, що впливають на розвиток кар'єри.
Можна умовно розподілити всі зовнішні фактори кар'єрного розвитку на дві сфери: загальну (позаслужбову, непрофесійну) і спеціальну (службову, професійну). Цей поділ умовний, оскільки фактори, що діють у позаслужбовій сфері, формують багато які характеристики службовця, що мають кар'єрне значення і, навпаки, службове становище багато в чому визначає його ставлення до роботи, поводження, зв'язки в родині й суспільстві.
Зовнішні фактори, що впливають на розвиток кар'єри.
Загальна сфера (позаслужбова):
а) Родина й близьке оточення (друзі дитинства, навчання, колишні товариші по службі).
Родина може бути джерелом кар'єрної енергії на службі, а може бути і її глушителем. Якщо для родини служба є традицією роду, основним джерелом задоволення матеріальних і соціальних потреб, вона підтримує кар'єру службовця, пишається його досягненнями, примиряється з його життям на службі, створює сприятливі обставини вдома для роботи над собою.
Стосунки з друзями скріплюються спільністю інтересів і схожістю кар’єрних цілей. Визнання цим оточенням досягнень людини є істотним стимулом її подальшого кар'єрного просування. Нові знайомства на більш високому соціальному рівні закріплюють новий соціальний статус людини й сприяють розширенню службових зв'язків.
б) Макросередовище: світове співтовариство, Батьківщина, місто, село, де живе людина. Повноцінна стійка кар'єра не відбудеться, якщо не бути в курсі міжнародних подій, зневажати історією батьківщини, ставитися байдуже до долі своєї країни, потреб і надій народу, підтримувати антисоціальні політичні рухи. Необхідно постійно стежити за технічними новинками, уловлювати в досягненнях науки й практики те, що може збагатити професійний досвід, особистий спосіб діяльності, цікавитися життям ділового світу.
Соціальна сфера (службова).
а) Організаційна структура фірми, підприємства визначає посадові моделі; професійні вимоги до фахівця; перелік функцій, які має виконувати професіонал на певній посаді; можливості професійного-й посадового зростання.
б) Кадрова політика організації: якими є шанси одержання більш високої посади; чи створюються умови для навчання, підвищення кваліфікації або перепідготовки; чи можливе скорочення посади й у зв'язку з чим; чи може співробітник у випадку скорочення кадрів розраховувати на допомогу в працевлаштуванні; якою є система оплати праці в організації.
Б. Індивідуальний потенціал людини — внутрішні фактори, що визначають розвиток кар'єри.
Внутрішні фактори, що впливають на успішність кар'єри:
- Професійні здібності людини. Найпростіший і досить правильний спосіб виявлення своїх здібностей - аналіз досвіду діяльності, з'ясування того, у чому й у зв'язку з чим ви найбільш успішні. Доцільно почати такий аналіз із визначення видів діяльності, які вам найбільш приємні. Проте діяльність завжди пов'язана з розв'язанням комплексу завдань, багато які не відповідають сфері особистих інтересів. У такому випадку розвиток здібностей може відбуватися у двох напрямках:
а) шлях 1 — освоєння того, що не цікаве: у процесі нарощування звань про предмет діяльності, умінь поводитися з ним він стає «своїм» і, отже, цікавим;
б) шлях 2 — підключення волі, тобто мобілізувати свої зусилля в не бажаній, але необхідній діяльності;
- А ктивність у розв'язанні професійних завдань і просуванні у професійній майстерності: Ця здібність тісно пов'язана з темпераментом людини. Тому при плануванні кар'єри необхідна орієнтація на тип темпераменту. Якщо людині властива швидка, сильна й відносно нетривала реакція на події (холерик), то кар'єра буде більш успішною у справі, пов'язаній із розв'язанням завдань за умов високошвидкісних і важкопрогнозованих змін у професійному середовищі. Якщо людина уповільнено реагує на події, але, поступово накопичуючи інтерес, довгостроково зберігає його (сангвінік), їй доцільно орієнтуватися на планомірну кар'єру в справі, що вимагає методичності, цілеспрямованості й наполегливості в подоланні перешкод. Кооперація у професійній діяльності людей із різними типами темпераменту дає системний ефект: перші надають роботі динамізму, другі її стабілізують;
- Упевненість у власних силах, прагнення до лідерства, почуття обов'язку й відповідальності. Перші дві характеристики обов'язково мають контролюватися останніми, інакше вони можуть деформувати кар’єрний процес у бік індивідуальних (егоїстичних) цілей. Упевненість може трансформуватися в самовпевненість, прагнення до лідерства перероджується у властолюбство й марнославство. У той же час домінування в людини властивостей почуття обов'язку й відповідальності сковує ініціативу, творчість, породжує непевність і страх за наслідки прийнятих розв'язань. У першому випадку кар'єра перетворюється в кар'єризм, у другому —вона буде істотно стримуватися.
- Професійні знання й досвід. У кожній сфері професійної діяльності набір цих компонентів є специфічним. Але всі вони визначаються кваліфікаційними вимогами до обійманої посади й отриманої спеціальності. Ще більше для успішної кар'єри необхідна орієнтація, вимоги, що висуває професійне життя сьогодні й буде висувати завтра. Украй необхідні знання у сфері культури, етики, історії Батьківщини й світу. Сьогодні неможливо управляти без знань загальної теорії керування, найважливіших технологій соціального керування й службової праці;
- Інтерес і здібності до пізнання й набуття досвіду. Здібності розвиваються в діяльності, тому саморозвиток здібностей полягає в постійному досягненні нових рубежів. Інтерес має дивну здатність -- не зникати після успішного досягнення мети, а навпаки, підсилюватися. Людина, що пізнала щось і просунулася у зв'язку із цим у своїй майстерності, потрапляє у своєрідну пастку — у неї з'являється потреба збереження й підкріплення досягнутого рівня, що спонукує її знову щось пізнавати. Результат - здібності розвиваються «на марші»;
- Здоров'я. Взаємозв'язок здоров'я й кар'єри є дуже складним. Будь-яке просування людини пов'язане з навантаженнями на організм. Його відповідь на навантаження — напруга захисних сил, мобілізація ресурсів (тілесних і нервово-психічних) для пристосування до змін і розв'язання життєвих завдань. Неспецифічна відповідь організму на висунуті до нього вимоги називається стресом. Виникає почуття тривоги, а при тривалих навантаженнях —- виснаження, коли внаслідок надмірно тривалого або інтенсивного напруження знижується стійкість до захворювань. Хоча дослідження показують, що часто напружене активне життя сприяє тому, що психосоматичні захворювання не розвиваються, і навіть відбувається самовиліковування..
Висновки. Реальне оцінювання внутрішніх і зовнішніх факторів визначає успіх професійної кар'єри.
12. Профпридатність і фактори, що її визначають
Профпридатність — це взаємна відповідність людини і сфери докладання її зусиль. Непридатність до професії можна визначити як «непристосованість» професії до людини. Цей фактор також впливає на кар'єрне зростання.
Можна виділити чотири ступені професійної придатності.
1. Непридатність до певної професії (тут є медичні протипоказання, через які людина або зовсім не може працювати за певною професією, або може працювати, але робота збільшуватиме відхилення в стані здоров'я).
2. Придатність — немає видимих медичних протипоказань. Якщо людина обере цю професію, то не виключено, що вона стане гарним працівником.
3. Відповідність — уже є особисті якості, які вказують на можливість вибору певної професії. Якщо людина обере цю професію, то вірогідно, що вона стане гарним фахівцем.
Покликання — є явні ознаки, за якими людина відповідає вимогам діяльності й помітно виділяється серед однолітків. Про таку людину можна сказати: «Саме в цій сфері ти будеш найбільш необхідний людям».
Висновки, Важливо розуміти, що в людини не може бути готової профпридатності до того, як вона практично включилася в професійну підготовку й відповідну трудову діяльність. Є чотири основні складові професійної придатності:
· громадянські якості — ідейні, моральні устої людини (є професії, до яких людина виявляється непридатною, якщо названі якості у неї не розвинені належним чином,— педагог, медик, юрист тощо);
· інтереси й схильності до певної сфери діяльності;
· здібності; навички, знання, досвід. Навички, знання формуються в процесі професійної діяльності на підставі придбаного досвіду. Тому профпридатність також може розвиватися, удосконалюючись до покликання.
1. Дати визначення поняття «проект».
Проект (від лат. — «кинутий уперед задум») — це сукупність певних дій, документів, попередніх текстів, задум чи план створення матеріального об'єкта, предмета, різного роду теоретичних продуктів.
2. Дати визначення поняття «технології».
Історично поняття «технологія» (грец. techne -- мистецтво, майстерність і logos - слово, вчення) у значенні науки про майстерність виникло у зв'язку з технічним прогресом.
3. Дати визначення поняття «професіограма».
Професіограма – вимоги, які ставить професія до людини.
4. Що таке «професійна етика»?
Професійна етика — це система моральних принципів, норм і правил поведінки фахівця з урахуванням особливостей його професійної діяльності й конкретної ситуації.
5. Що таке «професійне самовизначення»?
Професійне самовизначення — це процес формування свого ставлення до професійної трудової діяльності й спосіб її самореалізації.
6. Дати визначення поняття «кар’єра».
Кар'єра (італ. carriera — біг, життєвий шлях, поприще, від латин, carrus — віз, візок) -~ це просування службовими сходами, успіх у житті. Кар'єру як траєкторію свою руху людина вибудовує власноруч, ураховуючи головним чином свої власні цілі, бажання й установки.
