Основною умовою безкризової роботи підприємства чи наявності високого потенціал фінансування санації на початкових стадіях кризи є збалансованість його фінансових потоків. Таким чином, фінансова спроможність підприємства прямо залежить від інтенсивності притоку грошових засобів, які спрямовуються на погашення зобов’язань. Ознакою кризового стану, відповідно, буде відсутність мінімального запасу грошових коштів на покриття заборгованості. Необхідно також зазначити, що і надлишок фінансових ресурсів понад необхідний розмір резервів означатиме втрати для підприємства (пов’язані із інфляцією та альтернативними витратами).
Діагностування неплатоспроможності повинно, перш за все, передбачати оцінку співвідношення короткострокових зобов’язань та поточних активів підприємства.
При збалансованому функціонуванні підприємств величина поточних активів перевищує поточні зобов'язання, тобто сума оборотних активів перевищує кредиторську заборгованість.
Метод діагностування діяльності підприємства повинен оперативно та з використанням мінімально необхідного обсягу інформації сигналізувати керівництву підприємства про загрозу:
1) втрати ліквідності та платоспроможності;
2) можливості ініціювання процедури банкрутства зі сторони кредиторів.
Наявність сигналів про першу загрозу свідчитиме про розбалансування вхідних та вихідних грошових потоків та рух в напрямку до банкрутства, а друга характеризуватиме ситуацію, коли підприємству загрожуватиме судова справа про банкрутство та відповідні наслідки, що випливають із цього.
Для визначення показників, що свідчитимуть про ризики втрати ліквідності й платоспроможності та ініціювання процедури банкрутства щодо підприємства пропонуємо розглянути норми чинного законодавства. Так, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржником визнається суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Відповідно, пов’язуючи шукані фінансові індикатори виникнення загрози неплатоспроможності та ініціювання банкрутства з правовими нормами банкрутства, ключовим фактором усунення вказаних загроз є здатність підприємства за 3 місяці накопичити достатньо грошових коштів для погашення кредиторської заборгованості. При виявленні тенденції до розбалансування вхідних та вихідних грошових потоків та настання неплатоспроможності, необхідно із використанням цих же фінансових індикаторів окреслити напрями виведення підприємства у зворотному напрямі збалансованого розвитку.
Слід зазначити, що погашення кредиторської заборгованості, як правило, відбувається тільки після того, як підприємство зможе перевести свою дебіторську заборгованість та інші оборотні активи в грошові кошти. Даний факт є свідченням взаємопов’язаності кредиторської та дебіторської заборгованості та має ключове значення для прогнозування неплатоспроможності боржника. Враховуючи даний факт та нормативні вимоги щодо визнання боржником господарюючого суб’єкта та порушення справи про банкрутство, нами пропонується для діагностування загрози кризи неплатоспроможності та реалізації окреслених завдань використовувати такі фінансові індикатори:
- термін погашення поточних зобов’язань підприємства;
- термін переведення коштів, розрахунків та інших активів в грошові надходження.
Термін погашення поточних зобов’язань підприємства (Тпз) розраховується за формулою:
Тпз = КЗ / ГН,
де КЗ – поточні (короткострокові) зобов'язання (підсумок четвертого розділу пасиву балансу або кредитове сальдо рахунків 60-69);
ГН – грошові надходження за поточний місяць (дебетове сальдо рахунків 30, 31, 33).
Умовою відсутності загрози ініціювання процедури банкрутства буде наявність у підприємства можливостей погасити поточні зобов’язання не менше, ніж за 3 місяці, тобто критичне значення Тпз визначається із співвідношення:
Тпз ≤ 3
Термін переведення коштів, розрахунків та інших активів в грошові надходження (Тпа) пропонується розраховувати за формулою:
Тпа = ОА / ГН,
де ОА – поточні (оборотні) активи за вирахуванням витрат майбутніх періодів (підсумок другого розділу активу балансу або дебетове сальдо рахунків 30-38).
Умовою відсутності загрози втрати ліквідності підприємства є перевищення терміну переведення коштів, розрахунків та інших активів в грошові надходження над терміном погашення поточних зобов’язань підприємства, тобто критичне значення визначається із співвідношення:
Тпа ≥ Тпз
Необхідно зазначити, що пропоновані індикатори тісно взаємопов’язані, оскільки співвідношення між ними – це співвідношення між поточними активами (за вирахуванням витрат майбутніх періодів) та короткостроковими зобов'язаннями, тобто коефіцієнт покриття (Kп):
Kп = ПА/КЗ
Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Критичне його значення дорівнює 1. При невиконанні цієї умови підприємство має неліквідний баланс, тобто неспроможне вчасно ліквідувати борги (і навпаки):
Kп<1
Даний коефіцієнт є важливим показником платоспроможності, рекомендується до використання відповідно до методичних вказівок Міністерства економіки України при визначенні санаційної спроможності підприємства (разом з коефіцієнтами поточної платоспроможності та забезпечення власними засобами), а також при проведенні діагностики та відновлення платоспроможності підприємств багатьма методиками прогнозування банкрутства та нормативними актами у випадку проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій [Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій].
Розглянемо варіанти усіх можливих значень індикаторів Тпз і Тпа та коротко охарактеризуємо кожну ситуацію.
1) Нерівність Тпа≥Тпз у поєднанні з Тпз≤3 характеризує ситуацію, коли відсутні загроза ініціювання процедури банкрутства та загроза втрати ліквідності, тобто відповідає збалансованому розвитку підприємства.
У вказаній ситуації підприємству необхідно аналізувати тенденції змін показників Тпз і Тпа для виявлення ознак погіршення ситуації на ранніх етапах.
2) Нерівність Тпа≥Тпз у поєднанні з Тпз≥3 характеризує ситуацію, при якій підприємство хоча й має більший обсяг оборотних активів у порівнянні із поточними зобов’язаннями (тобто Kп ≥1), проте час погашення поточних зобов’язань перевищує встановлену межу в 3 місяці (Тпз ≥ 3), тобто йому загрожує ініціювання справи про банкрутство.
В даній ситуації підприємству необхідно зменшувати поточні зобов’язання (наприклад, шляхом реалізації заходів щодо підвищення оборотності кредиторської заборгованості), збільшувати грошові надходження.
3) Нерівність Тпа≤Тпз у поєднанні з Тпз≤3 характеризує ситуацію, коли загрози ініціювання банкрутства в короткостроковому періоді не передбачається, проте, оскільки Тпа ≤ Тпз, то коефіцієнт покриття менший критичного значення і для підприємства існує загроза втрати ліквідності.
Менеджмент підприємства у розгляданій ситуації повинен здійснити заходи щодо збільшення величини коштів, розрахунків та інших активів, а також звернути увагу на динаміку величини оборотних активів та поточних зобов’язань: якщо темпи приросту останніх переважають, підприємству загрожує банкрутство в найближчому майбутньому.
4) Нерівність Тпа≤Тпз у поєднанні з Тпз≥3 характеризує ситуацію, коли очікується, що підприємство не встигне вчасно розрахуватися з усіма кредиторами, оскільки Tпз ≥ 3 і воно не вкладається в 3-х місячний термін погашення заборгованості, а також реальною є загроза втрати ліквідності. Загалом дана ситуація характеризує потенційне банкрутство підприємства і передбачає негайне застосування санаційних заходів.
Коротка характеристика кожного із варіантів співвідношень пропонованих фінансових індикаторів діагностики та відновлення платоспроможності підприємства наведено в табл. 8.6.
Таблиця 8.6
