Характеристика стічних вод

Стічні води спиртових заводів, що переробляють крохмалевмісну сировину, поділяють на три категорії:

- теплообмінні;

- після гідравлічного транспортування і миття картоплі;

- після замочування зерна, дезинфекції і гідроподачі солоду, миття технологіч­
ного обладнання, приміщень, лютерна вода, господарсько-побутові стоки.

Стічні води мелясно-спиртових заводів ділять на чотири категорії:

- теплообмінні;

- після продування парових котлів і регенерування фільтрів хімічного водо­
очищення;

- лютерна вода, конденсати вторинної пари, які утворюється при випарову­
ванні барди;

- після миття обладнання, промивні та фільтр-пресні води дріжджових цехів,
господарське-побутові стоки, первинна і вторинна барда.

Ступінь забруднення стічних вод визначають за фізико-хімічними і біологіч­ними показниками - кольорністю, прозорістю, запахом, вмістом сухого залишку, рН, біохімічним споживанням кисню (БСК), хімічним споживанням кисню (ХСК) та ін. Від показника рН залежить можливість безпосереднього скиду стічних вод у природні водоймища чи необхідністю попередньої нейтралізації. БСК показує, яку кількість кисню у міліграмах необхідно витратити на біологічне окислення органі­чних речовин у 1 л стоків при температурі 20° С. Повне окислення цих речовин протікає дуже довго, тому звичайно обмежуються визначенням 5-добової потреби у кисні і позначають її БСК₅. Окислення протягом 20 діб вважається повним, І по­треби у кисні виражають як Для більшої частини побутових і промислових стоків БСК₅ становить 70...80 % від

Через тривалість визначення БСК₅ у заводській практиці частіше використо­вують показник ХСК - кількість кисню у міліграмах, яка необхідна для окислення органічних сполук у 1 л води розчином біхромату чи перманганату калію. Якщо стічні води містять органічні речовини, стійкі до біологічного окислення, визна­чення ХСК є найбільш надійним способом оцінки вмісту органічних сполук. Зна­чення ХСК вище, ніж БСК. Хімічним способом окислюється більше речовин, ніж біологічним шляхом.

Теплообмінні води у виробничому циклі не забруднюються, тому склад їх за­лежить від якості води джерела водопостачання. Однак, у випадку несправності технологічного обладнання (нещільність прокладок, корозія теплообмінної повер­хні) охолоджуючі рідини, потрапляючи у воду, забруднюють її.

Забрудненість стоків другої категорії зерно-картопляних спиртових заводів зумовлена нерозчиненими у воді домішками мінерального й органічного походжен­ня. Склад стічних вод цієї ж категорії, які утворюються на мелясно-спиртових за­водах, залежить від складу води, котру використовують для живлення парових ко­тлів, і способу регенування фільтрів для пом'якшення води. Ці води забруднені головним чином мінеральними речовинами.

Стоки третьої категорії, які утворюються при виробництві спирту із зерно-картопляної сировини і меляси, а також стічні води мелясно-спиртових заводів че­твертої категорії містять органічні і мінеральні сполуки. Особливо багато цих речо­вин у мелясній барді, кількість якої складає приблизно половину стоків мслясно-спиртових заводів.

За даними к. ВНДШрБ, стоки другої і третьої категорій зерно-картопляних спиртових заводів мають показники, наведені в табл. 33.1.

Як видно з таблиці, стічні води спиртових заводів, які переробляють зерно і картоплю, забруднені незначно - БСК₅ не перевищує 1000 мг О₂/л.

Характеристика стічних вод спиртових заводів, які переробляють мелясу, на­ведена в табл. 13.2.

Табл. 13.1 Показники стічних вод зерыо-картопляних спиртових заводів

Табл. 13.2 Показники стічних вод мелясних спиртзаводів по категоріях

Стоки першої і другої категорій є умовно чистими і можуть надходити у природні водоймища після попереднього охолодження і насичення киснем у гради­рнях чи розбризуючих установках. Дуже забруднені стічні води третьої і четвертої категорій необхідно піддавати спеціальній біохімічній обробці.