Методичні рекомендації до вивчення теми

Під час вивчення розділу 2 необхідно зосередити увагу на усвідомленні специфічних рис змісту навчання української мови, методів і прийомів навчання, форм організації навчально-виховного процесу з української мови як другої.

Вивчаючи п.1, уважно ознайомтесь із завданнями програми з української мови, змістовими лініями, за якими визначено зміст навчання, розділами програми з української мови.

Опрацьовуючи п.2, уважно вивчіть класифікацію методів навчання української мови як другої, особливу увагу зверніть на прийом навчання – зіставлення, який виступає, з одного боку, організуючою основою усього навчання, з іншого, методичним прийомом.

Ознайомлюючись із п.3, зверніть увагу на класифікацію типів уроків і особливості їх проведення.

 

1.2.1 Зміст навчання та його компоненти

Згадайте

Залежно від цілей та завдань навчання визна­чається його зміст. Найзагальніше визначення понят­тя змісту в дидактиці формулюється так: це система знань, умінь і навичок, якими учні мають оволодіти в процесі навчання відповідно до цілей навчання і вихо­вання, а також тексти для читання і вправи.

Запишіть визначення змісту навчання мови як другої

З огляду на засвоєння української мови як держав­ної це поняття дещо конкретизується. Так, за визна­ченням лінгводидактів, зміст навчання мови як другої становить чітко окреслений мінімум систематизова­них знань з мови та орфографії, а також текстів, за­вдань та вправ, які є основою для розвитку в учнів умінь і навичок мовленнєвої діяльності, формування в них комунікативних умінь та соціокультурних і світоглядних уявлень.

Ознайомтесь, зверніть увагу на характеристику стандарту. Запишіть змістові лінії

Проблема створення мінімумів, зокрема лексичного й граматичного, надзвичайно актуальна для вивчення української мови як державної у школах національ­них спільнот України, особливо в початкових класах. Адже не можна за короткий навчальний період за­своїти весь лексичний склад даної мови, та й немає в цьому такої потреби. Підраховано, що для побіжного спілкування, тобто порозуміння, достатньо засвоїти від 300 до 1000 найуживаніших слів. Звичайно, шко­ла, навіть початкова, не може обмежитися такою кількістю.

Доведено, що добір лексики доцільно здійснювати на основі тематико-ситуативного підходу, розроблено ряд інших критеріїв. Загальноприйнятою є думка про те, що зміст мовного матеріалу (фонетичного, орфографічного і граматичного) слід визначати на основі основного критерію порівняль­ного аналізу систем двох виучуваних мов, а також ураху­вання вікових особливостей учнів. Ці критерії і покладе­но в основу добору навчального матеріалу з української мови як другої. Вони ж стали підставою для визначення змісту навчання української мови як державної у школах національних спільнот у Державному стандарті освіти (2011). У цьому документі визначено оптимальний зміст освіти, не­обхідний і достатній для спілкування та одержання інформації в життєво важливих ситуаціях, для реалізації можливостей особистості у здобутті освіти, набутті належної кваліфікації, участі у суспільному житті країни. Водночас Державний стандарт не обмежує потреб і мож­ливостей учнів, які можуть і хочуть здобути глибші знан­ня й кращі мовленнєві вміння й навички.

Основною метою навчання української мови як державної є формування комунікативної компетентності з урахуванням інтересів і можливостей учнів початкової школи.

Специфіка Державного стандарту з мови зумовлена подвійною природою мови з одного боку — як системи знань, з іншого — як мовленнєвої діяльності. Оскільки мова є складовою культури народу, її засвоєння пов'язано з вивченням цієї культури. Зазначені чинни­ки й визначають основні змістові лінії Державного стандарту. А саме:

• мовленнєва - формування умінь і навичок мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння. читання, письмо);

• мовна - формування системи елементарних знань з мови;

• соціокультурна - формування сукупності знань про побут, звичаї, традиції українського народу; його культуру, літературу;

• діяльнісна - формування вміння вчитися.

Так, на основі мовної компетенції (знання про звуки та букви, лексику, правила правопису, граматики) форму­ються частково мовленнєві вміння і навички (орфоепічні, лексичні, правописні, граматичні). Забезпечення ко­мунікативної компетенції потребує формування вмінь і навичок мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо) та вмінь спілкуватися у типових ситу­аціях. Соціокультурна компетенція передбачає форму­вання знань про матеріальну і духовну культуру ук­раїнського народу.

Перелічені види знань, умінь і навичок формуються у взаємозв’язку. При цьому підґрунтям є мовні засоби, а результатом – уміння і навички спілкування.

Прочитайте, осмисліть, занотуйте найголовніше

Структура курсу української мови у початкових класах

Державний стандарт з мови конкретизується у програмах, призначених для шкіл різних типів, де рівень вимог до загальної мовної підготовки учнів має варіюватися залежно від типу школи, освітньої мети, можливостей школярів тощо.

У програмі з української мови як державної для по­чаткових класів шкіл з російською мовою викладання зміст навчання структуровано за класами. Для кожно­го з них визначається коло мовленнєвої діяльності, а також знань, умінь і навичок з української мови, послідовність і наступність у їх засвоєнні. Учитель має добре знати програму, планувати свою навчальну робо­ту згідно з її вимогами.

Програма з української мови, як і з інших пред­метів, містить дві частини: пояснювальну записку і власне програму.

У пояснювальній записці визначаються мета та за­вдання вивчення предмета, сформульовано вихідні ме­тодичні положення щодо організації навчального про­цесу. Крім того, даються загальні методичні рекомен­дації до вивчення того чи іншого розділу програми. То­му кожен учитель, перш ніж ознайомитися зі змістом програми, має ґрунтовно проаналізувати пояснюваль­ну записку.

Програма будується відповідно до навчального пла­ну, у якому визначається кількість годин, відведених на той чи інший предмет, та початок його вивчення.

Зміст програмового матеріалу викладено за ліні­ями, визначеними у Державному стандарті мовної освіти: мовленнєвою, мовною, соціокультурною, діяльнісною.

Мовленнєва лінія визначає зміст аудіативних умінь (слухання-розуміння) діалогічного й монологічного мовлення, а також умінь читання і письма.

Мовна лінія визначає зміст мовного матеріалу, який мають опанувати учні протягом навчання у кожному класі.

Соціокультурна лінія визначає зміст відомостей про матеріальну й духовну культуру українського народу.

Діяльнісна спеціально не визначена, оскільки її сутність збігається за змістом, представленим у програмі з російської мови. Дотримуючись принципу міжпредметних зв’язків, зміст, мета і завдання цієї лінії мають реалізовуватися на уроках не лише російської мови, а й української.

Мовленнєва лінія постає основною, їй підпорядковуються знання з мови, які є базовими для розвитку й удосконалення вмінь спілкуватися в усній і писемній формах.

Паралельно зі змістом кожної лінії визначаються державні вимоги до рівнів загальноосвітньої підготов­ки учнів, які формулюються так: «Учень знає, аналізує, вживає...» (знання й уміння конкретизують­ся щодо кожного виду мовленнєвої діяльності, мовних і соціокультурних відомостей).

У програмі визначено такі розділи навчання української мови:

1. Усний курс української мови.

2. Початкове навчання читання й письма.

3. Відомості з мови та правопису.

Окремий курс становить літературне читання.