Ознайомтесь із реалізацією загальнодидактичних принципів навчання української мови як другої

8. Принципи науковості, систематичності, доступності.

Урахування цих принципів у методиці навчання мови означає, що вся організація навчального процесу повинна будуватися на основі досягнень таких наук, як лінгвістика, психологія, психолінгвістика, педагогіка.

Теоретичні знання, які одержують учні з української мо­ви, мають відповідати сучасному рівню лінгвістики, виклада­тися в певній системі, у доступній для них формі.

Усі виучувані мовні явища повинні подаватися не відо­кремлено, а у взаємозв'язках, що дає можливість сформува­ти в учнів певну систему знань. Так, при вивченні фонетичного матеріалу вчитель показує дітям, що відмінності в класифікації приголосних звуків української мови за твердістю-м’якістю (порівняно з російською) зумовлюють вимовні норми: тверду вимову губних та [р] у кінці слова, м'яку вимову звука [ц] в кінці слів тощо, а це, у свою чергу, обумовлює зміст орфографічних правил: в українській мові м'який знак вживається після букви ц у кінці слів (крім окремих випадків) і не вживається після букв, що позначають губні приголосні та після р у кінці слова. Проведення подібних взаємозв’язків забезпечує не лише систему знань, але й високий рівень усвідомлення їх.

Принцип систематичності реалізується і в підході до навчальних вправ, які мають складати певну систему, орієнтовану на формування необхідних умінь і навичок.

Як бачимо, принцип систематичності забезпечується всією організацією навчання, в ході якого послідовно, цілеспрямовано формуються потрібні знання й практичні уміння.

Успішність навчального процесу на уроках української мови значною мірою залежить від того, чи враховує вчитель знання, уміння і навички, одержані під час вивчення російської, і те, як вони проявлятимуться.

Матеріал української мови доступний уже тому, що більшість його — всі граматичні поняття, а вони — най­складніші для засвоєння — збігаються в обох мовах. Однак учитель має враховувати ступінь збігу і добирати відповідні прийоми і методи його опрацювання. Звичайно, при цьому повинен забезпечуватися високий рівень знань, умінь і навичок на уроках російської мови.

9. Принципи мотивації навчального процесу та взаємозв'язку навчання, виховання й розвитку дітей.

Реалізація цього принципу має чи не найважливіше значення для успішного засвоєння української мови. Адже від того, як учні ставитимуться до цього предмета, наскільки він буде цікавим для них, залежатимуть і результати навчання.

Таким чином, мотивація на уроках української мови у початкових класах забезпечується насамперед позитивними емоційними почуттями дитини. Їх може у першу чергу викликати цікаво організований навчальний процес, на якому використовуються ігрові прийоми навчання, розучуються, зокрема, в 1 класі, українські дитячі пісні, ігри, панує добро­зичлива атмосфера. Крім того, на наступних етапах навчання, 2(3) і 3(4) класи, велику зацікавленість, а отже, і позитивну мотивацію, викликають такі уроки, на яких ставляться пошукові завдання, що дають змогу одержати почуття задоволення від їх правильного розв'язання. Саме подібні завдання забезпечують особистісно орієнтований підхід до організації навчання та інтелектуальний розвиток молодших школярів.

Раніше уже зазначалося, що вивчення української мови паралельно з російською, застосування прийомів зіста­влення і порівняння, що мають місце на кожному уроці, сприяють розумовому розвитку дітей, розширюючи їх лінгвіс­тичний кругозір. Крім того, розучування на уроках українських дитячих пісень та ігор, слухання і читання казок, інсценізація їх, що рекомендується як навчальний прийом, ознайомлення з народними традиціями, культурою, сприяє розвитку естетичних смаків і уподобань. Ці види роботи, крім того, мають велике значення для виховання почуття любові до української мови, поваги до українського народу, цікавості до його традицій.

Важливими для позитивної мотивації навчання є вико­ристання таких стимулів, як заохочення, похвала тощо.

Звичайно, описані підходи аж ніяк не заперечують соціальної мотивації — ознайомлення учнів з тим, яке значення має українська мова як державна у житті молоді і дорослих, оскільки володіння мовою робить доступним навчання у вузах України усім юнакам і дівчатам незалежно від національності, та участь у суспільно-політичному житті країни. Ці важливі знання також є важливим стимулом для успішності навчання. Однак у початкових класах, зважаючи на перевагу емоційних відчуттів дітей молодшого шкільного віку, два перші стимули переважають.

10. Принцип індивідуалізації та диференціації навчання.

У навчанні української мови як другої виключне значення має індивідуальний підхід до учнів. Це зумовлено особливостями самого навчального процесу, зокрема на початковому етапі навчання, коли з навчальною метою необхідно приділити увагу кожному учневі: послухати, як він вимовляє той чи інший звук, як читає українською мовою тощо.

На уроках української мови, так само, як і російської, використовуються різні форми організації навчання: колективні, групові, парні. Останні мають особливе значення, оскільки на кожному уроці учні вправляються в діалогічному мовленні. Однак і тут важливо враховувати індивідуальні особливості дітей.

Так, несміливі, сором'язливі діти часто не включаються в діалогічне мовлення на основі створеної ситуації, оскільки не впевнені в своїх силах, бояться насмішок, соромляться вживати слова ввічливості тощо.

Потрібно здійснювати індивідуальний підхід, вміло заохочувати, стимулювати, формувати впевненість у своїх силах. Реалізація індивідуального підходу до учнів тісно пов’язана з диференційованим навчанням

Для ведення діалогу на перших етапах навчання доцільно викликати більш ініціативних, а невпевненим, сором'язливим доручати окремі репліки, ведення діалогу типу учитель — учень, аж поки вони не переборють так званий мовний бар'єр.

Учні, які слабше оволодівають знаннями та уміннями з російської мови, відчувають певні труднощі і в засвоєнні української. Вони потребують індивідуального підходу, більшої допомоги з боку вчителя через детальніші інструкції, заохочення, підтримку. Опорні картки, схеми, слова, таблиці— це той матеріал, який допоможе таким учням подолати можливі труднощі.

11. Принцип наочності навчання.

Загальновідомо, яке значення має наочність у молодших класах, оскільки мислення дітей образне. У методиці навчання української мови як другої вона посідає особливе місце. Причому її зміст і форми дещо розширюються порівняно з російською мовою.

Крім загальноприйнятих на уроках російської мови форм наочності (слово вчителя, таблиці, схеми, картини, діафільми), на уроках другої мови ширше використовуються звукові форми наочності, які дають змогу продемонструвати орфоепічні норми української мови, особливості вживання граматичних форм тощо.

Поширеною формою наочності є демонстрація зразків мовлення, які дає вчитель.

За цих умов підвищується вимог­ливість до мовлення вчителя: у всіх випадках воно має бути зразковим, оскільки завжди є прикладом для наслідування.

На уроках української мови як другої розширюються функції зорової наочності. Якщо такі її форми, як малюнок картина, на уроках рідної мови використовуються в основно­му для створення текстів, то на уроках другої мови предмет­ні малюнки або й самі предмети — ще й з метою семантизації слів, зокрема, в період формування мовлення. Крім пред­метних малюнків, таблиць, схем, на уроках української мови широко використовуються ситуативні малюнки для розвитку комунікативного мовлення на основі зображеної ситуації.

Предметні малюнки та природні об'єкти використо­вуються і для спеціальних вправ на дії з предметами з метою активізації слів та граматичних форм, розвитку умінь спілкуватися під час рольових ігор (діалогічне мовлення).