Це такі речення, в яких підрядна частина відноситься до члена речення головної частини, вираженого іменником, і вказує на ознаку предмета. Підрядна частина відповідає на питання який? яка? яке? або характеризує предмет, або розкриває його ознаку:/ нехай народяться з-під його пера художні образи, які стануть близькими читачеві.
Складнопідрядне речення з підрядним означальним становить специфічне утворення, в якому головним є відношення між означуваним (опорним словом головної частини) і підрядним присубстантивно-означальним реченням. З урахуванням формального вираження такого відношення виділяють дві групи цих складнопідрядних речень:
• з підрядними означальними відносного підпорядкування;
• з підрядними означальними сполучникового підпорядкування.
1. Речення з підрядними означальними відносного підпорядкування. У цих реченнях функцію сполучних слів виконують відносні займенники і займенникові прислівники. Речення цієї групи поділяють на дві підгрупи.
а)структури, в яких у підрядних вживаються прикметниково-іменникові займенники, що стосуються опорного іменника головної частини. Вживаються сполучні слова - відносні займенники який, котрий, чий, хто, що, напр.: Від маяка в море виходила піщана коса, яка закінчувалась довгою грядою підводного каміння.
б)структури, в яких підрядні пов'язуються з головними відносними прислівниками, що стосуються в головній частині опорних іменників із загальним значенням обставини місця або часу, і чіткіше окреслюють означальну функцію. При підрядних означальних уживаються сполучні слова прислівникового походження: де, куди, звідки, коли. Вони виступають обставинами у підрядних означальних реченнях, чітко виражають ознаку за місцем і часом дії. Означуване слово обов'язково виражене іменником із просторовим або часовим значенням, напр.: Вибухи спалахували по горбу в тому напрямку, куди йшли бійці.
2. Речення з підрядними означальними сполучникового підпорядкування. Вживаються рідше, ніж речення першої групи. Поширеними є речення зі сполучниками що, щоб. Сполучник що може ускладнюватись частками (що й, що аж та ін). Особливістю цих конструкцій є те, що в головній частині наявні слова-займенники такий, така, таке, такі, які виконують роль означення при опорному іменникові, напр.; Я побачив такі добрі засмучені очі, що й мене обняв жаль.
За структурно-семантичною класифікацією ці речення поділяють на складнопідрядні предметно-ототожнені та складнопідрядні якісно-ототожнені.
1. Предметно-ототожнені речення. Це такі речення, які мають спільне специфічне ототожнене значення, що виявляється у тотожності вказівного і відносного слів, що стосуються тієї самої особи чи предмета: Щасливий той, хто навіть сон веселий вважати може за правдиве щастя. Займенник той переважно вживається в чоловічому і середньому родах, рідше у жіночому і може виступати підметом, присудком і додатком.
2. Якісно-ототожнені речення. Це складнопідрядні займенниково-означальні речення, що будуються за моделлю такий - який. У них вказівне слово такий, виконуючи функцію присудка, дає якісну характеристику підметові, напр.: Яке життя. таке й товариство.
Складнопідрядні речення з підрядною з'ясувальною частиною Це такі одночленні речення, в яких головна частина є семантично і структурно неповною, а підрядна компенсує цю неповноту і відповідає на відмінкові питання хто? що?кого? чого? тощо.
Складнопідрядними з'ясувальними єй речення, головною частинам яких є слова типу зрозуміло, очевидно, відомо, характерно і под: Відомо, що творча своєрідність художника слова найповніше проявляється в його книгах.
За комунікативною цілеспрямованістю складнопідрядні з'ясувальні речення поділяють на три тили: зі сполучниками сфери розповіді; зі сполучниками сфери волевиявлення; зі сполучниками чи сполучними словами сфери питальної мови.
1. З'ясувальні речення зі сполучниками сфери розповіді. Опорні слова головної частини в них мають розповідну модальність. Підрядні частини приєднуються до опорних слів сполучником що як семантично неспеціалізованим і стилістично нейтральним. Найголовнішими семантичними групами опорних слів виступають слова зі значенням мовлення, повідомлення, передачі інформації (говорити, мовити); мислення, роздумів, знання (думати, мислити, гадати); стану, почуття, враження (боятися, турбуватися), слова з оцінним значенням (правильно, важливо); слова зі значенням буття, волевиявлення (виявляється). При деяких з названих слів, крім сполучника що, можуть уживатися й інші сполучники (як, наче, неначе, мов, немов, ніби та ін). напр.: Не хотілось думати, що доведеться шукати нового юнгу.
2. Речення зі сполучниками сфери волевиявлення. Ці сполучники функціонують у реченнях, у яких підрядні з'ясувальні набувають відтінків спонукання, бажаності, повинності та ін. Замість сполучника що у таких структурах використовується сполучник щоб: Вони боялися, щоб Настуся часом не заподіяла собі якогось лиха.
3.Конструкції зі сполучниками чи сполучними словами сфери питальної мови. Їх кваліфікують як питально-відносні, з непрямою відносністю чи непрямо-питальні. У підрядних частинах вживаються сполучні слова хто, що, який, чий, котрий, де, куди, звідки, коли, як, скільки, наскільки, сполучник чи. Напр.: Артем не раз, розмовляючи з Савелієм, запитував, чи пишуть йому з дому.
