Глава 11. Поняття та види заходів процесуального примусу в адміністративному процесі

1) охорона та попередження процесуальних правовідносин, які виникають під час розгляду та вирішення публічно-право­вого спору;

2) припинення порушень встановлених правил поведінки у за­лі судового засідання;

3) забезпечення встановленого порядку розгляду та вирішення публічно-правового спору та постановлення законного, об­ґрунтованого та повного рішення по справі.

Чинним процесуальним законодавством закріплено порядок застосування заходів прог{есуального примусу (ч. 1 ст. 268 КАС України).

Так, відповідно до мети процесуального примусу, до осіб, які порушують встановлені у суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню адміністративного судочинства, адміністративним судом можуть бути застосовані заходи про­цесуального примусу. Такі заходи застосовуються судом не­гайно після вчинення порушення шляхом постановлення ухва­ли (ч. 2 ст. 268 КАС України).

До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення. Засто­сування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених КАС України (ч.ч. 2, З ст. 269 КАС України).

Виходячи із положень ч. 2 ст. 268 КАС України підстава­ми застосування заходів процесуального примусу слід вважати:

1) порушення учасниками адміністративної справи встановле­них у суді правил;

2) протиправне перешкоджання здійсненню адміністративного судочинства.

За наявності принаймні однієї із підстав, враховуючи тяж­кість проступку, до особи правопорушника адміністративним судом може бути застосований один із таких заходів процесу­ального примусу (ч. 1 ст. 269 КАС України):

1) попередження;

2) видалення із залу судового засідання;

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;

4) привід.

Розглянемо ЗМІСТ та процедуру застосування кожного на­званого заходу процесуального примусу.

У ст. 270 КАС України одночасно наводиться характерис­тика перших двох заходів процесуального примусу: 1) попере­дження і 2) видалення із залу судового засідання.

До учасників адміністративного процесу та інших осіб, при­сутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час су­дового засідання або невиконання ними розпоряджень голо­вуючого застосовується попередження. У разі повторного вчи­нення особою таких дій її видаляють із залу судового за­сідання.

В ухвалі про тимчасове вішучення доказів для дослідження судом зазначаються: 1) ім'я (найменування) особи, в якої зна­ходиться доказ, 2) її місце проживання (перебування, знахо­дження), 3) назва або опис письмового чи речового доказу, 4) підстави проведення його тимчасового вилучення, 5) кому доручається вилучення.

Оскільки тимчасове вилучення доказів для дослідження су­дом пов'язане із примусовим вилученням цих доказів, то ухва­ла надсилається державному виконавцю, який власне і органі­зовує таке вилучення, виконуючи ухвалу суду.

Як визначено ч. 1 ст. 272 КАС України до належно викли­каних особи, особисту участь якої визнано судом обов'яз­ковою, свідка, які без поважних причин не прибули у судове засідання або не повідомили причин неприбуття, може бути застосовано привід до суду через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.

Привід до суду представляє собою реакцію на невиконання законної вимоги адміністративного суду, який розглядає та ви­рішує публічно-правовий спір, виступає засобом забезпечення виконання цієї вимоги. Крім того, привід становить примусове доставлення особи до суду. Його можна визначити як вилу­чення особи з місця перебування і супроводження її до суду, із застосуванням психічного або фізичного спонукання. При­від, залежно від конкретних обставин (відстань, час, фізичний стан особи, яка підлягає приводу), може бути здійснено транс­портним засобом або пішим порядком'.

Тому привід можна визначити як примусове доставлення особи до суду з метою забезпечення її присутності при роз­гляді справи^.

Однак, як закріплено процесуальним законом, привід не може застосовуватись до окремих осіб (ч. 2 ст. 272 КАС Ук­раїни).

Так, приводу до суду не підлягають такі категорії осіб: • — малолітні та неповнолітні особи,

— вагітні жінки,

— інваліди першої і другої груп,

— жінки, які мають дітей віком до шести років або дітей інвалідів,

— особи, які згідно із КАС України не можуть бути допитані як свідки.

Згідно із ч. 2 ст. 65 КАС України в якості свідків не допи-

П^недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувштьному закладі та не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати з цього приводу показання;

2) представники в судовому процесі, захисники у криміналь­них справах — про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з виконанням функцій представника чи захисника;

3) священнослужителі — про відомості, одержані ними на спо­віді віруючих;

4) професійні судді, народні засідателі та присяжні — про об­ставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виник­ли під час ухвалення судового рішення;

5) інші особи, які не можуть бути допитані як свідки, згідно із законом чи міжнародним договором, згода на обов'язко­вість якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.

З метою належного процесуального оформлення рішення про застосування приводу суд постановляє ухвалу, в якій за­значає: а) ім'я фізичної особи, яка підлягає приводу, б) місце проживання (перебування), роботи, служби чи навчання, в) підстави застосування приводу, г) коли і куди ця особа по­винна бути доставлена, д) якому органу внутрішніх справ до­ручається здійснення приводу (ч. з ст. 272 КАС України).

Після прийняття адміністративним судом рішення про не­обхідність застосування приводу у визначеній процесуальним законом послідовності здійснюється виконання постановленої судом ухвали.

Отже, розглянемо порядок виконання ухвали суду про за­стосування приводу до осіб, які без поважних причин не при­були у судове засідання або не повідомили причини неприбуття.