Які ж риси мала економічна культура, сформована у межах православної цивілізації?
По-перше, треба зазначити, що дореволюційний етап розвитку більшої частки нашої держави відбувався у межах Київської Русі, а потім Російської держави. Ідеалом хазяйнування були принципи православної господарської етики, про які ми писали у відповідному розділі дослідження. Як приклади, які задавали ідеал того, що ми зараз називаємо економічною, діловою, організаційною культурою, можна навести: «Повчання Володимира Мономаха» (ХІІ століття) [42, с. 78 - 79] - своєрідний катехізис для голови держави, який у тому числі містить моральні і культурні основи господарювання; «Рукопис князя Всеволода»(ХІІІ століття) [42, с. 81 - 82] – унікальну пам’ятку російської економічної думки, яка містить у собі «Статут купецької корпорації у Великому Новгороді»; «Домострой» Сильвестра (ХV століття) [17].
Правила домострою зробили величезний вплив на господарську діяльність, підприємництво, державну економічну політику як свого часу, так і на майбутнє, визначивши еталон господарювання і підприємницької діяльності. Принципи домострою вплинули і на формування східнослов’янської філософсько-економічної думки.
Перші два розділи «Домострою» присвячені головним питанням у житті православної людини: упорядкуванню духовного та родинного життя, стосунків з ближніми. Автор підкреслює усі основні положення християнського вчення: необхідність любові до Бога, до ближнього, шанування влади, поваги до старших за віком, братських стосунків з рівними та опіки молодших, надає культурні зразки моральних відносин між членами родини, між господарем (господинею) та працівниками. Дуже детально описує Сильвестр ознаки неправедного життя, у тому числі у ставленні до людей в господарському процесі, попереджає про наслідки неправедності для всієї сім'ї. І так само детально описуються праведні справи, у тому числі в господарському житті, і заохочення за праведність. Сильвестр підкреслює неприпустимість накопичення неправедного багатства і говорить, що милостиня приємна Богу тільки від праведної праці. В цьому ж розділі автор підкреслює необхідність жити, витрачати кошти відповідно до отримуваних доходів.
Власне господарському життю присвячена третя частина «Домострою», вона про те, як планувати господарське життя, вести облік і контроль, про розподіл обов'язків, про те, як виховувати, карати і заохочувати, як вести торгові справи, готувати і берегти запаси, брати позику, приймати гостей і поводитися в гостях, про правила ділового етикету.
Тут ми бачимо і чітку організацію домашнього виробництва, і культуру, дисципліну праці, правила мотивації і взаємостосунків керівника (господаря, господині) і підлеглих (домочадців, слуг), і елементи того, що ми зараз називаємо кадровою політикою: і заохочення, і покарання, і милосердя, і жорсткість, але не жорстокість до неприпустимих етичних вчинків, і виховання власним прикладом. Це ті елементи, про які часто забувають сучасні керівники. Тут же ми можемо побачити виховання виробничої культури, культури своєчасної сплати податків і боргів, рекомендації отримання додаткового прибутку від раціонального господарювання і чудові правила того, що ми зараз називаємо діловим етикетом, але не формальним, а що йде від душі (наприклад, перед тим, як розглядати господарські справи, за звичай було пригостити купця, партнера у господарських справах, вшанувати його приємною бесідою).
Як документ епохи ринку, що тільки формується, до того ж епохи, обтяженої політичними потрясіннями, «Домострой» відобразив у собі постійну нестійкість ситуації, яка загрожує будь-якому господареві. Звідси його прагнення звести до мінімуму залежність від зовнішнього середовища, культ дбайливості, ощадливості. Звідси ж і особлива турбота про підтримку репутації; адже доля у будь-який момент могла обернутися так, що без допомоги сусідів і навіть чужих людей під питанням виявився б не тільки добробут людини, але і її життя.
Взагалі увесь «Домострой» є найяскравішим зразком православної господарської культури.
Наступним зразком економічної культури у дореволюційні часи була добре налагоджена система купецьких гільдій, зі своїм кодексом честі, правилами роботи, системою присвоєння статусів. Купець першої гільдії за своїм положенням відповідав званню дійсного статського радника, за воїнським партикуляром - генерал-майору. Купець першої гільдії мав право здійснювати міжнародні перевезення у режимі «зеленого коридору». За усю історію Російської імперії не було жодного судового розгляду за контрабанду по відношенню до купців першої гільдії.
З розвитком підприємництва, коли виникла необхідність формування загальних принципів саме підприємницької діяльності з урахуванням норм моралі та культурних ідеалів хазяйнування, було розроблено «Сім принципів ведення справ у Росії», перший з них звучить так: «Прибуток важливіше за все, але честь вище за прибуток» [48].
Основні риси економічної (господарської) культури вітчизняних підприємців кінця ХІХ –початку ХХ ст. такі [15]:
- сполучення високої моральності, принципів християнської господарської етики та господарських чеснот (раціоналізму, заповзятливості, старанності, правдивості, точності у ділових стосунках);
- сприйняття багатства, влади, діла як обов’язку перед Богом, державою, суспільством, власними робітниками і, як наслідок, турбота про власних працівників, щедре благодійництво – те, що ми зараз називаємо соціальною відповідальністю;
- сімейний та соціальний характер підприємництва [29];
- ставлення до праці як до чесноти, способу зростання особистості, перетворення навколишнього світу [28];
- взаємна довіра, яка пронизувала усі внутрішні та зовнішні стосунки; так, широко розповсюдженим було таке явище, коли договори складались лише на основі чесного слова, яке було скріплено не документом, а хресним знаменням;
- висока вимогливість до ділових якостей людей;
- культ чесної конкуренції, турбота про якість продукції;
- жива присутність господаря на всіх етапах розвитку справи;
- соборність, яка проявлялась як у зовнішніх, так і у внутрішніх відносинах на самому підприємстві, особливо це проявлялось в артільних формах господарювання [28].
Звісно, що не кожному підприємцеві чи господареві у реальному господарському житті були притаманні усі означені якості, зокрема висока моральність, але ці характеристики вважались нормою життя, і коли вони порушувались, це засуджувалось суспільною думкою.
Взагалі, уся економічна культура на усіх її рівнях і за всі часи з моменту прийняття православної віри князем Володимиром поступово набувала таких рис:
- духовність (пріоритет духовного над матеріальним, хазяйнування не повинно заважати, а навпаки сприяти спасінню душі, яке є головним) [27];
- спосіб споживання (стандарт повсякденного життя): «істинне благополуччя - спокій душі і совісті»;
- соборність;
- жертовність (принесення власних інтересів у жертву заради інтересів іншої людини, колективу, громади, держави);
- сприйняття праці як чесноти, способу творчого перетворення світу,зростання особистості, працелюбство [28];
- особлива система організації і мотивації праці [28];
- служіння (Богу, царю, Батьківщині, народу, громаді, родині), відповідно – соціальна відповідальність;
- ставлення до влади, багатства як до обов’язку перед Богом, державою, суспільством;
- взаємна довіра;
- справедливість;
- благодійництво;
- чесність;
- прагнення до самозабезпечення (самостійності, автаркії);
- емоційність (примат емоційності над раціональністю, голос серця важливіше, ніж холодний розум).
Після революції християнська економічна (господарська) культура була практично знищена: не стало купців і підприємців, справжніх хазяїв, носіїв цієї культури, в народі за часи репресій, колективізації, індустріалізації, під тиском командно-адміністративної системи та партійної ідеології знищували як віру, так і риси справжнього господаря. Звичайно, в економічній культурі радянського періоду збереглись і позитивні риси: відповідальність, служіння Батьківщині, колективізм (замість соборності), в нас не було культу матеріального, культу багатства, ніколи не були у шані вори, грабіжники державного майна. Однією з головних рис була соціальна спрямованість економіки. Аналізуючи минуле і відбудовуючи наше майбутнє, все ж таки хотілося б поступово повертатись до тих ідеалів, які віками були зразками наших предків і які все ще збереглися у глибині нашої колективної свідомості.
Додаток А
Характеристика основних типів культурної ментальності за П. Сорокіним
Характеристика етичних норм у різних типах культурної ментальності за П.Сорокіним
