1. Засоби розвитку... глибоко зумовлені сутністю й розвитком дитини, виходять безпосередньо з фізичної діяльності й духовного впливу людини як єдиного у собі цілого і діють безпосередньо на людину та її дух.
Точнісінько так само засоби для занять... що ґрунтуються глибоко на природі дитини, так само як і на властивостях речей, виходять... з опосередкованого тілесного, матеріального як такого у його найпростіших втіленнях, як м’яч, куля, кубик і каток; як дещо неподільне; тимчасом як діти розглядають їх у їхніх різноманітних і протилежних, а також в опосередкованих властивостях та стосунках, у спокої й русі і відповідно до цього поводяться з ними.
Освітній елемент для почуттів і членів тут полягає в тому опосередкованому, що існує між розвитком і заняттям, єдиним і неподільним, духовним, тілесним.
2. Прогрес у цьому випадку відбувається за панівним законом протилежностей від неподільного до подільного, і саме спочатку від розділеного один раз до розділеного багато разів, але всебічно, від кубічної форми до утворення брусків і від прямого поділу до скісного. Це відомі дарунки ігор від третього до шостого включно.
3. Від брусків засоби для гри підіймаються до площин, і саме спочатку до прямокутних або чотирикутних, а згодом до скісних або трикутних.
Розуміння різноманітних положень і відношень між. ними зумовлює різний вигляд їх застосування та різну дію їх на дитину.
Вони утворюють своєрідний і внутрішньо згуртований ряд ігор із складанням, які припускають багатостороннє утворення і тому мають особливе розвиваюче-виховне значення, а також є приємно повчальними.
4. Через утворення брусків та площин фізичний поділ спускається до паличок і саме спочатку до паличок довжиною в подвоєний кубик або звичайний брусок.
Використання цих паличок полягає: а) у різноманітному складанні їх між собою у відомі вже форми життя; краси й пізнання, серед яких можна, якщо завгодно, розрізняти форми числа й форми лічби, як і форми письма й читання тощо; б) у міцному з’єднанні паличок у замкнені фігури або поверхні з допомогою сполучного тіла, горошини або корка.
Для рухомого сполучення окремих паличок замість них вживаються:
5. Скалочки або дранки довжиною у вісім кубиків або чотири бруски і шириною якнайбільше у половину кубика. Заняття з ними і є так званим творенням меж.
Сполучення паличок, що досягається творенням меж, як неподільне, але рухливе ціле, приводить до занять з розчленованою паличкою, в процесі цих занять одна форма розвивається з іншої, причому більш складна форма стає більш простою.
6. Творення меж і застосування розчленованої палички приводять до занять з неподільними, складеними у довжину клаптиками паперу, або до нанизування, що виходить у своєму складанні й сплітанні їх із простих форм і умов, або також у поєднанні звичайних кольорових клаптиків паперу у форму тканини; це приводить до плетіння, а плетіння утворює перехід до наступного.
7. За допомогою всього вищеописаного поділу й розчленування цілого приводить до цілого у спостереженнях тіла поверхні, але і те буває наочним і таким чином спрямовує погляд на внутрішність тіла.
8. Від цього, поділу й зворотного з’єднання розділеного матеріалу справа йде далі: до втілення цього матеріалу в різні форми, але за умов незмінної маси або справді постійно рівного собі цілого:
а) якщо ціле, коли йому доводиться бути таким чином перевтіленим, є більш масивним, більш речовим, то й матеріал повинен бути м’яким, повинен піддаватися тиску і переміщенню його частин, отже, у певному значенні повинен піддаватися вдосконаленню і тому легко змінювати форму; але у масі залишатися незмінним. Це творить ліплення й моделювання у найперших і найпростіших його видах, що виходять з кулі або навіть з кубика;
б) якщо йдуть, навпаки, від певної й постійної незмінної поверхні, то маємо складання;
в) якщо йдуть від нитки, то маємо гру для хлопчиків, і особливо для дівчаток, так зване знімання. Тут з допомогою нитки, що залишається однаковою за довжиною, обидва кінці: якої з’єднані, за допомогою другої особи, що допомагає, та іззастосуванням своїх власних рук той що бере участь у грі, дістає форми різного типу, що вміщують тіла й поверхні.
10. Наступне в постійному ряді розвитку заняття дітей полягає, природно, у сполученні попередніх, тобто у сполученні окремого й постійного, або при постійній масі тіла це буде відрізанням або різання на шматки, а при постійній поверхні (паперу) – вирізуванням.
Отже, вирізування буде посереднім елементом, складанням постійного з поділом і формуванням його, тому хоч постійне й залишається, але відносно свого поділу розвиває й виявляє певні форми та види; однак тут, з іншого боку, виникають заново розділені частини, які, у свою чергу, за спільними й необхідними законами сполучення знову можуть з’єднуватися.
При тлумаченні цієї основної, діяльності випливають, однак, знову два висновки.
Тут можна, по-перше, звертати увагу на форми, утворені вирізуванням, а саме: на їхній вигляд, вони будуть тоді або лише відтворенням прекрасного, будь-якої ідеї, або зображенням істин та думок або картин і предметів навколишньої дійсності – природи, людського життя і навіть самої людини. Наприклад, тут – домашніми предметами господарства й ремесла, лялечками й різними людьми, там – предметами природи: тваринами, рослинами тощо.
Або, по-друге, вирізання й відрізання і таким чином відокремлення зберігає свій зв’язок з цілим і само складається у ціле, що обіймає певний простір. Це вже буде тілесним, порожнім (порожнистим) і стосовно людського життя може відтворювати кімнату, дім, будинок, і таким чином знову робиться перехід, що вводить у світ суто людського: дому, сімейного життя, сімейної кімнати, від якої й походить ціле, і саме у предметному образі, і тому зрозуміле для дитини на підставі її власного життя.
Отже, огляд усіх дитячих занять і робіт показує, що вони повинні бути відображенням у дзеркалі всього життя – природи й людини – для дитини й на її ступені дитячого розвитку істинною оцінкою та розумінням цього життя; навіть на ступені дитячого розвитку і кожного окремого кроку вперед воно стає розумінням його суті та його внутрішнього значення.
