Ведення оборонного бою в особливих умовах

284. Оборона взводу (відділення) в місті (населеному пункті) – це, насамперед, бій за міцні кам’яні будівлі (споруди), які вигідні в тактичному відношенні і перетворені на опорні пункти. Бій ведеться в будівлях, між ними, в підвалах і підземних спорудах, на верхніх поверхах і дахах (горищах) будівель. Взводу доводиться діяти у складній обстановці, яка швидко змінюється, в багатьох випадках ізольовано від сусідів.

Під час оборони в місті аеромобільний (парашутно-десантний) взвод (відділення) найменше обмежений у маневрі, особовий склад може проникати всюди, швидко пристосовувати будівлі і споруди в якості укриття від сучасних засобів ураження.

Дії в місті, як правило, ведуться на близьких дистанціях, тому озброєння взводу – кулемети, автомати, реактивні кумулятивні гранати, ручні гранати і озброєння бойових машин десантних (бронетранспортери) будуть відігравати важливу роль у знищенні атакуючого противника.

Враховуючи обмежені можливості протитанкових ракетних комплексів, бойових машин десантних в місті (населеному пункті), найбільшу роль у боротьбі з танками і іншими броньованими машинами противника відіграють протитанкові гранатомети і реактивні кумулятивні гранати.

285. У місті (населеному пункті) аеромобільний (парашутно-десантний) взвод обороняє опорний пункт, який включає один-два будинки або декілька невеликих будівель (споруд), частину будівлі або її поверх, проміжок між будівлями, який входить в опорний пункт роти, а аеромобільне (парашутно-десантне) відділення може обороняти невеликий будинок (споруду), поверх будинку або проміжок між будинками. Взводу можуть додаватись гармати (міномети), вогнемети, протитанкові ракетні комплекси та інші вогневі засоби.

Гранатометний (протитанковий) взвод, як правило, придається відділеннями аеромобільним (парашутно-десантним) взводам.

286. Побудова бойового порядку взводу (відділення) повинна забезпечити ведення кругової оборони протягом тривалого часу, за відсутності тактичної взаємодії із сусідами. Він будується у лінію або може мати ярусне розміщення з виділенням вогневої групи і групи бойових машин. Більша частина сил і засобів взводу, які обороняють будинок, і приданих вогневих засобів розміщується на нижніх поверхах і напівпідвалах. На верхніх поверхах встановлюються окремі вогневі засоби і розташовуються снайпери. Протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети розташовуються переважно на нижніх поверхах із таким розрахунком, щоб забезпечувалася можливість ведення вогню уздовж вулиць і майданів, а міномети – на верхніх поверхах і дахах. Під час ведення бою в будинках, підвалах і підземних комунікаціях механізоване відділення, як правило, діє бойовими групами.

Для оборони використовуються найбільш міцні будівлі, які розміщені на перехрестях основних магістралей, на виходах до площ, парків, мостів та інших важливих об’єктів, що забезпечують можливість кругового спостереження і обстрілу противника навколо будівлі.

Опорний пункт в місті (населеному пункті) створюється так, щоб підступи до нього прострілювалися фланговим і перехресним вогнем зі всіх видів стрілецької зброї, бойових машин десантних (бронетранспортерів) та інших засобів. Готуючи будинок до оборони, необхідно закласти вікна і двері цеглою або мішками з піском (землею), обладнати бійниці й амбразури для стрільби з автоматів, кулеметів, гранатометів та інших вогневих засобів, оглядові щілини з метою забезпечення ведення кругової оборони, закласти зайві переходи на поверхах, проробити ходи у міжповерхових перекриттях і на даху, обладнати підвал мурованого будинку під сховище, створити запаси боєприпасів, особливо реактивних кумулятивних гранат, продовольства, медичного майна і пітної води, вилучити з будівлі й інших споруд горючі речовини, підготувати засоби пожежогасіння, засипати дерев’яну підлогу піском (землею). Сходові клітини барикадуються (мінуються) або руйнуються.

Для зв’язку між поверхами у стелях улаштовуються люки і готуються приставні драбини. Коридори в середині будівлі барикадуються і готуються для ведення вогню зі стрілецької зброї.

Підступи до будинків і виходи із підземних комунікацій прикриваються інженерними загородженнями і вогнем. Великі споруди і окремі невеликі будинки, які обороняє взвод, з'єднуються між собою ходами сполучення, які прокопуються через двори, пролами в стінах суміжних будинків, а також підземними тунелями.

У підземних комунікаціях (спорудах), які не використовуються, влаштовуються загородження, а вихід з них прикривається вогнем або охороняється.

Дрібні будівлі, якими пожежа може перекинутися на сусідні будинки, руйнуються.

Опорний пункт поза будинками повинен перекривати вулиці, виїзди з майданів, парків та скверів, при цьому на вулицях будуються барикади з обладнаними бійницями і місцями для ведення вогню вогневими засобами. Для маневру своїх підрозділів і руху транспорту залишаються проходи, які ретельно охороняються, перекриваються переносними загородженнями і прикриваються вогнем. Підступи до барикад повинні прострілюватися фланговим і перехресним вогнем. Будівлі, які заважають спостереженню і веденню вогню, розбираються або руйнуються.

Для маневру підрозділами в місті (населеному пункті) обладнуються проходи і проїзди в середині кварталів, пристосовуються підземні комунікації і обладнуються ходи сполучення між будівлями.

Вогнева позиція бойової машини десантної (бронетранспортера), як правило, вибирається на околиці міста (населеного пункту) або на перехрестях вулиць, перед майданами, скверами та в інших місцях, які дозволяють вести вогонь уздовж декількох вулиць на велику дальність. Вона може обладнуватися за мурованою стіною (парканом) з влаштованою амбразурою для спостереження і ведення вогню, а також за іншими міцними спорудами і повинна прикриватися вогнем механізованих підрозділів.

Для управління боєм командир аеромобільного (гранатометного, протитанкового) взводу розташовується в будинку, який обороняється, і вибирає командно-спостережний пункт у такому місці, звідки проглядаються підступи до будинку, а поза будівлі – в глибині опорного пункту або на позиції одного з відділень.

Система вогню будується на сполученні фронтального, флангового і перехресного вогню з усіх видів зброї взводу й організовується таким чином, щоб будинки знаходилися у вогневому зв'язку між собою. У багатоповерхових будівлях вогонь готується в кілька ярусів. При цьому особлива увага приділяється веденню вогню уздовж вулиць, по перехрестях, підходах до мостів і по мостах, виходах із майданів, парків і скверів, у проміжки між будинками, шляхопроводах, підступах до водних перешкод і дворів.

Розвідка противника організується більшою, ніж у звичайних умовах, кількістю спостерігачів. Для організації безпосередньої охорони на даху будинку можуть обладнуватися спостережно-вогневі точки у складі 2-3 військовослужбовців.

287. Робота командира взводу щодо підготовки до оборони в місті проводиться, як у звичайних умовах.

Під час оцінки обстановки він додатково вивчає: склад і характер дій противника (якими вулицями, скверами, майданами, дворами і будівлями він буде діяти, де він зосередить зусилля, які способи буде застосовувати під час оволодіння будівлями і об’єктами); як побудувати бойові порядки, визначити заходи щодо створення додаткових запасів боєприпасів, продовольства, медичного майна і питної води; характер міської забудови, особливо будинків, які обороняються, наявність прихованих підступів до будинків від фронту, флангів і тилу (у тому числі підземних комунікацій) та їх вплив на умови побудови оборони, спостереження і ведення вогню; які будівлі (споруди) включити в опорний пункт, можливість використання підземних споруд для укриття особового складу і здійснення маневру, характер водних перешкод, наявність мостів через них і можливі ділянки форсування (подолання) противником, де розмістити позиції відділень, вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків та інших вогневих засобів, місця обладнання загороджень, напрямки (вулиці, провулки тощо), які доступні до дій танків, бойових машин піхоти, мотопіхоти, кількість і ширину вулиць, наявність підземних споруд, майданів і міцних споруд в опорному пункті, утримання яких забезпечить виконання завдання, важкодоступні ділянки на підступах до опорного пункту.

Особлива увага під час оцінки обстановки звертається на наявність у місті (населеному пункті) цивільного населення, інших осіб і об'єктів, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права.

У рішенні командир взводу визначає: утримання якої будівлі (декількох споруд) забезпечить виконання поставленого завдання, способи боротьби з противником на підступах до будівлі противником, який наступає вздовж вулиць, майданів, долає водні перешкоди і оволодів будівлею в безпосередній близькості від взводу, який увірвався в опорний пункт або будівлю; необхідні заходи щодо ліквідації і поповнення втраченого положення.

Під час рекогносцировки командир взводу вивчає місцевість на підступах до опорного пункту (будівлі), вказує командирам відділень (танків) орієнтири і уточнює: положення, склад і найбільш вірогідні напрямки (вулиці, майдани) наступу противника і рубіж переходу в атаку; накреслення переднього краю оборони роти, опорний пункт взводу і які будівлі (споруди) включені в опорний пункт взводу і сусідів; позиції відділень поза будівлею (попереду, між будівлями) або розміщення відділень у будівлі, вогневої позиції бойових машин десантних (бронетранспортерів) і приданих вогневих засобів; які комунікації використовувати для здійснення маневру і порядок охорони, траншею і хід сполучення взводу при обороні поза будівлею; основні позиції; основні і додаткові сектори обстрілу бойових машин десантних (бронетранспортерів), а також приданих вогневих засобів із врахуванням розміщення вулиць, майданів, скверів, парків, багатоповерхових споруд і засобів, які призначені для забезпечення флангів, проміжків і підступів до споруд; рубежі, ділянки і об’єкти (вулиці, будинки, парки тощо), по яких готується вогонь артилерії і мінометів, і порядок його виклику; порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту і позицій відділень (вогневих позицій) і підготовки будівель до оборони; місця і характер інженерних загороджень, які обладнуються перед фронтом (на вулицях, скверах, майданах, попереду будівель) і на флангах (між будівлями) оборони взводу, і порядок прикриття їх вогнем; місце командно-спостережного пункту.

Організовуючи взаємодію під час оборони в населеному пункті, командир взводу узгоджує дії відділень (вогневих засобів), окремих груп, які розташовані в одному будинку на різних поверхах і діють поза ним, при підході і відбитті атаки і порядок знищення дрібних груп противника, який увірвався в будинок або в опорний пункт взводу.

Під час організації управління додатково вказується порядок підтримки зв'язку із спостережно-вогневими точками.

Організуючі забезпечення бою в місті (населеному пункті), командир взводу додатково визначає заходи щодо боротьби з пожежами: скільки, де і яких засобів пожежогасіння мати; які матеріали, що швидко спалахують, видалити з будинку та поблизу нього або зруйнувати; місця встановлення водних баків; склад позаштатної пожежної команди і порядок дій особового складу під час гасіння пожежі; які вікна напівпідвальних приміщень і перших поверхів закрити повністю або металевими сітками з метою недопущення закидання ручних гранат (у тому числі димових і запалювальних), які ділянки (підлоги) будівлі засипати піском (землею) і мати його запас.

288. Атака противника відбивається вогнем усіх засобів, при цьому вогневі засоби, що розташовані на верхніх поверхах, не тільки знищують противника безпосередньо перед будинком, який обороняється, але і ведуть вогонь по цілях, що розташовані у глибині бойового порядку противника, забороняючи підхід його резервів і вогонь по будинку прямою наводкою. Противник, який підійшов до стін будинку, закидається гранатами і знищується вогнем впритул. Під час ведення бою в середині будинку й у підземних комунікаціях противник знищується вогнем впритул і в рукопашній сутичці, а також ручними гранатами.

Відділення (кожний солдат і сержант), ведучи бій в середині будинку, повинне виявляти особливу рішучість і завзятість, вміло використовувати в ближньому бою свою зброю і ручні гранати, стійко обороняти кожен поверх і кожне приміщення.

При вході у приміщення, яке зайняв противник, один із бойової „двійки” (групи) різко відчиняє двері, інший кидає гранату, а потім вогнем із автомата (кулемета) знищується противник, який залишився живим.

Під час руху сходовими клітинами пересування здійснюється кидками від однієї площадки до іншої, за умов попереднього закидання їх гранатами або обстрілу. Під час бою в середині будівлі особливого значення набуває рукопашний бій, застосування ручних гранат і ведення вогню впритул.

Противник, також знищується вогнем відділення (групи солдатів), що висилається в тил противнику підземними комунікаціями (спорудами).

Противник, який зайняв верхні поверхи, знищується в першу чергу. Для проникнення на верхні поверхи використовуються шахти ліфтів, запасні (пожежні) драбини, проломи в міжповерхових перекриттях. Доцільно спочатку зайняти поверх вище противника і звідти, зверху вниз, атакувати його, знищуючі гранатами, вогнем вогнеметів, з автоматів і кулеметів через отвори в перекриттях.

Під час бою в середині будинку артилерія (міномети), бойові машини десантні (бронетранспортери), обслуги автоматичних гранатометів і протитанкових ракетних комплексів своїм вогнем знищують живу силу, бойову техніку й інші засоби противника, не допускаючи їх підходу до будинків, підвезення (піднесення) боєприпасів і інших матеріальних засобів.

289. Нічні умови суттєво впливають на ведення оборони і, особливо, на використання вогневих засобів і можливість здійснення маневру. Вночі ускладнюється спостереження й орієнтування на місцевості, внаслідок чого зменшується дальність спостереження цілей, погіршуються умови для точного прицілювання і корегування вогню, що веде до зниження ефективності вогню із стрілецької зброї і інших вогневих засобів.

При переході до оборони вночі дуже важко вибрати зручні позиції для відділення та інших вогневих засобів, організувати систему вогню і загороджень. У темряві значно знижується продуктивність інженерних робіт, ускладнюються умови і збільшується час їх виконання. Противник отримує можливість приховано підійти до оборони і раптово атакувати, а також просочитися через проміжки в глибину оборони. Крім цього, ускладнюються управління взводом і підтримка безперервної взаємодії, а при веденні вогню збільшується витрата боєприпасів і освітлювальних ракет.

290. Оборона вночі, як правило, є продовженням денних дій з основним завданням – відбити раптову атаку противника.

Для цього командир взводу повинен: підсилити спостереження за противником і своїми загородженнями перед переднім краєм, на флангах і організувати підслуховування; велику частину особового складу взводу і вогневих засобів тримати в постійній готовності до відбиття атак противника; підсилити охорону місць відпочинку особового складу, бойових машин на позиціях.

Взвод вночі продовжує виконувати поставлене завдання в заздалегідь створеному бойовому порядку, при цьому бойові машини і вогневі засоби можуть бути висунуті ближче до переднього краю (зайняти тимчасові вогневі позиції).

Система вогню взводу в обороні вночі організовується таким чином, щоб була можливість максимально використовувати вогневі можливості всіх видів зброї взводу і приданих вогневих засобів із використанням нічних прицілів, їх тісна взаємодія у поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами для відбиття атаки противника, знищення його у випадку вклинення в опорний пункт або коли він намагається його обійти, прикриття флангів і проміжків між опорними пунктами взводів, а також загороджень і перешкод.

Під час організації системи вогню необхідно ретельно визначити місця розміщення вогневих засобів, смуг вогню і секторів їх обстрілу, особливо тим, що мають нічні приціли.

Зони протитанкового вогню і вогню зі стрілецької зброї призначаються, виходячи з характеристик приладів нічного бачення і умов видимості, глибини їх можуть зменшуватись.

Кордони секторів і смуг вогню, ділянок зосередженого і загороджувального вогню вказуються відносно предметів, які виразно спостерігаються в темряві.

З кожної вогневої позиції ще в світлий час необхідно перевірити можливість і зручність спостереження і ведення вогню, а для стрілецької зброї без приладів – підготувати прості пристосування, які забезпечують ведення вогню вночі в певному секторі або по заздалегідь пристріляних рубежах (обмежувальні кілкі по горизонталі і висоті).

Командир взводу управляє підлеглими підрозділами і вогневими засобами з командно-спостережного пункту або позиції одного з відділень.

291. Для ведення оборони вночі командир взводу до темряви повинен визначити і вказати підлеглим командирам: добре видимі вночі орієнтири; завдання щодо підготовки озброєння, техніки і вихідних даних для ведення вогню вночі, організувати спостереження і підслуховування; по яких ділянках місцевості перед переднім краєм і на флангах додатково підготувати вогонь; порядок застосування приладів нічного бачення і засобів освітлення місцевості, а також завдання щодо знищення засобів освітлення противника та засліплення його особового складу і вогневих засобів; додаткові заходи щодо забезпечення проміжків і флангів; від кого і коли виділити додаткові чергові вогневі засоби, їх тимчасові вогневі позиції і завдання; які вогневі засоби і коли висунути на тимчасові позиції або ближче до переднього краю; склад і місце посту освітлення, порядок освітлення місцевості противника під час бою; який запас освітлювальних засобів, трасуючих снарядів і патронів з трасуючою кулею мати, як використовувати освітлення місцевості, що здійснюється артилерією і авіацією; розпізнавальні знаки своїх військ; сигнали управління і цілевказання; порядок відпочинку особового складу, сигнали бойової тривоги і порядок дій за ними.

До початку темряви всі командири зобов'язані перевірити дані для стрільби вночі, готовність зброї і приладів нічного бачення, наявність трасуючих снарядів, патронів із трасуючими кулями і засобів освітлення місцевості.

Для засліплення вогневих засобів противника, оснащених приладами нічного бачення, можуть застосовуватися фари, а також осередки пожеж, що заздалегідь підготовлені перед фронтом оборони.

292. Для освітлення місцевості вночі у взводі із спеціально підготовленого особового складу за рішенням старшого командира може призначатися пост освітлювання. Він складається, як правило, із двох солдатів, один з яких призначається старшим. На посту мають бути прилади спостереження і засоби освітлення місцевості.

Завдання посту освітлення командир взводу ставить на тому місці, звідки вестиметься освітлення. При цьому особовому складу вказується: склад поста, хто старший; відомості про противника (де знаходиться, що робить і звідки очікується його поява); розташування передових підрозділів своїх військ; основні і запасні місця для поста освітлення і як їх обладнати, а також сектор освітлення; де і скільки отримати засобів освітлення, порядок освітлення місцевості і противника; початок і кінець освітлення і порядок дій після виконання завдання.

Пост освітлення для найбільш ефективного використання доцільно розташовувати в центрі бойового порядку взводу в першій траншеї або в проміжках між позиціями відділень. Для нього необхідно призначити основне і два-три запасні місця розміщення на віддаленні 40-60 м один від одного, на яких обладнуються прості укриття і пристосування для запускання освітлювальних патронів.

293. В обороні вночі взвод знаходиться в постійній готовності до відбиття раптових атак противника, знищення його розвідки і груп, які намагаються проробляти проходи в загородженнях або просочитися в глибину оборони.

Вночі дві третини особового складу кожного відділення (члени екіпажу бойової машини десантної, бронетранспортера в кількості, яка дозволяє вести вогонь з озброєння бойової машини) повинні знаходитися на позиції (у бойовій машині десанту, бронетранспортері) у готовності до ведення вогню.

Особовий склад і вогневі засоби, включаючи і чергові, спостерігачі і командири, які знаходяться на позиції, на ніч змінюють свої місця. Кількість спостерігачів збільшується. Фланги відділень (траншея) перекривається рогатками, їжаками і знаходяться під безперервним спостереженням і прикриваються вогнем. Охорона командно-спостережного пункту підсилюється.

Відпочинок особовому складу надається за дозволом командира роти. Особовий склад, який відпочиває, розташовується в укриттях (бліндажах) і в траншеях поблизу вогневих засобів у готовності зайняти свої місця за тривогою. В місцях відпочинку особового складу і бойових машин виставляються спостерігачі (чатові), які охороняють їх, знаходяться в постійній бойовій готовності до відбиття нападу противника і встановленим сигналом оповіщають тих, хто відпочиває, і викликають їх на позиції.

294. Дрібні групи противника, які намагаються проникнути в глибину оборони методом просочування, знищуються черговими вогневими засобами.

Атака противника відбивається з відстані, яка забезпечує ефективне ведення вогню бойовими машинами десантними, гранатометами, протитанковими ракетними комплексами й іншими вогневими засобами.

Перехід від нічних до денних дій може проводитися в ході наполегливого оборонного нічного бою, після відбиття атак противника або коли його наступ очікується на світанку.

У всіх випадках командир взводу повинен: перемістити особовий склад і вогневі засоби на основні позиції, а пост освітлення у свій підрозділ; відновити систему вогню після відбиття атак противника; вжити заходів щодо відновлення маскування; уточнити завдання підрозділам і підсилити спостереження; провести поповнення боєприпасів і евакуювати в тил поранених і військову техніку, що вийшла з ладу; нагодувати особовий склад.

295. Наявність значної степової зони, заболоченої лісової місцевості, великої кількості озер, а також гірської місцевості, обмеженої кількості доріг і ускладнень інженерного обладнання опорних пунктів суттєво впливає на організацію оборони і застосування підрозділів узимку.

Крім цього, можлива низька температура, сніговий покрив і підвищена стійкість отруйних речовин, довга ніч негативно впливають на особовий склад.

Місцевість із великою кількістю боліт, озер і річок, висот та інших важкодоступних ділянок, обмежена кількість і поганий стан доріг, сніговий покрив і низькі температури утруднюють дії танків та іншої бойової техніки поза дорогами, що змушує противника наступати уздовж доріг і річок і сприяє створенню оборони на більш широкому фронті та меншими, ніж в звичайних умовах, силами, а також вимагає організації кругової оборони та надійного прикриття флангів і проміжків.

Узимку круті схили берегів річок, яри і байраки, узлісся, що заносяться снігом, стають серйозною перешкодою бойових машин і піхоти. Особливого значення набуває оборона населених пунктів.

296. Узимку взвод (відділення) може обороняти окремий опорний пункт (позицію), який перекриває напрямки, доступні для дій противника.

297. Під час обладнання фортифікаційних споруд узимку широко застосовуються вибухові речовини. При мерзлому, скельному ґрунті, на болотистій місцевості фортифікаційні спорудження можуть зводитися насипного типу, для цього використовується камінь, дерен, мох, мішки з землею, сніг і лід. При незначній глибині снігу окопи, траншеї та інші спорудження відриваються в ґрунті і маскуються снігом. При глибокому сніговому покрові широко застосовується влаштування снігових траншей, ходів сполучення з брустверами із утрамбованого снігу, у тому числі хибних, а також снігових валів. Снігові вали використовуються як протитанкові загородження і як маски для укриття від високоточного озброєння противника. За ними можуть обладнуватися і вогневі позиції кочуючих бойових машин десантних.

Схили висот, круті береги річок і озер, які повернуті до противника, по можливості покриваються льодом.

Ділянки доріг у дефіле і важкодоступних місцях, на підступах до оборони, укриття перед переднім краєм руйнуються або мінуються. Перед переднім краєм, в глибині опорного пункту і на флангах влаштовуються мінно-вибухові загородження, завали і перешкоди з валунів. Лід на річках, озерах і в затоках на окремих ділянках готується до вибуху.

В умовах бездоріжжя і танення снігу на позиціях, в окопах і укриттях обладнуються водостоки. З метою запобігання розмивів та обвалів стінки окопів, траншей і інших фортифікаційних споруд укріплюються, бойові машини десантні і бронетранспортери встановлюються на лежні.

З метою маскування місця, які потемніли від порохових газів, і сліди гусениць засипаються снігом, особовий склад забезпечується зимовими маскувальними костюмами, опалення печей в бліндажах та інших укриттях дозволяється тільки вночі.

298. Система вогню повинна забезпечувати можливість ураження противника перед фронтом опорного пункту і в проміжках між ними, на відкритих флангах, прихованих підступах і при вклиненні в оборону. Найбільша щільність вогню і загороджень створюється на напрямках, де є дороги, особливо танкодоступних, на підступах до населених пунктів, вузлів доріг, а на морському узбережжі (на водній перешкоді) – на ділянках, які доступні для висадки морського десанту (для форсування).

Зона суцільного багатошарового вогню створюється на дорогах і прилеглих до них ділянках місцевості, просіках, у руслах річок, у бухтах, фіордах і на інших доступних для противника напрямках. У гірській місцевості організовується багатошаровий вогонь.

299. При підготовці взводу для дії в обороні взимку командир взводу повинен: поповнити до норми і створити додаткові запаси ракет, боєприпасів, продовольства, пального і підтримувати в постійній готовності до застосування озброєння і військову техніку в умовах низьких температур; вжити заходів щодо забезпечення особового складу засобами проти обмороження теплими речами, і засобами для обігріву (печами); перевірити справність засобів підігрівачів двигунів машин, готовність застосування озброєння і техніки в умовах низьких температур; дати вказівки механікам-водіям (водіям) про заходи із запобігання розморожування систем охолодження двигунів; обладнати пункт обігріву особового складу і визначити порядок опалення печей; організувати просушування обмундирування і взуття.

Крім цього, командир взводу (відділення) особливу увагу в обороні приділяє більш частій зміні спостерігачів і обслуг чергових вогневих засобів, особливо вночі, у заметіль і снігопад, а також підсилює контроль за несенням служби на позиціях.

300. Узимку сніговий покрив і холод необхідно використовувати з метою вимотування противника, який наступає, і послаблення його боєздатності. Для цього застосуванням вогню всіх видів та інженерних загороджень необхідно змусити противника якомога раніше зійти з доріг і рухатися цілиною по снігу, позбавити його можливості обігріватися в населених пунктах, лісах, ярах, примусити його залягти на відкритій місцевості і якомога довше перебувати на морозі.

У випадку вклинення противника в оборону підрозділи повинні не допускати закріплення його в населених пунктах, в окремих будовах і в лісі. По таких місцях заздалегідь готується зосереджений вогонь взводу.

301. Лісова місцевість вже сама по собі є перешкодою для противника, який наступає, а наявність в лісі боліт, озер, річок, висот та інших важкодоступних ділянок, обмеженість і поганий стан доріг, сніговий покрив і низькі температури взимку значно перешкоджають дії противника і змушують його вести наступ головним чином за напрямками уздовж доріг, просік, галявин, через рідколісся.

У лісі, крім цього, зменшується видимість, знижується дальність спостереження, радіозв'язку і ефективність вогню, утруднюється орієнтування, цілевказання і корегування вогню, а також управління і взаємодія.

302. Командир взводу при переході до оборони в лісі, крім звичайних заходів щодо підготовки оборони, зобов'язаний: розташувати бойові машини десантні (бронетранспортери) так, щоб забезпечити обстріл противника на максимальній дальності їх озброєння; організувати розчищення лісу і чагарників для покращення умов спостереження і ведення вогню, не демаскуючи при цьому опорного пункту; підготувати шляхи маневру вогневих засобів і відділень, кинджальний вогонь і вогонь із дерев; передбачити заходи щодо боротьби з лісовими пожежами (створення захисних смуг і запасів води, підготовку сокир, пилок, лопат і багрів, очищення опорного пункту від чагарнику). Окремі ділянки можуть залишатися не розчищеними, там завчасно влаштовуються мінно-вибухові загородження і готується вогонь.

У літній час особовий склад забезпечується засобами захисту від гнусу, комарів та інших комах.

303. Система вогню організовується так, щоб усі дороги, просіки, проходи на заболочених ділянках, мости через водні перешкоди і місця можливого подолання річок у брід і форсування, а також галявини і вирубки, якими можливі підхід і наступ противника, знаходилися під фланговим і перехресним вогнем взводу. Виступи лісу використовуються для улаштування засідок, організації флангового, перехресного і кинджального вогню. На напрямках можливого наступу противника готується зосереджений вогонь.

Вогневі позиції протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів та інших елементів обладнуються в місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню перед узліссям, уздовж просік, галявин, доріг і по ділянках рідкого лісу. Їх вогневі позиції прикриваються аеромобільними (парашутно-десантними) підрозділами і загородженнями.

На перехрестях доріг, стежок, просік, узліссі або на краю галявин можуть улаштовуватись вогневі засідки. Частина стрільців, снайперів і кулеметників розміщується для ведення вогню з дерев.

У лісі опорний пункт аеромобільного (парашутно-десантного) взводу, як правило, перехоплює дорогу, просіки або дефіле між болотами й озерами.

304. При інженерному обладнанні на місцевості з високим рівнем ґрунтових вод окопи і ходи сполучення обладнуються напівзаглибленого або насипного типу. На тих ділянках, де немає необхідності відривати ходи сполучення, шляхи руху в тил позначаються покажчиками або знаками на деревах.

Над траншеєю і вогневими позиціями влаштовуються перекриття і козирки для захисту особового складу від осколків снарядів і мін, які розриваються при зіткненні з деревами. Для спостереження і ведення вогню зі стрілецької зброї і на деревах з густою кроною обладнуються площадки.

На танконебезпечних напрямках перед позиціями відділень і на флангах обладнуються завали, протитанкові бар'єри, які прикриваються вогнем і мінуються.

Командир взводу управляє підлеглими підрозділами і вогневими засобами з командно-спостережного пункту або з позиції одного з відділень.

Розвідка противника організовується збільшеною кількістю спостерігачів, ніж у звичайних умовах.

305. Бій у лісі, як правило, ведеться на близьких дистанціях. При цьому широко застосовуються дії невеликих груп із засідок, кинджальний вогонь, маневр у фланг і тил противника, який наступає. Широке застосування має використання ручних гранат і гранатометів.

306. Гірська місцевість характеризується різким пересічним рельєфом і кам'янистим ґрунтом, рідкою мережею важкодоступних доріг і складністю руху поза ними, швидкою течію річок і різким коливанням рівня води в них; великою кількістю прихованих підступів і мертвого простору; збільшенням дальності польоту куль і снарядів; утворенням завалів і обвалів; наявністю гір і гірських хребтів із крутими схилами, які частково переходять у скелі і скелясті обриви, а також лощинами і поглибленнями, які розташовані між гірськими хребтами; різкими змінами погоди, сильними бурями, снігопадами, туманами, лавинами, зсувами, каменепадами і селями.

Для більшості гірських районів характерні: суворий клімат; складність орієнтування, спостереження і ведення вогню, а також підтримка зв'язку і виконання робіт з інженерного обладнання місцевості.

307. Оборона в горах будується на більш широкому фронті, перехоплюючи найбільш доступні напрямки для дій противника, при цьому необхідно змушувати противника наступати знизу вгору, а на плоскогір'ї і долинах – як у звичайних умовах.

При цьому аеромобільний (парашутно-десантний) взвод може обороняти опорний пункт у відриві від інших взводів роти.

Позиції відділень вибираються в місцях, які виключають можливість обвалів, зсувів і затоплень, із таким розрахунком, щоб забезпечувалось ураження противника багатошаровим фланговим, перехресним і кинджальним вогнем, виключалась наявність мертвих просторів.

Вогневі позиції бойових машин десантних (бронетранспортерів) готуються на танконебезпечних напрямках. Для оборони перевалів, важливих вузлів доріг, переправ вогневі позиції вибираються з таким розрахунком, щоб забезпечувалося ведення вогню на граничні дальності і приховане їх розташування. Частина вогневих засобів розташовується на зворотних схилах на віддаленні 100-200 м від топографічного гребеня висот для знищення противника, який прорвався, вогнем упритул.

Система вогню взводу (відділення) створюється з таким розрахунком, щоб перед переднім краєм оборони, на флангах і в проміжках між опорними пунктами (позиціями) не було мертвих просторів і прихованих підступів. Для цього вогневі засоби розташовуються ярусами, система вогню відділень організовується таким чином, щоб вони знаходилися у вогневому зв'язку між собою, забезпечували кругову оборону і можливість зосередження вогню основних засобів на загрозливому напрямку у стислі терміни.

308. При інженерному обладнанні опорного пункту фортифікаційні споруди в кам'янистих і скельних ґрунтах облаштовуються напівзаглибленого і насипного типу з використанням каміння та мішків із піском і землею. Окопи, укриття й інші споруди обладнуються так, щоб виключити затікання в них вогнесумішей і води. В скельних ґрунтах окопи й укриття можуть обладнуватися вибуховим способом. Попереду позицій крім звичайних загороджень готуються обвали та зсуви, дороги (стежки) готуються до зруйнування і мінуються.

Розвідка противника і місцевості організується більшою, ніж у звичайних умовах, кількістю спостерігачів.

309. Під час організації оборони в горах командир взводу (відділення) крім рішення звичайних питань зобов'язаний: ретельно вивчити підступи до опорного пункту (позиції) з фронту, флангів і тилу; організувати прикриття їх перехресним вогнем і спостереження за ними; врахувати мертві простори поблизу опорного пункту (позиції) і підготувати по них вогонь; створити на позиціях збільшений запас ракет і боєприпасів, особливо гранат; передбачити заходи щодо протидії обходам противника і його просочуванню між позиціями відділень або на стиках із сусідами.

Крім цього, при організації оборони в горах слід враховувати підвищену витрату пального, потужності двигунів, перегрів системи охолодження двигунів при більш низьких температурах охолодження рідини, вживати заходів щодо забезпечення бойових машин підвищеного проходження запасом охолоджувальної рідини, забезпечення особового складу теплими речами, засобами для обігріву, приготування їжі і запасом питної води.

310. Атаку противника взвод (відділення) відбиває всіма вогневими засобами із широким застосуванням гранат. Танки противника найбільш доцільно знищувати під час подолання ними підйомів, особливо на серпантинах.

Під час обходу противником опорного пункту (позиції) взвод (відділення) переходить до кругової оборони й уражає його вогнем у фланг і тил.