Виконання завдань під час дій у спеціальній операції, стабілізаційних і специфічних діях військ

352. Характер дій підрозділів у вказаних діях залежить від ступеня складності збройного конфлікту (надзвичайної ситуації), обстановки на Державному кордоні, активності дій ССО противника, складу та оснащеності зброєю НЗФ (АОФ), які беруть участь у ньому, особливостей фізико-географічних умов району, складу і настрою місцевого населення, спроможності функціонування державних органів влади та місцевого самоврядування, можливості та необхідності застосування різноманітних видів озброєння і техніки, а також характеру і наслідків НС.

Для вирішення завдань можуть залучатися: загальновійськові частини та підрозділи, підрозділи розвідки, радіоелектронної боротьби, аеромобільні та інженерно-саперні підрозділи, військові частини та підрозділи ракетних військ і артилерії, тактичної і армійської авіації, підрозділи ВСП, ІВФ та ПрО, невоєнізовані формування МНС, штаби територіальної оборони областей, районів, які, як правило, об’єднуються в тактичні групи (ТГ).

При виконанні гуманітарних завдань підрозділи АемВ можуть об’єднуватися в тимчасово створені зведені загони для ліквідації наслідків НС, а також діяти самостійно.

Тактична група – це тимчасово створене об’єднане формування, як правило, на основі механізованих (парашутно-десантних, аеромобільних, морської піхоти) підрозділів, з необхідними і чітко визначеними силами й засобами посилення, яке призначене для вирішення завдань щодо припинення (локалізації) дій ДРГ, терористичних (іррегулярних) груп, НЗФ (АОФ) у зоні збройного конфлікту.

353. Протидиверсійна (спеціальна) операція може проводитися шляхом пошуку у блокованому або неблокованому районі; блокуванням з подальшим оточенням та знищенням (в тому числі штурмом населеного пункту); переслідування; рейдовими діями; засідкою; розвідувально-пошуковими та ударними діями із залученням тактичної авіації та авіації СВ, снайперів і груп спеціального призначення, підрозділів розвідки тощо; вистежуванням лідерів найбільш активних груп, антидержавних збройних формувань. При цьому можуть вестися як наступальні, так і оборонні дії.

Способами дій підрозділів під час ведення наступального бою в рамках протидиверсійної (спеціальної) операції можуть бути: знищення противника під час наступу в місцях його дій шляхом одночасного знищення або частинами; рейдові дії; блокування районів, ділянок місцевості, населених пунктів, шляхів сполучення та ізоляція дій противника в них; оточення, роззброювання і ліквідація збройних угруповань; деблокування оточених підрозділів, урядових закладів, місцевих органів влади; проведення розвідувально-пошукових дій; проведення (забезпечення проведення) прочісування місцевості; переслідування.

Способами дій підрозділів під час ведення оборонних дій у рамках протидиверсійної (спеціальної) операції можуть бути: охорона й оборона важливих військових та державних об’єктів; охорона комунікацій та супроводження колон у зоні збройного конфлікту; влаштування засідок; несення служби та ведення бою на контрольно-пропускних пунктах (сторожових заставах, пунктах спостереження, блокпостах); протидія диверсійним і рейдовим діям противника та діям із влаштування засідок.

За способами підготовки і проведенням протидиверсійна (спеціальна) операція подібна до загальновійськової операції, але за змістом має свою специфіку.

354. Одним із елементів протидиверсійної (спеціальної) операції є спеціальні військові дії, які здійснюються загальновійськовими підрозділами у взаємодії з формуваннями ІВФ та ПрО.

До спеціальних військових дій відносяться такі дії як:пошук і блокування НЗФ (АОФ), ДРГ; їх оточення; боротьба із засідками, запобігання нальотам; блокування та облога населених пунктів; штурмові дії в населених пунктах і горах; прочісування (зачищення); охорона та оборона розташування військових підрозділів, важливих об’єктів та комунікацій; встановлення рубежів загородження шляхом виставлення на них засідок, пунктів спостереження, секретів, рухомих патрулів, утримання в готовності резервів; застосування бойових груп – двійок, трійок і більших підрозділів; розгортання фільтраційних таборів (пунктів), організація збору, супроводження та охорони військовополонених; підтримання правового режиму воєнного стану (встановлених обмежень тощо).

Змістом спеціальних військових дій є: ізоляційно-обмежувальні, розвідувально-пошукові, ударно-вогневі та рейдово-штурмові дії, що спрямовані на знищення іррегулярних формувань (НЗФ, АОФ). Одним із найбільш ефективних способів тактичних дій у збройному конфлікті є їх блокування. Підрозділи займають вигідні рубежі з метою перекриття доріг та інших шляхів можливого виходу і просочування противника з районів його зосередження; домогтися повної ізоляції району бойових дій (населеного пункту) і позбавлення НЗФ (АОФ) можливості постачання боєприпасів і зброї. Дії проводяться, як правило, в два етапи: перший – блокування наземного району, другий – його прочісування.

355. Побудову бойового порядку тактичної групи при проведенні протидиверсійної (спеціальної) операції зі знищення НЗФ (АОФ) доцільно здійснювати з розподілом підрозділів на групи. Бойовий порядок може включати:групу планування й управління; групу локалізації зони відповідальності; групу розвідки, РЕБ та спостереження; групу пошуку та знищення; групу блокування; групу забезпечення блокування; групу доставки та вогневого забезпечення; групу вогневого ураження; групу зачистки та фільтрації, резерв. Підрозділам, що входять до складу цих груп, визначаються конкретні завдання та особливості способу дій.

356. Група планування і управління. Варіант складу групи: посадова особа, на яку покладається керівництво операцією, органи планування й узагальнення інформації та даних розвідки, підрозділи зв’язківців. Завдання групи: організація розвідки, узагальнення та аналіз інформації, координація дій різнорідних структур, планування операції, управління елементами бойового порядку під час операції.

357. Група локалізації зони відповідальності. Рішенням старшого командира, по периметру зони відповідальності створюються блокпости та рубежі військових загороджень за рахунок аеромобільних підрозділів, що безпосередньо залучаються до проведення операції, якими перекриваються шляхопроводи, дороги та магістралі, і таким чином створюється зовнішня смуга блокування.

Блокпост – військовий наряд, як правило у складі посиленого взводу, який призначений для несення служби на розгалуженнях важливих доріг, в’їздах (виїздах) до міст та населених пунктів, станцій; здійснення контролю за рухом транспорту, людей, їх перевірки та огляду, а головне – зовнішньої ізоляції району дій НЗФ (АОФ), своєчасного виявлення їх пересування, шляхів можливого виходу бойовиків із районів їх зосередження, ізоляції і позбавленні доступу до джерел постачання; забороні притоку поповнення, постачання боєприпасів і зброї та недопущення прориву через блокпост.

Місце несення служби забезпечується відповідною документацією та обладнується за правилами підготовки взводного опорного пункту до кругової оборони, а також інженерними засобами, засобами зв’язку і електропостачання, укриттям особового складу, місцем для перевірки документів, догляду транспорту, стоянкою для затриманого транспорту та обладнання блокпоста та способи виконання завдань на них в основному притаманні виконанню завдань стабілізаційних дій, особливо при проведенні протидиверсійних операцій.

Місцевість навколо блок - посту повинна знаходитись під постійним безперервним контролем: для цього необхідно мати спостерігачів з приладами спостереження, в тому числі і нічного бачення.

У нічних умовах необхідно суворо дотримуватись світломаскування, правильно організовувати освітлення місцевості без визначення своїх позицій.

Усі блок – пости прикриваються мінно-вибуховими загородженнями в керованому варіанті (УМН-2, ВКПМ-2), сигнальними мінами, на які складаються формуляри у чотирьох примірниках.

Для ускладнення підходу противника використовуються матеріали: консервні банки, шифер, покрівельне залізо, хмиз та інші предмети, що створюють гуркіт.

При організації відпочинку особового складу – третина його відпочиває, решта – несе службу.

З отриманням даних про висунення противника, підсилюється спостереження, весь особовий склад готується до бою, надається доповідь старшому командиру, оповіщаються сусіди.

Блокпости можуть посилюватися особовим складом внутрішніх військ, органів МВС, представників СБУ; на окремих ділянках можуть створюватись блокпости за рахунок підрозділів внутрішніх військ (ВВ).

Рубіж військового загородження призначається, як правило, уздовж основних комунікацій, рокад, на важливих водних рубежах з метою недопущення проникнення НЗФ (АОФ), ДРГ і інших злочинних елементів у визначені смуги (райони) і прикрити якомога більше важливих об’єктів шляхом виставлення на ньому засідок, постів спостереження, секретів та організації патрулювання, а також утримання резерву для негайного реагування при виявленні НЗФ (АОФ), ДРГ.

Завданням підрозділу, що створює рубіж військового загородження, є недопущення несанкціонованого руху поза межами дозволених маршрутів, організація патрулювання на маршрутах органами ДАІ МВС, ВСП ЗСУ.

358. Група розвідки, РЕБ та спостереження. До складу групи можуть входити розвідувальні підрозділи, підрозділи РЕБ, агентурна мережа органів СБУ та МВС, надійні провідники з числа місцевих мешканців. Для більш ефективного планування і проведення операції на пункті управління командира батальйонної тактичної групи (керівника операції) може залучатись підгрупа штабу територіальної оборони області для координації дій груп локалізації зони відповідальності, групи розвідки та спостереження.

Завданням групи є: своєчасне виявлення баз антидержавних збройних формувань, місць розташування їх штабів і скупчень бойовиків, ведення радіо-і радіотехнічної розвідки, придушення радіо-і радіотехнічних засобів, встановлення та орієнтування технічних засобів розвідки і навігації, цілевказання та корегування вогню.

359. Група блокування (оточення). Під час вирішення спеціальних завдань щодо боротьби з диверсійно-розвідувальними групами противника, іррегулярними збройними формуваннями, а також його підрозділами, що опинилися (залишилися) у тилу наших військ, в умовах відсутності суцільного фронту, з метою обмеження маневру противника та уникнення з ним бою, застосовується блокування займаного ним району (ділянки) місцевості, з наступним його прочісуванням, виявленням противника, подальшим його оточенням, примушенням до здачі зброї, а у разі здійснення опору – знищенням, шляхом ведення активних наступальних дій.

Блокування полягає в зайнятті вигідних рубежів на місцевості, надійному перекритті шляхів можливого виходу (просочування) дрібних груп противника із району його зосередження, ізоляції району, шляхів (напрямків) зосередження (позбавлення доступу до джерел постачання, запобігання надходження поповнення, постачання боєприпасів і зброї) з метою наступного роззброювання (полону) або знищення противника.

Блокування здійснюється шляхом зайняття визначеними підрозділами рубежів по периметру району вірогідного знаходження НЗФ (АОФ). Дії з блокування плануються в тісній взаємодії з підрозділами інших силових структур.

Як правило, у внутрішньому (прикордонному) збройному конфлікті аеромобільні підрозділи беруть участь у блокуванні району (ділянки) місцевості, об’єкта, а підрозділи ВВ МВС (ДПС) проводять пошук противника в блокованому районі. При нестачі сил і засобів аеромобільні (парашутно-десантні) підрозділи можуть залучатися до пошуку (прочісування) разом із підрозділами інших силових структур.

Коли у районі блокування відомі деякі місця розташування підрозділів НЗФ, складів зброї і боєприпасів, то одночасно з блокуванням всього району блокуються і ці місця, з метою виключення просочування НЗФ, після чого проводиться прочісування та їх ліквідація (роззброєння).

Під час міжнародного збройного конфлікту (війни) аеромобільні (парашутно-десантні) підрозділи можуть залучатися до пошуку противника разом із підрозділами інших силових структур або проводити його самостійно.

Склад і чисельність підрозділів визначаються розміром району блокування, бойовими можливостями підрозділів, умовами місцевості, порою року і часом доби.

Район блокування поділяється на ділянки відповідальності рот, які, у свою чергу, розділяються на сектори для взводів. Район вважається блокованим, якщо між сусідніми підрозділами, розташованими по внутрішньому кільцю блокування, є вогневий і тактичний зв’язок та забезпечується суцільне спостереження місцевості.

При блокуванні підрозділам призначаються: на закритій місцевості – сектори відділенню – 100-150 м, взводу – 400-500 м, ділянка роті – до 1,5 км; на відкритій місцевості – сектори відділенню – 200-300 м, взводу – 800-1000 м, ділянка роті – до 3 км.

Бойовий порядок складається з бойових порядків підрозділів, розгорнутих на рубежі блокування і резерву. Підрозділи розгортаються за принципом оборони на широкому фронті. У залежності від умов місцевості перед рубежем блокування встановлюються пости спостереження, секрети і засідки. Для огляду місцевості і підтримки зв'язку в проміжках між військовими підрозділами, як правило, висилаються дозори.

На рубежі блокування підрозділи переходять до оборони. При наявності часу та відповідних засобів окремі ділянки місцевості перед рубежем блокування. а також стики і проміжки між підрозділами мінуються, встановлюються загородження та технічні засоби виявлення противника, які прикриваються вогнем.

Для своєчасного посилення підрозділів у батальйоні створюється мобільний резерв силою до взводу.

З метою досягнення раптовості підрозділи одночасно з декількох напрямків приховано та стрімко висуваються на бойовій техніці в зазначені сектори (ділянки) рубежі блокування, займають намічені позиції та надійно перекривають усі шляхи виходу з району, який блокується. На важкодоступні ділянки підрозділи висаджуються вертольотами.

Для посилення того чи іншого напрямку на рубежі блокування, а також переслідування противника, який прорвався через рубіж блокування, в ротах створюються резерви силою до 1-2 відділень, які розташовуються позаду рубежу блокування на найбільш загрозливих напрямках.

У випадку, коли не вистачає сил і засобів для суцільного блокування району розташування антидержавного збройного формування, блокуються тільки окремі напрямки, де вихід (прорив) противника може бути найбільш вірогідним. Блокування цих напрямків на рубежі блокування здійснюються заслонами силою до аеромобільного (парашутно-десантного) взводу, кожний заслін блокує ділянку місцевості.

Заслін – підрозділ, який виставляється для прикриття напрямку, на якому передбачається поява противника або виявлено його просування. Взводу (відділенню), призначеному в заслін, на рубежі блокування вказується позиція, на якій, у залежності від наявного часу і передбачуваного складу противника, він переходить до оборони або виставляє спостережні пости, дозори, секрети. Проміжки прикриваються вогнем, загородженнями, виставленням охорони.

Довжина позиції може бути: на закритій місцевості – відділенню – до 250 м, взводу – до 750 м; на відкритій місцевості – відділенню – до 500 м, а взводу – до 1500 м. Інтервали між солдатами виходячи з умов місцевості, можуть досягати 100 м, при діях вночі вони скорочуються.

Блокування напрямку заслоном може здійснюватись з ходу або з висуванням із вихідного району як на техніці, так і в пішому порядку. Підрозділи висуваються і займають позиції блокування приховано, з дотриманням заходів маскування. На позиціях можуть відриватися одиночні і парні окопи, на ділянках, що не проглядаються, встановлюються сигнальні міни.

Бойова техніка зосереджується в зазначеному районі в готовності висунутись до своїх підрозділів, для підтримки їх вогнем або залишається у вихідному районі. З метою досягнення раптовості висування може здійснюватися на бойовій техніці безпосередньо на позицію.

У разі виявлення противника заслін вживає заходів щодо його захоплення, у разі здійснення ним опору – вступає у бій. Підозрілі особи затримуються.

У разі прориву (обходу) противником заслону він, як правило, залишається на зайнятому рубежі до завершення проведення пошуку. Про напрямок прориву (обходу) і відходу противника його складі повідомляється старшому командиру. Переслідування організовується старшим командиром із можливим залученням частини сил і засобів заслону.

Під час здійснення блокування взвод може діяти у складі основних сил роти, або діяти окремо, призначатися в заслін, засідку, нести службу на блокпосту або знаходитися у резерві роти (батальйону).

Поряд із блокуванням застосовується оточення противника. Якщо місце перебування противника встановлено, то може проводитися відразу його оточення в блокованому (неблокованому) районі із подальшою ліквідацією підрозділами, які вступили в зіткнення з ним, або підрозділами, які спеціально виділені для цього.

Оточення застосовується у випадку, коли є точні дані про місцезнаходження НЗФ (АОФ), диверсійно-розвідувальних сил і інших груп противника. На відміну від блокування району блокується не район, а сам противник. Оточення полягає в ущільненні кільця блокування до встановлення вогневого контакту із противником з метою зменшення проміжків між підрозділами, скорочення фронту блокування (створення суцільного фронту) і недопущення прориву (просочування) противника.

Бойовий порядок при оточенні будується, як правило, в один ешелон і складається з груп оточення, вогневої і резерву.

Група оточення діє, як правило, у бойовій лінії пішим порядком або в бойовій лінії на бойових машинах десантних, бронетранспортерах. При нічних діях особовий склад забезпечується освітлювальними (пізнавальними) знаками (катафотами, ліхтариками), що закріплені на спорядженні, з метою виключення ураження вогнем своїх підрозділів. Зміна кольору сигналів здійснюється щодоби. Для досягнення раптовості підрозділи виходять на рубіж оточення, дотримуючись заходів маскування. Підрозділам, що діють в групі оточення призначаються ділянки (сектори).

Щільність оточення залежить від наявності сил і засобів, характеру місцевості. Роті призначається ділянка оточення до 1000 м, взводу сектор – до 400 м, відділенню – до 100 м. Позиції підрозділів на рубежі оточення обладнуються в інженерному відношенні.

Вогнева група розташовується на відстані до 1000 м за групою оточення в готовності до придушення і знищення вогневих засобів противника.

Резерв розміщується на найбільш імовірних напрямках прориву противника в готовності до вирішення раптово виникаючих завдань. Забезпечення відкритих флангів досягається побудовою бойового порядку підрозділів уступом, влаштуванням мінно-вибухових інженерних загороджень, посиленням спостереження і постійною готовністю до маневру резервів убік загрозливого напрямку.

Знищення противника здійснюється безпосередньо в місцях і районах його розташування шляхом одночасного впливу на нього силами й засобами підрозділів.

Існують декілька способів завершення розгрому противника після оточення. До них відносяться: поступове звуження кільця з одночасним просуванням до центра всіх підрозділів, що беруть участь в оточенні; розчленування противника і знищення його частинами; сполучення звуження кільця оточення на одних напрямках із стійкою обороною на інших.

Виконання завдання блокування (оточення) НЗФ (АОФ) здійснюється в межах встановленого рубежу, по досягненні якого командири підрозділів (рот) доповідають за командою і уточнюють завдання.

При нестачі сил і засобів для здійснення пошуку та знищення НЗФ (АОФ) частина підрозділів блокування може залучатися для здійснення їх пошуку. Для цього за окремим розпорядженням командири рот здійснюють перегрупування сил і засобів.

З числа групи блокування (оточення) на рубежі блокування може залишатися частина сил і засобів (до відділення з кожного взводу), яка перейде до виконання завдань в якості заслонів із метою знищення окремих груп із числа антидержавного збройного формування, які можуть прорватися через бойові порядки групи пошуку та знищення.

Особливості блокування великих населених пунктів. Під час блокування (оточення) великих міст і населених пунктів або окремих районів міста, батальйон (рота, взвод) може займати позиції на одному з двох кілець блокування (оточення), зовнішньому чи внутрішньому або по периметру об’єкта.

Насамперед займаються панівні висоти і дахи високих будівель, що дозволяє в період прочісування контролювати майдани, перехрестя, основні вулиці, двори, проходи і дороги. Кожний підрозділ, який займає висоту, дах, горище високого будинку, підсилюється мінометами, снайперами. Основні шляхи, де можливий рух збройних формувань, всередині міста, перекриваються посиленими механізованими взводами.

Для аеромобільних (парашутно-десантних) взводів призначаються сектори відповідальності, які включають у себе конкретно визначені частини міста. БМД, БТР займають вогневі позиції в районі майданів і перехресть доріг, під прикриттям будинків, у садах та інших укриттях. Вогневі позиції мінометів вибираються у дворах будинків або горищах, підступи до яких прикриваються вогнем стрілецької зброї. Обслуги гранатометників розташовуються на дахах (горищах) найбільш високих будинків для забезпечення ведення вогню по площах, перехрестях вулиць (доріг) та уздовж вулиць.

При відмові від опору з виходом НЗФ (АОФ) до позицій підрозділів вони роззброюються та під конвоєм супроводжуються на пункт фільтрації і передаються органам внутрішніх справ, а у разі опору – знищуються.

Для запобігання виходу противника з великого населеного пункту доцільно здійснювати не блокування, а оточення. Надійне оточення міста досягається створенням двох кілець оточення – внутрішнього і зовнішнього. При цьому внутрішнє кільце створюється на віддаленні до 2 - 3 км від околиці міста.

До тактичних прийомів, які застосовуються підрозділами для знищення противника, що знаходиться в оточенні, відносяться: атака (штурм), фронтальний удар, десантно-штурмова атака, атака за напрямками, що сходяться, сполучення різних видів удару і маневру.

Група, що атакує, (група захоплення) діє на бойових машинах десантних, бронетранспортерах або в пішому порядку. Її склад визначається в залежності від сил противника, його озброєння і активності. До неї можуть включатися авіанавідник і артилерійський корегувальник. Дії групи захоплення починаються негайно після завершення оточення. Атака здійснюється шляхом руху наступаючих від укриття до укриття, використовуються складки місцевості і місцеві предмети, що забезпечує скритність дій. Метою дій є одночасний вихід на відкриті ділянки місцевості всіх бойових машин на високій швидкості із завданням раптово обрушити на противника всю вогневу міць і позбавити його можливості чинити опір. Подолання можливих загороджень здійснюється під прикриттям вогню артилерії, вертольотів, а також при взаємній підтримці вогню БМД (БТР) і стрілецької зброї, як і у загальновійськовому бою.

Під час розгрому оточених, у першу чергу ліквідується найбільш велике й активне формування. При діях на важкодоступній місцевості особлива увага приділяється забезпеченню флангів і веденню розвідки.

Вогнева група розташовується за бойовим порядком групи оточення в готовності до негайних дій щодо знищення противника вогнем. Резерв розміщається на напрямках можливого прориву противника з оточення.

360. Група пошуку та знищення.Пошук, затримка й остаточне знищення противника розпочинається після завершення блокування і знищення його основної групи. Під час проведення пошуку здійснюється ретельний огляд місцевості, житлових будинків, будівель і інших об'єктів. Під час пошуку зброя і боєприпаси, які виявлені, вилучаються, підозрілі особи, що вийшли на позиції підрозділів блокування, затримуються і супроводжуються до фільтраційного пункту, ті, хто здійснює опір – знищуються.

До складу групи пошуку та знищення можуть включатись підрозділи спецпризначення ВВ МВС, механізовані, аеромобільні та інженерно-саперні підрозділи.

Її головним завданням є проникнення в зону безпосереднього оточення (на об’єкт), після виходу групи блокування (оточення) на встановлений рубіж і зайняття позицій. Проникнення здійснюється під прикриттям групи блокування (оточення) і групи забезпечення блокування з метою насамперед придушення осередків опору, які залишились, у подальшому здійснюється пошук штабу, складів, інших можливих сховищ. Пошук може здійснюватися в одному напрямку, напрямками, що сходяться в центрі та розбіжними напрямками із центру, а також поділом блокованого району на ділянки з послідовним оглядом кожної з них.

До початку пошуку у населених пунктах з метою уникнення втрат серед місцевого населення за допомогою радіомовних станцій робиться оголошення, в якому пропонується населенню залишити населений пункт і через зазначені проходи зібратися у встановлених місцях (фільтраційних пунктах).

Підрозділам, що ведуть пошук, призначаються: вихідний район, вихідний рубіж для пошуку, напрямок (смугу) пошуку, ділянка пошуку, рубіж зустрічі, зрівняльний рубіж, кінцевий рубіж.

На зрівняльних рубежах уточнюються взаємне положення підрозділів пошуку (груп) і їх завдання, взаємодія, за необхідності напрямок подальшого руху, вирівнюється бойовий порядок.

361. Зрівняльні рубежі призначаються відносно добре видимих орієнтирів на рівнинній і середньо-пересіченій місцевості –через 3-4 км; на лісисто-болотистій місцевості –через 2 км; у гірській місцевості –через 1,5 км або через 1,5-2 години пошуку.

Темп пошуку повинен забезпечувати ретельний огляд місцевості, житлових будинків, будівель та інших об’єктів і прикриття підрозділів вогнем сусідів та може складати: на відкритій місцевості – 2-4 км за годину; на середньо пересіченій – 1-2 км за годину; на гористо-лісистій місцевості – 300-600 м за годину.

Під час пошуку противника, який переховується в підземних сховищах, у горах темп пошуку може знижуватись у 2-3 рази. Для ведення пошуку в населеному пункті сільського типу розвідувально-пошуковою групою в складі відділення потреба часу складає 1-2 години для огляду однієї вулиці. Вночі темп пошуку буде нижче, ніж вдень.

Бойовий порядок під час проведення пошуку противника на місцевості, як правило – бойова лінія. Інтервал між військовослужбовцями у бойовій лінії на відкритій місцевості може складати 10-15 м, на закритій – 5-7 м.

Дії аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів бойовими групами застосовуються під час подолання відкритих ділянок місцевості, в очікуванні вогню противника та у разі зближення з ним, при цьому просування здійснюється перекатом з рубежу на рубіж із взаємним прикриттям.

Під час проведення пошуку противника по об’єктах (під час огляду об’єктів) бойовий порядок взводу може включати групу огляду, групу прикриття і резерв. Для прикриття дій взводу може створюватися вогнева група.

Група прикриття блокує об’єкт і знаходиться в готовності підтримати вогнем групу огляду. Вогнева група займає вигідний рубіж у готовності до прикриття вогнем групи огляду. Група огляду, здійснюючи взаємне прикриття, послідовно проводить огляд об’єкта.

Зброя і боєприпаси, що виявлені під час прочісування, вилучаються, підозрілі особи, а також особи, які вийшли на позиції підрозділів, що виконують завдання із блокування, затримуються і передаються органам внутрішніх справ у фільтраційні пункти. Особи, що чинять збройний опір, знищуються. У разі здійснення противником збройного опору незначними силами взвод (відділення) знищує його самостійно. За умов виявлення переважаючого або рівного за силою противника підрозділ, по можливості, оточує його, сковує вогнем і у подальшому разом із підрозділами резерву знищує.

У разі ухилення противника від бою організовується його переслідування і вивід на підрозділи, які займають рубіж блокування.

Взвод (відділення), який виділений у резерв, займає район або просувається в передбойовому порядку за підрозділами, що проводятьпошук противника в готовності до блокування шляхів відходу противника, переслідування його при відході або введенні в бій.

Під час проведення пошуку противника в неблокованому районі взвод висувається за зазначеним напрямком, виславши вперед дозорне відділення (дозор), за яким веде спостереження в готовності підтримати вогнем. Із виходом на зазначений рубіж дозорне відділення (дозор) займає його і готується добою,взвод висувається до нього (виходить вперед на дистанцію, що забезпечує прикриття вогнем дозору). Після цього дозорному відділенню (дозору) вказується (уточнюється) наступний рубіж і рух відновлюється. Віддалення дозорного відділення (дозору) забезпечується ефективною підтримкою його вогнем.

Особливості пошуку у великих містах і населених пунктах. Під час організації пошуку в населених пунктах необхідно передбачати можливість ведення в них бойових дій.

При здійсненні пошуку в населених пунктах у кожному батальйоні створюються 3-4 штурмові групи. До складу кожної з них може входити: аеромобільний взвод; 3-4 сапери із запасом вибухових речовин і мін; 1-2 обслуги мінометів, автоматичних гранатометів, ПТРК; артилерійський корегувальник; авіанавідник; санітар-інструктор.

З метою підвищення ефективності прочісування районів, де є підземні комунікації й сховища, і скорочення часу, в кожному батальйоні можуть створюватися с пеціальні групи у складі до аеромобільного взводу, посиленого фахівцями інженерних військ і інженерними засобами.

Найближчим завданням штурмової групи може бути огляд (оволодіння) будинком, декількома будинками, а іноді й кварталом.

Для загальної підтримки штурмових груп призначаються артилерійські підрозділи, а також бойові вертольоти.

Штурмова група забезпечується підривними зарядами, запалювальними і сигнальними засобами. Штурмова група згідно з бойовим розрахунком розбивається на двійки (трійки), в тому числі призначається підгрупа прочісування. Дії штурмової групи в бойовому порядку без спішування особового складу категорично забороняється.

Штурмові групи розпочинають дії з вихідного положення, що займається найближче до об’єктів, які підлягають огляду (атаці), або з висуванням із районів, які займали. У цьому випадку висування підрозділів повинно здійснюватися вулицями, що обладнані сторожовими постами.

У разі здійснення противником опору, порядок дій штурмових груп при захопленні будівлі аналогічний діям при організації наступу в місті. Штурмова група висувається в пішому порядку на вихідний рубіж, віддалення якого від об’єкта атаки може бути до 200 м. Зайнявши вихідний рубіж, у встановлений час особовий склад відкриває вогонь по будинку, запобігаючи веденню вогню противником.

БМД (БТР) ведуть вогонь по верхніх поверхах і дахах будинків. Під прикриттям вогню із стрілецької зброї, БМД (БТР) ведуть вогонь по вогневих засобах та інших об’єктах у підвалах і на перших поверхах будинків на віддаленні до 800 м. Після придушення противника на підступах до будинку і на його перших поверхах особовий склад штурмових груп вривається до будинку і знищує противника, який здійснює опір. Слідом за особовим складом штурмової групи, який діє у пішому порядку, висувається підгрупа прочісування, яка завершує знищення противника, що залишився в будинках. Штурмова група, послідовно вирішуючи поставлені завдання, просувається вперед.

Слід врахувати, що у разі висування БМД (БТР) для стрільби прямим наведенням, йому повинно бути забезпечено прикриття стрільцями, які діють попереду. Досвід дій показує також, що застосування трасуючих куль вказує місце знаходження стрільця.

Роззброєння і ліквідація НЗФ (АОФ) в населених пунктах без планової забудови з вузькими вуличками, великою кількістю глухих кутів і крутих поворотів здійснюються шляхом блокування і послідовного прочісування кожного будинку. У цьому випадку в підрозділах створюються групи блокування, захоплення та огляду. Групи огляду, як правило, створюються з приданих підрозділів МВС. При самостійних діях без участі підрозділів МВС групи огляду складаються з числа військовослужбовців підрозділу, який веде блокування та перевірку населеного пункту. Під час дій з оволодіння містом і населеними пунктами необхідно вміло застосовувати задимлення ділянок вулиць, окремих будинків для засліплювання противника і забезпечення скритності дій підрозділів.

362. Група забезпечення блокування розташовується на імовірних, як правило, важкодоступних для переслідування шляхах відходу НЗФ (АЗФ) з метою зв’язати його боєм і забезпечити виконання завдань операції. Тобто група забезпечення блокування створює тиловий рубіж блокування. Для виконання цього завдання можуть залучатися аеромобільні підрозділи. У групу повинна виділятись оптимальна для виконання бойового завдання кількість особового складу та озброєння. Блокування тилового рубежу групою забезпечення блокування повинно здійснюватися одночасно з виходом інших підрозділів на рубежі блокування.

Група забезпечення блокування обладнує в інженерному відношенні призначений рубіж таким чином, щоб мати можливість відбити атаки НЗФ (АОФ) протягом декількох годин, до виконання завдання групою блокування або групою пошуку, у взаємодії з якими вона завершує знищення противника. Дії цих груп можуть бути підтримані вертольотами вогневої підтримки із складу групи доставки і вогневого забезпечення. Блокування тилового рубежу повинно здійснюватись одночасно з виходом інших підрозділів на рубежі блокування.

363. Група доставки і вогневого забезпечення складається з транспортних вертольотів та вертольотів вогневої підтримки.

Головним завданням є доставка десанту та забезпечення вогневої підтримки всіх підрозділів у веденні бойових дій. При необхідності на цю групу можуть покладатися завдання з евакуації загиблих і поранених, доставки боєприпасів і інших необхідних матеріальних засобів.

364. Група вогневого ураження призначається для вогневого ураження противника і може складатися з ескадрильї штурмової авіації, змішаної групи артилерії. При необхідності на групу покладається завдання з постановки димових завіс, застосування агітаційних снарядів і спецзасобів.

365. Група зачистки і фільтрації, як правило, складається з підрозділу ВВ МВС і представників органів МВС, СБУ, ВСП ЗС. Для виконання завдань їй визначається місце розташування фільтраційного пункту.

Фільтраційний пункт – це обладнана ділянка місцевості (будівлі), де проводиться перевірка осіб, які виходять з району блокування (ізоляції), на предмет належності до ССО противника, підрозділів НЗФ (АОФ), а також у скоєнні протиправних дій. Фільтраційні пункти можуть обладнуватись аналогічно блокпостам або створюватись на їх базі з додатковим влаштуванням місць (приміщень) для перевірки затриманих осіб. Крім того, можуть обладнуватись місця для очікування перевірки та обігріву (у холодну пору року). Перевірка осіб здійснюється представниками органів СБУ, МВС та ВСП ЗС. Для забезпечення охорони затриманих осіб виділяється необхідна кількість особового складу.

Підрозділ внутрішніх військ, як правило, здійснює зачистку місцевості після виконання завдань групами блокування і пошуку. У залежності від розмірів району та наявних сил і засобів зачистка всього району може бути проведена за один прохід пошукових груп від рубежу початку пошуку (вихідного рубежу) до рубежу закінчення пошуку або послідовним оглядом ділянок місцевості.

Рух з вихідного рубежу починається всіма пошуковими групами одночасно за заздалегідь встановленим часом або сигналом. Полонені або виявлені підозрілі особи доставляються на пункт фільтрації.

Резерв, як правило, призначається спільно зі складу сил групи блокування для вирішення раптово виникаючих завдань, посилення вище визначених груп, при необхідності – для переслідування залишків НЗФ у разі їх прориву.

У випадку прориву через тиловий рубіж блокування безпосереднє переслідування розпочинає підрозділ, на ділянці якого цей прорив мав місце. Командир групи забезпечення блокування зобов’язаний швидко підсилити цей підрозділ, закрити ділянку прориву своїм резервом.

Підрозділ (група), який виділений для переслідування, зобов’язаний не губити контакту з противником, постійно робити позначки направлення його відходу сигнальними ракетами. У випадку, коли контакт із противником загублено, переслідування продовжується найбільш вірогідними напрямками його відходу.

366. Під час проведення протидиверсійної (спеціальної) операції зі знищення НЗФ (АОФ), їх баз, аеромобільний (парашутно-десантний) взвод може діяти у складі ротної тактичної групи батальйону та організаційно входити в групи блокування (оточення), пошуку та знищення, забезпечення блокування, діяти на рубежі військового загородження, складати штурмову групу, нести службу на блокпостах, знаходитися в резерві та діяти самостійно.

Аеромобільний (парашутно-десантний) взвод може також виконувати завдання у складі аеромобільної (парашутно-десантної) роти при її самостійних діях (в якості протидиверсійного резерву, пошукового загону) і залучатися для боротьби з малочисельними ДРГ (чисельністю 6-14 чол.) зі складу ССО противника, а також артилерійських гармат і мінометів, що кочують, шляхом їх пошуку, виявлення, переслідування і знищення. Для цього на базі підрозділів роти створюються пошукові групи з виділенням резерву.

Пошук – це дії протидиверсійних підрозділів щодо виявлення та знищення ДРГ противника в блокованому районі.

Пошук може бути суцільним і вибірковим.

При суцільному пошуку оглядається весь район, при вибірковому – тільки окремі ділянки району, об’єкти, в яких найбільш вірогідне знаходження противника.

За способами ведення пошук може бути: односторонній; двосторонній; по напрямках; по ділянках; по об’єктах; комбінований.

Вибір способу залежить від величини району, в якому необхідно провести пошук, характеру місцевості, а також наявності сил і засобів, часу.

Односторонній пошук ведеться шляхом огляду місцевості та місцевих предметів під час одночасного руху пошукових груп по паралельних маршрутах в одному напрямку. Його доцільно застосовувати в тих випадках, коли пошукові групи здатні вийти на рубіж припинення пошуку до початку темряви. В залежності від розмірів району та наявних сил і засобів огляд всього району може бути проведений за один прохід пошукових груп від рубежу початку пошуку (вихідного рубежу) до рубежу закінчення пошуку або послідовним оглядом місцевості (ділянки району), при цьому на ділянках, що оглянуті, встановлюються пости спостереження у складі 2 чол. кожний. Рух із вихідного рубежу починається всіма пошуковими групами одночасно за заздалегідь встановленим часом або сигналом. Полонені або підозрілі особи доставляються на пункт фільтрації.

Двосторонній пошук полягає в тому, що пошукові групи з протилежних боків району рухаються назустріч один одному. При цьому визначається рубіж зустрічі, який призначається з таким розрахунком, щоб всі пошукові групи вийшли на нього одночасно. На рубежі зустрічі можуть бути встановлені спостережні пости. Двосторонній пошук застосовується в тих випадках, коли світлого часу на пошук недостатньо, а розміри району або характер місцевості не дозволяють виконати завдання до початку темряви (ночі).

Пошук по об’єктах проводиться, як правило, в населених пунктах для огляду будівель і споруд. Для цього населений пункт блокується, оглядаються всі будівлі і споруди населеного пункту, а також господарські будівлі. У залежності від наявних сил і засобів здійснюється одночасний огляд декількох будівель або їх послідовний огляд. Можливість переходу противника з неоглянутих будівель у оглянуті виключається шляхом виставлення спостережних постів поблизу будівель у процесі огляду. Пошук може вестись як з одного кінця населеного пункту, так і з різних кінців одночасно.

Пошук по напрямках застосовується в тому випадку, коли не вистачає сил і засобів, а також на важкодоступних ділянках місцевості, на яких не можливо використати інші способи пошуку. Цей спосіб пошуку застосовується, як правило, при діях у горах, на заболоченій місцевості, при глибокому сніговому покрові. Використовується він також на місцевості, яка забезпечує зручний огляд на великі відстані.

Комбінований пошук включає в себе декілька розглянутих способів.

Для підрозділів, які ведуть пошук призначається: вихідний район для пошуку; напрямок (смуга) пошуку; урівнювальні рубежі; рубіж зустрічі; кінцевий рубіж; ділянка пошуку.

Вихідний район – район, в якому підрозділи, призначені для ведення пошуку, повинні зосередитися до визначеного часу. Залежно від умов обстановки він може і не призначатися. Вихідним рубежем для пошуку вважається рубіж, на якому підрозділи розгортаються і створюють бойовий порядок. Вихідний рубіж призначається безпосередньо за підрозділами, які здійснюють блокування району, займають оборону або проводять заслон, якщо пошук проводиться в неблокованому районі.

Смуга (напрямок) пошуку призначається підрозділам зазвичай у разі ведення суцільного пошуку «пошуковою лінією». Розмежувальні смуги вказуються по добре видимих орієнтирах і місцевих предметах. Якщо пошук проводиться в складі пошукових груп, то для них указується напрямок смуги пошуку.

Урівнювальні рубежі призначаються для уточнення завдань підрозділам, які ведуть пошук, вирівнювання бойового прядку та відновлення зовнішньої взаємодії, відпочинку та прийому їжі особовим складом. Кількість зрівнювальних рубежів залежить від глибини району та фронту пошуку, умов місцевості та видимості. Втни призначаються по добре видимих орієнтирах або за часом руху (за звичайно через 1,5-2 години пошуку).

Виходячи з цього, вони можуть бути призначені: на рівнинній і середньо-пересіченій місцевості –через 3-4 км; на лісисто-болотистій місцевості –через 2 км; у гірській місцевості –через 1,5 км; зимою на лижах - через 5-6 км.

Тривалість зупинки на зрівнювальних рубежах залежить від фронту пошуку, чисельності підрозділів, які ведуть пошуки обсягу заходів, які проводяться на цих рубежах.

Рубіж зустрічі призначається у разі ведення двонапрямкового пошуку з метою встановлення місця зустрічі пошукових груп, які рухаються назустріч одна одній.

Кінцевий рубіж – це такий рубіж, на який повинні вийти підрозділи після дослідження всього району пошуку.

Темп пошуку залежить від способу укриття НЗФ, їх чисельності, характеру місцевості, умов видимості, пори року, щільності бойового порядку, підрозділів, які ведуть пошук, ширини фронту пошуку і досвіду особового складу, який бере участь у пошуку. В середньому темп пошуку може бути:

Під час ведення пошуку в лісі на рівнинній і середньо-пересіченій місцевості – 1,5-2 год/км.

В гірсько-лісистій місцевості – 300-600 м/год.

Під час пошуку НЗФ, які приховані в підземних укриттях, темп пошуку знижується в два-три рази.

Під час ведення пошуку в населеному пункті під темпом пошуку розуміється кількість часу, який необхідний для огляду розвідувально-пошуковою групою одного господарства (подвір’я) з двома-трьома надвірними спорудами. Практика показує, що на огляд одного господарства сільського типу розвідувально-пошуковій групі буде потрібно1-2 години.

Вночі темп пошуку буде значно нижчій, ніж удень. Можливості підрозділів, які ведуть пошук, визначаються умовами місцевості, складом і характером укриття НЗФ, а також ступеню укомплектованості підрозділів особовим складом.

Залежно від цього при інтервалі 10-15 м відділення може прочісувати місцевість на фронті до 100 м, взвод – до 300 м, рота – 800-1000 м. У скритних умовах ці нормативи можуть зменшуватися.

Ведучи пошук у пішому порядку пошукова група рухається в похідному або передбойовому порядку в залежності від вибраного способу пошуку.

Дозори (2-3 чол.) від пошукових груп діють на відстані, яка забезпечує спостереження за ними. Один із дозорних призначається старшим. Старший дозорний пересувається позаду та збоку від дозорних і прикриває їх, у випадку необхідності, вогнем. Дозори ведуть розвідку місцевості по вказаному маршруту і в той же час виконують роль охорони пошукових груп від раптового нападу противника. З дозорами встановлюються сигнали взаємодії. В пошуковій групі призначаються спостерігачі за діями дозорних.

Виявивши ДРГ, дозорні залягають і подають сигнал “Бачу противника”. За цим сигналом залягає вся пошукова група, а командир групи скрито висувається до дозорних для оцінки обстановки і прийняття рішення щодо затримання (знищення) ДРГ. Якщо командиром пошукової групи прийнято рішення на здійснення маневру, то на рубежі, досягнутому пошуковою групою на момент виявлення противника, повинні залишатись пости спостереження або спостерігачі.

Декілька пошукових груп, які ведуть пошук в одному напрямку, складають єдину пошукову лінію. Відставання від лінії або її випередження будь-якою пошуковою групою недопустимо, тому що розрив може бути використаний противником для виходу з району блокування. При затриманні однієї з груп для огляду місцевості (об’єкта), зупиняються всі пошукові групи і очікують закінчення огляду.

Резерви висуваються за пошуковою лінією в колону по-одному в напрямку вірогідного знаходження противника. Якщо пошук не завершений до початку темряви, то пошукові групи зупиняються на досягнутих рубежах, а на світанку пошук поновлюється.

Особовий склад пошукових груп повинен знати: відомості про противника; завдання свого підрозділу і завдання сусідів; своє завдання, місце знаходження підрозділів, що здійснюють блокування і порядок їх дій; сигнали взаємного впізнавання; оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними.

Переслідування може застосовуватись у наступних випадках: коли противник відходить і робить спробу відірватись; при прориві його через рубіж блокування (оточення); при втраті вогневого контакту з ним.

Переслідування проводиться слідом за противником, який відходить, шляхами паралельними напрямкам його відходу або комбіновано до повної його ліквідації.

Розглянуті способи пошуку ДРГ, їх виявлення, затримання або ліквідацію можуть здійснювати також засідки; секрети; спостережні пости; сторожові пости; сторожові застави; розвідувально-пошукові групи; патрулі; розвідувальні дозори; контрольно-пропускні пункти; рухомі резерви; штурмові групи тощо.

Засідки, секрети, сторожові застави, сторожові пости, як правило, встановлюються в місцях можливих дій ДРГ (мости, дороги, переправи, важливі військові об’єкти тощо).

Основними завданнями засідок є недопущення виходу ДРГ до об’єкта та її знищення. Від засідки можуть виставлятись секрети і пости спостереження.

Для впізнання невідомих і проведення їх огляду, як правило, від засідки (секрету, сторожового посту і тощо) задіюються 2-3 військовослужбовці в якості патруля. Інший особовий склад постійно тримає невідомих під прицілом, нічим не виявляючи своєї присутності. Особам, які здійснюють огляд, забороняється знаходитись на лінії вогню між нарядом і невідомими, вони повинні страхувати один одного на випадок раптового нападу збоку затриманих. При перевірці особлива увага приділяється правильності оформлення документів, наявності в них особливих відміток, встановлених у цьому районі, виявленню ознак диверсантів.

Якщо під час перевірки виявляється, що ті, кого перевіряють, – диверсанти, то одним із патрульних потай подається сигнал: “Чужий”. Якщо противник не зрозумів, що його викрили, то патруль закінчує перевірку і дозволяє затриманим подальший рух. Сам же патруль, відпустивши диверсантів на декілька кроків, падає на землю і відкриває вогонь на попередження або ураження.

При спробі затриманих під час перевірки ліквідувати тих, хто здійснює перевірку, останні падають на землю, а особовий склад сторожового посту (засідки) відкриває вогонь на ураження. Патрулю вступати в рукопашну сутичку з противником недоцільно.

367. Участь аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів у розвідувально-диверсійних операціях, які проводяться, як правило, у воєнний час, може включати: ведення розвідки шляхом спостереження, пошуку, допиту полонених, опитування місцевих жителів, вивчення захоплених документів та іншими способами; виведення з ладу важливих військово-економічних об’єктів противника шляхом спеціальних дій, які включають: засідки, нальоти, рейди, диверсії із застосуванням сучасних та інших методів руйнування.

Вибір способів виконання розвідувально-диверсійних завдань залежить від ситуації в районі дій, характеру об'єктів і системи їх охорони, місцевості, пори року і доби, а також від складу підрозділів, що для цього залучаються, їх озброєння, оснащення та рівня підготовленості особового складу. Наведені способи виконання завдань в основному притаманні діям взводу в розвідці.

Особливе місце в конфліктах незначної інтенсивності займає організація засідок (рухомих та нерухомих). Мета засідки – завдати ураженння противнику, захопити полонених, озброєння, техніку, зірвати його маневр, блокувати дорогу. Виходячи з цього командир може вибрати різні способи її влаштування: зустрічну засідку, флангову, паралельну. У засідку, як правило, призначається взвод (розвідувальний, аеромобільний, парашутно-десантний або група спеціального призначення), посилений обслугою мінометів, групою вогнеметників і саперів. В її склад додається санітар із засобами для надання першої медичної допомоги, артилерійський корегувальник (якщо засідка влаштовується в зоні досяжності вогню своєї артилерії) і авіанавідник.

У складі нерухомої засідки, як правило, створюються групи: спостереження (дозор), що відволікаюча, відсікаюча, вогнева, блокування, прикриття і резервна (бронегрупа).

Група спостереження обладнує спостережний пост на висоті, що панує над місцевістю, із задачею своєчасно доповісти командиру про висування колони противника. За його рішенням розвідка і похідна охорона противника можуть безперешкодно пропускатися у вогневий мішок, а потім, з висуванням колони головних сил, група, що відсікає, підриває керований фугас з метою недопустити відхід противника.

Група, що відволікає першою відкриває вогонь по колоні з метою змусити особовий склад противника зайняти позицію на іншому узбіччі дороги, де розташовується вогнева група, яка в подальшому відкриває шквальний вогонь йому в тил із усіх видів зброї. У випадку намагань противника вирватися з під вогню вперед по дорозі, вступає в дію група блокування, яка своїм вогнем і влаштуванням загороджень забороняє рух.

Група прикриття протидіє підходу резервів противника, якщо вони висуваються на допомогу колоні, яка потрапила в засідку.

Підрозділи, призначені в засаду, спішуються, як правило, у малонаселеному і укритому від візуального спостереження районі. Під час організації засади в міських кварталах підрозділ, призначений у засаду, використовуючи підземні комунікації, проходи і проломи в будинках, паркани, приховано висуваються в район засади. Висування здійснюється звичайно в нічний час, під прикриттям парних дозорних, які висилаються уперед, до тилу і на фланги. У разі виявлення дрібних груп НЗФ дозор доповідає командиру та, ховаючись від бойовиків, продовжує виконання завдання. У разі виявлення противником дозору особовий склад діє рішуче й після знищення бойовиків здійснює відволікаючий маневр і виходить в район засади.

З виходом до району засади дозор оглядає місцевість, звертаючи увагу на височини, природні укриття, де можуть знаходитися бойовики.

З виходом головних сил організується спостереження, безпосередня охорона і кругова оборона.

Частина сил розташовуються на виході (вході) району засади. Основні сили із засобами посилення – в центрі району. Розташування особового складу та вогневих засобів у районі засади повинно забезпечувати ліквідацію противника у створеному вогневому мішку і у разі спробі вирватися з нього.

Особливо старанно організується система вогню. З системою вогню пов’язується мінно-вибухові загородження на позиціях. У засаді особовий склад старанно маскується та, не виявляючи себе, знаходиться в постійній готовності до відкриття вогню. Про підхід противника спостерігачі доповідають встановленими сигналами.

Нечисленні групи противника засада пропускає або знищує вогнем із безшумної зброї або захоплює спеціально виділеною групою.

При підході головних сил НЗФ засада дає їм можливість увійти в основний район вогневого ураження і за командою (сигналом) командира раптово відкриває вогонь. Якщо НЗФ перевищують за силою і чисельністю склад засади та намагаються оточити і знищити її, особовий склад засади переходить до кругової оборони, продовжуючи міцно утримувати займані позиції, викликає бронегрупу (уразі дії в місті або на рівнині) або резерв старшого командира.

У разі виявлення засади противником командир підрозділу організує їх ліквідацію вогнем усіх засобів і під прикриттям групи забезпечення виходить з району засади. Пересування в новий район або в район розташування здійснюється за новим маршрутом із суворим дотриманням заходів щодо охорони і маскування. При цьому організуюче дії підрозділів у засаді командир повинен враховувати таке: у ході організації взаємодії він повинен визначити сигнали оповіщення та розпізнання, можливі маршрути повернення, порядок виходу до розташування своїх підрозділів, прикриття вогнем і діями підрозділів, які повертаються з виконання завдання, місця проходів у своїх мінно-вибухових загородженнях.

Вогневі позиції на броньовану техніку розташовують далі від зони ураження, так як вогонь ведуть протитанковими керованими ракетами та з гранатометів, огляд зони ураження звичайно не проводять. Враховуючи високу проходимість та швидкість пересування броньованої техніки, засаду влаштовують в таких місцях, де виникають труднощі маневру, а між позицією та зоною ураження є звичайні перешкоди (обриви, байраки, річки). Підрозділи додатково оснащують протитанковими засобами, які розміщують так, щоб уразити головну машину і машину, яка замикає колону.

Для нанесення ударів з повітря командир підрозділу, що призначений у засідку, може викликати бойові вертольоти і вогонь артилерії.

Активно використовуються рухомі засідки, бойовий порядок механізованого підрозділу, виділеного для її організації, як правило, складається з групи спостереження, групи, що атакує (штурмової),, вогневої, групи мінування і бронегрупи. При організації рухомої засідки у зручних місцях розташовується тільки група спостереження. Група, що атакує (штурмова), розміщується в глибині району дій разом із вогневою групою і бронегрупою. За сигналом, що оповіщає про підхід противника, вогнева група висувається і займає вигідні вогневі позиції, група мінування може встановлювати фугаси на маршруті висування. Штурмова група і бронегрупа висуваються й інтенсивним кинджальним вогнем по противнику, разом із вогневою групою наносять втрати йому, знищують або захоплюють в полон.

Відсутність суцільної лінії фронту в збройному конфлікті створює сприятливі умови для проведення рейдових дій з метою здійснення вогневих нальотів, виведення з ладу в тилу збройних формувань противника, пунктів керування, баз, складів, захоплення важливих об'єктів на комунікаціях.

При постановці бойових завдань рейдовому загону вказується загальний напрямок дій і 2-3 об'єкти захоплення. Побудова бойового (похідного, передбойового) порядку повинна забезпечувати одночасну участь у нанесенні удару усіх вогневих засобів; чітку взаємодію сил і засобів загону з бойовими вертольотами, можливість гнучкого маневру, стійкого керування підрозділами; використання вигідних умов місцевості для прихованого пересування, можливість раптового відбиття вогневих нальотів противника.

Взвод при здійсненні рейду діє, як правило, у складі роти, якій додаються бойові підрозділи і підрозділи бойового забезпечення, евакуаційне відділення, відділення технічного обслуговування і ремонту, підрозділи тилового і медичного забезпечення, а при необхідності – відділення радіаційної, хімічної і бактеріологічної розвідки і вогнеметів.

Рейди можуть здійснювати і невеликі за складом групи у пішому порядку, на техніці і вертольотах. Так, у горах використовується піша рейдова група, а на доступному напрямку – механізована рейдова група. Для успішного виконання завдань у різних умовах доцільно групи на техніці мати в складі: однієї БМД (БТР) – у якості розвідувального дозору, що висилається на відстані до 5-10 км; 2-3 БМД (БТР) – розвідувально-ударної групи для боротьби із противником на відстані від основних сил до 10-15 км; 5-10 БМП (БТР) можуть складати рейдовий загін, здатний діяти автономно на відстані 20-30 км.

При діях на вертольотах рейдові групи можуть складати: на одному вертольоті – аеромобільний рейдовий дозор; у складі 2-3 вертольотів – рейдову групу; у складі 5-10 вертольотів – рейдовий загін.

Головними умовами успішних дій рейдового загону (групи) є раптовість, мобільність, спроможність швидко виходити до призначеного об'єкта і наносити стрімкі приголомшуючі удари. Організація і підготовка рейдового загону (групи) до дій починається з вибору об'єкта дій, збору і уточнення даних про нього, систему його охорони, наявності прихованих підступів, маршрутів руху загону (групи). Перед виходом у рейд проводиться тренування особового складу, його екіпірування. Особлива увага приділяється індивідуальній підготовці кожного військовослужбовця.

Як правило, у складі рейдового загону (групи) призначаються групи (підгрупи): розвідувальна, ударна (штурмова), вогнева, прикриття і забезпечення.

Одним з активних способів дій рейдового загону (групи) щодо розгрому противника, який висувається, є раптовий вогневий удар у сполученні з атакою з декількох напрямків. У цьому випадку противник попадає під фланговий і перехресний вогонь, що позбавляє його можливості швидко вийти з-під удару.

У підрозділах, що здійснюють рейд, повинен підтримуватися постійний зв'язок зі старшим командиром і центральним диспетчерським пунктом; взаємодіючими підрозділами, елементами похідної побудови рейдового загону (розвідувальним дозором, загоном забезпечення руху, бічними похідними заставами, безпосередньою охороною, замиканням колони, тиловою похідною заставою); зі сторожовими заставами, блокпостами, постами КПП, з приданими вертольотами прикриття для передачі цілевказівок.

При діях рейдового загону в горах розвідувальний дозор, висланий від нього, просувається уздовж дороги і веде розвідку шляхом послідовного огляду командних висот і спостереження з них. Для цього використовуються групи піших дозорних по 2-3 чоловіка кожна. Особовий склад розвідувального дозору спостерігає за навколишньою місцевістю і діями дозорних у готовності підтримати їх вогнем. При подоланні перевалів і ущелин для розвідки маршруту, як правило, викликається вертоліт підтримки. Розвідка доріг, хребтів, долин ведеться шляхом послідовного огляду командних висот, а при нападі противника або виявленні його засідки розвідувальний дозор займає вигідну позицію і своїм вогнем сковує його дії, забезпечуючи розгортання і вступ у бій головних сил, які вогнем бойових машин, вертольотів підтримки і стрілецької зброї завдають ураження противнику. При сприятливих умовах здійснюється обхід засідки противника з тилу по зворотних схилах висот, стежкам.

У високогірних районах і важкодоступних ділянках місцевості розвідка ведеться пішими дозорами, які забезпечуються гірським спорядженням і навчені техніці подолання гірських перешкод.

Оволодіння ущелинами (долиною) починається із захвату аеромобільними (парашутно-десантними) підрозділами висот, прилягаючих до ущелин (долині). Наступ ведеться по обом сторонам ущелин (долини) на різних рівнях: один підрозділ, звичайно взвод, просуваються у передбойовому порядку безпосередньо по гребне висот, друге на дві треті висоти, трете – на одну третину. Попереду кожного взводу на відстані 50-100 м діє відділення у бойовому порядку. Крім того, з досвіду дій аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів, які діють на гребнях висот, вони можуть розділятися на групи, яким можна дати назву «легкі» і «важкі». Це диктується тим, що діючи в горах, військовослужбовці несуть з собою сухий пайок, воду, боєкомплект на троє і більше діб. У цьому випадку «легкі» групи пересуваються попереду, вони мають з собою особисту зброю і боєкомплект у готовності швидкого вступання у бій, а «важкі» несуть на собі боєкомплект, продовольство та інше майно і після захоплення «легкими» групами, закріплюють їх.

Особливу увагу командир приділяє злагодженим діям підрозділів, які наступають по схилах висот, хребтах з підрозділами, які наступають по долині (ущелині), а також з приданою та підтримуючою артилерією та армійською авіацією.

Захоплення висот здійснюється сковуванням НЗФ з фронту частиною сил і діями головних сил і діями головних сил із флангів і тилу при підтримці вогню артилерії і ударів авіації. В окремих випадках, коли НЗФ діють окремими групами щодо оборони пануючих висот і проходів, то вони можуть захоплюватися розвідувальними групами з подальшим закріпленням на них механізованих підрозділів.

Після оволодіння висотами, які прикривали вхід в ущелину (долину), починається просування підрозділів, які наступають по ущелині. Бойові машини десантні (БТР), автомобілі після спішування піхоти діють за підрозділами, які просуваються по ущелині (долині) вслід за загоном забезпечення руху. Розподіл бойових машин у колоні визначається рішенням командира залежно від висоти гір, розташування вогневих точок НЗФ і наявність рослинності, тобто за підрозділами можуть просуватися БМД або БТР, а потім автомобілі або навпаки.

Під час планування дій у горах командир повинен враховувати і швидкість руху аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів, які спішилися, по схилах і хребтах, яка залежно від характеру пересічності, крутості схилів, рослинності і стану погоди може бути від 2-3 км до 300-400 м/год.

При підході рейдового загону до лісу в першу чергу визначаються небезпечні ділянки і здійснюється їх огляд. Рух розвідувального дозору лісом здійснюється «стрибками»: від одного зручного для спостереження місця до іншого. При неможливості прихованого спостереження з машини командир загону висилає для огляду піший дозор. Особовий склад, що залишився, веде спостереження за прилягаючою місцевістю і діями дозорних, знаходячись у готовності підтримати їх вогнем.

Рух у лісі відбувається, як правило, по дорозі, стежці або просіці. Особливо ретельно оглядаються галявини, входи в яри, лощини і виходи з них, розгалуження доріг, гаті, мости й інші місця, де може розташуватися противник, здатний зробити раптовий напад із засідки. Якщо розвідувальний дозор раптово піддасться обстрілу або виявляє засідку – він спішується і вступає в бій. Вогнева група займає вигідну вогневу позицію і вогнем підтримує його дії.

368. Участь аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів в операціях з організації руху опору на території противника (яка тимчасово зайнята противником), як правило, буде пов’язана з переходом до партизанської тактики дій, в умовах неможливості вийти з оточення,із завданням проведення диверсій на комунікаціях, зриву військових перевезень, виведення з ладу важливих військових об'єктів, з об’єднанням або налагодженням тісної взаємодії з місцевим населенням, іншими органами та формуваннями опору. В цих умовах, способи виконання завдань є елемент