Підготовка та ведення оборонного бою аеромобільного (парашутно-десантного) взводу

 

224. Підготовка оборони починається з отриманням бойового завдання від старшого командира і включає: організацію бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань відділенням, організацію взаємодії, управління і бойового забезпечення); підготовку взводу до виконання бойового завдання; зайняття оборони, створення бойового порядку і системи вогню; інженерне обладнання опорного пункту; практичну роботу в підлеглих підрозділах.

В умовах відсутності зіткнення із противником командир взводу, отримавши бойове завдання, усвідомлює його, дає вказівки щодо підготовки взводу до його виконання, оцінює обстановку, приймає рішення по карті, оголошує його командирам відділень і приданих підрозділів, виводить взвод у зазначений опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього, приховано розташовує його і організовує безпосередню охорону. Після цього він спільно з командирами відділень і приданих засобів проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ (бойове розпорядження), організовує взаємодію і систему вогню, зв’язок із підлеглими підрозділами, забезпечення дій та управління. Потім командир взводу відповідно до прийнятого рішення організовує зайняття опорного пункту, будує систему вогню, організовує безпосередню охорону та інженерне обладнання опорного пункту і складає схему опорного пункту.

Отримавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, після захоплення і закріплення на вказаному (вигідному) рубежі командир взводу повинен усвідомити завдання, оцінити обстановку і прийняти рішення, поставити завдання відділенням на зайняття позицій у зазначеному взводу опорному пункті, організувати кругове спостереження, взаємодію, систему вогню, бойове забезпечення і управління, та інженерне обладнання опорного пункту. В подальшому він вивчає місцевість, уточнює завдання відділенням і порядок взаємодії, складає схему опорного пункту, а в разі необхідності, вирішує й інші питання.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир взводу оцінює в першу чергу противника, свої підрозділи і сусідів.

225. Під час з'ясування отриманого завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які об’єкти (цілі) перед фронтом взводу уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час зайняття оборони, готовності системи вогню, терміни та обсяг фортифікаційного обладнання опорного пункту.

Оцінка обстановки включає: оцінку противника, своїх підрозділів, сусідів, місцевості, врахування стану погоди, пори року і доби і їх вплив на підготовку оборони.

Під час оцінки обстановки командир взводу вивчає:

при оцінці противника – склад, положення, можливий характер дій противника, а під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, крім того, і місця розташування його вогневих засобів;

при оцінці своїх підрозділів – стан, забезпеченість і можливості взводу і приданих підрозділів і вогневих засобів;

при оцінці сусідів – склад, положення, завдання та умови взаємодії із сусідами і вогневими засобами старшого командира, що розташовані в опорному пункті взводу;

при оцінці місцевості – характер, захисні і маскувальні властивості місцевості, її прохідність перед переднім краєм, умови спостереження і ведення вогню; місце встановлення мінно-вибухових і невибухових загороджень перед фронтом і на флангах опорного пункту противника; стан погоди, пори року, доби і їх вплив на підготовку оборони.

У рішенні командир взводу визначає порядок і способи знищення підрозділів прикриття і головних сил противника перед переднім краєм; відбиття його атаки; знищення противника, який вклинився (у тому числі знищення противника в траншеях і ходах сполучення) і при відновленні оборони; визначає завдання підлеглим, приданим підрозділам і вогневим засобам (місця позицій, якого противника, де, коли, у взаємодії з ким і як знищити). Рішення командир взводу оформляє на робочій карті.

У ході рекогносцировки командир взводу додатково вивчає місцевість, вказує командирам відділень орієнтири та уточнює: положення, склад і найбільш ймовірний напрямок наступу противника, можливі рубежі розгортання і переходу його в атаку та напрямки дій його бойових вертольотів; накреслення переднього краю оборони роти, розташування опорного пункту взводу і сусідів; позиції відділень і приданих вогневих засобів; траншею і хід сполучення взводу; смугу вогню взводу (відділень) і додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції, основні та додаткові сектори обстрілу бойових машин, а також приданих вогневих засобів і засобів, що призначені для забезпечення флангів і проміжків; рубежі, ділянки і об'єкти, по яких готується вогонь артилерії і мінометів, і порядок його виклику; порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту та позицій відділень (вогневих позицій), місця і характер інженерних загороджень, які влаштовуються перед фронтом оборони взводу і на флангах, і порядок прикриття їх вогнем; місце командно-спостережного пункту.

У бойовому наказі на оборону командир взводу вказує:

у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер дій противника, а при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником – місця розташування його вогневих засобів;

у другому пункті – завдання роти і взводу, сусідів;

у третьому пункті – після слова „НАКАЗУЮ” ставить бойові завдання відділенням, вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу, групам, які створюються; приданим підрозділам і вогневим засобам;

у четвертому пункті – час зайняття оборони, готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання опорного пункту; сигнали оповіщення, управління і порядок дій за ними;

у п'ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час постановки завдань командир взводу вказує:

командир аеромобільного (парашутно-десантного) взводу – завдання відділенням, їх бойові позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції бойових машин десантних (бронетранспортерів), їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції, ділянки зосередженого вогню взводу і місце в них ведення вогню відділеннями; завдання приданим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; завдання снайперу, його основну і запасну вогневі позиції, порядок спостереження і ведення вогню; завдання стрільцю-санітару, місце його знаходження, порядок розшуку і збору поранених (винесення, виведення, вивезення) на місце збору взводу (медичний пост роти, пост санітарного транспорту) і надання їм першої медичної допомоги та їх обліку; заступнику командира взводу, місце, а за необхідності, і порядок виконання вогневих завдань бойовими машинами десантними (бронетранспортерами); якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами і фланги; район розташування автомобілів взводу;

командири гранатометного і протитанкового взводів – завдання відділенням, їх основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції, а гранатометному взводу крім того – ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню; завдання щодо забезпечення проміжків і флангів.

Під час організації взаємодії і управління командир взводу повинен:

погодити зусилля штатних і приданих підрозділів і вогневих засобів під час знищення розвідки та передових підрозділів противника, його головних сил під час висування до переднього краю оборони і розгортання для атаки (у вихідному положенні для наступу), у ході відбиття атаки танків і піхоти перед переднім краєм і у випадку виходу їх на фланги і в тил; дії взводу з діями сусідів, бойових машин, протитанкових і інших вогневих засобів, що розташовані в опорному пункті взводу і на його флангах, щодо введення противника в оману відносно бойового порядку взводу;

визначити порядок ведення взводом зосередженого вогню а також вогню по літаках, вертольотах і інших повітряних цілях противника із стрілецької зброї і озброєння бойових машин; знищення противника під час висування його до переднього краю оборони і розгортання;

вказати рубежі відкриття вогню з бойових машин, протитанкових і інших вогневих засобів;

визначити заходи щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, а також заходи щодо маскування;

призначити чергові вогневі засоби і визначити порядок знищення розвідки противника;

довести сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.

Командир гранатометного взводу, що приданий аеромобільній (парашутно-десантній) роті, повинен знати розташування опорних пунктів аеромобільних взводів, їх завдання, порядок взаємодії з ними, місця загороджень, порядок організації зв'язку, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними.

226. Із зайняттям опорного пункту командир взводу організує безпосередню охорону.

Безпосередня охорона у взводі здійснюється призначеними спостерігачами (патрулем), секретом, черговими вогневими засобами і чатовими, які виставлені в місцях відпочинку особового складу і біля бойових машин, а вночі, крім того, підслуховуванням.

При організації охорони командир взводу вказує: завдання охорони, скільки і де мати спостерігачів, чергових вогневих засобів, чатових і постів підслуховування, порядок їх зміни, порядок спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира взводу (роти), сигнали оповіщення і порядок дій особового складу взводу (відділення,) при раптовому нападі противника, пропуск.

227. При організації інженерного забезпечення командир взводу визначає:

характер, черговість і терміни фортифікаційного обладнання і маскування опорного пункту (позицій), а також завдання на добу;

ділянки розчищення місцевості для покращення спостереження і ведення вогню;

місця бойових позицій відділень, приданих вогневих засобів, окреслення, довжину, глибину і профіль окопів, траншеї і ходу сполучення, основних і запасних вогневих позицій бойових машин десантних (бронетранспортерів), де мати перекриті щілини (бліндажі), ніші і відхожі місця, хто виділяється для його обладнання і час готовності, місце розміщення запасу боєприпасів і збору поранених;

місце розташування командно-спостережного пункту взводу, хто виділяється для його обладнання і час готовності; які табельні засоби, їх кількість і місцеві матеріали використовувати при фортифікаційному обладнанні і маскуванні, місця і час їх отримання і заготівлі;

місце установки мінного поля і невибухових загороджень, за допомогою яких матеріалів, де і як їх влаштовувати, порядок вогневого прикриття;

які переносні загородження для боротьби з противником в траншеї виготовити і де їх розташувати;

обсяг робіт щодо обладнання траншей і ходів сполучення;

що зробити для забезпечення захисту особового складу і техніки від зброї масового ураження, високоточної і запалювальної зброї;

де, коли і скільки отримати для цього інструменту і матеріалів.

228. При організації радіаційного, хімічного і біологічного захисту командир взводу вказує: завдання з радіаційної, хімічної розвідки і спостереження; порядок організації радіаційного контролю і розподілу дозиметрів; сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження і порядок дій за ними; порядок використання засобів індивідуального і колективного захисту, захисних властивостей місцевості та інших об'єктів; порядок проведення спеціальної обробки і використання засобів аерозольної протидії, забезпечення озброєнням і засобами радіаційного, хімічного і біологічного захисту; місце і час технічної перевірки протигазів.

229. Із зайняттям опорного пункту командир аеромобільного (парашутно-десантного) взводу зобов'язаний:

організувати спостереження за противником у призначеній смузі, у бік флангів і тилу;

за необхідності поставити (уточнити) завдання відділенням, приданим вогневим засобам і черговому вогневому засобу, особисто з командирами відділень зробити розбивку окопів на відділення, вказати траншеї і ходи сполучення.

Потім він керує інженерним обладнанням опорного пункту і несе відповідальність за якісне виконання добового завдання, що встановив командир роти.

Взвод приступає до інженерного обладнання опорного пункту після вибору командиром взводу позицій відділень, вогневих позицій бойових машин, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів і визначення відділенням смуг вогню, а і іншим вогневим засобам – секторів обстрілу.

Інженерне обладнання опорного пункту проводиться в послідовності, що забезпечує готовність до відбиття раптових атак противника.

В умовах відсутності зіткнення із противником для обладнання окопів для бойових машин десантних (бронетранспортерів), траншеї, ходів сполучення застосовуються навісне бульдозерне обладнання, землерийні машини та інженерні боєприпаси.

230. В опорному пункті (на вогневих позиціях) аеромобільного (парашутно-десантного, гранатометного і протитанкового) взводу в першу чергу:

розчищаються смуги огляду та обстрілу, встановлюються дротові та інші загородження перед переднім краєм опорного пункту (вогневої позиції) взводу;

обладнуються окопи на основних вогневих позиціях бойових машин, протитанкових керованих ракет і інших вогневих засобів, які не увійшли до складу групи управління і вогневої підтримки;

на позиціях аеромобільних (парашутно-десантних) відділень послідовно відриваються одиночні (парні) окопи для стрільців, кулеметників, снайпера і гранатометників (бойових груп), які обладнуються протиосколковими козирками;

на позиції групи управління і вогневої підтримки обладнується відкрите спорудження для спостереження командира взводу, окопи на основних вогневих позиціях вогневих засобів, відриваються і обладнуються перекриті щілини на кожне відділення, екіпаж або обслугу.

Далі одиночні (парні) окопи на позиції аеромобільного (парашутно-десантного) відділення з'єднуються суцільною траншеєю, обладнується загородження на флангах і в глибині опорного пункту взводу.

У другу чергу:

в опорному пункті аеромобільного (парашутно-десантного) взводу обладнуються бійниці, кулеметні площадки на запасних вогневих позиціях;

відриваються ходи сполучення до БМД (БТР), від вогневих позицій до командно-спостережного пункту взводу і в тил;

відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для бойових машин десантних (бронетранспортерів і інших вогневих засобів);

обладнуються бліндажі на кожне відділення, екіпаж, обслугу;

відривається суцільна траншея в межах ротного (взводного) опорного пункту;

нарощуються інженерні загородження перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між сусідніми опорними пунктами;

на основній позиції гранатометного (протитанкового) взводу на позиціях відділень обладнуються бліндажі, вони з'єднуються ходом сполучення;

на запасній вогневій позиції (рубежах розгортання) обладнуються окопи без козирків, окопи для бойових машин десантних (бронетранспортерів) і відкрите спорудження для спостереження командира взводу.

У подальшому опорний пункт взводу, позиції відділень і вогневих засобів удосконалюються в бойовому і господарському відношенні, хід сполучення в тил пристосовується для ведення вогню; обладнується бліндаж на позиції групи управління і вогневої підтримки; обладнуються підбрустверні протиосколкові ніші; обладнуються хибні вогневі позиції, ділянки траншей і інші об'єкти.

231. Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником інженерне обладнання опорного пункту починається негайно після уточнення на місцевості бойових позицій відділень, вогневих позицій бойових машин, протитанкових керованих ракетних комплексів і інших вогневих засобів. Воно здійснюється приховано, у тій же черговості, у стислий термін і з повною напругою сил. Взвод обладнує опорний пункт, як правило, під прикриттям свого вогню, а також вогню приданих і підтримуючих засобів в наступній послідовності:

на бойових позиціях відділень спочатку відриваються одиночні (парні) окопи для стрільби лежачи і здійснюється маскування бойової машини десантної (бронетранспортера). Потім окопи поступово заглиблюються для стрільби з коліна і стоячи, починається відривання окопу для бойової машини десантної (бронетранспортера).

після цього одиночні (парні) окопи з’єднуються між собою ділянкою траншеї, яка доводиться до повного профілю, а при нестійкому ґрунті стінки її підсилюються і з’єднуються суцільними траншеями з сусідніми відділеннями; продовжується відривання окопів для БМД (БТР) і спорудження КСП взводу; для особового складу облаштовуються перекриті щілини (бліндажі), ніші для боєприпасів і продовольства, розширення і тупики для пересування, ходи сполучення до БМД (БТР). Після цього відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для БМД (БТР) і ходи сполучення до них і в тил.

усі позиції (спорудження) у взводному опорному пункті готуються для захисту від запалювальної зброї і ретельно маскуються, для чого окопи обладнуються відвідними канавками і використовуються табельні засоби пожежогасіння і маскування та місцеві матеріали.

з метою захисту від високоточної зброї в окопах над бойовими машинами десантними (бронетранспортерами) створюються маски, влаштовуються екрани і козирки. Одночасно за планом старшого командира встановлюються відбивачі і теплові імітатори (пастки).

Командир аеромобільного (парашутно-десантного) взводу зобов'язаний скласти схему опорного пункту, а командири гранатометного і протитанкового взводів – схему вогню взводу. Схема опорного пункту подається командиру роти, а схема вогню – командиру батальйону. При установленні мінно-вибухових загороджень силами взводу складається формуляр мінного поля.

На схемах, як правило, вказуються:

орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них;

положення противника;

смуга вогню взводу і додаткові сектори обстрілу;

бойові позиції відділень, їх смуги вогню і додаткові сектори обстрілу;

основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції бойових машин, кулеметів і РПГ, а також вогневих засобів, які забезпечують проміжки із сусідами, їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;

ділянка зосередженого вогню взводу і місце в ній відділень, що ведуть вогонь, ділянка зосередженого вогню роти і місце в ній взводу, що веде вогонь, а на схемі вогню гранатометного взводу, крім того, – рубежі загороджувального вогню і позиція аеромобільного (парашутно-десантного) підрозділу, якому приданий взвод;

рубежі відкриття вогню із бойових машин, протитанкових і інших вогневих засобів;

позиції вогневих засобів командира роти (батальйону), які розташовані в опорному пункті взводу і на його флангах, і їх сектори обстрілу;

загородження і фортифікаційні спорудження; позиції сусідніх підрозділів і межі їхніх смуг вогню на флангах взводу;

місце командно-спостережного пункту взводу, місце розміщення запасу боєприпасів і місце збору поранених.

232. Підготовка взводу до виконання завдання включає:

розподіл по відділенням і розставляння за посадами особового складу, який прибув на доукомплектування;

поповнення возимого (носимого) боєкомплекту штатного озброєння, боєкомплекту штатного озброєння бойових машин десантних (бронетранспортерів) і приданих підрозділів (вогневих засобів), дозаправку техніки пально-мастильними матеріалами і охолоджувальною рідиною, поповнення запасів води;

технічне обслуговування і підготовку озброєння і військової техніки до бойового застосування, проведення заходів морально-психологічного забезпечення.

Підготовка взводу починається з отриманням завдання і проводиться у встановлені старшим командиром терміни, до зайняття опорного пункту повинні бути поповнені боєприпаси і здійснена дозаправка техніки.

Після зайняття опорного пункту, побудови бойового порядку і системи вогню, організації фортифікаційного обладнання опорного пункту командир взводу керує безпосередньою підготовкою взводу до виконання поставленого завдання, інженерним обладнанням опорного пункту і у встановлений час доповідає старшому командиру про зайняття оборони (вогневої позиції), готовність системи вогню, виконання добового завдання щодо інженерного обладнання опорного пункту і готовності до виконання отриманого завдання.

233. Під час практичної роботи і контролю готовності командир взводу перевіряє виконання заходів підготовки оборони і готовності до виконання поставленого завдання: точність зайняття відділеннями і вогневими засобами позицій; знання особовим складом поставлених завдань, сигналів оповіщення, управління і взаємодії; організацію спостереження, безпосередньої охорони і системи вогню; екіпірування підлеглих; наявність боєприпасів, ракет і заправку пально-мастильними матеріалами до встановлених норм; виконання завдання щодо інженерного обладнання опорного пункту; підготовку даних для стрільби, озброєння і техніки до бойового застосування.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником усі заходи проводяться в опорному пункті взводу і, як правило, під вогнем противника.

234. Аеромобільний (парашутно-десантний) взвод другого ешелону роти готує та обороняє опорний пункт також, як і взводи, що обороняються на передньому краї.

Під час організації оборони командир взводу додатково зобов'язаний:

організувати спостереження за діями підрозділів, що обороняються попереду;

підготувати вогонь для відбиття атаки противника перед переднім краєм оборони і на флангах роти, маневр взводу для посилення оборони на напрямках можливого прориву противника і у найближчі райони вірогідної висадки його повітряного десанту (аеромобільних груп).

235. В обороні взвод знаходиться в постійній готовності до відбиття атаки противника.

Дрібні підрозділи противника та окремих військовослужбовців взвод знищує вогнем чергових засобів, а також приданими засобами старшого начальника. Після виконання завдання вогневі позиції негайно змінюються.

З початком вогневої підготовки атаки противника особовий склад взводу і доданих йому вогневих засобів укривається, за командою командирів, в окопах з протиосколковими козирками, підбрустверних протиосколкових нішах, щілинах, сховищах, бліндажах, бойових машинах, на дні окопів і траншеї в готовності швидко зайняти свої місця на позиціях для відбиття атаки. з метою своєчасно виявити момент переходу противника в атаку, командир взводу і спостерігачі, чергові вогневі засоби ведуть спостереження перед фронтом. У випадку знищення противником частини вогневих засобів взводу під час вогневої підготовки, командир взводу для відновлення системи вогню негайно уточнює завдання особовому складу, який залишився боєздатним.

З отриманням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної зброї (при нанесенні противником ядерного удару) весь особовий склад займає укриття, а при застосуванні противником хімічної зброї – негайно надягає засоби індивідуального захисту (бойових машинах десантних, БТР вмикається система захисту від зброї масового ураження).

Підрозділи, які діють попереду своїх військ, підтримуються вогнем взводу і пропускаються за командою командира роти (батальйону) через встановлені перед переднім краєм оборони взводу мінно-вибухові загородження по заздалегідь підготовлених (залишених) проходах, які після цього негайно закриваються. За розпорядженням старшого командира для супроводу підрозділів, що виходять за передній край, може виділятися провідник.

236. З метою порушення управління та недопущення пророблення проходів у своїх мінних полях, командирські машини і броньована техніка противника, що оснащена мінними тралами, по можливості знищуються на максимальних відстанях вогнем протитанкових засобів і БМД.

З переходом противника в атаку за командою (сигналом) командира, взвод негайно готується до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на відстань дійсного вогню зброї взводу і приданих йому вогневих засобів.

Атака танків і піхоти противника, яка наступає на броньованих машинах без спішування, відбивається шляхом зосередження вогню бойових машин і протитанкових засобів аеромобільного (парашутно-десантного) взводу, а також вогнем протитанкового взводу по машинах управління, головних (найбільш небезпечних) танках і танках із тралами, а потім – по інших атакуючим танках і броньованих машинах, щоб змусити піхоту спішитися. Спішена піхота відсікається вогнем зі стрілецької зброї від танків і знищується.

Атака танків і наступаючої за ними у пішому порядку піхоти відбивається вогнем з бойових машин і протитанкових засобів взводу по танках противника і одночасно вогнем із кулеметів, автоматів і приданих вогнеметів по спішеній піхоті, з метою відсікти її від танків і знищити. Бронетранспортери ведуть вогонь по легкоброньованих цілях, протитанкових засобах і групах управління противника.

Гранатометний взвод знищує вогнем по рубежах загороджувальним і зосередженим вогнем живу силу противника, що спішилася, легкоброньовані і неброньовані цілі.

Під час наближення противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги. В усіх випадках взвод повинен прагнути зірвати атаку противника до його виходу до переднього краю оборони.

Як тільки буде визначене місце пророблення противником проходу в загородженнях перед переднім краєм, командир взводу організовує маневр на цей напрямок протитанкових засобів для більш ефективного ураження танків (особливо вогнем у борт і корму), які долають загородження.

237. Противник, що увірвався в опорний пункт взводу, знищується вогнем впритул мінами направленої дії, гранатами та у рукопашній сутичці. Танки противника, які пройшли через траншею, знищуються з тилу і флангів вогнем із протитанкових гранатометів і реактивними кумулятивними гранатами. Одночасно вогнем зі стрілецької зброї знищується піхота, яка наступає за танками. Для недопущення розповсюдження противника в глибину опорного пункту і в бік флангів у траншеях і ходах сполучення швидко встановлюються їжаки, рогатки та інші переносні загородження, що заздалегідь підготовлені. Взвод за підтримки вогневих засобів старшого командира повинен утримати опорний пункт і не допустити розвитку наступу противника.

Під час вклинення противника на позиції сусідів взвод, продовжуючи обороняти свій опорний пункт, виділяє частину вогневих засобів для стрільби у фланг і тил противнику, який вклинився, та вживає заходів щодо посилення оборони на загрозливому напрямку.

У випадку обходу противником опорного пункту взвод переходить до кругової оборони і, продовжуючи стійко утримувати зайняті позиції, знищує противника вогнем всіх видів зброї з основних і запасних позицій або діє за вказівкою командира роти.

238. При отриманні наказу (дозволу) на відхід командир взводу повинен указати командирам відділень і приданим вогневим засобам напрямок, рубіж, на який відійти, порядок відходу на нього та сигнал на відхід. Взвод виходить на зазначений (вигідний) рубіж одночасно або відділеннями, групами, по одному, послідовно займаючи для оборони вигідні позиції. При відході вроздріб відділення, бойові групи, які залишилися на місці, а також зайняли вигідні позиції після висування в зазначеному напрямку, своїм вогнем прикривають відхід один одного.

239. З початком атаки противника і при виході його бронетехніки і піхоти до рубежу відкриття вогню, бойові машини, протитанкові та інші вогневі засоби аеромобільного (парашутно-десантного) взводу другого ешелону роти відкривають по них вогонь, і не допускають підходу противника до переднього краю оборони.

У випадку прориву противником переднього краю оборони взвод стійко утримує зайнятий опорний пункт, або за наказом командира роти частиною сил, а іноді всім взводом здійснює маневр і, використовуючи траншеї і ходи сполучення, займає позицію для посилення оборони на найбільш загрозливому напрямку наступу противника. З метою підвищення ефективності ураження противника, що прорвався, частину вогневих засобів необхідно розташовувати для ведення флангового і кинджального вогню, а також для дій у вогневій засідці.

240. Аеромобільний (паршутно-десантний) взвод, призначений у резерв батальйону, займає опорний пункт і знаходиться в готовності до відбиття атаки противника, що вклинився в оборону, знищення його десантів, які висадилися у глибині батальйонного району оборони, посилення (заміни) підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності та для вирішення інших завдань, які виникають раптово.

241. Після відбиття атаки командир взводу повинен:

перевірити бойовий стан взводу (бойовий і чисельний склад, стан запасів боєприпасів і інших матеріальних засобів);

вжити заходів щодо надання медичної допомоги пораненим, винесення важкопоранених і розшуку загиблих (померлих);

відновити систему вогню, зруйновані фортифікаційні спорудження та інженерні загородження, поповнити запаси ракет, боєприпасів, привести до порядку зброю і військово-технічне майно, при необхідності провести зміну вогневих позицій бойових машин і інших вогневих засобів та підготуватися до відбиття наступних атак.

Про результати бою командир взводу доповідає командиру роти.