Аеромобільний (парашутно-десантний) взвод у бойовій охороні

 

255. З метою недопущення несподіваного нападу противника на батальйон, ведення ним наземної розвідки, завдання ураження, а також введення його в оману щодо нарису переднього краю, взвод в обороні при відсутності безпосереднього зіткнення з противником може призначатися в бойову охорону.

Взводу, який призначений у бойову охорону, можуть бути придані підрозділ мінометів і протитанкових засобів, вогнеметів, а також інженерно-саперний підрозділ.

256. Оборона взводу в бойовій охороні, як правило, будується на основі позицій відділень, які перехоплюють можливі напрямки дій противника, особливо танків, бронемашин, а також мотопіхоти і забезпечують прикриття флангів і проміжків. Для цього бойові позиції відділень повинні бути до 100 м по фронту. Вогневі позиції бойових машин десантних (бронетранспортерів) повинні забезпечити швидкий маневр до позицій відділень, ведення вогню на максимальну відстань і прикриття вогнем позицій відділень і флангів, тому вони розміщуються за відділеннями не ближче 100–150 м переважно на їх флангах і в проміжках.

У бойовій охороні взвод обороняє позицію до 500 м по фронту з проміжками між позиціями відділень на відстані 2 км від переднього краю оборони батальйону.

На позиції обладнуються основні і запасні позиції для відділень, вогневі позиції для бойових машин десантних (бронетранспортерів) і приданих вогневих засобів, командно-спостережний пункт, вогневі позиції для кочуючих вогневих засобів і бліндаж на взвод.

Під час обладнання позиції бойової охорони позиції відділень у залежності від обстановки суцільною траншеєю можуть не з'єднуватися і ходи сполучення не обладнуватися.

Додане аеромобільному (парашутно-десантному) взводу протитанкове (гранатометне, вогнеметне) відділення розташовується на позиції одного із аеромобільних (парашутно-десантних) відділень, в проміжку між ними, або на одному з флангів взводу. Для спостереження за проміжками, сусідами і прихованими підступами до позиції командир взводу висилає секрети і дозорних.

Система вогню будується з таким розрахунком, щоб взвод міг уражати противника з найбільшої відстані, а також підтримувати вогневий зв'язок з сусідньою бойовою охороною вогнем бойових машин.

Розвідка противника в інтересах дій бойової охорони може здійснюватися спостережною засідкою, що виділяється від взводу.

Командир підтримуючого артилерійського (мінометного) підрозділу повинен знаходитися на командно-спостережному пункті взводу.

257. Перед позицією взводу і на флангах обладнуються загородження. Бій бойової охорони підтримують виділені протитанкові засоби і мінометна батарея батальйону, а також чергові вогневі засоби та артилерія старшого командира. Для перешкоджання обходу противником позиції бойової охорони на ймовірних шляхах обходу можуть улаштовуватися вогневі засідки підрозділами рот першого ешелону.

258. Отримавши завдання на дії в бойовій охороні, командир аеромобільного (парашутно-десантного) взводу повинен з’ясувати отримане завдання, оцінити обстановку, прийняти рішення по карті і доповісти його командиру батальйону, зорієнтувати взвод про отримання завдання і здійснити підготовку особового складу, озброєння і техніки до виконання бойового завдання, вивести взвод на зазначену позицію або укрите місце на підступах до неї, приховано розмістити його та організувати безпосередню охорону, провести рекогносцировку, вибрати позиції для відділень, бойових машин десантних (бронетранспортерів), танків, віддати бойовий наказ, організувати взаємодію, управління, систему вогню та інженерне обладнання позиції, а також віддати вказівки щодо бойового забезпечення дій.

Після цього командир взводу здійснює зайняття вогневої позиції, організовує спостереження та інженерне обладнання бойової позиції і у встановлений час доповідає командиру батальйону про готовність до виконання завдання.

У рішенні командир взводу визначає порядок і способи знищення розвідки і відбиття атаки підрозділу прикриття і головних сил противника; знищення противника, який обійшов або увірвався на позицію; дії під час відходу і шикування взводу, завдання відділенням, секрету, дозорним патрульним, якщо вони виділяються, приданим вогневим засобам і організацію управління.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

у першому пункті – орієнтири, склад, положення і можливий характер дій противника;

у другому пункті – завдання батальйону, взводу (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу) і сусідніх підрозділів охорони;

у третьому пункті – після слова „наказую” ставить бойові завдання підлеглим підрозділам, вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу, створюваним групам, секрету, дозорним патрульним;

у четвертому пункті – час зайняття оборони, готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позиції, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ними

у п'ятому пункті – місце командно-спостережного пункту і заступника.

Під час постановки завдань підлеглим:

командир аеромобільного (парашутно-десантного) взводу вказує: відділенням – їх завдання, позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу, місця відділень в ділянці зосередженого вогню взводу, якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами і фланги; бойовим машинам десантним (бронетранспортерам) – основні і запасні (тимчасові, фальшиві) вогневі позиції, їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; снайперу – завдання, його основну і запасну вогневу позиції, порядок спостереження і ведення вогню; стрільцю-санітару – завдання, місце перебування і порядок надання медичної допомоги пораненим, місця збору, порядок їхнього винесення (вивезення) під час відходу; приданим вогневим засобам – завдання, їх основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції, а гранатометному, крім того, – ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню; секрету – склад, завдання, місце, порядок несення служби, порядок організації зв'язку, дії під час виявлення противника, а також порядок зміни і пропуск; дозорним – склад і хто старший, завдання щодо ведення спостереження, маршрут руху (напрямок руху) і проміжні пункти, порядок підтримки зв'язку і сигнали, дії під час виявлення противника, порядок доповідей результатів розвідки; патрульним – склад і хто старший, завдання, маршрут руху, порядок несення служби і підтримки зв'язку, дії під час виявлення противника, порядок зміни і пропуск;

Під час організації взаємодії командир бойової охорони крім звичайних питань визначає порядок дій взводу у разі відходу.

Після організації оборони з початком фортифікаційного обладнання бойової позиції командир взводу з командирами відділень і приданих засобів проводить розвідку можливих шляхів відходу і рубежів дій у разі відходу, і встановлює порядок дій при отриманні наказу на відхід.

259. Дрібні групи противника бойова охорона захоплює в полон або знищує раптовим вогнем.

При підході переважних сил противника бойова охорона уражає його вогнем, починаючи з граничної дальності. Командир взводу особистим спостереженням визначає сили і напрямок дій противника, доповідає про це командиру батальйону і продовжує вести бій.

Взвод може залишити займану позицію і відійти тільки за наказом командира батальйону. Отримавши команду (сигнал) на відхід, командир взводу підсилює вогонь і починає відхід. Відхід може здійснюватися перекатами з використанням складок місцевості, загороджень і аерозолів (димів) або одночасно, як правило, під прикриттям вогню артилерії, мінометів і бойових машин десантних (бронетранспортерів), послідовно вести бій з противником на визначених рубежах.

Під час відходу поранені та вбиті повинні бути винесені (вивезені) разом з їх зброєю.

Якщо взводу вдалося відірватися від противника, він швидко проводить посадку на бойові машини десантні (бронетранспортери) і висувається в заздалегідь підготовлений опорний пункт в другому ешелоні батальйону або виходить у зазначений район, де командир взводу після цього доповідає про виконання завдання, організовує поповнення запасів ракет, боєприпасів, дозаправлення пально-мастильними матеріалами і підготовку взводу до подальших дій.

У доповіді командир взводу, як правило, вказує, як виконано бойове завдання, про завдані втрати в особовому складі, озброєнні і техніці.

 

Дії бронегрупи

260. Бронегрупа – це зведене формування, яке створюється за рішенням командира роти (батальйону) з декількох бойових машин десантних, бронетранспортерів (як правило. без десанту), із взводів (рот) другого ешелону.

Бронегрупа призначається для підвищення стійкості та активності оборони на найбільш загрозливих напрямках, закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих ударів противника, та рішення інших завдань, які вимагають стрімких, маневрених дій і ефективного вогневого ураження противника. Командиром бронегрупи призначається: у батальйоні – один з командирів взводів роти другого ешелону, у роті – один із заступників командирів взводів.

Бронегрупи призначається район зосередження і 2-3 вогневих рубежі.

Бойові машини десантні, які призначені для дій у бронегрупи, із зайняттям оборони спочатку розташовуються і готуються до бою у своїх взводних опорних пунктах. Потім у встановлений командиром батальйону (роти) час або за сигналом вони зосереджуються в районі, який вибирається на місцевості з надійними захисними та маскуючими властивостями (у ярах, балках, лісі, чагарниках і інших укритих місцях) і має зручні шляхи для маневру.

Вогневі рубежі призначаються на танконебезпечних напрямках так, щоб можна було прикрити проміжки між опорними пунктами і флангами роти (батальйону) у випадку вклинення противника або відходу опорного пункту (району оборони) роти (батальйону). На вогневих рубежах обладнуються вогневі позиції для бойових машин десантних (бронетранспортерів), підготовлюються шляхи маневру на ці рубежі або у свої опорні пункти.

261. Отримавши завдання, командир бронегрупи повинен усвідомити його, оцінити обстановку, прийняти рішення по карті і доповісти його командиру батальйону (роти), у встановлений час прийняти у визначеному районі зосередження бойові машини десантні, що виділені до складу бронегрупи, потай, з суворим дотриманням заходів для захисту від високоточної зброї, розташувати їх у ньому та організувати безпосередню охорону.

Потім він разом з навідниками-операторами бойових машин десантних (кулеметниками БТРД) і механіками-водіями (водіями) проводить рекогносцировку, в ході якої уточнює своє рішення і віддає бойовий наказ, організує взаємодію, а також виконує інші заходи щодо підготовки дій.

У рішенні командир бронегрупи визначає порядок дій на рубежах (якому противнику і де завдати ураження), завдання екіпажам бойових машин і організацію взаємодії і управління.

Під час проведення рекогносцировки він вивчає місцевість: вказує найбільш ймовірні напрямки наступу противника, особливо його танків і інших броньованих машин, уточнює окреслення переднього краю оборони, опорних пунктів, місця позицій вогневих засобів і загороджень у глибині оборони батальйону (роти); вказує вогневі рубежі бронегрупи та місця кожної бойовій машині десанту (бронетранспортеру); визначає шляхи виходу (відходу) на кожен вогневий рубіж, порядок їх зайняття, а також порядок повернення в опорні пункти своїх взводів і зайняття вогневих позицій.

У бойовому наказі командир бронегрупи вказує:

у першому пункті – найбільш вірогідні напрямки наступу противника, особливо танків і інших броньованих машин;

у другому пункті – завдання батальйону (роти) і бронегрупи (її склад, район зосередження і вогневі рубежі);

у третьому пункті – після слова „НАКАЗУЮ” ставляться завдання вогневим засобам на кожному рубежі;

у четвертому пункті – час готовності до виконання завдання, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ними;

у п'ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час постановки бойового завдання командир бронегрупи вказує кожної бойовій машині десанту вогневу позицію, основний і додатковий сектори обстрілу з неї на кожному із призначених вогневих рубежів, шляхи виходу (відходу) на ці рубежі та повернення у свої взводні опорні пункти, а також завдання, до виконання яких бути готовим.

Під час організації взаємодії командир бронегрупи зобов'язаний:

узгодити дії бронегрупи з підрозділами першого та другого ешелонів батальйону (роти) і вогневими засобами старшого командира;

вказати порядок висування на кожний вогневий рубіж, подолання при цьому наявних загороджень; уточнити рубежі відкриття вогню з кожної вогневої позиції, порядок його ведення і можливий маневр вогнем і бойовими машинами на вогневих рубежах.

На кожному вогневому рубежі організовується система вогню. В районі зосередження бронегрупи можуть створюватися додаткові запаси боєприпасів.

Одночасно з організацією бою може здійснюватися інженерне обладнання району зосередження бронегрупи, а потім вогневих рубежів і шляхів маневру на них. За наявності природних вигідних позицій на вогневих рубежах їх інженерне обладнання може не проводитись.

Під час організації інженерного забезпечення командир бронегрупи визначає обсяг, послідовність і терміни виконання робіт щодо фортифікаційного обладнання району зосередження, вогневих рубежів і шляхів виходу до них; хто залучається для виконання цих робіт, де і коли отримати шанцевий інструмент; час початку і закінчення роботи.

262. Командир бронегрупи повинен постійно знати обстановку на фронті оборони батальйону (роти) і підтримувати зв'язок із командиром батальйону (роти). При виході бронегрупи на вогневий рубіж командир бронегрупи здійснює управління з бойової машини, бойова позиція якої повинна забезпечувати можливість ведення ефективного вогню, спостереження та управління вогнем перед усім фронтом дій бронегрупи.

Під час вогневої підготовки атаки противника бойові машини десантні знаходяться в укриттях у районі зосередження, суворо дотримуючись маскувальної дисципліни у повному обсязі виконуючи заходи щодо захисту від високоточної зброї. Отримавши завдання вийти у свої взводні опорні пункти або зайняти вогневий рубіж, командир бронегрупи виводить бойові машини десантні (бронетранспортери) з укриттів. Висування бронегрупа здійснює стрімко, під прикриттям аерозолів (димів) або з використанням інших засобів маскування. Бронегрупа повинна випередити противника в зайнятті вигідного рубежу.

З підходом до вогневого рубежу командир бронегрупи уточнює завдання бойовим машинам, що займають підготовлені вогневі позиції або використовують складки місцевості (місцеві предмети) і вогнем, разом із підрозділами першого ешелону, завдають ураження противнику і відбивають його наступ. Після відбиття атаки противника бронегрупа діє згідно з наказом командира батальйону (роти).

Якщо під час бою виявилась реальна загроза виходу противника на фланг опорного пункту (району оборони) роти (батальйону), то, отримавши наказ на здійснення маневру на загрозливий напрямок, командир бронегрупи по радіо уточнює завдання підлеглим, стрімко висувається на новий вогневий рубіж, сходу займає його і відкриває вогонь по противнику. При цьому бронегрупа повинна упередити противника в зайнятті вигідного рубежу.

Після виконання завдання на кожному вогневому рубежі командир бронегрупи негайно доповідає командиру батальйону (роти) про результати дій, про нанесення ураження противнику, свої втрати, використання боєкомплекту і палива. У подальшому діє за рішенням командира.

Виконуючи наказ щодо зайняття вогневих позицій у своїх взводних опорних пунктах, навідники-оператори бойових машин десантних з підходом до них входять у зв'язок зі своїм командиром взводу і виконують поставлені ним завдання.

 

Вогнева засідка

263. Вогнева засідка в обороні полягає в завчасному і прихованому розміщенні підрозділу (групи бойових машин) на вірогідних напрямках руху (наступу) противника з метою нанесення йому максимального ураження з близької відстані раптовим вогнем прямою наводкою, кинджальним і перехресним вогнем і застосуванням мінно-вибухових загороджень.

Вогнева засідка в обороні створюється у складі взводу (відділення), який може бути посилений саперами і вогнеметниками.

Успіх дій взводу (відділення) у вогневій засідці досягається: дотриманням прихованості під час висування в район вогневої засідки і ретельним її маскуванням; вмілою організацією системи вогню, створенням зони вогневого ураження (вогневого мішка) із широким застосуванням мін; відсутністю шаблонів в організації і способах дій відділень, бойових машин десантних (бронетранспортерів); постійним веденням розвідки; правильним визначенням моменту відкриття вогню з гранично близької дистанції (впритул), застосуванням несподіваних і раптових дій; чіткою організацією взаємодії у взводі, з підтримуючою артилерією і батальйоном (ротою), від якого вислано вогневу засідку; проявленням особовим складом витримки, сміливості й ініціативи, застосуванням обманних дій.

264. Вогнева засідка організовується в місцях, які ускладнюють противнику швидке розгортання і проведення маневру для виходу з-під вогню. Вона може бути обладнана перед переднім краєм підрозділів, які обороняються, в опорних пунктах рот (районах оборони батальйону) на їх флангах і в проміжках, на вірогідних маршрутах висунення, можливих рубежах розгортання і напрямках наступу противника, особливо його танків і бойових машин піхоти.

Для дій у вогневій засідці взводу (відділенню) призначається позиція (вогнева позиція), яка повинна забезпечувати приховане розташування взводу (відділення), мати добрі умови для спостереження, ведення вогню і шляхи відходу.

Дії вогневої засідки можуть підтримуватися вогнем артилерії і бойових машин десантних (бронетранспортерів) з опорних пунктів взводів (рот).

265. Побудова бойового порядку взводу (відділення) повинна забезпечити знищення противника. У залежності від віддалення місця засідки, умов місцевості і характеру дій противника вона може бути: лінійною (односторонньою фланговою, двосторонньою), розосередженою, кутом назад та іншої побудови.

Особовий склад залежно від обстановки може діяти на бойових машинах десантних (бронетранспортерах) або в пішому порядку виконуючи завдання спостереження за противником, з охорони засідки і знищення живої сили вогнем із стрілецької зброї. Ручні протитанкові гранатомети можуть використовуватися централізовано для знищення бронеоб’єктів. Аеромобільне (парашутно-десантне) відділення може діяти бойовими групами (“двійками”, “трійками”).

Позиція вогневої засідки будується на основі вогневих позицій бойових машин десантних (бронетранспортерів). Для підготовки вогневої засідки відриваються окопи (вогневі позиції). Усі фортифікаційні споруди ретельно маскуються, позиції прикриваються інженерними загородженнями.

Бойові машини і особовий склад розміщуються так, щоб противник уражався впритул.

Для приховування слідів гусениць висунення на місце вогневої засідки слід здійснювати маршрутом із твердим ґрунтом і низькими рослинами. Для замітання слідів від гусениць і коліс бойових машин за технікою прикріпляються дерева і гілки.

Система вогню під час дій у засідці будується у поєднанні з мінно-вибуховими загородженнями, які, як правило, влаштовуються на шляхах можливого виходу противника, танкодоступних напрямках перед фронтом вогневої засідки та на її флангах. Для їх обладнання можуть застосовуватися комплекти керованого мінного поля.

Для ведення розвідки противника і виключення його раптового виходу до позиції вогневої засідки на ймовірних маршрутах його висування від аеромобільного (парашутно-десантного) взводу виставляються спостерігачі, а за наявності необхідних сил і засобів від аеромобільний (парашутно-десантних) взводів може виставлятися спостережний пост і висилатися дозорні.

266. Отримавши завдання на дію у вогневій засідці, командир взводу повинен усвідомити його, віддати вказівки щодо підготовки взводу до майбутнього бою, оцінити обстановку, по карті вивчити місцевість, прийняти рішення і доповісти його командиру батальйону (роти), організувати підготовку особового складу, озброєння і військової техніки до виконання завдання. Потім приховано вивести взвод до місця засідки, зайняти позицію, організувати спостереження і безпосередню охорону, провести рекогносцировку, віддати бойовий наказ, організувати взаємодію, систему вогню, управління і ретельне маскування позицій від наземної і повітряної розвідки противника. Після чого організовує і керує інженерним обладнанням позиції, якщо є на те можливість, та у встановлений час доповідає командиру батальйону (роти) про готовність до виконання завдання.

Командир відділення після прийняття рішення і доповіді командиру, що призначив засідку, підготовки особового складу, озброєння і військової техніки приховано виводить відділення у місце засідки, займає позицію і організовує спостереження і безпосередню охорону, проводить рекогносцировку і віддає бойовий наказ особовому складу, організовує взаємодію і систему вогню, управління і ретельне маскування позицій від наземного і повітряного спостереження противника.

Під час усвідомлення завдання командир взводу (відділення) повинен: вивчити склад, положення противника і можливий характер дій на підступах до оборони або вірогідні напрямки наступу в глибині оборони, особливо його танкових підрозділів; склад, забезпеченість і можливості свого взводу (відділення); умови місцевості в районі засідки, її захисні і маскувальні властивості, вигідні підступи до місця засідки; район збору, шляхи і порядок відходу взводу (відділення) після виконання завдання; місце проходів у мінних полях, місце і порядок переходу переднього краю (якщо вогнева засідка організовується на підступах до оборони); район зосередження після виконання завдання і порядок подальших дій.

У рішенні командир взводу визначає: порядок виходу в район засідки, дій під час виконання завдання і відході після його виконання; завдання відділенням, приданим підрозділам і вогневим засобам; встановлює сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними.

Під час рекогносцировки командир взводу вказує: ймовірні напрямки дій противника; позиції відділенням (вогневі позиції, бойовим машинам, приданим підрозділам, вогневим засобам та їх завдання, місця встановлення мінно-вибухових загороджень; підготовлені рубежі і ділянки вогню артилерії (мінометів) старшого начальника і порядок його виклику; місця і порядок збору після виконання завдання і маршрут (напрямок) відходу.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

у першому пункті – орієнтири, склад і можливий характер дій противника (звідки і коли очікується наступ);

у другому пункті – завдання взводу (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу), місце збору після виконання завдання, маршрут відходу, місце і порядок подолання своїх мінних полів, місце і порядок переходу переднього краю оборони;

у третьому пункті – після слова „НАКАЗУЮ” бойові завдання підлеглим підрозділам (танкам), вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу, створеним групам), спостережному посту, дозорним;

у четвертому пункті – час готовності до виконання завдання, сигнали управління, взаємодії, оповіщення і порядок дій за ними, пропуск і відгук;

у п'ятому пункті – своє місце під час дій у вогневій засідці і заступника.

Під час постановки завдань підлеглим командир взводу вказує:

командир аеромобільного (парашутно-десантного) взводу: відділенням – завдання й їх позиції, порядок дій із появою противника, в період його ураження вогнем і після виконання завдання; бойовим машинам десантним (бронетранспортерам) – основну і запасні позиції, порядок ураження противника і дії після виконання завдання; снайперу – завдання, основну і запасну вогневу позицію, порядок спостереження і ведення вогню: стрільцю-санітару – завдання, місце перебування, порядок надання медичної допомоги пораненим, порядок їх винесення (вивезення) під час відходу; дозорним – склад і хто старший, завдання щодо ведення спостереження, маршрут руху (напрямок руху) і проміжні пункти, порядок підтримки зв'язку і сигнали, дії під час виявлення противника, порядок доповідей результатів розвідки; спостережному посту – завдання, позицію, порядок спостереження і доповідей його результатів, дії після виконання завдання.

Під час організації взаємодії командир взводу повинен: узгодити дії відділень, груп бойових машин між собою в інтересах нанесення максимального ураження противнику, визначити порядок дій під час виконання завдання (порядок відкриття і ведення вогню) і відході (хто прикриває відхід, порядок виходу в район збору, шикування колони і порядок руху), указати рубежі відкриття вогню, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.

Діями вогневої засідки командир взводу (відділення) управляє з бойової машини.

Під час організації бойового забезпечення вогневої засідки командир взводу особливу увагу звертає на організацію розвідки противника на ймовірних маршрутах його висування і перед фронтом дій засідки, способи забезпечення її максимальної прихованості, порядок використання для ураження противника мінно-вибухових загороджень.

267. Отримавши завдання на дію у вогневій засідці, командир відділення усвідомлює її; здійснює підготовку відділення до виконання завдання; приймає рішення і доповідає командиру, від якого вислано вогневу засідку; приховано виводить відділення до місця засідки, організовує спостереження і безпосередню охорону, вивчає місцевість, визначає позицію відділенню, бойовим групам (“двійкам”, “трійкам”) і вогневі позиції (основну і запасні) бойовій машині десанту (бронетранспортеру), організовує маскування, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію, систему вогню й управління, вказує порядок дій особового складу бойової машини. Після цього організовує і керує інженерним обладнанням позиції. У встановлений час доповідає командиру про готовність до виконання завдання.

У бойовому наказі командир відділення вказує:

у першому пункті – орієнтири (при необхідності), склад і можливий характер дій противника (звідки і коли очікується);

у другому пункті – завдання відділенню (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу), місце збору після виконання завдання, маршрут відходу, місце переходу переднього краю оборони;

у третьому пункті – після слову „НАКАЗУЮ” бойовим групам (підлеглому особовому складу), приданим підрозділам і вогневим засобам;

у четвертому пункті – час готовності до виконання завдання, сигнали управління, взаємодії, оповіщення і порядок дії за ними, перепустку і відгук;

командир аеромобільного (парашутно-десантного) відділення: відділенню, бойовим групам (“двійкам”, “трійкам”) – завдання, їх позиції і шляхи виходу до них, порядок дій із появою противника, в ході виконання і після виконання завдання; бойовій машині десанту (бронетранспортеру) – основну і запасні позиції, порядок ураження противника вогнем і дії після виконання завдання (порядок залишення позиції і куди вийти).

268. Знаходячись у вогневій засідці, взвод (відділення) нічим себе не виявляє до підходу противника. Про підхід противника спостерігачі встановленим сигналом попереджають командира взводу (відділення). Розвідка і органи похідної охорони противника можуть пропускатися, одночасно призначаються засоби для їх знищення і доповідається командиру, що вислав засідку. Якщо противник рухається в колоні, то вогонь відкривається раптово за командою командира взводу (відділення) з підходом головної машини противника до наміченого рубежу (пункту) із близької відстані. Противник, що висувається в колоні, в першу чергу уражаються машини, які висуваються в її голові і хвості, потім знищуються інші машини й їх екіпажі (десант) або витісняються на мінно-вибухові загородження.

Відхід взводу (відділення) після виконання завдання здійснюється за командою командира у встановленому порядку. Якщо противник не проявляє активності – взвод (відділення) відкриває і веде вогонь на ураження, деморалізує його і не дає розвернутися в бойовий порядок. Потім за командою командира під прикриттям димів (аерозолів) починає відхід.

При активних діях противника командир взводу (відділення) посилює вогонь по ньому і під прикриттям групи забезпечення, яка призначається у взводі, димів (аерозолів) розпочинає відхід взводу в район збору (відділення – до місця посадки на бойову машину). Група забезпечення відривається від противника і стрімко виходить до взводу, який знаходиться в готовності підтримати її вогнем.

У кожному окремому випадку характер дій із засідки повинен визначатись із оцінки обстановки, що склалася.

З місця збору взвод, використовуючи захисні властивості місцевості і під прикриттям вогню артилерії (мінометів) і безпосередньої охорони (дозорного відділення) відходить встановленим маршрутом за передній край або у вказаний район.

Про виконання завдання командир взводу (відділення) доповідає командиру, що його вислав, і надалі діє відповідно до його наказу.