Класифікація виробничих витрат в обліку: управлінський аспект

Впровадження і становлення ринкових відносин в Україні вимагають інтенсивного розвитку виробництва продукції, робіт (послуг), що супроводжується широким використанням досягнень науки і техніки, поліпшенням якості продукції, підвищенням продуктивності праці, скороченням трудових, матеріальних та інших витрат.

У дослідженні питань організації обліку витрат на підприємствах вагомий внесок зробили вітчизняні та зарубіжні вчені: О. С. Бородкін, В. Б. Івашкевич, М. Г. Чумаченко, В. О. Ластовецький, Хігінс, Я. В. Соколов, С. О. Ніколаєв та інші.

Визнання та відображення в обліку витрат здійснюється відповідно до вимог П(С)БО 16 «Витрати». Усі витрати підприємства ведуться на рахунках 9 класу «Витрати». У цьому ж документі дано досить детальний перелік витрат, які підлягають внесенню до складу загальновиробничих витрат, він істотно відрізняється від переліку поданому у Положенні 47 та інструкції з планування обліку і калькулювання собівартості на підприємствах. Згідно з П(С)БО 16 “Витрати” для розподілу загальновиробничих витрат на початок, передбачено їх розподіл на змінні і постійні, при цьому варто відзначити, що виробничу собівартість формують лише змінні та розподілені постійні витрати, а нерозподілені постійні належать до витрат звітного періоду, в якому вони виникли і не можуть бути включені до складу виробничої собівартості. Отже, виникає необхідність ведення аналітичного обліку загальновиробничих витрат і витрат на утримання й експлуатацію машин та обладнання в розрізі постійних і змінних витрат. Для забезпечення єдності показників плану (кошторису) й аналітичного обліку, на нашу думку, потрібно чітко розмежувати постійні та змінні витрати за кожною статтею, опираючись на них при плануванні витрат за статтями.

Поняття витрат як таких, що утворюють вартість і не пов’язані з потоками платежів за ресурси, сформульовано вперше Е. Шмаленбахом. Таке розуміння витрат орієнтоване на оцінку витрат благ з точки зору управління підприємством та прийняття рішень. Вартісна оцінка благ дозволяє оцінити альтернативні можливості їх використання й обрати найкращі з них. В її основу покладено також, концепцію граничної корисності.

Наступним кроком, що потребує наукової обґрунтованості є визначення взаємозв’язку собівартості та ціни. Побутує думка, що собівартість є вихідною величиною витрат, на основі цього здійснюють ціноутворення. Це випливає з економічного змісту собівартості, яка враховує в грошовій формі переважну частину витрат виробництва.

Основні класифікаційні ознаки витрат операційної діяльності підприємства представлено в табл.1.

Таблиця 1

Групування витрат за кваліфікаційними ознаками

Продовження табл. 1

На наше переконання, внаслідок взаємодії оперативного і бухгалтерського обліку, з’явиться можливість формування системи обліку, аналізу і контролю витрат та оперативного управління витратами підприємств. Подальший розвиток ринкових відносин вимагає переорієнтування обліку виробничих витрат консервних підприємств на вирішення нових завдань, що стоять перед управлінням ними: підвищення оперативності обліку собівартості продукції; забезпечення управління виробництвом відповідною інформацією; застосування нетрадиційних для вітчизняної практики підходів до калькулювання собівартості і підрахунку фінансових результатів.

УДК 657

Філоненко Б.Ю., ст. гр. ОАз-51

Науковий керівник: Чудовець В.В., к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет