Враховуючи, що Україна вибрала курс на інтеграцію до ЄС, то для розвитку ринку цінних паперів потрібно використати досвід країн ЄС де міжнародна інтеграція державного регулювання економічних процесів виявилася найбільш чіткою і послідовною. Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами наша країна взяла зобов’язання досягнути приблизної адекватності законів у відповідних галузях [1]. Адаптація українського законодавства до законодавства ЄС полягає у зближенні національного законодавства із сучасною європейською системою права та приведення його до рівня, що склався у державах - членах ЄС.
В Європейському Союзі сформувався такий механізм регулювання господарського життя, заснований на наднаціональному втручанні в соціально-економічні процеси, аналогів в світі якому не було. Оскільки економічне життя цих країн будується тепер у рамках єдиного внутрішнього ринку, для них особливо важливим є, по-перше, проведення єдиної політики в сфері регулювання економічної діяльності і, по-друге, уніфікація національних систем регулювання, гармонізація законодавства і ухвалення єдиних стандартів регулювання. Саме тому досвід європейських країн, які забезпечили сталий розвиток ринків цінних паперів, є важливим чинником для формування шляхів для розвитку економіки України. В рамках ЄС існують різні моделі ведення нагляду за ринками цінних паперів. Одна з них припускає зосередження наглядових повноважень в центральному банку, інша – існування спеціального єдиного державного наглядового органу, третя є поєднанням елементів першої і другої моделі. Втім, жодна з моделей не може розглядатися як теоретично переважна або оптимальна. Кожна країна повинна вибрати модель, яка буде доцільна з політичної точки зору, ефективна і дієва і яка відповідатиме фінансовій структурі цієї країни [2].
Нормативно-правова база ЄС щодо ринків цінних паперів поділяється за юридичною природою і включає:
- установчі договори: Договір про заснування Європейського Співтовариства; Договір про Європейський Союз;
- міжнародне (первинне) право - міжнародні угоди щодо ринків цінних паперів, учасниками яких є держави - члени ЄС;
- наднаціональне (вторинне) право - акти вторинного права ЄС із загальних і спеціальних питань регулювання ринків цінних паперів, а також нормативні акти Європейського Центрального Банку;
- національне законодавство держав - членів, що регулює діяльність фінансових установ включаючи національні нормативно - правові акти, у тому числі акти національних центральних банків і акти спеціалізованих органів пруденційного нагляду, які регулюють діяльність фінансових установ-резидентів і нерезидентів на відповідній території і т.д.
Повноваження ЄС щодо регулювання ринків цінних паперів представлені в Договорі про заснування Європейського Співтовариства, відповідно до якого економічне право ЄС базується на чотирьох свободах: руху товарів (статті 23-38); руху послуг (статті 49-55); руху осіб, включаючи свободу заснування (статті 39-48); руху капіталів та платежів (статті 56-60).
Основними розробниками міжнародних норм (стандартів), що регулюють ринки цінних паперів, є: Базельський Комітет з питань банківського нагляду Банку Міжнародних Розрахунків (BIS); Комітет по Системах Оплати і Розрахунків BIS; Рада з міжнародних стандартів фінансової звітності (IASB); Міжнародний валютний фонд (IMF) і Всесвітній банк (WB); Форум фінансової стабільності (FSF); Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР); Міжнародна організація комісій з цінних паперів (IOSCO); Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF); Співтовариство Всесвітньої Міжбанківської Фінансової Телекомунікації (S.W.I.F.T.); Міжнародна організація зі стандартизації (ISO); Європейська Асоціація Центральних Депозитаріїв Цінних Паперів (ECSDA); Міжнародна асоціація індустрії цінних паперів (ISSA); Група тридцяти G30 і т.д. [2].
Глобалізація фінансових ринків висуває нові завдання перед фінансовою індустрією на міжнародному рівні. Їх вирішення вимагало впровадити низку міжнародних норм, які іноді називають стандартами. Однак зазначені норми не доцільно розглядати як технічні стандарти. Такі норми мають більш загальний характер домовленостей, є результатом переговорів, що йдуть між командою експертів, представниками регулюючих і наглядових органів та представниками учасників ринку.
Отже, враховуючи сучасний стан ринку цінних паперів в Україні варто відзначити, що для доведення інфраструктури ринку цінних паперів України до європейського рівня, також потрібно сформувати систему пруденційного нагляду за РЦП відповідно до норм ЄС.
1. Протокол до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами про Рамкову угоду між Україною та Європейським Співтовариством про загальні принципи участі України в програмах Співтовариства. Електронний ресурс. - [Режим доступу]: http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/994_a41.
2. Хоружий С. Складові системи регулювання ринків цінних паперів в ЄС / С.Хорунжий. Електронний ресурс. - [Режим доступу]: http://www.securities.org.ua.
УДК: 657
Тимошик Л.М., ст. гр. ОАз-51
Науковий керівник: Нужна О.А., к.е.н., доцент
Луцький національний технічний університет
