Проблема визначення категорії виробничі запаси

Для того, щоб стабільно здійснювати процес виробництва продукції на підприємстві, постійно мають бути оборотні засоби в матеріальній формі. Так, підприємство повинне мати в необхідних розмірах запаси сировини і матеріалів та інших цінностей. При їх витрачанні збільшуються витрати на виробництво, результатом якого є створення готової продукції.

Термін «запаси» у вітчизняній науковій літературі з'явився в період реформування бухгалтерського обліку в Україні з метою наближення його до міжнародних стандартів. До цього часу ця категорія характеризувалася як товарно-матеріальні цінності, предмети праці, матеріальні ресурси, виробничі ресурси тощо [2, с. 2].

З економічної точки зору, запаси — це продукція виробничо-технічного призначення, споживчі й інші товари, що перебувають на різних стадіях виробництва й обігу, та очікують вступу в процес виробничого або особистого споживання[3, с.768].

Запаси підрозділяються на товарні й виробничі.

Виробничі запаси — частина сукупних запасів, призначених для виробничого споживання. До виробничих запасів відносять сировину і матеріали, що надійшли до споживачів, але ще не використані і не піддавались переробці.

Виробничі запаси часто називають матеріальними запасами. Матеріальні запаси – це продукція виробничо–технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва і обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого або особистого споживання. Отже, поняття виробничі запаси є значно ширше а ніж матеріальні, оскільки останні вже входять в категорію виробничі запаси.

Визначення терміну «запаси» також наведено у П(С) БО 9 «Запаси», відповідно до п. 4 якого «запаси — активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством» [4].

Якщо розглянути План рахунків бухгалтерського обліку, то у ньому передбачено рахунок 20 «Виробничі запаси» який призначено для «узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва»

Таким чином, на відміну від П(С)БО 9, який не пропонує чіткого та одзначного тлумачення терміну «виробничі запаси» для цілей бухгалтерського обліку, План рахунків конкретно вказує на їх склад та перелік матеріальних цінностей, що мають обліковуватися як виробничі запаси підприємства. Одночасно з цим такі рахунки, як 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» та 25 «Напівфабрикати» відповідно до Плану рахунків не включається до складу виробничих запасів, а обліковуються окремо.

У той же час П(С)БО 2 «Баланс» п.21 [5] рекомендує до статті балансу «Виробничі запаси» включати вартість МШП, сировини, основних та допоміжних матеріалів, палива, придбаних напівфабрикатів і комплектуючих, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, що використовуються в ході нормального операційного циклу. Таким чином, виникає не зрозуміла суперечливість між положеннями стандартів бухгалтерського обліку та планом рахунків: відповідно до стандартів терміни «запаси» і «виробничі запаси» є тотожними, а згідно з планом рахунків термін «запаси» ширший за термін «виробничі запаси» [6, с. 366].

П.Саблук під виробничими запасами розуміє запаси засобів виробництва, які знаходяться на складах суб’єкта господарювання і необхідні для забезпечення безперервного виробничого процесу, причому це лише ті предмети праці, які ще не задіяні у процесі виробництва і зберігають свою натурально-речову форму[1,с. 27].

І. Садовська, С. Михалевич зазначають, що виробничі запаси – це предмети праці, які знаходяться на підприємстві у складських запасів основних та допоміжних матеріалів, а також палива, запасних частин, зворотних відходів, тари та інших матеріалів, які призначені для використання як у виробничому процесі так і для будь-яких інших потреб підприємства за умови їх повного споживання у одному операційному циклі.

Бутинець Ф.Ф. інтерпретує поняття виробничі запаси так: це активи, які використовуються для подальшого продажу, використання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

Іванієнко В.В. дає наступне визначення: виробничі запаси — це матеріальні ресурси, що знаходяться на складах фірми (сировина, матеріали, покупні напівфабрикати, що комплектують вироби, паливо і пальне, тара і тарні матеріали, запасні частини для ремонту, інструменти та ін.), призначені для виробничого споживання, але що ще не поступили у виробництво.

Аналіз літературних джерел свідчить про неоднозначність підходу вчених до визначення терміну «виробничі запаси». Таким чином, узагальнюючи думки різних науковців, ми вважаємо, що виробничі запаси правомірно розглядати одночасно і як предмети праці, матеріали, товарно-виробничі запаси, в залежності від того, використовувати це поняття, як економічна чи облікова категорія.

1. Саблук П.Т.Формування продуктивності аграрного сектора в умовах ринку/ П.Т.Саблук // Продуктивність АПК. – 2006. – № 4. – с. 26 – 31

2. Посилаєва К.І., Крот К.О. Поняття і суть виробничих запасів та їх класифікація / К.І. Посилаєва, К.О. Крот// Вісник Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва. – 2010. – с. 2-6

3. Пономарьов Ю.В. Логістика: Навчальний посібник: Вид. 2-ге., перероб. та доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»: Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246, зі змінами та доповненнями.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»: Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246, зі змінами та доповненнями.

6. Тищенко В.Л. Економічна суть виробничих запасів/ В.Л. Тищенко// Фінанси, облік і аудит. – 2011. - № 18. – С. 361-370.

УДК: 339.9 (075.8)

Савченюк О.В., ст. гр. МЕ-41

Науковий керівник: Никитюк Т.Л., к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет