Проблеми управління діяльністю транснаціональних корпорацій на національному рівні

Необхідною умовою динамічного розвитку економіки України, забезпечення якісних перетворень в економічній, соціальній та політичній сферах є обґрунтована, ефективна інвестиційна політика, яка має базуватися не на пасивному очікуванні зростання інвестиційної активності в межах саморегулятивних механізмів ринкового середовища, а на удосконаленні державного регулювання відтворювальних процесів. Незважаючи на значне зростання капіталовкладень в економіку країни, їхній обсяг не забезпечує реальних потреб розвитку через обмеженість внутрішніх джерел таких ресурсів. Тому актуальною залишається проблема залучення прямих іноземних інвестицій, головними вкладниками яких на сьогодні є транснаціональні корпорації (ТНК). Присутність на національному ринку іноземних ТНК може мати для економіки України ряд позитивних та негативних наслідків. За цих обставин важливим є розроблення дієвого організаційно-економічного механізму управління інвестиційної діяльності ТНК в Україні.

Розвиток світової економіки в XX ст. супроводжу­вався посиленням міжнародної конкуренції. Великі конкуруючі ТНК, а через них — краї­ни їх базування здійснюють по-справжньому глобальну страте­гію: реалізують свою продукцію в усьому світі, отримують мате­ріали та комплектуючі з усього світу, розміщують виробництво в багатьох країнах з метою економії. Водночас істотних змін зазна­ли форми і методи конкурентної боротьби — відбувся перехід від вільної до переважно монополістичної та олігополістичної кон­куренції, «центр ваги» пересунувся від цінової до не цінової кон­куренції. Разом із політикою інтенсивного впровадження у ви­робництво різноманітних нововведень та винаходів головними інструментами протистояння стали якість товару або послуги. Ці обставини призвели до загострення конкурентної боротьби на всіх рівнях економічної системи, вивели на перший план проб­леми конкуренто- спроможності як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях.

На сучасному етапі розвитку світової економіки відбувається постійне зростання ролі транснаціональних корпорацій і на сьогоднішній день вони є головними суб’єктами міжнародного бізнесу. Підвищення ролі ТНК у світовій економіці, зростання їх кількості та могутності є надзвичайно важливими передумовами інтернаціоналізації господарського життя. ТНК служать основною рушійною силою науково-технічного прогресу, на них припадає значна частина новітніх технологічних розробок та нововведень.

Згідно звіту ЮНКТАД “Світовий Інвестиційний Звіт 2002: Транснаціональні корпорації та конкурентоспроможність експорту”, у 2001 році в світі налічувалось близько 65 тисяч материнських компаній ТНК, вони мали приблизно 850 тисяч закордонних дочірніх підрозділів, число зайнятих робітників та службовців у закордонних дочірніх підрозділах ТНК складало близько 54 млн. чоловік. Найважливішу роль у поглибленні інтернаціоналізації світової економіки та розширенні міжнародного виробництва відіграють перші 100 ТНК. За методологією Комісії ООН з Торгівлі та Розвитку (ЮНКТАД), до цих 100 ТНК відносяться ТНК, які мають найбільші закордонні активи. Перші 100 ТНК в основному зосереджені в наступних галузях: телекомунікації, електроніка та електронне обладнання, автомобільна промисловість, нафтодобувна та нафтопереробна промисловість, хімічна промисловість та фармацевтична промисловість.

ТНК створюють міжнародну виробничо-збутову систему під управлінням материнських компаній ТНК. Масштаби міжнародної діяльності ТНК характеризуються дуже швидкими темпами зростання, причому, темпи росту обсягів міжнародного виробництва ТНК перевищують темпи росту світового ВНП, а темпи зростання міжнародних продаж зарубіжних підрозділів ТНК перевищують темпи зростання світового експорту товарів та послуг. Обсяги міжнародного виробництва ТНК складали близько 11% та 5% світового ВНП в 2001 р. та в 1982 р. відповідно. Обсяг товарів та послуг, що були реалізовані закордонними підрозділами ТНК в 2001 р. (18517 млрд. доларів США) більш ніж удвічі перевищив обсяги світового експорту товарів та послуг (7430 млрд. доларів США). За період з 1982 р. по 2001 р. відношення загальних обсягів ПЗІ до світового ВНП збільшилось з 7% до 21%.

Світова практика свідчить, що без залучення іноземного капіталу неможливо провести структурну перебудову економіки, скоротити технічну та технологічну відсталість народного господарства, домогтися конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світовому ринку. Крім того, продуктивне використання іноземних інвестицій є органічною частиною світового процесу руху капіталу та реалізується переважно за рахунок капі­талів приватних інвесторів, зацікавлених в одержанні вищого рівня прибут­ку на вкладені кошти.

Для стимулювання залучення прямих іноземних інвестицій та усунення негативних тенденцій в економіці країни необхідно, щоб основні положення законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування не тільки відповідали міжнародним нормам, але й виконувались. Зарубіжний інвестор має сприйняти Україну як стабільну і передбачувану країну, а її економіку такою, де макроекономічна стабільність асоціюється не лише з низькими темпами інфляції, а й із послідовним розвитком, включаючи стабільні темпи зростання виробництва, платоспроможний попит, а також економічну структуру, яка постійно модернізується.

УДК 657

Журбич Н.А., ст. гр. ОАз-51

Науковий керівник: Савош Л.В., к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет