Реформування аграрного сектора економіки України направлено на вирішення сукупності проблем, серед яких важливе місце належить відтворенню основних засобів. Трансформація існуючих виробничих відносин, зміна організаційно - правових форм і характеру взаємозв’язків господарюючих суб’єктів в економічній системі є головними детермінантами процесу відтворення основних засобів.
Відсутність науково обґрунтованих концепцій формування механізму відтворення основних засобів у перші роки реформування аграрного сектора стала однією з головних причин, що призвела до кількісного скорочення і якісного погіршення стану основних засобів аграрних підприємств. Невирішені проблеми відтворення основних засобів набули такої глибини, за якої відбулося наростання масштабів живої праці, скорочення обсягів виробництва продукції в сільському господарстві.
У нових умовах господарювання тематика формування та відтворення основних засобів на сільськогосподарських підприємствах є предметом наукового пошуку багатьох дослідників. Так, учений-економіст Г.Г. Кірейцев розглядає капітальні вкладення витрат на технічне переозброєння, реконструкцію й розширення діючих основних засобів і на створення нових, тим самим поєднуючи витрати на просте та розширене відтворення основних засобів [2]. Дослідники А.Д. Баранов, О.С. Філімоненков, А.Е. Фукс також особливу увагу приділяють оновленню основних засобів, розглядаючи його як передумову виходу вітчизняних підприємств із кризи [6,7]. А.М. Поддєрьогін зазначає, що відтворення основних засобів – це процес безперервного їх поновлення, тим самим він розкриває зміст категорії «поновлення» як поступового перенесення вартості і відновлення в натуральній формі, тобто вчений включає в поняття «поновлення» характеристики простого й розширеного відтворення виробництва [5].
Проте, у дослідженнях і публікаціях недостатньо повно розкриваються складові облікової політики як ефективної системи зв’язку організаційно-технологічних елементів їх використання безпосередньо в підприємствах. Не в повному обсязі висвітлюється практичне застосування та впровадження складових облікової політики в сільськогосподарських підприємствах, вплив її на поліпшення економічного стану господарювання.
Метою дослідження є надання інформації щодо основних аспектів формування і застосування амортизаційної політики сільськогосподарських підприємств та визначення основних напрямків покращення методології її формування.
На сучасному етапі формування ринкових відносин в Україні усе більше виразними стають властиві ринку характерні риси – конкурентоспроможність виробництва, оперативність, своєчасність і ризик ухвалених рішень.
Необхідною умовою сьогодення є ефективне формування амортизаційної політики, оскільки від системи оновлення капіталу залежить ефективність виробництва, що у свою чергу впливає на економічний стан підприємства.
Основним етапом формування амортизаційної політики на будь-якому підприємстві обов’язково повинна бути оцінка її ефективності. Оскільки амортизаційна політика впливає на цілий ряд аспектів фінансово-економічної діяльності підприємств, то оцінку її ефективності необхідно проводити в комплексі, як складову частину фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства. Оцінку амортизаційної політики потрібно здійснювати, перш за все, в контексті реалізації загальної політики управління необоротними активами на підприємстві, зміст якої полягає в забезпеченні своєчасного їх оновлення та ефективного використання в операційній діяльності.
Слід зазначити, що в економічній літературі та практиці господарювання до теперішнього часу відсутнє чітке розуміння сутності процесу оновлення засобів праці, що не дозволяє однозначно охарактеризувати та дати оцінку процесу їх відтворення. Дослідження сутності, класифікації форм, видів (методів), напрямків оновлення основних засобів було проведено А. Е. Фуксом у монографії. Так, під процесом оновлення слід розуміти відшкодування застарілих і зношених засобів праці на новій і попередній технічній основі, а також їх удосконалення в процесі експлуатації, що усуває наслідки зносу.
Головною проблемою, що перешкоджає активному технічному оновленню основних засобів у сільськогосподарському секторі, є значна нестача коштів, які можна було б спрямувати на забезпечення цього процесу. Зокрема, за оцінками А.П. Гайдуцького, модернізація машинно-тракторного парку сільськогосподарського призначення потребує капіталовкладень розміром щонайменше 7–7,2 млрд євро [1, с. 62].
Зауважимо, що використання нерозподілених прибутків підприємств як одного з основних джерел фінансування відтворення основних засобів пов’язане із значною проблематичністю, оскільки сільськогосподарське виробництво, за реалій сьогодення, не характеризується достатнім рівнем прибутковості. Так, більшість власників сільськогосподарських підприємств відмовляється вкладати отримані прибутки в забезпечення розширеного відтворення основних засобів, таким чином виводячи ці ресурси в інші, більш прибуткові сектори економіки. На нашу думку, розвиткові таких процесів сприяє недосконалість існуючої законодавчої бази, в якій функціонують сільськогосподарські підприємства, зокрема, відсутність законодавчого забезпечення пільгових умов розширеного відтворення активної частини основних засобів на інноваційних засадах за умови, що фінансування таких процесів відбуватиметься за рахунок, наприклад, нерозподіленого прибутку підприємства.
Іншою, не менш важливою, складовою при формуванні амортизаційної політики сільськогосподарських підприємств є організаційна складова, яка розробляється в рамках облікової політики підприємств. Даний етап передбачає раціональний вибір принципів визначення необоротних активів, їх поділу на групи та методів нарахування амортизаційних відрахувань.
В даному випадку виникає інша низка проблем, пов’язаних зі створенням економічно обґрунтованої амортизаційної політики. А саме: самостійно підприємством встановлення норм на реновацію і капремонт за численними групами засобів праці; використання економічного вигідного методу нарахування амортизації; самостійного визначення підприємствами термінів корисного використання об’єкту; необхідність здійснювати переоцінку основного капіталу; необхідність застосування методу прискореної амортизації; використання накопиченої амортизації основного капіталу тільки на його відновлення..
Таким чином, у реаліях сьогодення в сільськогосподарських підприємствах досить відчутною є необхідність удосконалення механізму взаємодії складових елементів процесу відтворення основних засобів. Потрібно створити дієвий механізм для стимулювання сільгоспвиробника (і не тільки) використовувати амортфонд за призначенням – для оновлення основних засобів.
1. Гайдуцький А.П. Суперечності інвестиційних процесів в аграрному секторі України / А.П. Гайдуцький // Статистика України. – 2004. – № 3. – С. 61–66.
2. Кірейцев Г.Г.Фінанси підприємств: навч. посіб. / за ред. д.е.н., проф. Г.Г. Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002. – 268 с.
3. Малевська І.В. Амортизаційна політика та її вплив на ефективність використання основних засобів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://udau.edu.ua/library.php?pid=750
4. Онисько С.М. До проблематики формування та відтворення основних засобів на сільськогосподарських підприємствах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/dtr/ep/2010_2/files/EC210_31.pdf
5. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – 5-те вид., переробл. доповн. – К.: КНЕУ, 2004. – 546 с.
6. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: навч. посіб. / О.С. Філімоненков. – К.: Ельга: Ніка-Центр, 2002. – 360 с.
7. Фукс А.Е. Амортизація і оновлення основного капіталу: проблеми теорії і практики / А.Е. Фукс. – К.: КДЕУ, 1996. – 160 с.
УДК 339.972
Дудко Л.І., ст. гр. МЕ-41
Науковий керівник: Урбан О.А, к.е.н., доцент
Луцький національний технічний університет
